Ухвала

від 22.03.2024 по справі 991/4073/21

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

Справа № 991/4073/21

Провадження №11-кп/991/16/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4

обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10

прокурора ОСОБА_11

представника потерпілого -

Регіонального відділення

Фонду державного майна України

по Київській, Черкаській та

Чернігівській областях ОСОБА_12

представника потерпілого -

Державного підприємства

«Міжнародний аеропорт

«Бориспіль» ОСОБА_13 .

заслухавши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду клопотання захисника ОСОБА_14 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 про постановлення окремої ухвали стосовно публічних висловлювань детектива Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_15 у провадженні за апеляційними скаргами на вирок Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року у кримінальному провадженні № 52019000000000504від 18 червня 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України,

УСТАНОВИЛА:

Вироком Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року обвинуваченого ОСОБА_5 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 364 КК України та призначено йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 (три) роки та зі штрафом у розмірі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн.

Обвинувачену ОСОБА_6 визнано винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 364 КК України та призначено їй покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, на строк 3 (три) роки та зі штрафом у розмірі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) грн.

Частково задоволено цивільний позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про відшкодування матеріальної шкоди та стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на їхню користь матеріальну шкоду у розмірі 10 996 758 (десять мільйонів дев`ятсот дев`яносто шість тисяч сімсот п`ятдесят вісім) грн 88 (вісімдесят вісім) коп. У решті вимог відмовлено.

Не погодившись з указаним рішенням, обвинувачена ОСОБА_6 , захисники ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 звернулись до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційними скаргами, у яких просять скасувати вирок Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року.

Під час розгляду зазначених апеляційних скарг захисник ОСОБА_14 подав до суду клопотання про винесення окремої ухвали з доповненнями, у яких просив встановити порушення детективом Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_15 презумпції невинуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а викладені у відповідному клопотанні обставини просив довести до відома директора Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) та директора товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Радіо-Ера» (Радіо NV) для належного реагування.

В обґрунтування свого клопотання захисник зазначає, що 15 вересня 2023 року приблизно о 08 год 30 хв за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 на YouTube-каналі «Radio NV» опубліковано випуск подкасту «Секрети НАБУ» під назвою «Справа Борисполя. Реформатори чи злочинці? - Секрети НАБУ». У ході вказаного випуску детектив ОСОБА_15 допустив публічні висловлювання та поширив відомості, які не відповідають дійсності й порушують презумпцію невинуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

На його думку, поширені під час указаного випуску публічні недостовірні твердження детектива складають у слухачів враження, що обвинувачені є корупціонерами та обікрали державу на мільйонні суми. Відповідне стійке переконання слухачів детектив підсилює шляхом публічного спотворення фактів у справі, намагаючись подати їх з вигідної виключно для сторони обвинувачення позиції. Однак слід зауважити, що вирок у цій справі не набув законної сили і наразі здійснюється розгляд поданих стороною захисту апеляційних скарг, про що детективу ОСОБА_15 було достовірно відомо. Таким чином, детектив намагається вплинути на суспільну думку та створити уявлення, що обвинувачені є беззаперечно винуватими не зважаючи на те, що обвинувальний вирок суду не набрав чинності.

Заслухавши думки обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які підтримали зазначене клопотання, думку прокурора ОСОБА_11 , який заперечував проти його задоволення, думки представників ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які вирішення зазначеного питання залишили на розсуд суду, перевіривши доводи клопотання та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.

Діючий кримінальний процесуальний закон не урегульовує питання постановлення такого виду судових рішень, як то окрема ухвала чи постанова, які би надавали можливість суду звертатися до державних органів, посадових чи службових осіб з метою належного реагування на встановлені у ході судового розгляду порушення закону, прав і основоположних свобод людини органом досудового розслідування чи судом нижчестоящої інстанції.

Водночас згідно з приписами статей 369, 418 КПК України суд апеляційної інстанції за наявності відповідних підстав має процесуальні повноваження для постановлення ухвал, які не вирішують справи по суті, однак звертають увагу уповноважених органів на встановлені у кримінальному провадженні факти порушення закону, які потребують вжиття належних заходів реагування. Відповідна позиція узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі № 686/9636/18.

Стаття 62 Конституції України гарантує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Положення ч. 1 ст. 17 КПК України також встановлюють, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою (ч. 5 ст. 17 КПК України).

Наведені положення чинного законодавства узгоджуються із ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка передбачає, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку, а також із практикою Європейського суду з прав людини.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах поданих апеляційних скарг. За результатами апеляційного розгляду він може, у випадку необхідності, ухвалити окрему ухвалу щодо обставин, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення або вказують на грубі порушення при його розслідуванні.

Однак, у цьому кримінальному провадженні апеляційний розгляд не завершено, колегія суддів не досліджувала жодного доказу, а тому неможливим є вирішення питань, які слід вирішувати за наслідками апеляційного розгляду.

З огляду на викладене колегія суддів переконана, що клопотання захисника ОСОБА_14 про постановлення окремої ухвали стосовно публічних висловлювань детектива НАБУ ОСОБА_15 слід залишити без розгляду.

На підставі наведеного, керуючись статтями 7, 9, 404, 405, 418, 419, 532КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання захисника ОСОБА_14 про постановлення окремої ухвали у провадженні за апеляційними скаргами на вирок Вищого антикорупційного суду від 01 березня 2023 року у кримінальному провадженні № 52019000000000504 від 18 червня 2019 року - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3