Постанова

від 27.03.2024 по справі 580/6334/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/6334/23 Суддя (судді) першої інстанції: Гаврилюк В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

за участю секретаря Кірієнко Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВЕНЕТО" до Головного управління ДПС у Черкаській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про стягнення коштів, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВЕНЕТО" на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВЕНЕТО" звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, в якому просило:

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВЕНЕТО" пеню за несвоєчасну виплату бюджетної заборгованості в сумі 2068403,48 грн, 3% річних в сумі 207145,97 грн та втрати від інфляції в сумі 548725,83 грн, а всього грошові кошти в сумі 2824275,28 грн за період з 29.11.2022 по 30.07.2023.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВЕНЕТО" до Головного управління ДПС у Черкаській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про стягнення коштів залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта обґрунтовані зокрема тим, що судом першої інстанції порушено положення процесуального закону при поверненні позовної заяви у справі, порушивши права та законні інтереси апелянта, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду. З огляду на строк прострочення, бездіяльність ГУДПС у Черкаській області щодо невиплати бюджетного відшкодування була триваючою. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.04.2018 у справі № 820/3537/17, правопорушення щодо невідшкодування сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість має триваючий характер, а отже причини пропуску строку позивачем є поважними.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засіданні заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги, спірну ухвалу суду першої інстанції просили залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 18.12.2023 Черкаський окружний адміністративний суд залишив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВЕНЕТО" без руху та встановив позивачеві п`ятиденний строк з дня вручення копії ухвали, протягом якого можуть бути усунуті вказані вище недоліки шляхом надання суду заяви про поновлення пропущеного строку з обґрунтованими доказами на її підтвердження.

Представник позивача до позову подав заяву про поновлення строку звернення в суд, в якій зазначив що прострочення щодо виплати бюджетної заборгованості почалося з 29.11.2022 року, а відтак відлік строку на звернення до суду із позовом про стягнення пені починається з 29.11.2022 року. З огляду на строк прострочення, бездіяльність ГУ ДПС у Черкаській області щодо невиплати бюджетного відшкодування була триваючою. Вказано, що моментом, коли позивач дізнався про порушення своїх прав є день набрання законної сили судовим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 у справі №580/533/23, а саме 12.07.2023 року.

Дослідивши зміст заяви та наведені в ній доводи, суд першої інстанції вказав, що зазначені в клопотанні про поновлення строку звернення до суду доводи представника позивача, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19, є необґрунтованими.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на таке.

Відповідно до норм ч. ч. 1-2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з приписами ч. ч. 3, 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З наведених норм вбачається, що за загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Колегія суддів наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 340/1019/19).

Оцінюючи доводи апелянта про дотримання строку звернення з даним позовом до суду, колегія суддів враховує, що 20.01.2021 ТОВ "ГРУПА ВЕНЕТО" у складі податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2020 року подало заяву на повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку у сумі 14347608 грн. За результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ГРУПА ВЕНЕТО" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у т.ч. заявленого до відшкодування з бюджету за звітний період грудень 2020 року (акт від 18.03.2021 № 1941/23-00-07-0505/39457891) відшкодовано на рахунок платника у банку 26.04.2021 року суму 3856758 грн та 16.04.2021 року прийняте податкове повідомлення-рішення (форми "ВЗ") № 0029410705 на суму 161125 грн та податкове повідомлення-рішення (форми "В1") № 0029400705 на суму бюджетного відшкодування в розмірі 10329725 грн та штрафну санкцію в розмірі 1032973 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, ТОВ "ГРУПА ВЕНЕТО" оскаржило у судовому порядку податкове повідомлення-рішення (форми "В1") на суму бюджетного відшкодування в частині 10329000 грн та штрафну санкцію в частині 1032900 грн.

Рішенням від 18.08.2021 у справі № 580/2947/21 Черкаський окружний адміністративний суд скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області № 0029400705 від 16.04.2021 року в частині бюджетного відшкодування 10329000 грн та штрафну санкцію в частині 1032900 грн.

Постановою від 18.08.2022 Шостий апеляційний адміністративний суд скасував рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 та відмовив у задоволенні позову.

Постановою від 18.11.2022 у справі № 580/2947/21 Верховний Суд скасував постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2022 року та залишив в силі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18.08.2021.

Отже, процедура судового оскарження в спірних правовідносинах закінчилась 18.11.2022, а тому враховуючи вищенаведені висновки суду, строк звернення позивача в суд з позовом про стягнення пені розпочався з 19.11.2022 та становить шість місяців.

Водночас, позивач подав позов 20.07.2023, тобто з пропуском встановленого ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку, на чому вірно наголошено судом першої інстанції.

Так, відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

На підставі абзаців першого - третього пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.01.2023 у справі № 140/1770/19 вказала, що платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким днем, є, зокрема, день закінчення процедури судового оскарження, тобто день набрання законної сили судовим рішенням, яким скасоване відповідне податкове повідомлення-рішення контролюючого органу.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідачем в доводах апеляційної скарги не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Враховуючи все викладене вище, колегія суддів погоджується з тим, що оскільки позивачем пропущено процесуальний строк звернення з даним позовом до суду, то зазначена обставина позбавила суд попередньої інстанції можливості розглянути позовні вимоги по суті.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно з ч. 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії», заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі «Каракуця проти України»).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Peretyaka And Ukraine» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, §33).

Відтак, зважаючи на те, що апелянтом при зверненні з позовною заявою до суду не було дотримано процесуальний строк оскарження, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позовних вимог без розгляду.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для залишення позовних вимог без розгляду.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВЕНЕТО" на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВЕНЕТО" до Головного управління ДПС у Черкаській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про стягнення коштів - залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Повний текст постанови складено 03.04.2024.