Рішення

від 05.04.2024 по справі 936/204/24

ВОЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №936/204/24

Провадження №2/936/81/2024

05.04.2024 смт Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області у складі судді Софілканич О.А., з участі секретаря судового засідання Хміль В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі судових засідань в смт Воловець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області про визнання права власності на домоволодіння,

ВСТАНОВИВ:

15.02.2024 до суду надійшов вищезазначений позов, який мотивовано тим, що у період часу з 1966 по 1968 рік батько позивачки ОСОБА_2 побудував житловий будинок, теперішня адреса якого: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мама позивачки. Відповідно до ч.1 ст. 1220 ЦК України, після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно. ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька, проте через відсутність правовстановлюючого документу на домоволодіння, оформлення в нотаріальному порядку спадщини на зазначений житловий будинок є неможливим. На підставі наведеного, просить суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом, на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, надала заяву, в якій просить розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області Грига І. не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, проти задоволення позову не заперечує.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З матеріалів справи вбачається, що 22.08.1966 року ОСОБА_2 виконавчим комітетом Свалявської районної ради депутатів трудящих видано Свідоцтво № НОМЕР_1 на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР на земельній ділянці, розташованій в с.Нижні Ворота, площею 0,07 га, виділеній на підставі рішення виконкому сільської ради с.Н.Ворота від 27.04.1966 року.

Технічним паспортом на будинок садибного типу, виготовленим 09.04.2023 ДВПТІ по Воловецькому району, підтверджено, що житловий будинок побудований, розташований за адресою АДРЕСА_1 , відповідає технічним вимогам, проте згідно з архівними даними до 01.01.2013 та записів в реєстрових книгах с.Нижні Ворота, право приватної власності на будинок не зареєстровано.

В той же час, орган місцевого самоврядування, на території якого побудований житловий будинок- Нижньоворітська сільська рада Мукачівського району Закарпатської області, підтверджує, що власником дворогосподарства, якому присвоєна адреса: АДРЕСА_1 , був ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (довідка №279 від 17.05.2023).

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачки ОСОБА_2 помер, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати.

На день смерті ОСОБА_2 у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , ніхто не проживав та не був зареєстрований (довідка виконкому Нижньоворітської сільської ради №27 від 30.01.2024).

Відповідно до ч.1 ст. 1220 ЦК України, після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, зокрема, житловий будинок з прилеглими обслуговуючими господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .

Позивачка, яка є донькою ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 25.08.1973 року та яка змінила прізвище на ОСОБА_3 , уклавши шлюб 14.01.1995 року з ОСОБА_4 згідно з свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 , звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька, проте отримала постанову державного нотаріуса від 26.01.2024 року вих.№13/02-31 про відмову у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність правовстановлюючого документу на домоволодіння, виданого на ім`я ОСОБА_2 .

Статтею 1217 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Відповідно до ч. 2 цієї норми у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

ОСОБА_2 за життя заповіту не складав, а тому спадкування після його смерті здійснюється за законом.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

У відповідності до ч.1 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (стаття 1269 ЦК України).

Положеннями ч. 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Це зобов`язання встановлено законодавством у зв`язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.

Згідно з нормами ч. 5 ст.1268 цього Кодексу незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно ч. 3 ст. 1296 цього Кодексу відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності є смерть власника.

Якщо у разі смерті власника нерухомого майна первинна реєстрація прав власності на яке не була проведена і право встановлювальний документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

З урахуванням того, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємицею за законом першої черги після смерті батька, інших спадкоємців не встановлено, та у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадковий житловий будинок, судом встановлено, що існують обставини, які є підставою для визнання за позивачкою права власності на спадковий житловий будинок в судовому порядку, оскільки іншого способу захисту своїх спадкових прав та права власності у неї немає.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 259, 263-265, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області про визнання права власності на домоволодіння - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;

відповідач: Нижньоворітська сільська рада Мукачівського району Закарпатської області; місцезнаходження: село Нижні Ворота, вул.Центральна, 114, код ЄДРПОУ 04349432.

Суддя Софілканич О.А.