Рішення

від 03.04.2024 по справі 451/1239/22

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

03 квітня 2024 рокуСправа №451/1239/22 Провадження № 2/451/26/24

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Федорук І.Б.,

з участю позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Радехові в залі суду об`єднану цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування, скасування рішення про державну реєстрацію речового права,

у с т а н о в и в:

14 листопада 2022 року ОСОБА_2 , в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області, ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію речового права.

В позовній заяві зазначила, що в жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Радехівського районного суду Львівської області до Лопатинської селищної ради про визнання права власності в порядку спадкування. Під час розгляду Радехівським районним судом Львівської області цієї справи (№ 451/1343/19) стало відомо, що 20 жовтня 2016 року Радехівським районним судом Львівської області було винесено рішення у справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Лопатинської селищної ради про встановлення факту прийняття спадщини, встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на спадкове майно, згідно з яким було встановлено, що ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановлено факт належності ОСОБА_4 Державного акту на право приватної власності на землю, серії І-ЛВ №034626, виданого 17.07.2000 на ім`я ОСОБА_4 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 2,3180 га, яка складається із двох земельних ділянок площею 1,7438 га та площею 0,5742 га, які виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі вказаного вище рішення, ОСОБА_3 зареєстрував право власності на земельну ділянку, площею 0,5743 га, кадастровий номер 4623955000:03:000:0265, та на земельну ділянку, площею 1,7438 га, кадастровий номер 4623955000:02:000:0191. 16 серпня 2021 року Львівським апеляційним судом рішення Радехівського районного суду Львівської області у цій справі скасовано та винесено нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_3 до Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області про встановлення факту прийняття спадщини, належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на спадкове майно відмовлено. У зв`язку з цим, такі рішення державного реєстратора є протиправними та підлягають скасуванню. ОСОБА_3 своїми протиправними діями порушив законне право ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки. У свою чергу, із поданої вище інформації та доказів видно, що відповідач розпорядився земельними ділянками, які відповідно до Закону повинна успадкувати позивач. Тому для належного захисту прав та законних інтересів позивача, просить скасувати ці рішення державного реєстратора Радехівської районної державної адміністрації Львівської області від 26.12.2016 №33161294 та №33160978 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на спірні земельні ділянки (т. 1 а. с. 3-11).

Так, у жовтні 2019 року ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області про визнання права власності, зокрема, просила суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на земельну ділянку, загальною площею 2,3180 га, що знаходиться на території Лопатинської селищної ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 17.07.2000 на підставі рішення XII сесії III демократичного скликання Радехівської районної ради від 23.06.2000, серії НОМЕР_1 та на земельну ділянку, загальною площею 3,05 га, яка перебуває у колективній власності с/г кооперативу «Лопатинський», що розташована в смт Лопатин Радехівського району Львівської області відповідно до Сертифікату на право на земельну частку (пай), виданого 28 жовтня 1996 року на підставі рішення Радехівської райдержадміністрації від 25 жовтня 1996 року №552, серії ЛВ №0111916.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла її бабця ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_4 проживала на АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_4 була власником земельної ділянки, загальною площею 2,3180 га, що знаходиться на території Лопатинської селищної ради і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та мала право на земельну ділянку, загальною площею 3,05 га, яка перебуває у колективній власності с/г кооперативу «Лопатинський», що розташована в смт Лопатин Радехівського району Львівської області. Після її смерті відкрилася спадщина на вказане вище спадкове майно. 10 травня 1990 року ОСОБА_4 склала заповіт, згідно з яким усе своє майно вона заповіла своїй дочці ОСОБА_5 . Матір позивача та донька покійної ОСОБА_5 , була зареєстрована та проживала з покійною до смерті за адресою: АДРЕСА_1 , а отже спадщину фактично прийняла, проте не переоформила. ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ОСОБА_5 . Вона за життя заповіт не складала. Після смерті матері позивач звернулась до приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Робак Л.А. із заявою про прийняття спадщини. Проте, ОСОБА_1 отримала відмову у вчиненні нотаріальної дії та рекомендацію звернутися до місцевого суду. З огляду на наведене, позивач просить суд: визнати за нею право власності на земельну ділянку, загальною площею 2,3180 га, що знаходиться на території Лопатинської селищної ради, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, серії І-ЛВ №034626, виданого 17.07.2000 на підставі рішення XII сесії III демократичного скликання Радехівської районної ради від 23.06.2000, та визнати за нею право на земельну частку (пай) розміром 3,05 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що розташована на території Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області та визначена у Сертифікаті на право на земельну частку (пай), серії ЛВ №0111916, виданому 28 жовтня 1996 року на підставі рішення Радехівської райдержадміністрації від 25 жовтня 1996 року №552 (т. 1 а. с. 175-176).

Вказані вище матеріали справ автоматизованою системою документообігу суду Д-3 08.10.2019 та 14.11.2022 були розподілені судді Семенишин О.З. (т. 1 а. с. 63, 199).

21 серпня 2020 року на підставі ухвали судового засідання до участі у справі №451/1343/19 залучено ОСОБА_3 в якості третьої особи (т. 1, а. с. 241).

Ухвалою підготовчого засідання від 5 лютого 2021 року до участі у справі №451/1343/19 залучено ОСОБА_3 в якості відповідача (т. 2 а. с. 16).

Ухвалою судового засідання від 8 липня 2021 року постановлено зупинити провадження у справі №451/1343/19 за позовом ОСОБА_1 до Лопатинської селищної ради Львівської області, співвідповідача ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування до набрання законної сили судовим рішенням за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 20.10.2016 у справі №451/929/16-ц за позовом ОСОБА_3 до Лопатинської селищної ради про встановлення факту прийняття спадщини, належності правовстановлюючого документа та визнання права власності на спадкове майно (т. 2 а. с. 32-34).

Згідно з ухвалою судового засідання від 22 листопада 2021 року провадження у справі №451/1343/19 за позовом ОСОБА_1 до Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування поновлено та призначено підготовче судове засідання (т. 1 а. с. 52-53).

Ухвалою судового засідання від 6 грудня 2022 року постановлено зупинити провадження у справі №451/1343/19 до набрання законної сили судовим рішенням за наслідками розгляду цивільної справи №451/1239/22 за позовом ОСОБА_1 до Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області, ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію речового права (т. 2 а. с. 169-172).

Ухвалою судового засідання від 30 травня 2023 року провадження у цій справі поновлено за клопотанням представника позивача (т. 2 а. с. 201-202).

Ухвалою судового засідання від 8 червня 2023 року постановлено об`єднати справи 451/1343/19 (провадження №2/451/20/23) за позовом ОСОБА_1 до Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області, співвідповідача ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування та №451/1239/22 (провадження №2/451/69/23) за позовом ОСОБА_1 до Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області, ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію речового права в одне провадження. Об`єднаній цивільній справі присвоєно №451/1239/22 (т. 2 а. с. 220 - 221).

Представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги у повному обсязі, звертала увагу суду, що у матеріалах справи наявні усі документи, які підтверджують позовні вимоги. Просила постановити рішення, яким позов задовольнити.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, позов просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не прибув, подав до суду заяву, у якій зазначив, що судове засідання, призначене на 14:00 год 3 квітня 2024 року просить проводити за його відсутності та розглянути справу відповідно до наявних в ній документів (а. с. 58 том ІІІ).

Представник відповідача Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області скерував суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без участі представника та справу розглядати відповідно до Закону (т. 2 а. с. 214).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Вислухавши пояснення представнка позивача, врахувавши думку позивача, дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково з таких міркувань.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Суд установив, що рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 20.10.2016 позовні вимоги ОСОБА_3 до Лопатинської сільської ради Радехівського району Львівської області про встановлення факту прийняття спадщини, належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на спадкове майно задоволено; ухвалено: установити факт, що ОСОБА_3 , фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; установити факт належності ОСОБА_4 Державного акту на право приватної власності на землю, серії І-ЛВ №034626, виданого 17.07.2000 на ім`я ОСОБА_4 ; визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 2,3180 га, яка складається із двох земельних ділянок площею 1,7438 га та площею 0,5742 га, які виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а. с. 18-20).

На підставі вказаного вище рішення суду, ОСОБА_3 зареєстрував право власності на земельну ділянку, площею 0,5743 га, кадастровий номер 4623955000:03:000:0265, що знаходиться в смт Лопатин Радехівського району Львівської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1131855946239; дата державної реєстрації: 21.12.2016), що видно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №314897816 від 11.11.2022 (т. 1 а. с. 41-43).

На підставі цього ж рішення суду ОСОБА_3 зареєстрував право власності на земельну ділянку, площею 1,7438 га, кадастровий номер 4623955000:02:000:0191, що знаходиться в смт Лопатин Радехівського району Львівської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1131873246239; дата державної реєстрації: 21.12.2016), що видно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №314898321 від 11.11.2022 (т. 1 а. с. 44-46).

Також, з указаних вище інформаційних довідок видно, що спірні земельні ділянки обтяжені правом оренди земельних ділянок строком на 10 років (номер запису про інше речове право: 26609515; дата державної реєстрації: 07.06.2018; орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лопатин-Агро-Плюс»; орендодавець: ОСОБА_3 ).

Між тим, 16 серпня 2021 року Львівським апеляційним судом рішення Радехівського районного суду Львівської області від 20.10.2016, на підставі якого ОСОБА_3 зареєстрував право власності на вищевказані земельні ділянки, було скасовано. Та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_3 до Лопатинської селищної ради Радехіського району Львівської області про встановлення факту прийняття спадщини, належності правовстановлюючого документу та визнання права власності на спадкове майно відмовлено (т. 1 а. с. 21-28).

Судом також досліджено рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №67004789 від 30 березня 2023 року та рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №67004641 від 30 березня 2023 року, з яких видно, що подані заявником документи реєстратору не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження (т. 1 а. с. 136-137).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-ІV з наступними змінами та доповненнями (далі Закон № 1952), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону № 1952 визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону № 1952 державній реєстрації прав підлягають: право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на майбутній об`єкт нерухомості.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1952 у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. У Державному реєстрі прав також реєструються передбачені законом речові права та їх обтяження на об`єкти незавершеного будівництва та майбутні об`єкти нерухомості.

Статтею 11 зазначеного Закону передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно зі законом.

У частині другій статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Проте, згідно зі Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

Так, відповідно до частини третьої статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Отже, зміст зазначеної правової норми переконливо свідчить про те, що, на відміну від ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи: 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; 2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; 3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Одночасно з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Так, позивач ОСОБА_1 окрім, скасування рішення про державну реєстрацію речового права, просить суд також визнати за нею право власності на земельну ділянку, загальною площею 2,3180 га, яка складається із двох земельних ділянок площею 1,7438 га та площею 0,5742 га, які виділені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташовані на території Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області в порядку спадкування, після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що належали їй відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, серії І-ЛВ №034626, виданого 17.07.2000 на підставі рішення XII сесії III демократичного скликання Радехівської районної ради від 23.06.2000.

Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Кам`янка-Бузька Львівської області померла баба позивача - ОСОБА_4 у віці 89 років, про що зроблено відповідний актовий запис № 74 від 21 червня 2002 року, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_2 , виданим 21 червня 2002 року Відділом РАГС Кам`янка-Бузького РУЮ Львівської області (т. 1 а. с. 180).

Із Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_3 , виданого 29 січня 2019 року Кам`янка-Бузьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, видно, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Кам`янка-Бузька Львівської області померла мати позивача - ОСОБА_5 у віці 86 років, про що зроблено відповідний актовий запис № 12 від 29 січня 2019 року (т. 1 а. с. 181).

Згідно із Свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_4 , виданим повторно 22 серпня 2002 року Радехівським відділом РАГС Львівської області, ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в селищі Лопатин Радехівського району Львівської області про що складено відповідний актовий запис №31 від 14 серпня 1932 року. Батько - ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 182).

Як видно зі Свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_5 від 26 грудня 1952 року, виданого Лопатинським Райбюро ЗАГС Львівської області, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 одружилися 26.12.1952, про що в книзі реєстрації актів про одруження було зроблено запис №31. Після одруження прізвище чоловіка та дружини - ОСОБА_9 (т. 1 а. с.182).

Відповідно до Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_6 , виданим 13 квітня 1955 року Лопатинським Райбюро ЗАГС Львівської області, ОСОБА_10 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в селищі Лопатин Радехівського району Львівської області, про що складено відповідний актовий запис №22 від 13 квітня 1955 року. Батько - ОСОБА_8 , мати - ОСОБА_5 (т. 1 а. с.183).

З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00023968149, виданим 17 вересня 2019 року Кам`янка-Бузьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, видно, що ОСОБА_10 після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_11 » (т. 1 а. с.184).

Після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , окрім іншого майна, залишилась спадщина, а саме: земельна ділянка, загальною площею 2,3180 га, що знаходиться на території Лопатинської селищної ради, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, серії І-ЛВ №034626, виданого 17.07.2000 на підставі рішення XII сесії III демократичного скликання Радехівської районної ради від 23.06.2000 (т. 1 а. с. 185, 185-зворот), та земельна частка (пай) розміром 3,05 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що розташована на території Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області та визначена у Сертифікаті на право на земельну частку (пай), виданому 28 жовтня 1996 року на підставі рішення Радехівської райдержадміністрації від 25 жовтня 1996 року №552, серії ЛВ №0111916 (т. 1 а. с.186, 186-зворот).

Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 24.12.2019 встановлено факт належності ОСОБА_4 правовстановлюючого документа, а саме Державного акту на право приватної власності на землю, загальною площею 2,3180 га, виданого 17.07.2000 на підставі рішення ХІІ сесії ІІІ демократичного скликання Радехівської районної ради від 23.06.2000, серії НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 230-231).

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 2 липня 2019 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 0,5743 га, з кадастровим номером: 4623955000:03:000:0265 становить 11 870,52 грн (т. 1 а. с. 187). Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 2 липня 2019 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, площею 1,7438 га, з кадастровим номером: 4623955000:02:000:0191 становить 39 775,71 грн (т. 1 а. с. 188).

Відповідно до Заповіту, посвідченого 10.05.1990 заступником голови Лопатинської селищної Ради народних депутатів Радехівського району Львівської області Пустовою Г.П. (зареєстрований в реєстрі №17), ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: житловий будинок разом із господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_2 і який належав їй на праві особистої власності і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що за законом матиме право заповіла у власність своїй дочці ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 189).

Разом з тим, як видно зі Заповіту, посвідченого 16.11.2000 секретарем виконкому Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області ОСОБА_12 (зареєстрований в реєстрі №153), ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: земельну частку /пай/ площею 2,3180 га, що належала їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії І-ЛВ №034626 від 17 липня 2000 року, виданого Радехівською районною радою на підставі рішення ХІІ сесії ІІІ демократичного скликання Радехівської районної ради від 23 червня 2000 року заповіла у власність своєму правнуку ОСОБА_3 , 1985 року народження (т. 1 а.с.207; т. 2 а. с. 80, 81). Заповіт зареєстрований у Спадковому реєстрі №37610985, що видно з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №1828619 від 24.10.2005 (т. 1 а. с. 208; т. 2 а. с. 79).

Відповідно до довідки Кам`янка-Бузької міської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області №2341 від 17 вересня 2019 року, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проживала і була зареєстрована до дня смерті на АДРЕСА_1 . На день смерті разом з нею були зареєстровані: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - донька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - внука, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , - правнук, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , - правнук (т. 1 а. с. 190).

Те, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проживала і була зареєстрована до дня смерті на АДРЕСА_1 підтверджується також довідкою Кам`янка-Бузької міської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області №1328 від 19 червня 2019 року (т. 1 а. с. 192).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №60081557, наданої 29.04.2020 Соснівською державною нотаріальною конторою, спадкова справа після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заведена (т. 1 а. с. 225).

З довідки Кам`янка-Бузької міської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області №2340 від 17 вересня 2019 року видно, що ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно проживала і була зареєстрована до дня смерті на АДРЕСА_1 . На день смерті разом з нею були зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - донька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , - внук, ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , - внук (т. 1 а. с. 191).

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №60081507, наданої 29.04.2020 Соснівською державною нотаріальною конторою, видно, що відкрита спадкова справа №64343519 після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , 19.06.2019 зареєстрована у Спадковому реєстрі №64343519 та заведена Приватним нотаріусом Робак Л.А. (номер у нотаріуса 130/2019). Також 07.08.2019 нотаріус видав Свідоцтво про право на спадщину, серії ННХ 679616 та Свідоцтво про право на спадщину, серії НОМЕР_7 (т. 1 а. с. 227, 227-зворот).

3 жовтня 2023 року до суду надійшла фотокопія спадкової справи №130/2019, заведена після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , з якої видно, що 19 червня 2019 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_5 звернулася ОСОБА_1 (дочка спадкодавця). Їй приватним нотаріусом були видані: Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, ННХ 679616 від 7 серпня 2019 року, зареєстроване в реєстрі №2236, Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, ННХ 679618 від 7 серпня 2019 року, зареєстроване в реєстрі №2238. Також, ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірні земельні ділянки приватним нотаріусом відмовлено (постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 11 листопада 2022 року) (т. 3 а. с. 1-33).

Нормами п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що Цивільний Кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникало відповідно до норм ст. 529-531 УРСР.

Тобто, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Таким чином на спадкові правовідносини після смерті ОСОБА_4 поширюються норми ЦК УРСР, оскільки спадщина після її смерті відкрилася до 1 січня 2004 року.

На підставі ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно зі ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

З огляду на ч. 1, ч. 2 ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв і прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі статтями 549, 554 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

ОСОБА_5 безпосередньо перед смертю ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала разом з нею, що встановлено у судовому засіданні та видно з довідок Кам`янка-Бузької міської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області, тому, на думку суду, ОСОБА_5 вступила в управління та володіння спадковим майном. Доказів протилежного стороною відповідача не надано.

Також, судом установлено, що після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 протягом шестимісячного строку не звернувся в органи нотаріату зі заявою про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим 16.11.2000 секретарем виконкому Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області Пустовою Г.П. (зареєстрований в реєстрі №153), також він разом зі спадкоємицею не проживав та не був зареєстрований, не вступив в управління або володіння спадковим майном, також з позовом про продовження строку на прийняття спадщини за заповітом у порядку ст. 550 ЦК УРСР до суду не звертався, тому вважається таким, що не прийняв спадщини.

Отже, після смерті ОСОБА_4 спадкування на майно, визначене у вищезазначеному заповіті, а саме, на земельну частку /пай/ площею 2,3180 га, що належала їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії І-ЛВ №034626 від 17 липня 2000 року, відбувалося за законом. Так, спадщину прийняла її дочка ОСОБА_5 шляхом вступу в управління та володіння майном, оскільки була зареєстрована та проживала зі спадкодавцем.

Крім того, після смерті ОСОБА_4 спадкування на майно відбувалося за заповітом. Так, земельну частку (пай) розміром 3,05 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що розташована на території Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області та визначена у Сертифікаті на право на земельну частку (пай), серії ЛВ №0111916 від 28 жовтня 1996 року, успадкувала її дочка - ОСОБА_5 на підставі заповіту, посвідченого 10.05.1990 заступником голови Лопатинської селищної Ради народних депутатів Радехівського району Львівської області Пустовою Г.П. (зареєстрований в реєстрі №17).

Проте, ОСОБА_5 належним чином не оформила своїх спадкових прав, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На спадкові правовідносини після смерті ОСОБА_5 поширюються норми ЦК України, оскільки спадщина відкрилася після 1 січня 2004 року.

Відповідно до ст. 1216 та 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У розумінні ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийнята спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Суд установив, що ОСОБА_1 проживала з матір`ю ОСОБА_5 на час відкриття спадщини за однією адресою: АДРЕСА_1 .

Узагальнюючи вищенаведене, суд робить висновки про те, що після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадщину прийняла її дочка ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ), як спадкоємець першої черги, шляхом вступу в управління та володіння майном, проте належним чином не оформила своїх спадкових прав. Після смерті ОСОБА_5 спадщину за заповітом прийняла її дочка ОСОБА_1 , оскільки проживала постійно із спадкодавцем за однією адресою.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Згідно з п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

До того ж, у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» суд вказав, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З урахуванням викладеного, судом не надається детальна відповідь на інші аргументи сторін, оскільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами у справі, не відносяться до безумовних підстав для вирішення спору.

Перешкодою в реалізації ОСОБА_1 своїх законних прав та інтересів, також є те, що вона позбавлена у позасудовому порядку оформити спадщину на спадкове майно у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності спадкодавця ОСОБА_5 на це майно.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого - визнання права.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Приймаючи до уваги вищенаведене, позиції з цього приводу, викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 24 червня 1983 року (із змінами, внесеними згідно з Постановою ПВС України №13 від 25 грудня 1992 року, № 15 від 25 травня 1998 року), Постанові Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 «Про судову практику у справах за позовами про захист права власності», Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування є законними, обґрунтованими та відповідно такі необхідно задовольнити.

Одночасно, з метою ефективного захисту порушених прав позивача необхідно скасувати рішення державного реєстратора Радехівської районної державної адміністрації Львівської області від 26.12.2016 №33161294, позовні вимоги позивача в цій частині до ОСОБА_3 - задовольнити.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19 (провадження № 61-6327св20) зроблено висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2020 року в справі № 175/1941/16-ц (провадження № 61-19798св18), Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».

Аналогічна правова позиція викладена також у Постановах Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц (провадження № 61-34234св18), від 19 січня 2022 року у справі № 280/4/18 (провадження № 61-403св19); від 14 листопада 2022 року у справі № 450/3887/19 (провадження № 61-2336св22).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше, під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи установлено, що вони не є зобов`язаними особами за вимогою позивача.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо установити відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, окрім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Між тим, установлені обставини справи переконливо доводять те, що спір щодо спадкового майна існує саме між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки останній як спадкоємець за заповітом до подання позивачем позовної заяви про визнання права власності в порядку спадкування, подавав позов про визнання права власності за ним на спірне майно, зокрема на земельну ділянку площею 2,3180 га, яка виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області. Тобто ОСОБА_3 вчиняв активні дії з метою прийняття спадщини, що свідчить про його дійсний правовий інтерес до спадкового майна.

Одночасно, з матеріалів справи установлено, що ОСОБА_3 не подавав в органи нотаріату за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , також не був зареєстрований з померлою за її місцем проживання, не вступив в управління або володіння спадковим майном, адже рішення Радехівського районного суду Львівської області від 20.10.2016, на підставі якого за ОСОБА_3 визнано право власності на земельну ділянку площею 2,3180 га, яка виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області, - скасоване судом апеляційної інстанції, також із заявою про продовження строку на прийняття спадщини у порядку ст. 550 ЦК УРСР до суду не звертався, тому він вважається таким, що не прийняв спадщини. З огляду на вказані обставини спір щодо спадкового майна існує також між ОСОБА_1 та Лопатинською селищною радою.

Отже, на переконання суду, у цій справі позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування подано до належних відповідачів.

Окремо суд зазначає щодо позовних вимог до Лопатинської селищної ради про скасування рішення в частині державної реєстрації речового права.

Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі. Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року в справі № 520/13067/17.

Зміст і характер відносин між учасниками процесу та встановлені судом обставини справи, підтверджують, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права виник саме між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Отже, Лопатинська селищна рада є неналежним відповідачем щодо цих позовних вимог, у зв`язку з чим у задоволенні таких позовних вимог, пред`явлених до неї, необхідно відмовити.

Згідно із ч. 1 ст. 141 судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені нею судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 1376,60 грн (із розрахунку 992,40 грн (сплачений позивачем судовий збір за немайнову позовну вимогу) + (768,40 грн (сплачений позивачем судовий збір за майнові позовні вимоги) х 50%) = 1376,60 грн).

Також з відповідача Лопатинської селищної ради на користь позивача ОСОБА_1 необхідно стягнути судові витрати у розмірі 384,20 грн (із розрахунку 768,40 грн (сплачений позивачем судовий збір за майнові позовні вимоги) х 50% = 384,20 грн).

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 19, 48, 76, 77, 80-82, 89, 141, 211, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України; на підставі ст. ст. 16, 328, 1216-1218, 1261, 1268, 1269, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України; ст. ст. 524-526, 529, 548, 549, 554 ЦК УРСР; ст. ст. 2, 4, 5, 11, 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; суд,

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, загальною площею 2,3180 га, що знаходиться на території Лопатинської селищної ради, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 17.07.2000 на підставі рішення XII сесії III демократичного скликання Радехівської районної ради від 23.06.2000, серії НОМЕР_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) розміром 3,05 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що розташована на території Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області та визначена у Сертифікаті на право на земельну частку (пай), виданому 28 жовтня 1996 року на підставі рішення Радехівської райдержадміністрації від 25 жовтня 1996 року №552, серії ЛВ №0111916.

Скасувати рішення державного реєстратора Радехівської районної державної адміністрації Львівської області від 26.12.2016 №33161294 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1,7438 га за кадастровим номером 4623955000:02:000:0191, розташовану в адміністративних межах Лопатинської селищної ради в межах населеного пункту та рішення державного реєстратора Радехівської районної державної адміністрації Львівської області від 26.12.2016 №33160978 про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,5743 га за кадастровим номером 4623955000:03:000:0265, розташовану в адміністративних межах Лопатинської селищної ради в межах населеного пункту.

Відмовити у задоволенні позовних вимог до Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області в частині скасування рішення про державну реєстрацію речового права.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1376 (одну тисячу триста сімдесят шість) гривень 60 (шістдесят) копійок судового збору.

Стягнути з Лопатинської селищної ради на користь ОСОБА_1 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони та інші учасники у справі.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Представник позивача: адвокат Білик Романна Олегівна, юридична адреса: вулиця Незалежності, 41/2, місто Кам`янка-Бузька, Львівська область, 80400.

Відповідач: Лопатинська селищна рада Червоноградського району Львівської області; ЄДРПОУ: 04369819; місцезнаходження: вулиця Центральна, 15А, селище Лопатин, Червоноградський район, Львівська область, 80261.

Співвідповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП: НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Представник співвідповідача: адвокат Мулявка Олег Васильович, місцезнаходження: вулиця Л. Українки, 3, місто Радехів, Червоноградський район, Львівська область, 80200.

Головуючий суддяСеменишин О. З.

Повний текст судового рішення виготовлено 8 квітня 2024 року.