Рішення

від 08.04.2024 по справі 766/12680/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2024 р.

м. Київ

справа № 766/12680/23

провадження № 2/755/3139/24

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Прокопчук Н.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат,

У С Т А Н О В И В :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (далі - ТОВ «ФУ «ЄФКР») звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 3% річних в розмірі 26 537,60 грн., інфляційні втрати в розмірі 137 446,93 грн. за період з 15.12.2020 року по 15.12.2023 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідно до умов Договору про надання споживчого кредиту № 11056472000 від 12.10.2006 року відповідач отримала у АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач ТОВ «ФУ «ЄФКР», кредитні кошти в сумі 45 450,00 грн. Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 29.01.2010 року у справі № 2-347/10 стягнуто з солідарно відповідача ОСОБА_2 та ТОВ «Транспортна компанія «Мегатранс» на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором на суму 294 605,64 грн. Однак станом на день звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем рішення суду не виконано, заборгованість перед позивачем не погашено, тому позивач вимушений звернутися з даним позовом до суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 06 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення сторін.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 08 квітня 2024 року клопотання представника позивача Лисенко В.В. про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін залишено без задоволення.

Відповідач не скористалась процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Судом встановлено, що між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «ФУ «ЄФКР», та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11056472000 від 12.10.2006 року, за умовами якого боржник отримала в кредит кошти в сумі 45 450,00 грн. Відповідно до даного договору, відповідач зобов`язалась повернути кредитні кошти до 12.10.2013 року та виплачувати відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 11 % річних.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 29.01.2010 року у справі № 2-347/10 стягнуто з солідарно відповідача ОСОБА_2 та ТОВ «Транспортна компанія «Мегатранс» на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором на суму 294 605,64 грн.

08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого відбулася заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення ПАТ «УкрСиббанк» прав вимоги на користь ПАТ «Дельта Банк».

11.05.2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа Європейська факторингова компанія розвитку», відповідно до вимог чинного законодавства України, за результатами торгів (аукціону), оформлених Протоколом електронного аукціону №UА-ЕА-2019-03-26-000011-b від 17.04.2019 року, був укладений Договір №1370/К про відступлення прав вимоги, згідно з яким 11.05.2019 року відбулася заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення Банком прав вимоги за кредитним договором №11056472000 укладеним 12.10.2006 року між Банком та ОСОБА_2

24.12.2019 року ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області у справі № 2-347/10 замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) у виконавчих листах по справі №2-347/10, виданих Дніпровським районним судом м. Херсона на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд.40 х, код за ЄДРПОУ 34615314).

Згідно ст.ст. 526, 530, 610 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 Цивільного кодексу України ).

За змістом ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України)

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. (ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України)

Відповідно до частини першої статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року № 14-16цс18, а також постанові Верховного Суду від 06 липня 2020 року у справі № 522/16531/17.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Так, у постанові від 06 липня 2020 року у справі № 522/16531/17 Верховний Суд дійшов наступних висновків: «Зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін у цій справі як грошових зобов`язань, до прострочення відповідача застосовується частина друга статті 625 ЦК України. Основою для розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат є сума несвоєчасно виплаченого відшкодування. Встановивши, що боржником прострочено грошове зобов`язання по виплаті позивачу присудженого рішенням суду відшкодування майнової та моральної шкоди, апеляційний суд дійшов вірного висновку про виникнення у позивача права на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і 3% річних.»

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на його користь 3% річних від простроченої суми заборгованості в сумі 26 514,00 грн., та інфляційних втрат, що розраховано та перевірено судом (а.с. 21), в сумі 137 446,93 грн. в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України за заявлений період з 15.12.2020 року по 15.12.2023 року (включно), - оскільки відповідачем не виконано рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 29.01.2010 року у справі № 2-347/10 та не погашено перед позивачем стягнуті за рішенням суду грошові кошти в сумі 294 605,64 грн., наслідком чого є право позивача на реалізацію захисту свого майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржників у виді 3% річних та інфляційних втрат від суми боргу за користування утримуваними відповідачем грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до частини третьої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий зір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи задоволення позову, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 683,61 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 526, 530, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» (код ЄДРПОУ: 34615314, м. Київ, вул. Глибочицька, б. 40 х) заборгованість за період з 15.12.2020 року по 15.12.2023 року (включно) у вигляді 3% річних у сумі 26 514,00 грн., інфляційних втрат у сумі 137 446,93 грн. та судовий збір у розмірі 2 683,61 грн., а всього на загальну суму 166 644 (сто шістдесят шість тисяч шістсот сорок чотири) гривні 54 копійки.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (ст. 284 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 08 квітня 2024 року.

Суддя: В.І. Галаган