Рішення

від 04.04.2024 по справі 580/1196/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року справа № 580/1196/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимошенко В.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Державної екологічної інспекції Центрального округу до Монастирищенської міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Управління екології та природних ресурсів Черкаської ОДА про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

02 лютого 2024 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов Заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Державної екологічної інспекції Центрального округу до Мошенської сільської ради, в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність Монастирищенської міської ради щодо не забезпечення встановлення меж гідрологічного заказника місцевого значення «Степівська Руда» в натурі (на місцевості), та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразка;

2) зобов`язати Монастирищенську міську раду відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити встановлення меж гідрологічного заказника місцевого значення «Степівська Руда» в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразка.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що через тривалу бездіяльність відповідача щодо виконання вимог чинного законодавства, охоронного зобов`язання та Положення про об`єкт природно-заповідного фонду, на даний час межі гідрологічного заказника місцевого значення «Степівська Руда» не визначені, територія об`єкту до даних Державного земельного кадастру не внесена.

Внаслідок наведеного існує небезпека використання землі на території гідрологічного заказника місцевого значення «Степівська Руда» не за цільовим призначенням, тому наявні підстави для зобов`язання відповідача вжити відповідних заходів по винесенню меж ентомологічного заказника та закріпити його межі в натурі (на місцевості).

Вище зазначене, унеможливлює якісне забезпечення режиму заповідного об`єкту, його належну охорону та збереження, оскільки межі ентомологічного заказника чітко не визначені, а земельна ділянка до Державного земельного кадастру не внесена.

Ухвалою судді від 07.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи.

20.02.2024 Управління екології та природних ресурсів Черкаської ОДА надало до суду пояснення, в яких просить позов задовольнити повністю.

27.02.2024 Державна екологічна інспекція Центрального округу надала до суду заяву, в якій просить позов задовольнити повністю.

05.03.2024 Монастирищенська міська рада надала до суду заяву, в якій зазначила, що позов визнає повністю та просить його задовольнити.

З`ясувавши доводи заступника керівника Уманської окружної прокуратури, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке.

Рішенням Черкаської обласної ради від 23.06.2010 №34-9/V «Про території та об`єкти природно-заповідного фонду області» гідрологічний заказник «Степівська Руда», який знаходиться в адміністративних межах Степівської сільської ради Монастирищенського району (на даний час Монастирищенської міської територіальної громади Уманського району) Черкаської області, отримав статус об`єкта природно-заповідного фонду.

Державним управлінням охорони навколишнього природнього середовища в Черкаській області передано під охорону Степівській сільській раді гідрологічний заказник місцевого значення «Степівська Руда» площею 169,9 га з метою збереження та охорони, про що 23.12.2010 складено охоронне зобов`язання.

Положення про гідрологічний заказник місцевого значення «Степівська Руда» 23.12.2010 затверджено Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області та погоджено Степівською сільською радою.

Згідно з п.п. 1.3, 1.5, 1.6 Положення заказник входить до складу природно- заповідного фонду України. Забезпечення режиму території заказника здійснюється Степівською сільською радою. Степівська сільська рада в своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України «Про природно- заповідний фонд України», іншими законодавчими актами та цим Положенням.

Пунктом 1.4 Положення визначено, що межі заказника виносяться в натуру з встановленням необхідних державних інформаційно-охоронних знаків (4 знака) та інформаційних щитів (1 щит) затвердженого зразка.

За інформацією Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації від 24.05.2022, у зв`язку зі змінами в адміністративно-територіальному устрої області та з метою погодження проектів положень про об`єкти природно-заповідного фонду з оформленням відповідних зобов`язань Управлінням направлявся лист від 08.07.2021 №15643/02/10-02-16 до Монастирищенської міської ради. Станом на 24.05.2022 положення про об`єкти природно-заповідного фонду з оформленням відповідного охоронного зобов`язання переоформлені Монастирищенською міською радою.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 1.5 переоформленого Положення заказник входить до складу природно-заповідного фонду України. Заказник розташований в адмінмежах Стегіівської сільської ради та знаходиться у віданні Монастирищенської міської територіальної громади (Землекористувач). Землекористувач забезпечує і несе відповідальність за належний стан та додержання встановленого режиму охорони та збереження території заказника.

Пунктом 1.6 Положення визначено, що межі заказника встановлюються в натурі, оформляються відповідними знаками та інформаційними матеріалами, наносяться на планово-картографічні матеріали територіальних органів Держгеокадастру та Землекористувачів, відображаються у відповідних формах статистичної звітності з кількісного обліку земель та землевпорядній документації, обов`язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій.

Заказник створений з метою збереження водно-болотного масиву з типовою для регіону флорою та фауною, регулятора гідрологічного режиму (п. 2.1. Положення).

Пунктом 3.1. Положення визначено, що відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території Заказника забороняється будя-яка діяльність, що суперечить цілям і завданням Заказника, передбаченим цим Положенням і загрожує збереженню природного комплексу, у тому числі, зокрема, самовільна зміна меж, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, надання їх під забудову, у господарське використання; знищення або пошкодження інформаційно-охоронних, межових знаків та інформаційних щитів; інші види робіт, що можуть призвести до порушення природних зв`язків і ходу природних процесів, втрати наукової, естетичної цінності природного комплексу, що охороняється.

Забезпечення режиму охорони та збереження території земельних ділянок у межах Заказника здійснюється Землекористувачем.

Режим охорони та збереження території Заказника враховується при розробці регіональних та інших планів, проектів будівництва, схем з розвитку, землевпорядкуванні (п.п. 3.5., 3.7. Положення).

Також, у відповідності до охоронного зобов`язання № 338 від 04.02.2022, Монастирищенській територіальній громаді передано під охорону та дотримання встановленого режиму територія гідрологічного заказника місцевого значення «Степівська Руда».

Охоронним зобов`язанням на Монастирищенську міську раду покладено відповідні обов`язки, а саме дотримуватись встановленого режиму для території (об`єкта) природно-заповідного фонду; не здійснювати у межах території (об`єкта) природно-заповідного фонду забороненої господарської діяльності; вживати заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та шкідливого впливу на територію (об`єкт) природно-заповідного фонду; дотримуватися вимог щодо використання території (об`єкта) природно- заповідного фонду; забезпечити охорону та збереження цінних природних комплексів території (об`єкта) природно-заповідного фонду.

Землекористувач (землевласник) забезпечує охорону та збереження території (об`єкта), що перебуває у його користуванні (власності).

Вивченням матеріалів отриманих на запити Прокурора встановлено, що роботи по додержанню встановленого режиму території об`єкту природно- заповідного фонду в повному обсязі Землекористувачем не виконано.

Так, листом від 12.12.2023 Монастирищенська міська рада повідомила, що у зв`язку з введенням військового стану на території України в бюджеті міської ради відсутні кошти для фінансування робіт із виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти природно-заповідного фонду, тому станом на теперішній час межі в натурі по гідрологічному заказнику «Степівська Руда» не встановлено.

Разом з тим, в листі від 24.11.2023 №01/01-48/13221/01/01-48/27545 Черкаська обласна державна адміністрація зазначила, що межі заказника встановлені у відповідності до проекту землеустрою з організації та встановлення меж території гідрологічного заказника «Степівська Руда» площею 169,9 га в адмінмежах Степівської сільської ради Монастирищенського (на даний час Уманського) району Черкаської області.

Також, до вказаного листа додано витяг з Державного земельного кадастру про обмеження у використанні земель від 17.12.2020, який містить лише відомості щодо заборони на території заказника будь-якої діяльності, що суперечить цілям і завданням заказника.

У зв`язку із невжиттям Монастирищенською міською радою заходів щодо проведення робіт з винесення меж гідрологічного заказника місцевого значення «Степівська Руда», закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразку заступник керівника Уманської окружної прокуратури звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1311 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Захист прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави згідно зі ст. 1 Закону України № 1697-VII від 14.10.2014 "Про прокуратуру" відносяться до мети здійснення функцій прокуратури України.

Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, звертатися до суду з позовом (п. 1 ч. 6 ст. 23 вказаного Закону).

Згідно частини 3 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу (частина 4 вказаної статті).

Аналіз положень ч.ч. 3, 4 ст. 53 КАС України у взаємозв`язку із змістом ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

У постанові від 26.05.2020 №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурор, подаючи позов до суду, повинен обгрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).

Обгрунтовуючи позовну заяву, заступник керівника Уманської окружної прокуратури зазначає, що на Монастирищенську міську раду покладений обов`язок із вчинення дій щодо замовлення проекту землеустрою, організації і встановлення меж території гідрологічного заказника «Степівська Руда» площею 169,9 га в адмінмежах Степівської сільської ради Монастирищенського (на даний час Уманського) району Черкаської області, а також здійснення контролю за його виготовленням. Водночас через тривалу бездіяльність відповідача щодо виконання вимог чинного законодавства, охоронних зобов`язань та положення про об`єкт природно-заповідного фонду на даний час межі гідрологічного заказника місцевого значення «Степівська Руда» не визначені, територія об`єкту до даних Державного земельного кадастру не внесена. Внаслідок наведеного існує небезпека використання землі на території заказника не за цільовим призначенням, тому наявні підстави для зобов`язання відповідача вжити відповідних заходів по винесенню меж заказника, закріпити його межі в натурі (на місцевості). Відсутність встановлених меж в натурі фактично унеможливлює збереження його природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу.

Надаючи правову оцінку щодо наявності інтересів держави при зверненні заступника прокурора Уманської окружної прокуратури з позовом до суду суд зазначає, що правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів врегульовує Закон України Про природно-заповідний фонд України № 2456-XII від 16.06.1992.

Вказаним Законом передбачено, що природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Отже порушення особливого режиму охорони території природно-заповідного фонду є порушенням інтересів держави, тому прокурор наділений повноваженнями звернутись до суду з позовом про їх захист.

Щодо виявлених порушень суд зазначає таке.

Спірні питання регулюються Земельним кодексом України № 2768-III від 25.10.2001 (далі ЗК України), Законом України Про природно-заповідний фонд України № 2456-XII від 16.06.1992 (далі Закон № 2456-XII), Законом України Про землеустрій № 858-IV від 22.05.2003 (далі Закон № 858-IV).

Згідно зі статтею 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно статті 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Згідно із ст. 45 ЗК України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Аналогічні положення містить стаття 7 Закону № 2456-XII, згідно з якою землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно статті 8 Закону № 2456-XII збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування.

Згідно статті 12 Закону №2456-Х11 управління природними заповідниками, біосферними заповідниками, національними природними парками, ботанічними садами, дендрологічними та зоологічними парками загальнодержавного значення, а також регіональними ландшафтними парками здійснюється їх спеціальними адміністраціями.

Спеціальні адміністрації очолюють керівники, які мають екологічну, біологічну або географічну освіту та які призначаються за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а на території Автономної Республіки Крим - також з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду, для яких не створюються спеціальні адміністрації, здійснюється підприємствами, установами та організаціями, у віданні яких перебувають ці території та об`єкти.

Згідно статті 28 Закону №2456-Х11 власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених пам`ятками природи, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Порядок фінансування заходів, пов`язаних з функціонуванням територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначений статтею 46 Закону, відповідно до якої витрати, пов`язані із забезпеченням режиму охорони і збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється за рахунок підприємств, установ, організацій, інших землевпорядників та землекористувачів, у віданні яких вони перебувають.

Стаття 53 Закону №2456-Х1 передбачає, що території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Статтею 60 Закону № 2456-XII передбачено, що охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями, покладається на служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорона може покладатися на служби державної охорони розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків та регіональних ландшафтних парків.

Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природо-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

За змістом вказаних приписів у разі створення державної пам`ятки природи без вилучення земельної ділянки охорона її території покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вона перебуває відповідно до охоронного свідоцтва. Власники або користувачі земельних ділянок, оголошених пам`ятками природи, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження. В свою чергу забезпечення режиму охорони та збереження державної пам`ятки природи здійснюється, зокрема, шляхом встановлення меж території державної пам`ятки природи в натурі відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Судом встановлено, Державним управлінням охорони навколишнього природнього середовища в Черкаській області передано під охорону Степівській сільській раді гідрологічний заказник місцевого значення «Степівська Руда» площею 169,9 га, який розташований в адмінмежах Степівської сільської ради та знаходиться у віданні Монастирищенської міської територіальної громади з метою збереження та охорони, про що 23.12.2010 складено охоронне зобов`язання.

04.02.2022 охоронним зобов`язанням №338 Монастирищенській територіальній громаді передано під охорону та дотримання встанволеного режиму територія (частина території об`єкт) гідрологічного заказника місцевого значення «Степівська Руда» площею 169,9 га

Отже на Монастирищенську міську територіальну громаду Уманського району покладені обов`язки щодо забезпечення режиму охорони гідрологічного заказника місцевого значення «Степівська Руда» площею 169,9 га, який розташований в адмінмежах Степівської сільської ради та знаходиться у віданні Монастирищенської міської територіальної.

Законом, що визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування є Закон України Про землеустрій.

Відповідно до ст. 1 Закону № 858-IV проект землеустрою це сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Приписами частини 2 статті 25 Закону № 858-IV визначено види документації із землеустрою, зокрема, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Згідно статті 26 Закону №858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Розробниками документації із землеустрою є:

юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою;

фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими

Стаття 29 Закону № 858-IV передбачає загальні вимоги до змісту документації із землеустрою.

Зокрема, документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов`язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації; документація із землеустрою розробляється на основі завдання на розробку відповідного виду документації, затвердженого замовником; документація із землеустрою у складі текстових матеріалів обов`язково містить пояснювальну записку, в якій зазначаються: підстава проведення землеустрою (у тому числі рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на підставі якого здійснюється розроблення документації із землеустрою).

Відповідно до ст. 47 Закону № 858-IV проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою, зокрема, д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Відповідно до п. 34 та п. 37 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин; прийняття рішень про організацію територій і об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні.

За змістом вказаних приписів на відповідача покладний обов`язок щодо вчинення дій щодо замовлення проекту землеустрою із проведення робіт з винесення меж гідрологічного заказника місцевого значення Панське болото, закріплення їх в натурі (на місцевості).

Судом встановлено, що на час розгляду справи, що на час розгляду справи проект землеустрою із проведення робіт з винесення меж гідрологічного заказника місцевого значення «Степівська Руда» площею 169,9 га, який розташований в адмінмежах Степівської сільської ради та знаходиться у віданні Монастирищенської міської територіальної, закріплення їх в натурі (на місцевості) Монастирищенською міською радою не замовлено, тому позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки доказів понесення таких витрат суду не надано, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Монастирищенської міської ради щодо не забезпечення встановлення меж гідрологічного заказника місцевого значення «Степівська Руда» в натурі (на місцевості), та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразка.

Зобов`язати Монастирищенську міську раду відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити встановлення меж гідрологічного заказника місцевого значення «Степівська Руда» в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразка.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Валентина ТИМОШЕНКО