Рішення

від 03.04.2024 по справі 126/2227/23

БЕРШАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/2227/23

Провадження № 2/126/165/2024

"03" квітня 2024 р.

м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Гуцола В. І.

із секретарем Шевчуком С.П.

за участі представника позивача прокурора Онуфрієнко Н.В.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області Січкаренка Івана в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП" про припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач заступник керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області Січкаренко І. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області звернувся в суд з позовом до відповідачки ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП" про припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації з тих підстав, що як стверджує, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у власності громадянки російської федерації ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення. Так, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.09.2020 за відповідачем зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0520484200:03:003:0408, площею 1,6936 га. Встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серія та номер 1674, виданого 30.09.2020 після смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_1 успадкувала земельну ділянку з кадастровим номером 0520484200:03:003:0408, площею 1,6936 га, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В подальшому, на підставі зазначеного свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520484200:03:003:0408, площею 1,6936 га, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На момент успадкування вищезазначеної земельної ділянки, державної реєстрації права власності та до теперішнього часу відповідачка ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, 30.09.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано додаткову угоду № 121 до договору оренди землі № 121 від 06.10.2005 вищевказаної земельної ділянки. За інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно орендарем земельної ділянки є ПрАТ "Зернопродукт МХП", орендодавцем - ОСОБА_1 , договір оренди укладено 30.09.2020 на строк 25 років, з правом поновлення його на новий строк. Згідно інформації Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, наданої у листі № 0501.5-5674/05.3-23 від 21.08.2023, громадянка російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.12.2018 документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 , терміном дії безстроково, орган, що видав - 0501, країна громадянства: російська федерація. Також Бершадською міською радою у листі за № 22 від 18.08.2023 повідомлено, що у реєстрі територіальної громади Бершадської міської ради П`ятківського старостинського округу, остання зареєстрована та проживає з 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином, всупереч положенням ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України відповідач не відчужила дану земельну ділянку протягом року та продовжує нею володіти по цей час. Оскільки, ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 30.09.2020 по даний час) не відчужила її, тому є підстави для конфіскації її у власність держави відповідно до вимог ст. 81 ЗК України. Просить припинити право власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 , видана 05.12.2018, орган, що видав 0501, громадянки російської федерації) на земельну ділянку, яка розташована на території Бершадської міської ради, шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області; стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури (49044, м. Вінниця вул. Монастирська 33, МФО 820172, Державна казначейська служба України, м. Київ р/р UA568201720343110002000003988 код за ЄДРПОУ 02909938) сплачений судовий збір в сумі 2684 грн.

Представник позивача прокурор Онуфрієнко Н.В. в судовому засіданні позов підтримала, просить його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнала.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Чугаєнко К. подала письмові пояснення, в яких посилаючись на ч. 4 ст. 81 ЗК України, ч.1,2 ст.145 ЗК України просить позов прокурора задовольнити. Судові засідання по вказаній справі проводити без участі їх представника.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП" в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, причин неявки суд не повідомив.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у власності громадянки російської федерації ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка сільськогосподарського призначення.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.09.2020 за відповідачем зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0520484200:03:003:0408, площею 1,6936 га.

Встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серія та номер 1674, виданого 30.09.2020 після смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_1 успадкувала земельну ділянку з кадастровим номером 0520484200:03:003:0408, площею 1,6936 га, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В подальшому, на підставі зазначеного свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520484200:03:003:0408, площею 1,6936 га, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На момент успадкування вищезазначеної земельної ділянки, державної реєстрації права власності та до теперішнього часу відповідачка ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, 30.09.2020 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано додаткову угоду № 121 до договору оренди землі № 121 від 06.10.2005 вищевказаної земельної ділянки. За інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно орендарем земельної ділянки є ПрАТ "Зернопродукт МХП", орендодавцем - ОСОБА_1 , договір оренди укладено 30.09.2020 на строк 25 років, з правом поновлення його на новий строк.

Згідно інформації Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, наданої у листі № 0501.5-5674/05.3-23 від 21.08.2023, громадянка російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 05.12.2018 документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_1 , терміном дії безстроково, орган, що видав - 0501, країна громадянства: російська федерація.

Бершадською міською радою у листі за № 22 від 18.08.2023 повідомлено, що у реєстрі територіальної громади Бершадської міської ради П`ятківського старостинського округу, остання зареєстрована та проживає з 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, всупереч положенням ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України відповідач не відчужила дану земельну ділянку протягом року та продовжує нею володіти по цей час.

Оскільки, відповідачка ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 30.09.2020 по даний час) не відчужила її, тому є підстави для конфіскації її у власність держави відповідно до вимог ст. 81 ЗК України.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 є громадянинкою російської федерації та набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення в порядку спадкування.

Статті 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

За змістом ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 38 Закону України «Про міжнародне приватне право» право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України «Про міжнародне приватне право» виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Якщо спірні земельні ділянки, які належать до нерухомого майна (ч.1 ст. 181 ЦК України), знаходяться на території України, то на них поширюється дія права України.

Отже, відповідачка ОСОБА_1 , будучи громадянкою іноземної держави та отримавши у спадщину земельну ділянку сільськогосподарського призначення, повинна була діяти у відповідності до приписів Земельного кодексу України.

Згідно пункту «е» ч.1 ст. 140 ЗК України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за ЗК України не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

Відповідно до ч. 2 ст. 145 ЗК України, у разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Згідно ч.4 ст. 145 ЗК України позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Відповідно до довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості № 201-20230912-0006580188, оціночна вартість земельної ділянки, розташованої в Гайсинському районі Вінницької області, кадастровий номер 0520484200:03:003:0408, площею 16936,00 кв.м, категорія землі сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва станом на час розгляду справи становить 370288,71 грн.

Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18.09.2013 (справа № 6-92цс 13), основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення ЄС від 11.03.2003р. «Новоселецький проти України», від 01.06.2006 «Федоренко проти України»). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Враховуючи, що відповідачка ОСОБА_1 , будучи громадянкою російської федерації, в порушення вимог ч. 4 ст. 81 ЗК України, упродовж одного року після набуття права власності на спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення, і по даний час добровільно не відчужила її, вказана земельна ділянка підлягає конфіскації у власність держави в порядку ст.145 ЗК України.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Згідно ч.1 ст. 354 ЦК України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом.

Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом (ч.2 ст. 354 ЦК України).

Згідно з ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Відповідно до ч.1 ст. 140 ЗК України конфіскація за рішенням суду є підставою припинення права власності на земельні ділянки.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 513/444/15-ц.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідність заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Згідно ч.1 ст. 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У відповідності до ч.1 ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до п.п.1 п. 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15 (далі - Положення) основними завданнями Держгеокадастру є серед решти реалізація державної політики у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно п.п. 33 п. 4 Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель, зокрема, за додержанням строків розгляду заяв чи клопотань щодо набуття і реалізації прав на землю.

Як слідує із інформації ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 0-2-0.6-2036/2-23 від 04.05.2023 та № 0-2-0.6-4159/2-23 від 09.09.2023, через відсутність фінансування витрат ГУ по сплаті судового збору ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області не може належним чином здійснити повноваження щодо подання позовів про конфіскацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власників, яким такі земельні ділянки не можуть належати, а тому клопоче про представництво держави в особі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області саме прокуратурою.

Таким чином, обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яку відповідач незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, як територіального органу, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, тобто уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо подання позову про конфіскацію у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, якими після отримання їх у спадщину незаконно володіють іноземні громадяни понад встановлений законом строк.

З огляду на викладене, позовні вимоги прокурора щодо примусового припинення права власності відповідача на дану земельну ділянку шляхом її конфіскації в порядку статті 145 ЗК України підлягають до задоволення.

Крім того, вирішуючи даний спір, суд приймає до уваги позицію відповідачки ОСОБА_1 , яка позов визнала.

Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки під час судового засідання відповідачка визнала позов у повному обсязі і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що визнання позову підлягає прийняттю, а позов - задоволенню.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням положень статті 141 ЦПК України, а також повного задоволення позовних вимог, із ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури слід стягнути судовий збір у розмірі 2684 грн.

На підставі ст.ст. 38, 39 Закону України «Про міжнародне право», ст.ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України, ст. 346 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 12, 13, 76, 81, 89, 206, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Прийняти визнання позову відповідачем.

Позов заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області Січкаренка Івана (код ЄДРПОУ 02909909, вул. Волонтерів 15а, м. Гайсин Вінницької області) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 39767547, вул. Келецька 63, м. Вінниця) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП" (код ЄДРПОУ 32547211, вул. Елеваторна 1, м. Миронівка Київської області, поштова адреса: вул. Соборна 141, м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області) про припинення права власності на земельну ділянку шляхом конфіскації - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 , видана 05.12.2018, орган, що видав 0501, громадянки російської федерації) на земельну ділянку, яка розташована на території Бершадської міської ради, шляхом її конфіскації у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури (49044, м. Вінниця вул. Монастирська 33, МФО 820172, Державна казначейська служба України, м. Київ р/р UA568201720343110002000003988 код за ЄДРПОУ 02909938) сплачений судовий збір в сумі 2684 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В. І. Гуцол