Ухвала

від 05.04.2024 по справі 620/8901/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 620/8901/23

адміністративне провадження № К/990/12655/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Могілевець Оксана Сергіївна, на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року у справі № 620/8901/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Донецькій області, Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (далі - відповідач 1, ГУ ДПС у Донецькій області) та Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач 2, ГУ ДФС у Донецькій області), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Донецькій області в частині недоплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період служби з 08 листопада 2019 року по 26 лютого 2020 року, з врахуванням служби у святкові (неробочі) дні, у нічний час та у нічний час у святкові (неробочі) дні - протиправною;

- зобов`язати ГУ ДПС у Донецькій області провести нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період служби з 08 листопада 2019 року по 26 лютого 2020 року, з врахуванням служби останнього у святкові (неробочі) дні, у нічний час та у нічний час у святкові (неробочі) дні.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Донецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 08 листопада 2019 року по 26 лютого 2020 року з урахуванням служби у святкові (неробочі) дні, у нічний час та у нічний час у святкові (неробочі) дні. Зобов`язано ГУ ДПС у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 08 листопада 2019 року по 26 лютого 2020 року з урахуванням служби у святкові (неробочі) дні, у нічний час та у нічний час у святкові (неробочі) дні.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ГУ ДПС у Донецькій області подано апеляційну скаргу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Донецькій області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС в Донецькій області, ГУ ДФС у Донецькій області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року в частині зобов`язання ГУ ДПС у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 08 листопада 2019 року по 26 лютого 2020 року з урахуванням служби у святкові (неробочі) дні, у нічний час та у нічний час у святкові (неробочі) дні скасовано. Прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ГУ ДФС у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 08 листопада 2019 року по 26 лютого 2020 року з урахуванням служби у святкові (неробочі) дні, у нічний час та у нічний час у святкові (неробочі) дні. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Могілевець Оксана Сергіївна, подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.

Згідно частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі скаржник вказує, що подає касаційну скаргу на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про необхідність відступлення від правових висновків викладених у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 826/9815/18, від 13 жовтня 2021 року у справі № 803/130/16, від 06 жовтня 2022 року у справі № 600/2258/21-а, від 15 грудня 2022 року у справі № 826/8906/15, від 24 січня 2023 року у справі № 300/7605/21, від 31 січня 2023 року у справі № 380/4967/22, від 01 березня 2023 року у справі № 120/14457/21-а.

Суд звертає увагу на те, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.

Аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку про те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми права; 2) постанови Верховного Суду, на яку послався суд апеляційної інстанції, і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування цієї ж норми (видозміна, уточнення, відмова від такого висновку); 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду, від якого необхідно відступити, i у якій подається касаційна скарга).

Суд звертає увагу, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не містить посилань на висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 826/9815/18, від 13 жовтня 2021 року у справі № 803/130/16, від 06 жовтня 2022 року у справі № 600/2258/21-а, від 15 грудня 2022 року у справі № 826/8906/15, від 24 січня 2023 року у справі № 300/7605/21, від 31 січня 2023 року у справі № 380/4967/22, від 01 березня 2023 року у справі № 120/14457/21-а, а тому доводи скаржника є безпідставними.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками суду апеляційної інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Могілевець Оксана Сергіївна, на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року у справі № 620/8901/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Донецькій області, Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЛ.О. Єресько