Рішення

від 22.01.2024 по справі 183/88/22

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/88/22

№ 2/183/195/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Губиниська селищна рада про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування обов`язкової частки у спадщині, -

в с т а н о в и в:

11 січня 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа - Губиниська селищна рада про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування обов`язкової частки у спадщині.

1.Стислий виклад позиції позивача

В обґрунтування позову ОСОБА_3 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_5 .

У відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія IV-ДП № 054178, виданого 27.11.2002 р Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області ОСОБА_5 належала земельна ділянка площею 5,630 га., кадастровий номер 1223281500:01:021:0197, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

ОСОБА_3 посилається на те, що у визначений законодавством шестимісячний строк він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернувся також відповідач ОСОБА_4 , який є його рідним братом та сином спадкодавця.

Позивач зазначив. що після звернення до нотаріальної контори йому стало відомо, що за життя, 04 грудня 2015 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за реєстровим № 390, відповідно до якого, на випадок своєї смерті заповідає ОСОБА_4 земельну ділянку площею 5,630 га., яка належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія IV-ДП № 054178, виданого 27.11.2002 р Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області.

У той же час, він, ОСОБА_3 , на день смерті матері був непрацездатним - пенсіонером та інвалідом 3 (третьої) групи загального захворювання, у зв`язку з чим, на підставі ст. 1241 ЦК України має право на обов`язкову часту у спадщині та незалежно від змісту заповіту успадковує половину частки, яка належала б йому у разі спадкування за законом.

Позивач зазначає, що у нього відсутній оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку, у зв`язку з чим, нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину, крім того, нотаріус обґрунтував відмову також тим, що з представлених ним документів неможливо визначити вартість обов`язкової частини у спадщині та рекомендовано звернутися до суду.

У зв`язку з наведеним, у позовній заяві ОСОБА_3 просив суд визнати за ним право власності на 1/4 (одну четверту) частину земельної ділянки площею 5,630 га., кадастровий номер 1223281500:01:021:0197, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, у порядку спадкування обов`язкової частки у спадщині після матері - ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка належала останній на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія IV-ДП № 054178, виданого 27.11.2002 р Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 33893615 від 16.02.2017, ОСОБА_6 , Новомосковська районна державна адміністрація).

2.Стислий виклад позиції та заперечень відповідача.

Відповідач ОСОБА_4 не звертався до суду з відзивом на позов.

3. Рух справи та процесуальні дії у справі.

11 січня 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа - Губиниська селищна рада про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування обов`язкової частки у спадщині.

Ухвалою суду від 18 січня 2022 року позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме - долучення до позовної заяви документів, що підтверджують сплату судового збору.

21 січня 2022 року позивач ОСОБА_3 усунув недоліки позовної заяви, долучив до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору.

Ухвалою суду від 31 січня 2022 року відкрите провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження

Ухвалою суду від 21 березня 2022 року Новомосковську районну державну нотаріальну контору Дніпропетровської області зобов`язано надати на адресу суду належним чином посвідчену спадкову справу після ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 12 вересня 2022 року закрите підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.

4.Судовий розгляд

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримала позов у повному обсязі, посилалася на обставини та підстави звернення до суду, викладені у позовній заяві, просила суд задовольнити позов.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що матеріали справи не містять постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме - відмови позивачу ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину. У спадковій справі наявне лише роз`яснення нотаріуса щодо необхідності надати документи для отримання свідоцтва про право на спадщину обов`язкової частки спадщини, але наведений документ носить рекомендаційний та роз`яснювальний характер. У даному випадку позивач має право одержати у нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину, виконавши вимоги нотаріуса та надавши необхідні документи.

Губиниська селищна рада, як третя особа, у своїй заяві просила суд розглядати справу за відсутності представника ради.

5.Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Вільне, Новомосковського району Дніпропетровської області, що підтверджується свідоцтвом про народження.

Згідно до свідоцтва про народження, матір`ю ОСОБА_3 є ОСОБА_5 .

Встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Вільне Новомосковського району Дніпропетровської області, актовий запис № 34 від 24.06.2019, складений Виконавчим комітетом Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

У відповідності до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія IV-ДП № 054178, виданого 27.11.2002 р Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 33893615 від 16.02.2017, ОСОБА_6 , Новомосковська районна державна адміністрація) була власником земельної ділянки площею 5,630 га., кадастровий номер 1223281500:01:021:0197, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Згідно спадкової справи Новомосковської районної державної нотаріальної контори, з заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулися:

-11 жовтня 2019 року - син спадкодавця ОСОБА_3 ;

ІНФОРМАЦІЯ_4 - син спадкодавця ОСОБА_4 .

Встановлено, що ОСОБА_3 з 21.11.2018 р. встановлено 3 (третя) група інвалідності загального захворювання, що підтверджується Пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , виданим Пенсійним фондом України 21.11.2018 р., серія НОМЕР_2 . .

Судом встановлено, що за життя, 04 грудня 2015 року ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за реєстровим № 390, відповідно до якого, на випадок своєї смерті заповідає ОСОБА_4 земельну ділянку площею 5,630 га., яка належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія IV-ДП № 054178, виданого 27.11.2002 р Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області.

05.10.2020 р. нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Чернишу Юрію Володимировичу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , з посиланням на те, що відповідно до ч.2 ст. 1241 ЦК України до обов`язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, а також, вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкодавця. З представлених документів неможливо визначити вартість обов`язкової частини у спадщині та рекомендовано звернутися до суду.

6.Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

6.1 Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

6.2 У відповідності до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено. що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Приписами ст. 1220 ЦК України унормовано, що 1. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. 2. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтею 1221 ЦК України визначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Нормами ст. 1222 ЦК України визначено, що 1. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. 2. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

На підставі ст. 1258 ЦК України, 1. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. 2. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно приписів ст. 1261, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Стаття 1268 ЦК України передбачає, що

1. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

2. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

3. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

4. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

5. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

На підставі ст. 1270 ЦК України,

1. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

2. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

6.3 На підставі ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

У відповідності до вимог ст. 1241 ЦК України,

1. Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

2. До обов`язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов`язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

3. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов`язкову частку.

Так, право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту, а коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

У рішенні Конституційного Суду України у справі про право на обов`язкову частку у спадщині повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця від 11 лютого 2014 року N 1-рп/2014 вказано, що «в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 1241 ЦК України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов`язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності».

7.Висновки суду.

Оскільки судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є сином спадкодавця ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто, спадкоємцем першої черги за законом, є інвалідом 3 (третьої) групи інвалідності загального захворювання, своєчасно звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, судом встановлено наявність заповіту спадкодавця, він має право на обов`язкову частку у спадщині.

Визначаючи обов`язкову часту у спадщині, суд враховує наступне.

Як зазначалося вище, частиною 2 ст. 1241 ЦК України визначено, що до обов`язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов`язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

Сторонами у справі суду не надано доказів наявності речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, заповідального відказу, а також інших речей та майнових прав спадкодавця.

У випадку спадкування за законом, позивач ОСОБА_3 і відповідач ОСОБА_4 , як спадкоємці першої черги за законом, успадкували кожен по 1/2 частки спадкового майна (спадкових прав).

Оскільки частиною 1 статті ст. 1241 ЦК України визначено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка), суд приходить до висновку, що обов`язкова частка позивача повинна становити 1/4 частку. (1/2 яка належала йому у разі спадкування за законом :2).

8. Судові витрати

Вирішуючи питання в частині розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 належить стягнути судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 276, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Губиниська селищна рада про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування обов`язкової частки у спадщині - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 (одну четверту) частину земельної ділянки площею 5,630 га., кадастровий номер 1223281500:01:021:0197, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, у порядку спадкування обов`язкової частки у спадщині після матері - ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка належала останній на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія IV-ДП № 054178, виданого 27.11.2002 р Новомосковською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 33893615 від 16.02.2017, ОСОБА_6 , Новомосковська районна державна адміністрація).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча грн. 00 коп.).

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: 28212, Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Новоандріївка, ;

- відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

- третя особа - Губиниська селищна рада, ЄДРПОУ 04338457, місцезнаходження за адресою: 51250, Дніпропетровська область, Новомосковський район, смт. Губиниха, вул. Шевченка, 16.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 30 січня 2024 року.

Суддя Д.І. Городецький