Ухвала

від 04.04.2024 по справі 610/639/23

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

№ 610/639/23 № 1-кп/610/11/2024м. Балаклія04 квітня 2024 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючого: ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника: ОСОБА_5 ,

обвинуваченого: ОСОБА_6 ,

захисника: ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України,

в с т а н о в и в:

Прокурор заявив клопотання про продовження обов`язків для запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

На обґрунтування клопотання зазначено про обвинувачення у вчиненні 3-х кримінальних правопорушень, два з яких тяжкі, застосування запобіжного заходу у виді застави, продовження обов`язків, тяжкість покарання, яке загрожує у разі визнання винним, можливість втечі через допомогу своїх соціальних зв`язків, знайомство з представником потерпілого - селищним головою, свідком - начальником відділу освіти, іншим обвинуваченим, спільне з ними місце проживання та знайомства, вчинення дій на шкоду держави в умовах воєнного стану.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти клопотання, вважаючи відсутніми ризики, частина яких вже визнавалася недоведеними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно до ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

За приписом ч. 7 ст. 194 КПК України обов 'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 30.05.2023 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави

70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 187 880 гривень. У випадку внесення застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено такі обов`язки: прибувати до слідчих, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні, та прокурорів, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, суду, на першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування із свідками та підозрюваним ОСОБА_6 у вказаному кримінальному провадженні.

31.05.2023 обвинуваченого ОСОБА_4 звільнено з-під варти після внесення застави.

Тому, в силу ч. 4 ст. 202 КПК України, з 31.05.2023 обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13.07.2023 продовжено обов`язки до 16.08.2023 включно.

До Балаклійського районного суду Харківської області обвинувальний акт надійшов 10.08.2023.

Ухвалами Балаклійського районного суду Харківської області від 15.08.2023, 20.09.2023, 23.10.2023, 18.12.2023, 15.02.2024 продовжено обов`язки, крайній раз до 14.04.2024 включно.

Найближча можлива узгоджена з захисниками дата наступного судового засідання 24.05.2024, вже після закінчення строку покладення обов'язків.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

ч. 4 ст. 191 КК України - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану,

ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого документа, вчинене за попередньою змовою групою осіб,

ч. 2 ст. 209 КК України - володіння, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна, вчинені особою, яка знала що таке майно прямо, повністю одержано злочинним шляхом , вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Обвинувачений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, неповнолітніх дітей не має, є генеральним директором ТОВ «Укрнафтагазексперт», за місцем проживання характеризується виключно позитивно, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, інвалід 2 групи з 04.08.2022, 01.06.2023 здав до ГУ ДМС у Харківській області свій паспорт для виїзду за кордон.

Надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує ризик, передбачений ст. 177 КПК України - переховуватися від суду.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду береться до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Інші, зазначені прокурором ризики, є недоведеними, оскільки суду не надано доказів того, що обвинувачений від початку досудового розслідування 09.06.2022 до теперішнього часу, а це протягом більше 1 року незаконно впливав на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні, представник потерпілого ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_6 про це суду також не повідомили, ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності притягується вперше, відсутні докази можливого вчинення ним нових кримінальних правопорушень до сьогоднішнього дня.

Більш того, під час застосування запобіжного заходу і в наступному при продовженні обов`язків слідчим суддею визнано відсутнім ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому цього ризику не існує на час розгляду цього клопотання і він не може бути підставою для задоволення клопотання.

За практикою Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Переконання про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання вказаному ризику ґрунтується на: тяжкості кримінального правопорушення і тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, а це тяжкий злочин і кримінальний проступок, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років та до 2 років обмеження волі відповідно, вчинені в умовах воєнного стану, у тяжкий для держави та людей час.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Із урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Це рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини («Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України»), згідно з якою суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Інші позитивні дані про особу обвинуваченого цього висновку не спростовують.

Продовження обов`язків необхідно для забезпечення здійснення судового провадження, яке з об`єктивних причин не закінчено на даний час.

Обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, на сьогоднішній час не встановлено.

На цьому етапі кримінального провадження суд не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, остаточної правовій кваліфікації інкримінованого кримінального правопорушення тощо.

На підставі викладеного, керуючись ст. 176-190, 314-317 КПК України,

п о с т а н о в и в:

1.Клопотання прокурора задовольнити повністю.

2.Обвинуваченому ОСОБА_4 до 03 червня 2024 року включно продовжити строк покладення обов'язків: прибувати за кожною вимогою до суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з обвинуваченим ОСОБА_6 і свідками у цьому кримінальному провадженні.

3.Виконання ухвали доручити прокурорам у цьому кримінальному провадженні.

4.Встановити строк дії ухвали до 03.06.2024 включно.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.

Суддя ОСОБА_1