Постанова

від 02.04.2024 по справі 460/7944/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/7944/23 пров. № А/857/2175/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засіданняЄршової Ю.С.,

представника позивача Гуріної Л.В.,

представника відповідача Шеремети В.О.,

розглянувши у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Єврошпон Смига» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

суддя (судді) в суді першої інстанції Гудима Н.С.,

час ухвалення рішення 12:13:06,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення 25 грудня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

28 березня 2023 року Приватне акціонерне товариство «Єврошпон Смига» (далі ПрАТ «Єврошпон-Смига») звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 132317000703 від 16 лютого 2023 року, яким відмовлено йому в наданні бюджетного відшкодування за жовтень 2022 року в сумі 8 823 636 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 20 листопада 2022 року подало декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2022 року та відповідну заяву про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі ПДВ) в сумі 8 823 636 грн. Вказує, що за результатами проведення 19 грудня 2022 року камеральної перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області підтверджено в повному обсязі дотримання платником податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2022 року від`ємного значення за податку на додану вартість, в т. ч. заявленого до відшкодування з бюджету. Поряд з цим, за результатами документальної виїзної позапланової перевірки контролюючим органом в Акті від 10 січня 2023 року № 189/Ж5/17-00-07-03/30981499 встановлено порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 200.1, абз. «б» п. 200.4, п. 200.7, 200.9 ст. 200 ПК України, внаслідок чого прийнято податкове повідомлення-рішенням № 132317000703 від 16 лютого 2023 року, яким відмовлено в наданні бюджетного відшкодування за жовтень 2022 року в сумі 8 823 636 грн. Зазначає, що не погоджується з такими висновками податкового органу та прийнятим податковим повідомленням-рішенням. Вказує, що під час перевірки на підтвердження правильності зазначення у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2022 року податкових зобов`язань з ПДВ, податкового кредиту з цього податку за звітний (податковий) період та сплати ПДВ було надано контролюючому органу усі визначені п.44.1. ст.44 ПК України первинні та інші документи, ведення яких передбачено законодавством, що стосуються предмета перевірки, і є достатніми для підтвердження задекларованих операцій із ПДВ. З огляду на вказане, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 132317000703 від 16.02.2023.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки в декларації за жовтень 2022 року позивачем відображено від`ємне значення з ПДВ, яке становить більше 100 тис. гривень, 20 грудня 2022 року ГУ ДПС у Рівненській області прийнято наказ № 2572-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «ЄВРОШПОН-СМИГА» відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України. Зміст вказаного наказу свідчить, що останній містить підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дату початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися, що відповідає вимогами абз.3 п.81.1 ст. 81 ПК України. Правильність визначення ПрАТ «ЄВРОШПОН-СМИГА» в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2022 року суми від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, в сумі 8823636 грн, підтверджена довідкою ГУ ДПС у Рівненській області від 19 грудня 2022 року № 8802/Ж5/17-00-04-04/30981499. Під час документальної перевірки контролюючим органом не встановлено порушень податкового законодавства та не спростовано визначені платником у декларації за жовтень 2022 року податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2674503 грн. У пункті 3.2 акта перевірки від 10 січня 2023 року (ст. 10 акту) відповідачем зафіксовано, що «перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 декларації за жовтень 2022 року суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) декларації) не встановлено порушення податкового законодавства». В ході судового розгляду справи досліджено надані позивачем первинні документи, що підтверджують формування позивачем податкового кредиту за жовтень 2022 року, по всіх господарських операціях. В п.3.3 та на стор.16 акта перевірки відповідач вказав на відсутність можливості підтвердити або спростувати задекларовані позивачем показники у рядку 19 та врахувати їх при розрахунку показника рядка 20.2 Декларації. Проте, суд першої інстанції вважав, що такий висновок контролюючого органу не можна вважати обґрунтованим, позаяк по рядку 19 розділу ІІІ податкової декларації з податку на додану вартість відображається від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9 декларації). При цьому, по якій саме операції та по якому саме розділу декларації з податку на додану вартість за жовтень 2022 року (податкові зобов`язання чи податковий кредит) у контролюючого органу виникли сумніви та будь-які докази на їх обґрунтування ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду відповідачем не зазначено і суду не надано. До перевірки платником були надані усі, визначені п. 44.1 ст.44 ПК України первинні та інші документи, ведення яких передбачено законодавством, що стосуються предмету перевірки, тобто підтверджують дотримання платником законодавства при декларуванні за жовтень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету: видаткові та податкові накладні, вантажно-митні декларації, акти виконаних робіт, виписки банку та платіжні доручення, а також, договори, оборотно-сальдові відомості, тощо. Враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності та висновки контролюючого органу, наведені в розділі 3 акта перевірки, суд першої інстанції прийшов до висновку, що під час документальної перевірки в розпорядження контролюючого органу платник податків надав усі належні та достатні документи, які підтверджували визначені платником податкові зобов`язання з ПДВ, податковий кредит та суму від`ємного значення різниці таких показників за жовтень 2022 року. Акт, що засвідчує факт відмови позивача надати документи, контролюючим органом відповідно до п. 85.6. ст.85 ПК України в присутності платника не складався. В матеріалах справи відсутні докази щодо складення в установленому порядку опису документів, наданих платником податків на запити контролюючого органу. Враховуючи відсутність будь-якої деталізації виявлених документальною перевіркою порушень в розрізі господарських операцій та співвідносно з задекларованою позивачем сумою бюджетного відшкодування, суд першої інстанції критично оцінив та не взяв до уваги доводи відповідача про ненадання платником податків до перевірки в повному обсязі зазначених в актах первинних і інших документів, оскільки відповідач жодним чином не мотивував, як наявність/відсутність таких документів впливає на повноту дослідження питань правомірності заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ. Задекларована позивачем до відшкодування з бюджету сума ПДВ в розмірі 8823636 грн платником податків була повністю оплачена, що встановлено додатком 4 до акту перевірки з відображенням даних податкових накладних та первинних документів, які підтверджують факт оплати отриманих товарів (послуг). Встановлені в ході розгляду обставини справи в їх сукупності дали суду першої інстанції підстави для висновку, що ГУ ДПС у Рівненській області, приймаючи податкове повідомлення-рішення № 132317000703 від 16 лютого 2023 року діяло не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавство, а тому вказане рішення не відповідає критеріям правомірності, встановленим ч.2 ст.2 КАС України, є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Ріввненській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що за результатами документальної виїзної позапланової перевірки позивача контролюючим органом встановлено порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п.200.1, абз. «б» п. 200.4, п.200.7, 200.9 ст.200 ПК України, що не дає можливості підтвердити або спростувати задекларовані товариством показники у рядку 19 та відповідно врахувати їх при розрахунку показника рядка 20.2 декларації з податку на додану вартість за жовтень 2022 року в розмірі 8823636 грн. Вказує, що на запити податкового органу (в т.ч. усні) позивачем не представлено запитуваних документів, що дають змогу підтвердити в повному обсязі доцільність, з огляду на ділову мету, використання придбаних ТМЦ та послуг у господарській діяльності. При цьому, в ході проведення перевірки не встановлено наявності об`єктів оподаткування ПрАТ «Єврошпон-Смига» у смт. Олика, Волинської обл., платником не надано пояснень та документального підтвердження факту постачання пиломатеріалів за вказаною адресою. Крім того, перевіркою встановлено відсутність у ФОП працюючих, що зазначені в ТТН. Зауважує, що оскільки у зв`язку з ненаданням до перевірки на законні вимоги контролюючого органу повного пакету первинних та бухгалтерських документів, перевіркою неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування. Вважає, що, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішенням № 132317000703 від 16 лютого 2023 року, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені чинним законодавством.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Вказує, що позивачем під час перевірки на підтвердження правильності зазначення у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2022 року як податкових зобов`язань з ПДВ, так і податкового кредиту з цього податку за звітний (податковий) період та сплати ПДВ було надано контролюючому органу усі визначені п.44.1. ст.44 ПК України первинні та інші документи, ведення яких передбачено законодавством, що стосуються предмета перевірки, і є достатніми для підтвердження задекларованих операцій із ПДВ. Вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено відсутність будь-якої деталізації виявлених документальною перевіркою порушень в розрізі господарських операцій та співвідносно із задекларованою позивачем сумою бюджетного відшкодування.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу, в своїх поясненнях покликалась на доводи в ній викладені.

Представник позивача щодо апеляційної скарги заперечила, просила залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ПрАТ «Єврошпон-Смига» (код ЄДРПОУ 30981499) з 30 червня 2000 року зареєстроване юридичною особою, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Рівненській області та з 19 квітня 2000 року є платником податку на додану вартість. Видами діяльності товариства є: 16.21 Виробництво фанери, дерев`яних плит і панелей, шпону (основний), 16.10 лісопильне та стругальне виробництво, 46.13. діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами, 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 56.29 постачання інших готових страв, 55.10 діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування.

20 листопада 2022 року ПрАТ «Єврошпон-Смига» подало до контролюючого органу декларацію № 9246718414 з податку на додану вартість за жовтень 2022 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 8823636 грн (т.1, а.с.132).

За результатами камеральної перевірки ПрАТ «Єврошпон-Смига» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2022 року встановлено наявність підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Також встановлено, що в ході камеральної перевірки неможливо дослідити наявність достатньої кількості виробничих потужностей, місць зберігання, наявність складських приміщень та неможливо встановити наявність залишків товарів, що оформлено довідкою від 19 грудня 2022 року № 8802/Ж5/17-00-04-04/30981499.

У період з 26 грудня 2022 року по 30 грудня 2022 року посадовими особами ГУ ДПС у Рівненській області на підставі направлень від 26 грудня 2022 року № 3006/Ж3/17-00-07-03, № 3007/Ж3/17-00-07-03 та наказів від 20 грудня 2022 року № 2572-п і від 30 грудня 2022 року № 2846-п проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПрАТ «Єврошпон-Смига» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, за результатами якої складено акт від 10 січня 2023 року № 189/Ж5/17-00-07-03/30981499 (т.1, а.с.16-24).

У висновках акту перевірки зафіксовано порушення ПрАТ «Єврошпон-Смига» вимог п. 44.1 ст. 44, п. 200.1, абз. «б» п. 200.4, п.200.7, 200.9 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого платнику відмовлено в наданні бюджетного відшкодування за жовтень 2022 року в сумі 8 823 636 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач подав заперечення від 26 січня 2023 року № 69 на акт перевірки та зазначив про надання копій вказаних в запереченні первинних документів бухгалтерського обліку, які не були взяті до уваги перевіряючими при проведенні перевірки.

У відповіді на заперечення від 10 лютого 2023 року № 1010/Ж12/17-00-07-03 ГУ ДПС у Рівненській області повідомило позивача про залишення без змін висновків, викладених в акті перевірки, у зв`язку з наданням не в повному обсязі до перевірки та заперечення первинних та інших документів, що підтверджують здійснені платником господарські операції за період, що перевірявся.

16 лютого 2023 року на підставі висновків акту перевірки від 10 січня 2023 року ГУ ДПС у Рівненській області прийняло податкове повідомлення-рішення № 132317000703, згідно з яким ПрАТ «Єврошпон-Смига» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 8 823 636 грн, заявлену у податковій декларації із ПДВ за жовтень 2022 року (т.1, а.с.148).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені пп.41.1.1 п.41.1 ст.41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Згідно з підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з п. 200.10 ст. 200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 200.11 ст.200 ПК України передбачено, що контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку у порядку, передбаченому підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

Відповідно до пп. 78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

При цьому, вказаною нормою встановлено, що документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що право на проведення документальної позапланової перевірки виникає у контролюючого органу у зв`язку з поданням платником декларації, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи

Вищевказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20 липня 2023 року у справі № 160/9720/22, від 11 липня 2022 року у справі № 120/5728/20-а та від 21 грудня 2022 року у справі № 500/1331/21.

Із матеріалів справи слідує, що ГУ ДПС у Рівненській області за результатами камеральної перевірки ПрАТ «Єврошпон-Смига» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за жовтень 2022 року не підтвердило заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ (8 823 636 грн) та встановило наявність підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, у зв`язку з тим, що в ході камеральної перевірки неможливо дослідити наявність достатньої кількості виробничих потужностей, місць зберігання, наявність складських приміщень та неможливо встановити наявність залишків товарів.

Зміст вказаного наказу свідчить, що останній містить підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дату початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися, що відповідає вимогами абз.3 п.81.1 ст. 81 ПК України.

Стосовно виявлених під час перевірки порушень позивачем податкового законодавства та прийнятого на їх підставі податкового повідомлення-рішення № 132317000703 від 16 лютого 2023 року, колегія суддів зазначає наступне.

Із матеріалів справи слідує, що 20 листопада 2022 року ПрАТ «Єврошпон-Смига» подало до контролюючого органу декларацію № 9246718414 з податку на додану вартість за жовтень 2022 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 8 823 636 грн.

Однак, за результатами проведеної в грудні 2022 року документальної позапланової перевірки ПрАТ «Єврошпон-Смига» податковим органом відмовлено у наданні позивачу такого бюджетного відшкодування, у зв`язку з встановленими в ході такої перевірки порушеннями п. 44.1 ст.44, п.200.1, абз. б п. 200.4, п.200.7, 200.9 ст.200 ПК України.

Підпунктом 14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум такого відшкодування за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 ПК України.

Відповідно до п. 200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Згідно з п.200.3 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами п.200.4 ст.200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.200.7 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (п.200.9 ст.200 Кодексу).

Пунктом 200.14. статті 200 ПК України визначено, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з абз.1 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996-XIV) первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Також, відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Проаналізувавши вищенаведені норми, колегія суддів зазначає, що наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з поданою ПрАТ «Єврошпон-Смига» податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2022 року від`ємне значення ризниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту, відображене у рядку 19 декларації, становить 13 853 884 грн, сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, відображена у рядку 20.2.1 декларації за жовтень 2022 року, становить 8 823 636 грн.

Як свідчить зміст акту перевірки (ст.7-8 Акту) основними чинниками виникнення від`ємного значення є:

- здійснення експортних операцій, що відповідно до п.195.1 ст.195 ПК України підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою. За жовтень 2022 року на виконання зовнішньоекономічних договорів експортовано за межі митної території України товар згідно 13 МД загальною фактурною вартістю 48 285 748 грн;

- сплата ПДВ на митниці при імпорті ТМЦ та обладнання (шпон евкаліпт, березовий шпон, горіховий шпон, лаки, фарби, клеї, розчинники, ножі для оброблення деревини, пігменти, тощо) в сумі 5 429 663 грн;

- значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду 5 030 248 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що правильність визначення ПрАТ «Єврошпон-Смига» в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2022 року суми від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, в сумі 8823636 грн, підтверджена довідкою ГУ ДПС у Рівненській області від 19 грудня 2022 року № 8802/Ж5/17-00-04-04/30981499.

Під час документальної перевірки контролюючим органом не встановлено порушень податкового законодавства та не спростовано визначені платником у декларації за жовтень 2022 року податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2 674 503 грн.

Структура зобов`язань, задекларованих ПрАТ «Єврошпон-Смига`складається з:

- операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України 2 673 516 грн.,

- послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою 987 грн.

- коригування податкових зобов`язань на основі попередніх звітних періодів - 0.

Перевіркою встановлено, що за жовтень 2022 року на виконання зовнішньоекономічних договорів експортовано за межі митної території України товар згідно 13 МД загальною фактурною вартістю 48 285 748 грн.

Матеріалами справи підтверджено правомірність визначеної платником податків суми податкових зобов`язань звітного (податкового) періоду, яка враховується при визначенні суми податку, що підлягає сплаті до бюджету/бюджетному відшкодуванню за правилами, встановленими в п.200.1 ст.200 ПК України.

Так, судом першої інстанції встановлено, що зазначені в акті операції з нерезидентом на суму ПДВ 987 грн, є операціями з надання електронних послуг нерезидентом Gargox D.o.o. (Словенія) позивачу щодо надання останньому доступу до платформи GargoХ, через яку проводиться передача документів на митницю Єгипту, що є обов`язковою умовою при доставці експортованих товарів до Єгипту морським транспортом. Надання таких електронних послуг підтверджується надісланим в електронній формі засобами електронного зв`язку документами, які засвідчують факт оплати вартості цих послуг та були долучені позивачем до заперечення до акту перевірки, однак не були взяті до уваги посадовими особами відповідача, що проводили перевірку.

Жодних інших зауважень щодо формування позивачем податкових зобов`язань, задекларованих у податковій декларації за жовтень 2022 року, в акті перевірки не висловлено.

Отже, відповідно до результатів документальної позапланової виїзної перевірки (п.3.1 акту перевірки) відповідачем не встановлено і не зазначено конкретних порушень податкового законодавства і в чому вони полягають, а також не спростовано визначені позивачем в податковій декларації за жовтень 2022 року податкові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 2 674 503 грн. (рядок 9 колонка Б декларації).

У пункті 3.2 акта перевірки від 10 січня 2023 року (ст.10 акту) відповідачем зафіксовано, що «перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 декларації за жовтень 2022 року суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) декларації) не встановлено порушення податкового законодавства».

Такий висновок контролюючого органу також підтверджує й ту обставину, що позивач всі первинні та бухгалтерські документи стосовно придбання товарів (робіт, послуг) та їх оплати в податковому (звітному) періоді (жовтень 2022 року) надав під час перевірки в повному обсязі, зауваження щодо дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні податкового кредиту (розділ ІІ Декларації) відсутні.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач в декларації за жовтень 2022 року задекларував податковий кредит в сумі 16 528 387 грн (рядок 17 колонка Б декларації).

В ході судового розгляду справи у суді першої інстанції досліджено надані позивачем первинні документи, що підтверджують формування позивачем податкового кредиту за жовтень 2022 року, по всіх господарських операціях. При цьому, в жодному випадку контролюючий орган не вказував про ненадання таких документів під час документальної перевірки чи на підстави їх неврахування.

Водночас, в п.3.3 та на стор.16 акта перевірки відповідач вказав на відсутність можливості підтвердити або спростувати задекларовані позивачем показники у рядку 19 та врахувати їх при розрахунку показника рядка 20.2 Декларації.

Колегія суддів вважає, що такий висновок контролюючого органу не можна вважати обґрунтованим, оскільки по рядку 19 розділу ІІІ податкової декларації з податку на додану вартість відображається від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9 декларації.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач шляхом відповідного арифметичного обчислення у встановленому порядку правильно визначив суму від`ємного значення рядка 19 в сумі 13853884 грн. При цьому, що акт перевірки не містить жодних покликань на ненадання платником податків до перевірки первинних документів та документів бухгалтерського обліку, що не дозволяло б контролюючому органу підтвердити повноту та достовірність показників по рядках 9 та 17 податкової декларації.

Крім того, згідно з даними декларації з податку на додану вартість за жовтень 2022 року сума бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку 8 823 636 грн сформована з сум податку на додану вартість по операціях:

- із придбання товарів (робіт, послуг) із ПДВ, які відображені у рядку 10.1, 10.2 Декларації (додаток 1 Розділ ІІ таблиці 2.1 Декларації з ПДВ за жовтень 2022 року (134 рядків)) на суму 4 724 692 грн;

- з ввезених на територію України товарів, необоротних активів (рядок 11.1 Декларації) на суму 5 429 663 грн;

- із послуг, отриманих від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на митній території України, що відображаються у рядку 13.1 на суму 987 грн;

- з коригування податкового кредиту згідно із статтею 192 розділу V ПК України, що відображені у рядку 14 Декларації (додаток 1 Розділ ІІ таблиці 2.2. Декларації з ПДВ за жовтень 2022 року (2 рядки)) на суму 785 грн;

- з продажу товарів на митній території України (рядок 1.1 Декларації на суму 2 673 516 грн.

- із послуг, отриманих від нерезидента, місце постачання яких знаходиться на митній території України, що відображаються у рядку 6.1 на суму 987 грн;

- з частини від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 16.1 декларації (значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду в сумі 1 343 582 грн (рядок 16 декларації рядок 21 декларації (6 373 830 грн 5 030 248 грн).

Розрахунок суми податку на додану вартість, заявленого до відшкодування: 4 724 692 + 5 429 663 + 987 785 2 673 516 987 + 1 343 582 = 8 823 636 грн.

При цьому, по якій саме операції та по якому саме розділу декларації з податку на додану вартість за жовтень 2022 року (податкові зобов`язання чи податковий кредит) у контролюючого органу виникли сумніви та будь-які докази на їх обґрунтування ні в акті перевірки, ні в ході судового розгляду відповідачем не зазначено і суду не надано.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що до перевірки платником були надані усі, визначені п. 44.1 ст.44 ПК України первинні та інші документи, ведення яких передбачено законодавством, що стосуються предмету перевірки, тобто підтверджують дотримання платником законодавства при декларуванні за жовтень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету: видаткові та податкові накладні, вантажно-митні декларації, акти виконаних робіт, виписки банку та платіжні доручення, а також, договори, оборотно-сальдові відомості, тощо.

Задекларовані платником суми податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг в повному обсязі підтверджено зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними та підтверджені митними деклараціями, а тому правомірно включено до податкового кредиту, що відповідачем не заперечується.

Актом перевірки на стор. 8 підтверджено, що в охопленому перевіркою звітному періоді по платнику податків в ГУ ДПС у Рівненській області інформація щодо взаємовідносин із ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло б на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ, в т.ч. заявленого до відшкодування, від інших структурних підрозділів не надходила.

Відтак, відсутність у платника права на податковий кредит відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України контролюючим органом не доведено.

Доводи скаржника про ненадання позивачем пояснень та документального підтвердження окремих операцій ПрАТ «Єврошпон Смига» із перевезення та обліку пиломатеріалів, придбаних у ДП «Клесівське лісове господарство» та ДП «Ємільчинське лісове господарство», суд апеляційної інстанції відхиляє як необгрунтовані і такі, що спростовуються матеріалами справи. Так, придбані позивачем пиломатеріали у ДП «Клесівське лісове господарство» згідно з ТТН № 331 від 17 жовтня 2022 року, № 320 від 17 жовтня 2022 року, та у ДП «Ємільчинське лісове господарство» згідно з ТТН Р4454 від 31 жовтня 2022 року були перевезені у смт. Олика та передані за актами прийому-передачі № 107 від 31 жовтня 2022 року та № 105 від 17 жотвня 2022 року для виконання робіт по сушінню пиломатеріалів за договором № 13-1020/П від 13 жовтня 2020 року, укладеним між ПрАТ «Єврошпон-Смига» (Замовник) та ТОВ «Еко-Дім-Волинь» (Виконавець смт. Олика), що спростовує припущення контролюючого органу про продаж пиломатеріалів за вказаною адресою. Вказані первинні документи надавались контролюючому органу до перевірки та до заперечень на акт разом із відповідними поясненнями та безпідставно не були враховані останнім при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів також вважає безпідставними посилання скаржника в апеляційній скарзі стосовно неперебування у трудових відносинах (неналежного оформлення трудових відносин) водія ОСОБА_1 , зазначеного в ТТН, із перевізником ФОП ОСОБА_2 , оскільки такі жодним чином не впливають і не могли вплинути на визначення ПрАТ «Єврошпон-Смига» у декларації за жовтень 2022 року від`ємного значення з ПДВ, в тому числі заявленого до відшкодування, з огляду на закріплений Конституцією України, Податковим кодексом України, численними рішеннями Верховного Суду та Європейського Суду з прав людини принцип індивідуальної відповідальності платника.

Крім того, доводи скаржника про невстановлення ФОП ОСОБА_3 , зазначеного перевізником у ТТН-ліс серії КВЕ №382137 від 20 жовтня 2022 року (водій ОСОБА_4 , Автомобіль НОМЕР_1 /ВК1208ХF), суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (м. Костопіль) здійснює підприємницьку діяльність з 02 серпня 2007 року, основний вид діяльності 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, наданого позивачем до заперечень на акт, і безпідставно не взятим до уваги контролюючим органом.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що під час документальної перевірки в розпорядження контролюючого органу платник податків надав усі належні та достатні документи, які підтверджували визначені платником податкові зобов`язання з ПДВ, податковий кредит та суму від`ємного значення різниці таких показників за жовтень 2022 року.

Судом першої інстанції встановлено, що у зв`язку з проведенням перевірки контролюючим органом вручались для ПрАТ «Єврошпон-Смига» запити (від 26 грудня 2022 року № 1, від 27 грудня 2022 року № 2) щодо надання документів за жовтень 2022 року, а саме: накази про облікову політику, штатний розпис, ТУ, ДСТУ (інші документи стосовно технологічного процесу виготовлення шпону); оборотно-сальдові баланси по всіх рахунках помісячно; оборотно-сальдові відомості по рахунках (в розрізі субрахунків, номенклатури, кількості та вартості) 10, 15, 20, 22, 23, 25, 26, 28, 91, 92, 93, 94; оборотно-сальдові відомості в розрізі контрагентів по рахунках 361,362,631,632,371,377, ін.; аналізи рахунків 20, 22, 23, 25, 26, 28, 36, 37, 63, 68, 70, 71, 74, 79, 90, 91, 92, 93, 94 та ін; виписки банків по всіх відкритих рахунках; накази по виробництву щодо встановлення норм виходу готової продукції; акти (виробничі звіти, накладні на переміщення, тощо) на передачу у виробництво сировини, виробничі звіти по виходу готової продукції та відходів отриманих в процесі виробництва, облік сировини та готової продукції при здійсненні операцій з давальницькою сировиною, з відповідального зберігання, акти на списання запасів/основних засобів, тощо; калькуляції на всю номенклатуру виробів; накази про затвердження норм витрат дизельного палива, бензину, скрапленого газу і мастильні матеріали на автомобільні транспортні засоби, які використовувалися для здійснення господарської діяльності; звіти про використання палива, шляхові листи; контракти та специфікації до них щодо взаємовідносин з нерезидентами за перевіряємий період; первинні документи що підтверджують придбання та реалізацію, а також транспортування сировини, готової продукції, інших ТМЦ у перевіряємому періоді (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт тощо); інші наявні документи, що стосуються предмета перевірки.

Відповідачем в акті перевірки констатовано, що позивачем до перевірки не представлено в повному обсязі документи, що стосуються предмета перевірки, а саме: звіти про використання палива, шляхові листи; накази по виробництву щодо встановлення норм виходу готової продукції; первинні документи (акти, виробничих звіти, накладні на переміщення тощо) на передачу в виробництво сировини, виробничих звітів по виходу готової продукції та відходів отриманих з виробництва, облік сировини та готової продукції при здійсненні операції з давальницькою сировиною , акти на списання запасів/ основних засобів тощо; калькуляції на всю номенклатуру виробів; накази про затвердження норм витрат дизельного палива, бензину, скрапленого газу і мастильні матеріали на автомобільні транспортні засоби, які використовувалися для здійснення господарської діяльності; накази про облікову політику, штатний розпис, ТУ, ДСТУ (інші документи стосовно технологічного процесу виготовлення шпону); інші наявні документи, що стосуються предмета перевірки.

За результатами ненадання таких первинних документів ГУ ДПС у Рівненській області складено акт, який засвідчує факт надання не в повному обсязі документів до перевірки № 5/Ж6/17-00-07-03/30981499 від 03 січня 2023 року.

Щодо доводів скаржника про те, що на запити податкового органу позивачем не подано запитуваних документів, що дають змогу підтвердити в повному обсязі доцільність, з огляду на ділову мету, використання придбаних ТМЦ та послуг у господарській діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема:

проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи;

вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки з використанням інформації та документів щодо результатів такої інвентаризації за наслідками таких перевірок або під час наступних заходів податкового контролю;

у разі виявлення порушення вимог податкового чи іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, надсилати платникам податків письмові запити щодо надання засвідчених належним чином копій документів;

Відповідно до п.85.1 ст.85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Згідно з п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.4 ст.85 ПК України встановлено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (п.85.6 ст.85 ПК України).

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису (п. 85.7 ст. 85 ПК України).

Із матеріалів справи слідує, документальна позапланова виїзна перевірка була проведена контролюючим органом за місцезнаходженням платника податків, з відома керівника та в присутності головного бухгалтера підприємства, про що зазначено в акті перевірки.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В ході судового розгляду справи представники позивача наголосили, що до перевірки підприємством були надані усі визначені п.44.1. ст. 44 ПК України первинні та інші документи, ведення яких передбачено законодавством, які підтверджують дотримання платником податкового законодавства при декларуванні ПДВ за жовтень 2022 року, а також на вимогу контролюючого органу надавалися оригінали інших первинних документів щодо віднесення податку на додану вартість до податкового кредиту.

Такі доводи позивача також підтверджуються письмовими відповідями ПрАТ «Єврошпон-Смига» на запити контролюючого органу щодо надання документів, в яких позивач неодноразово вказував, що всі первинні та бухгалтерські документи щодо декларування за жовтень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, знаходяться за місцезнаходженням підприємства, а безперешкодний доступ до таких документів та можливість ознайомитися надається перевіряючим під час перевірки впродовж робочого часу підприємства. При цьому, позивач вказував на відсутність підстав, визначених в пп. 20.1.14 п. 20.1 ст. 20, п. 85.4, п. 85.8 ст. 85 ПК України, для надання належним чином завірених копій запитуваних документів.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що встановлений ПК України обов`язок платника податків надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, кореспондується з правом посадової (службової) особи контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених Податковим кодексом України, отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки.

Зміст акту перевірки № 5/Ж6/17-00-07-03/30981499 від 03 січня 2023 року підтверджує факт надання позивачем первинних та бухгалтерських документів, що стосуються предмета перевірки. Такі обставини узгоджуються зі змістом пункту 3.2 розділу 3 акту перевірки, в яких контролюючий орган підтвердив достовірність та повноту визначення позивачем податкового кредиту з ПДВ спірного періоду та з п.3.1 акта, в якому не встановив порушень з визначення податкових зобов`язань з ПДВ.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що в силу вимог п. 85.6 ст. 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Всупереч наведеному, в цьому випадку, акт, що засвідчує факт відмови позивача надати документи, контролюючим органом відповідно до п.85.6. ст.85 ПК України в присутності платника не складався. А наданий до матеріалів справи відповідачем акт, який засвідчує факт ненадання платником податків документів для перевірки, платником податків не підписаний, а також не містить відомостей про його відмову від підписання такого акту.

Крім цього, пунктом 85.7 ст. 85 ПК України встановлено, що отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

В матеріалах справи відсутні докази щодо складення в установленому порядку опису документів, наданих платником податків на запити контролюючого органу.

Натомість, в додатку № 1 до акта перевірки зазначено узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки, з якого встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу були опрацьовані : 1) Декларації з ПДВ з додатками, статистична звітність за жовтень 2022 року (суцільним порядком); 2) ПН (видані та отримані податкові накладні) за жовтень 2022 року (суцільним порядком); 3) Договори з покупцями (замовниками) та постачальниками, договори оренди, та ін. за жовтень 2022 року (вибірковим порядком); 5) Банківські виписки, касові документи за жовтень 2022 року (вибірковим порядком) ; 6) Оборотно-сальдові відомості по рахунках 10, 15, 20, 22, 23, 26, 28, 91, 92, 93, 94 за жовтень 2022 року (вибірковим порядком); 7) Аналізи рахунків 20, 23, 25, 26, 28, 36, 37. 63, 68, 70, 71, 74, 79, 90, 91, 92, 93, 94 та ін. за жовтень 2022 року (вибірковим порядком); 10. ВМД, інвойси, ТТН-ліс за жовтень 2022 року (вибірковим порядком).

При цьому, колегія суддів критично оцінює та не бере до уваги застереження щодо охоплення перевіркою таких документів не в повному обсязі, оскільки будь-яка конкретизація з цього приводу в розрізі господарських операцій відсутня, як і не зазначено, яким чином ймовірна неповнота опрацьованих документів призвела до висновків контролюючого органу щодо допущених платником податків порушень податкового законодавства.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що якщо контролюючий орган з наданих платником податків документів не зміг підтвердити чи спростувати задекларовані платником податків показники в податковій звітності в частині податкових зобов`язань по конкретній господарській операції, то в такому разі наслідком документальної перевірки мала б бути визначена контролюючим органом (збільшена або зменшена) сума податкових зобов`язань відповідного податкового періоду з подальшим коригуванням залишку від`ємного значення з ПДВ. У разі непідтвердження під час документальної перевірки податкового кредиту, сформованого платником податків по конкретній господарській операцій, контролюючий орган, відповідно, повинен був дійти висновку про завищення податкового кредиту, з подальшим коригуванням залишку від`ємного значення з ПДВ.

Водночас, у цій справі контролюючий орган, підтвердивши в цілому повноту та достовірність задекларованих платником сум податку податкового кредиту по всіх господарських операціях і не встановивши порушень в повноті і достовірності сум податкових зобов`язань з ПДВ, як з вітчизняними контрагентами, так і з нерезидентами, повністю відмовив у наданні бюджетного відшкодування, безвідносно до аналізу конкретної господарської операції, яка, на його думку, не підтверджена документально чи не відображена/неправильно відображена в бухгалтерському обліку платника податків, а також без вжиття заходів до збільшення податкового зобов`язання та/або зменшення податкового кредиту, в частині, яка на його думку документально не підтверджена.

Враховуючи відсутність будь-якої деталізації виявлених документальною перевіркою порушень в розрізі господарських операцій та співвідносно з задекларованою позивачем сумою бюджетного відшкодування, доводи скаржника про ненадання платником податків до перевірки в повному обсязі зазначених в актах первинних і інших документів є необгрунтованими, оскільки відповідач жодним чином не мотивував, як наявність/відсутність таких документів впливає на повноту дослідження питань правомірності заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

За таких обставин, за умови відсутності у контролюючого органу зауважень щодо фактичного здійснення чи документального оформлення конкретної господарської операції в межах перевіреного періоду, висновки акту перевірки про непідтвердження всієї суми бюджетного відшкодування є необґрунтованими та безпідставними, а застосований відповідачем підхід - непослідовним та суперечливим.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що задекларована позивачем до відшкодування з бюджету сума ПДВ в розмірі 8 823 636 грн платником податків була повністю оплачена, що встановлено додатком 4 до акту перевірки з відображенням даних податкових накладних та первинних документів, які підтверджують факт оплати отриманих товарів (послуг).

Пунктом 14.1.231. статті 14 ПК України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Під час документальної перевірки не встановлено взаємовідносин позивача з ризиковими контрагентами, що в свою чергу підтверджує реальність господарських операцій. Відомості про операції, які відповідач вважає безтоварними, відсутні.

З досліджених судом первинних документів перевіреного періоду встановлено, що проведені господарські операції стосувалися господарської діяльності позивача з виробництва та реалізації продукції з деревини. Докази протилежного у справі відсутні. Контролюючий орган не вказав на жодну господарську операцію, яку позивач врахував при декларуванні бюджетного відшкодування за жовтень 2022 року, як таку, що не має стосунку з господарською діяльністю платника податків. Водночас, навіть за умови надання до перевірки документів не в повному обсязі, відповідні відомості щодо проведених позивачем операцій наявні в розпорядженні відповідача за даними Єдиного реєстру податкових накладних, однак така податкова інформація на підтвердження висновків документальної перевірки використана не була та суду не надана.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ні матеріали документальної перевірки, ні досліджені судом матеріали судової справи не дають підстав для висновку про відсутність зв`язку вчинених в перевіреному періоді позивачем господарських операцій з його господарською діяльністю, а також об`єктивно не підтверджують відсутності економічної (ділової) мети. Водночас, актом перевірки повністю підтверджується наявність у позивача основних засобів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, і таких обставин відповідач не заперечує.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення № 132317000703 від 16 лютого 2023 року, яким відмовлено в наданні позивачу бюджетного відшкодування за жовтень 2022 року в сумі 8 823 636 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2023 року у справі № 460/7944/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 04 квітня 2024 року.