Рішення

від 08.04.2024 по справі 279/894/24

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 279/894/24

Провадження № 2/279/701/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2024 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Недашківської Л.А., з секретарем Хомутовською М.А., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу №279/894/24 за позовом ОСОБА_1 до Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом, зазначивши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина за законом у виді: земельної ділянки площею 1,9300 га., яка розташована на території Веселівської сільської ради Коростенського району Житомирської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1822384600:03:000:0002, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №431412 від 06.07.2009 року; земельної ділянки площею 0,5100 га., яка розташована на території Веселівської сільської ради Коростенського району Житомирської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1822384600:03:000:0032, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №431413 від 06.07.2009 року; земельної ділянки площею 1,2400 га., яка розташована на території Веселівської сільської ради Коростенського району Житомирської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1822384600:03:000:0006, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №431414 від 06.07.2009 року. Після смерті ОСОБА_2 вона спадщину прийняла спільним проживанням, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.

Однак, в отриманні свідоцтва про право на спадщину на вказані вземельні ділянки їй було відмовлено, так як державні акти на право власності на земельну ділянку не підписані та на них відсутня гербова печатка.

Просить визнати за нею право власності на спадкове майно у виді земельних ділянок.

Позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити, подавши письмову заяву.

Відповідач клопотав про розгляд справи за відсутності його представника, проти пощзову не заперчує, про що вказав в заяві до суду.

За таких обставин справу розглянуто у відсутність сторін.

Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази та проаналізувавши їх в сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до положення статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина за законом у виді: земельної ділянки площею 1,9300 га., яка розташована на території Веселівської сільської ради Коростенського району Житомирської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1822384600:03:000:0002, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №431412 від 06.07.2009 року; земельної ділянки площею 0,5100 га., яка розташована на території Веселівської сільської ради Коростенського району Житомирської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1822384600:03:000:0032, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №431413 від 06.07.2009 року; земельної ділянки площею 1,2400 га., яка розташована на території Веселівської сільської ради Коростенського району Житомирської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1822384600:03:000:0006, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №431414 від 06.07.2009 року.

Позивач прийняла спадщину після смерті батька спільним проживанням, звернулась до нотаріальної контори та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.

Листом державного нотаріуса від 29.12.2023 року за №781/02-14 позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на згадані земельні ділянки, так як державні акти на право власності на земельні ділянки не відповідає вимогам п.2.14 "Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі", а саме на них відсутній підпис голови РДА та гербова печатка.

Судом встановлено, що позивачка позивач є дочкою померлого ОСОБА_2 . Таким чином позивачка є спадкоємцем першої черги на спадкування за законом.

Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за законом або заповітом.

На підставі ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як убачається з ч.5 ст.1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 ЦК України).

Право власності на нерухоме майно може бути оформлене на ім`я особи, яка померла у разі наявності документів, які б підтвердили право власності на майно цієї особи. У випадку відсутності таких документів порушене питання вирішується у судовому порядку.

Стаття 131 ЗК України передбачає, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до вимог ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Згідно ч.ч.1, 3 та 4 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину (ч.1 і ч.2 ст.126 ЗК України).

Вказані земельні ділянки ОСОБА_2 отримав в порядку спадкування за законом. При цьому спадкодавець ОСОБА_2 вчинив всі дії спрямовані оформлення державних актів про право власності на земельні ділянки.

У той же час спірні земельні ділянки за життя спадкодавця сформовані як об`єкт цивільних прав в розумінні вимог ст.79-1 ЗК України, право власності на які може бути успадковане позивачкою.

Оскільки померлий ОСОБА_2 не оформив належним чином правовстановлюючий документ - державі акти на набуте ним майно й, через обставини, які від нього не залежали; при цьому, за життя виникле в нього право на них зареєстрував, зазначене перешкоджає позивачці здійснити право спадкування на нього і отримати свідоцтво про право на спадщину.

Вирішуючи цю справу, суд виходить з того, що правовстановлюючі документи хоч і були отримані спадкодавцем, однак не відповідають вимогам Інструкції, а тому це перешкоджає видачі свідоцтва про право власності на спадщину, із яким закон пов`язує здійснення права спадкування на нерухоме майно.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Згідно зі ст.8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Неналежне оформлення правовстановлюючих документів (державний акт) майнових прав за особою й неможливість їх успадкування внаслідок цього має розцінюватися як невиправдане втручання в приватну сферу особи, є порушенням її прав, які потребують захисту в судовому порядку, а тому за наявності правовстановлюючого документу на земельну ділянку спадкодавця, ефективним способом захисту, який є адекватним змісту порушеного права і не суперечить закону (ст.5 ЦПК України), є саме визнання права власності на спірну земельну ділянку за позивачем в порядку спадкування за законом.

Відтак, за позивачкою після смерті ОСОБА_2 слід визнати право власності на згадані земельні ділянку за законом. Вказане є достатнім для захисту порушеного права позивачки.

Питання визначення належності цього майна має вирішуватись у судовому порядку, оскільки рішення суду буде правовстановлюючим документом для оформлення права на це майно.

Відтак, заявлене позивачкою право підлягають визнанню, а пред`явлений позов - задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.263-265 ЦПК України, ст.1218 ЦК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати право власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після смерті батька, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну ділянку площею 1,9300 га., яка розташована на території Веселівської сільської ради Коростенського району Житомирської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1822384600:03:000:0002; земельну ділянку площею 0,5100 га., яка розташована на території Веселівської сільської ради Коростенського району Житомирської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1822384600:03:000:0032; земельну ділянку площею 1,2400 га., яка розташована на території Веселівської сільської ради Коростенського району Житомирської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1822384600:03:000:0006.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .

Сторони:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Ушомирська сільська рада Коростенського району Житомирської області, місце знаходження: 11571, с. Ушомир, Коростенський район, вул. Березюка, 15, Житомирська область, ЄДРПОУ 04348131.

Суддя Недашківська Л.А.

копія згідно з оригіналом