Рішення

від 02.04.2024 по справі 595/1727/23

БУЧАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 595/1727/23

Провадження № 2/595/35/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2024

Бучацький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Тхорик І.І.,

з участю секретаря судового засідання Боднара М.Г.

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Дзьоби О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Бучацької міської ради, про визначення місця проживання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Бучацької міської ради, в якому просить визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_1 , з ним, їхнім батьком ОСОБА_1 . Вимоги обґрунтовує тим, що 06 серпня 2011 року між ним та відповідачкою укладено шлюб, який розірвано рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 16.03.2021. Від даного шлюбу у них народилися діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають разом з ним. Зазначає, що після розірвання шлюбу відповідачка мала намір вивезти дітей за межі кордону України. Вказує, що до теперішнього часу між ним та його колишньою дружиною не має згоди щодо місця проживання дітей. Звертає увагу, що остання не має постійного місця проживання, дітьми не цікавиться та вважає, що освіта для дітей не є обов`язковою, тому їм немає необхідності ходити в школу. Через зазначені обставини позивач не згоден із тим, щоб діти проживали з відповідачкою, наполягає на визначенні їхнього місця проживання разом з ним, як батьком, що буде відповідати інтересам дітей. Позивач вказує, що має можливість забезпечити їм належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням, чого відповідачка забезпечити не в змозі. Разом з тим, зазначає, що не чинитиме жодних перешкод для спілкування відповідачки з дітьми і готовий зі свого боку усіма силами сприяти тому, щоб діти через розлучення батьків не були позбавлені піклування матері. За наведених обставин просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 18 вересня 2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження.

29 листопада 2023 року ухвалою суду до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Бучацької міської ради, про визначення місця проживання дітей, залучено спеціаліста в області практичної психології. Доручено спеціалісту провести опитування дітей у відсутності обох батьків і надати відповідь на наступні питання: 1) Чи можливе опитування малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в судовому засіданні з урахуванням їх віку та рівня розвитку; 2) Встановити прихильність та близькість ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до проживання із одним з батьків, а саме з батьком ОСОБА_1 (номер мобільного телефону НОМЕР_1 ), чи з матір`ю - ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 08 лютого 2024 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Бучацької міської ради, про визначення місця проживання дітей та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Дзьоба О.Б., будучи присутніми у судовому засіданні, позов підтримали з підстав, викладених у ньому та просили такий задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибула. Причини неявки суду не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи не подавала, відзив на позовну заяву на адресу суду не надходив.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Бучацької міської ради Пастушак І.В. в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи. В матеріалах цивільної справи міститься письмова заява ОСОБА_5 , в якій вона просить судові засідання у вказаній справі проводити без її участі. Позицію, викладену у висновку органу опіки та піклування Бучацької міської ради від 03.11.2023, підтримує в повному обсязі.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові документи, оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що сторони з 06 серпня 2011 року перебували у шлюбі, зареєстрованому у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Бучацького районного управління юстиції Тернопільської області, який розірвано рішенням Бучацького районного суду Тернопільської області від 16 березня 2021 року (справа №595/91/21). Рішення набрало законної сили 16 квітня 2021 року.

Від шлюбу сторони мають спільних дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Бучацького районного управління юстиції Тернопільської області 17 листопада 2011 року), та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Бучацького районного управління юстиції у Тернопільській області 01 жовтня 2014 року).

З довідки про склад сім`ї та проживання №71, виданої адміністратором ЦНАП Бучацької міської ради 07 серпня 2023 року, за адресою по АДРЕСА_1 проживають наступні особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (заявник); ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (дочка); ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (дочка); ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (мати).

За даними Акту обстеження умов проживання (Додатку 9 до Порядку), складеного Службою у справах дітей Бучацької міської ради 29 серпня 2023 року, проведено обстеження умов проживання за адресою по АДРЕСА_1 , де проживають ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Умови проживання добрі, сім`я благополучна.

Згідно характеристики №144, виданої адміністратором ЦНАП Бучацької міської ради 07 серпня 2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає в АДРЕСА_1 . Скарг і нарікань на його поведінку з боку сусідів і громадськості в міську раду не поступало. Відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності в Бучацькій міській раді немає.

З наведених вище документів вбачається, що діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом з батьком за адресою по АДРЕСА_1 .

Як вбачається з психологічного висновку спеціаліста №2 від 04 січня 2024 року за результатами проведення опитування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 озвучує бажання проживати з татом, бо хоче проживати у квартирі, де мешкає на даний час. З мамою проживати не хоче, бо не знає де і в яких умовах. Ситуація проживання з татом має всі ознаки визначеності для дитини, а проживання з мамою - навпаки, що може посилювати тривогу та уникнення, бо є невідомість. Для дитини ОСОБА_3 ставлення до батька і матері є позитивним, проявів негативізму до когось із батьків немає.

З психологічного висновку спеціаліста №3 від 04 січня 2024 року за результатами проведення опитування малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вбачається, що ОСОБА_4 озвучує бажання проживати з татом, проте не озвучує чіткого небажання проживати з мамою. Ситуація проживання з татом має всі ознаки визначеності для дитини, а проживання з мамою - навпаки, що може посилювати тривогу та уникнення, бо є невідомість. Для дитини ОСОБА_4 ставлення до батька і матері є позитивним. Проявів негативізму до когось із батьків немає. Повідомлення дитини містять ознаки підготовленості або впливу інших осіб на розповідь, зокрема, це контроль мовлення, емоційна бідність, чітка та швидка відповідь про бажання проживати з батьком, проте без власних суджень. Такий вплив є закономірним, якщо дитина проживає з одним із батьків. Поведінка дитини молодшого шкільного віку може визначатися бажанням схвалення від значимого дорослого. Малолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , може формулювати думку з питань, які її стосуються, проте високий рівень тривожності створює бар`єр у вербалізації власних думок.

У наведених вище психологічних висновках спеціаліста не рекомендовано опитувати малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в залі суду.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч.1-3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з ч. 2 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

За частинами 1, 2 статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Сторонами по справі не заперечувалося, що діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом з батьком за адресою по АДРЕСА_1 , що також підтвердив у судовому засіданні позивач.

При цьому, суд констатує, що малолітні діти сторін ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є також зареєстровані разом з позивачем по АДРЕСА_1 , що підтверджено довідкою про склад сім`ї №71 від 07.08.2023 року та актом обстеження умов проживання від 29 серпня 2023 року, де зазначено, що за вищевказаною адресою діти мають постійне місце проживання та реєстрації.

Відповідно до абз. 2 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Отже, зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.

Фактично спір щодо місця проживання дітей був ініційований батьком дитини, з яким діти і так фактично проживають і від якого мати дітей не вимагала і не вимагає зміни їх місця проживання, у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом у межах розгляду даної справи про визначення місця проживання дітей разом з нею, не зверталася, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дітей із мамою суду не надала, натомість не висловила жодних заперечень.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина четверта та п`ята статті 19 СК України).

Рішенням виконавчого комітету Бучацької міської ради Тернопільської області №337 від 03 листопада 2023 року затверджено висновок органу опіки та піклування Бучацької міської ради щодо недоцільності визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з батьком ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в якому Орган опіки та піклування Бучацької міської ради вважає, що недоцільно визначати місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 , за адресою по АДРЕСА_1 , оскільки діти проживають за вказаною адресою, а мати малолітніх ОСОБА_2 тимчасово перебуває на роботі за кордоном. За даними вищевказаного висновку, працівниками служби у справах дітей Бучацької міської ради 23 жовтня 2023 року проведено бесіди з малолітніми ОСОБА_7 та встановлено, що діти позитивно відгукуються про маму, постійно підтримують з нею зв`язок, отримують від неї подарунки, гроші тощо. Батько дітей, ОСОБА_1 , не має самостійного стабільного доходу.

Із встановлених в судовому засіданні обставин, вбачається, що між сторонами відсутній спір щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, такий був відсутній і на час звернення до суду з даним позовом.

Матеріали справи не містять доказів створення перешкод відповідачкою у проживанні дітей із батьком, доказів протилежного сторонами не надано.

Обставини, на які посилається позивач, а саме щодо наміру відповідачки вивезти дітей за кордон після розірвання шлюбу та неналежне ставлення такої до виховання дітей не доводять факт наявності спору між батьками про місце проживання дітей. Зокрема, слід зазначити, що шлюб між сторонами було розірвано 16 березня 2021 року, проте суду не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідачка порушувала питання визначення місця проживання дітей разом із нею в тому числі й шляхом звернення до органу опіки і піклування чи суду з відповідними вимогами. Окрім того, в судовому засіданні позивач повідомив, що з відповідачкою не спілкується, остання підтримує зв`язок лише з дітьми.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо визначення місця проживання їхніх спільних дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , унаслідок чого ні права позивача, ні права дітей не порушені, а тому і судовому захисту не підлягають.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що оскільки вимога про визначення місця проживання дітей заявлена позивачем передчасно, так як зверненню до суду з відповідним позовом має передувати спір між батьками щодо місця проживання дітей, у задоволенні позовних вимог, слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати у відповідності до ст.141 ЦПК України, слід залишити за позивачем.

Керуючись статтями 2-5, 10-13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Бучацької міської ради, про визначення місця проживання дітей - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 08 квітня 2024 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Бучацької міської ради, місцезнаходження: майдан Волі, 1, м. Бучач Чортківського району Тернопільської області, ЄДРПОУ 04058479.

Суддя: І. І. Тхорик