Рішення

від 03.04.2024 по справі 309/882/24

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/882/24

Провадження № 2-др/309/3/24

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2024 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі : головуючого - судді Орос Я.В.

з участю секретаря судового засідання Гаклик Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст заяву представника позивача адвоката Лукачко Івана Йосиповича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лукачко Іван Йосипович, до ДП «Закарпатський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 03.04.2024 року позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лукачко Іван Йосипович, до ДП «Закарпатський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості заробітної плати задоволено.

При розгляді вказаної цивільної справи, зокрема в змісті позовної заяви, представником позивача адвокатом Лукачко І.Й. зазначено, що сума судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу становить 5000 грн. яку він просить стягнути на користь ОСОБА_1

15.03.2024 р. після ухвалення рішення у справі, через канцелярію Хустського районного суду, надійшло клопотання представника позивача про ухвалення додаткового рішення. Просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Оскільки ця заява подана у п`ятиденний строк, який визначений у ч.8 ст.141 ЦПК України, вона прийнята до розгляду судом.

Відповідачу ДП «Закарпатський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» направлено копію ухвали суду про прийняття до розгляду заяви та додані до неї документами. Відповідач заперечень не надіслав та в судове засідання не з`явився.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Лукачко І.Й. до суду на розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення не з`явилися, про дату та час розгляду такої повідомлявся у встановленому законом порядку. Представник позивача Лукачко І.Й. в змісті клопотання зазначив про розгляд заяви у його відсутності та відсутності позивача.

Відповідно до ч.4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши клопотання та додані письмові документи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді до суду надано Акт виконаних робіт №10/10/2024 відповідно до Договору про надання правничої допомоги адвоката Лукачко І.Й.

З огляду на положення п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою .

Суд оцінив заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет співмірності зі складністю цієї справи та реальності таких витрат, а також дослідив надані докази на підтвердження понесення цих витрат та дійшов висновку, що понесені позивачем ОСОБА_1 витрати є співмірними зі складністю цієї справи, наданим обсягом послуг у суді, а також можуть бути визнані такими, що відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та з врахуванням фінансового стану сторін.

У зв`язку із викладеним, суд вважає, що заява адвоката Лукачко І.Й. підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Заяву адвоката Лукачко Івана Йосиповича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лукачко Іван Йосипович, до ДП «Закарпатський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості заробітної плати - задовольнити.

Стягнути з ДП «Закарпатський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» ( 88000 Закарпатська область м. Ужгород вул. Собранецька № 39 ЄДРПОУ 31179046) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Додаткове рішення може бути оскаржено шляхом подання протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду і набере законної сили в разі неподання такої в установлений строк.

Суддя Хустського

районного суду: Орос Я.В.