Постанова

від 04.04.2024 по справі 2240/2912/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 2240/2912/18

касаційне провадження № К/9901/12720/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.10.2018 (суддя Майстер П.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019 (головуючий суддя - Мацький Є.М., судді - Капустинський М.М., Охрімчук І.Г.) у справі за позовом Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Управління) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року Управління звернулось до суду із позовом до ФОП ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у сумі 128027,20.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив про наявність у платника податків заборгованості в сумі 103692,90 грн, на який була нарахована пеня у сумі 24334,30 грн., яка виникла внаслідок не сплати платником узгоджених податкових зобов`язань, нарахованих згідно податкових повідомлень-рішень № 46145-0000 від 22.06.2017 та № 17980-0000 від 01.07.2016, однак вжиті позивачем заходи не призвели до погашення заборгованості, що є причиною звернення до суду з даним позовом.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 02.10.2018, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019, позов задовольнив: стягнув з ФОП ОСОБА_1 кошти у сумі 128027,20 грн в рахунок погашення податкового боргу в дохід Державного бюджету України.

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили з наявності у платника податкового боргу за узгодженими податковими зобов`язаннями.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав до суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Зазначає, що судами не враховано, що він не отримував податкових повідомлень-рішень, якими контролюючий орган визначив йому податкові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб, які просить стягнути, а також податкову вимогу. Також, відповідач вказує, що з 21.05.2015 у його власності відсутні будь-які об`єкти нерухомості, які були б об`єктом нарахування орендної плати за земельну ділянку, тоді як податковий орган просить стягнути з відповідача податковий борг за 2016 - 2017 роки.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.05.2019 відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 02.04.2024 - закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 03.04.2024.

Управління у відзиві на касаційну скаргу просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Як зазначив податковий орган у позовній заяві, податковий борг в сумі 103692,90 грн, на який була нарахована пеня у сумі 24334,30 грн., виник внаслідок не сплати платником узгоджених податкових зобов`язань, нарахованих згідно податкових повідомлень-рішень № 46145-0000 від 22.06.2017 на суму 30874, 85 грн. та № 17980-0000 від 01.07.2016 на суму 72818,06 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані відповідачу на його місце проживання, проте повернулися на адресу Управління із відміткою відділення поштового зв`язку про причини невручення «за закінченням терміну зберігання».

Також, позивач вказав, що відповідачу надсилалася податкова вимога від 01.07.2011 №1509, яка була отримана платником 16.03.2012 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 2200004573133.

Надаючи оцінку правомірності стягнення податкового боргу, колегія суддів зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За правилами підпункту 16.1.4 статті 16 ПК України відповідач зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пункту 54.5 статті 54 ПК Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з абзацом 1 пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Абзацом 1 пункту 58.2 статті 58 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За приписами абзаців 1 - 3 пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Положеннями абзаців 1, 2 пункту 59.1 статті 59 визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Пунктом 59.5 зазначеної норми визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Таким чином, якщо розмір податкового боргу збільшився після надсилання податкової вимоги, то податковий орган не повинен надсилати нову податкову вимогу незалежно від того, з якого саме податку збільшився податковий борг - із того, що зазначений у податковій вимозі, чи з іншого. При цьому, заявник (позивач) не повинен подавати до суду доказів, що підтверджують надсилання повторних податкових вимог у разі, якщо податковий борг збільшився після надсилання податкової вимоги.

Підпунктами 95.1 - 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України визначено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Положеннями пункту 129.3 статті 129 ПК України передбачено закінчення нарахування пені.

Згідно з абзацом 1 пункту 129.4 статті 129 ПК України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунку пені останні не містять, а містять лише довідку про суму податкового боргу, датою виникнення кого вказано 29.08.2016.

Матеріали справи містять лише особову облікову карту платника податків з орендної плати з фізичних осіб.

Разом з цим, суди дійшовши до висновку про наявність у платника податкової заборгованості в сумі в сумі 103692,90 грн, на яку була нарахована пеня у сумі 24334,30 грн., не надали будь-якої правової оцінки доводам відповідача щодо відсутності у нього об`єктів нерухомості, за які платнику були нараховані податкові зобов`язання, періоду, за який податковий орган просив стягнути податковий борг, розміру пені та періоду, за який вона була нарахована, доводам відповідача щодо неотримання ним податкової вимоги № 509, з урахуванням того, що вона датована 01.07.2011, тоді як на підтвердження її вручення платнику Управління надало рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2200004573133, передане на відправку лише 06.03.2012 (тобто після спливу 7 місяців від дати податкової вимоги). Крім того, суди не встановили чи відбувалось погашення податкового боргу, починаючи від дати податкової вимоги № 509, не дослідили факту безперервності такого боргу.

Вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов`язковому встановленню судом.

Без повного дослідження всіх обставин та доказів, на які посилаються сторони в обґрунтування своїх правових позицій, неможливо встановити правомірність стягнення податкового боргу у визначеній судами сумі.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

За приписами частин першої і другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

У зв`язку з вищенаведеним Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи та не дослідили зібрані у справі докази, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.10.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2019 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова