Постанова

від 08.04.2024 по справі 203/3089/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3216/24 Справа № 203/3089/23 Суддя у 1-й інстанції - Ханієва Ф. М. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22 листопада 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2023 року АТ "АКБ "Конкорд" звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог АТ "АКБ "Конкорд" посилалися на те, що 16 липня 2019 року між АТ "АКБ "Конкорд" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №60.15.001086 про надання кредиту (встановлення ліміту кредитування на поточний рахунок) у сумі 50000 грн. з датою погашення кредиту 15 липня 2020 року з щомісячною оплатою процентів у розмірі 39% річних, комісії (за наявності), частини заборгованості по кредиту та іншої заборгованості (обов`язковий платіж) та оплатою санкцій за порушення зобов`язань 7% +10грн на місяць від щоденних залишків простроченої заборгованості по кредиту. 24 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою надання кредиту на новий строк без повного погашення заборгованості. 24 червня 2020 року між АТ "АКБ "Конкорд" та ОСОБА_1 було підписано кредитний договір №60.15.001086 про надання кредиту (встановлення ліміту кредитування на поточний рахунок) дата надання кредиту 16 липня 2019 року у сумі 50000 грн., дата погашення кредиту 08 липня 2022 року з щомісячною оплатою процентів у розмірі 39% річних, комісії (за наявності), частини заборгованості по кредиту та іншої заборгованості (обов`язковий платіж), плати за супроводження простроченої заборгованості по кредиту/несанкціонованої заборгованості 7% на місяць, санкції за порушення зобов`язань за кредитом 7% на місяць від суми простроченої заборгованості + 10 грн щоденно. Відповідач неналежно виконував свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 23 лютого 2023 року становить 79230 грн. 23 коп., з яких: 50000 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту, 10509 грн. 17 коп. - прострочена заборгованість по відсотках, 14971 грн. 06 коп. - плата за супроводження простроченої заборгованості по кредиту/несанкціонованої заборгованості, 3750 грн. - розрахунково-касове обслуговування. На підставі викладеного АТ "АКБ "Конкорд" просили суд стягнути з відповідач на їх користь заборгованість за кредитним договором №60.15.001086 від 16 липня 2019 року в загальному розмірі 79230 грн. 23 коп.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 листопада 2023 року позовні вимоги АТ "АКБ "Конкорд" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "АКБ "Конкорд" заборгованість за кредитним договором №60.15.001086 від 16 липня 2019 року, що утворилася станом на 23 лютого 2023 року у розмірі простроченої заборгованості по тілу кредиту - 50000 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "АКБ "Конкорд" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1693 грн. 80 коп.

В апеляційній скарзі АТ "АКБ "Конкорд" просить рішення суду від 22 листопада 2023 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог АТ "АКБ "Конкорд" в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

За правилами, встановленими ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

У справі встановлено та матеріалами справи підтверджується, 05 липня 2019 року між АТ "АКБ "Конкорд" та ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву на отримання кредитного ліміту (Овердрафту), відповідно до умов якої останній виявив бажання на отримання кредиту у розмірі 50000 грн. строком на 12 місяців зі сплатою 39% річних (т.1 а.с.14).

12 липня 2019 року між АТ "АКБ "Конкорд" та ОСОБА_1 було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки/договір платіжної картки №92.15.025424 (додаток № 3 до Публічного договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб вАТ "АКБ "Конкорд") (т.1 а.с.26).

12 липня 2019 року ОСОБА_1 отримав платіжну картку в АТ "АКБ "Конкорд", що підтверджується розпискою на отримання платіжної картки (т.1 а.с.28).

16 липня 2019 року між АТ "АКБ "Конкорд" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №60.15.001086, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 50000 грн строком на 12 місяців (т.1 а.с.15-16, 18).

16 липня 2019 року ОСОБА_1 було підписано Публічний договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в АТ "АКБ "Конкорд" (т.1 а.с.17).

Таким чином, 16 липня 2019 року відповідач особисто подав до банку підписані документи, Анкету-заяву на отримання кредитного ліміту (Овердрафту), заяву про відкриття поточного рахунку та надання платіжної картки/договір платіжної картки, заяву про надання кредиту/Кредитний договір №60.15.001086, Розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки за обраним видом кредиту (Додаток 1 до Заяви про надання кредиту), Паспорт споживчого кредиту «МС_Platinum», «VISA_Platinum», а також ознайомився з умовами Публічного договору, комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ "АКБ "Конкорд" та Тарифами банку, що відображено у розділі 14 Заяви про надання кредиту/Кредитного договору №60.15.001086, що підтверджується підписом відповідача.

24 червня 2020 року між АТ "АКБ "Конкорд" та ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву на отримання Кредитного ліміту (Овердрафту), відповідно до умов якої останній виявив бажання на отримання кредиту у розмірі 50000 грн. строком на 24 місяців зі сплатою 39% річних, сума заборгованості в АТ "АКБ "Конкорд" складає 49043 грн. 93 коп. (т.1 а.с.29).

24 червня 2020 року ОСОБА_1 було підписано Публічний договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в АТ "АКБ "Конкорд" (т.1 а.с.32).

09 липня 2020 року ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту "Platinum" (т.1 а.с.33).

09 липня 2020 року ОСОБА_1 було підписано тарифи на обслуговування елітних банківських платіжних карток АТ "АКБ "Конкорд" "Platinum" до Публічного договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в АТ "АКБ "Конкорд", які діють з 15 червня 2019 року, відповідно до яких процентна ставка за користування кредитним лімітом (овердрафтом) 39% річних, плата за супроводження простроченої/несанкціонованої загальної заборгованості (від щоденних залишків, процентів на місяць) 7% (порядок сплати: списання з рахунку), санкції за порушення зобов`язань за кредитом (від щоденних залишків, процентів на місяць) 10грн + 7% (порядок сплати: списання з рахунку) (т.1 а.с.34-25).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №60.15.001086 від 16 липня 2019 року відповідач перед банком має заборгованість, яка утворилася станом на 23 лютого 2023 року становить 79230 грн. 23 коп., з яких: 50000 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту, 10509 грн. 17 коп. - прострочена заборгованість по відсотках, 14971 грн. 06 коп. - плата за супроводження простроченої заборгованості по кредиту/несанкціонованої заборгованості, 3750 грн. - розрахунково-касове обслуговування (т.1 а.с.149-155).

21 березня 2023 року позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення-вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором від 16 липня 2019 року (т.1 а.с.37-41).

Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, крім простроченої заборгованість по тілу кредиту, банк просив суд стягнути з відповідача складові її заборгованості - 10 509 грн. 17 коп. - прострочена заборгованість по відсотках, 14 971 грн. 06 коп. - плата за супроводження простроченої заборгованості по кредиту/несанкціонованої заборгованості, 3750 грн. - розрахунково-касове обслуговування.

На підтвердження позовних вимог позивачем, крім розрахунку заборгованості за кредитним договором, надано виписку про рух коштів по рахунку за період з 16 липня 2019 року по 23 лютого 2023 року, яка має статус первинного документа.

Зазначена виписка є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки, зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, кредитний ліміт, заборгованість, яка відповідачем не спростована (т.1 а.с.132-148).

Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування").

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування").

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування").

За правовою позицією Верховного Суду, тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 (провадження № 61-14545сво20), при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору, з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, який викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), на яку, як на підставу касаційного оскарження, посилався заявник, а також від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19).

Наданий позивачем паспорт споживчого кредиту не є доказом та не може враховуватися судом на підтвердження наявного розміру кредитної заборгованості відповідача.

Враховуючи викладене, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги те, що паспорт споживчого кредиту як складова публічного договору та публічний договір, що були підписані особисто відповідачем, датовані - 09 липня 2020 року, натомість кредитний договір, за яким позивач звертає позовні вимоги до відповідача датований - 16 липня 2019 року.

При цьому матеріали справи не містять доказів на підтвердження того факту, що саме цей Публічний договір розумів відповідач та ознайомився, погодився з ним, підписуючи заяву про надання кредиту/кредитний договір, а також те, що вказані документи на момент підписання заяви відповідачем взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів, відсотків по кредиту, плати за супроводження простроченої заборгованості по кредиту, заборгованості за розрахунково-касове обслуговування.

Таким чином, наданий позивачем Публічний договір від 09 липня 2020 року, з огляду на його мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ним умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім станом на 16 липня 2019 року. Кірм того, відповідач уклав з позивачем декілька кредитних договорів.

Отже, враховуючи викладене, банком не доведено, що саме наданий Публічний договір є складовою кредитного договору від 16 липня 2019 року, і що саме ці умови відповідач розумів та погоджувався з ними, підписуючи заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитними коштами в обумовленому позивачем розмірі.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами факт отримання позичальником тіла кредиту в сумі 50000 грн.

Вказане підтверджується наданою позивачем випискою з особового рахунку, що не спростовано відповідачем.

Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своїх заперечень щодо необґрунтованого розрахунку сум, які підлягають стягненню за кредитним договором.

Щодо позовних вимог про стягнення плати за супроводження простроченої/несанкціонованої плати за супроводження простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 14971 грн. 06 коп., плати за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 3750 грн. слід зазначити.

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1, 3 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Кредитний договір №60.15.001086 від 16 липня 2019 року, укладений між АТ "АКБ "Конкорд" та ОСОБА_1 є споживчим кредитом, тому на нього розповсюджується дія Закону України "Про захист прав споживачів".

Статтею 11 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Згідно статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 11 частини 1 статті 1 Закону України "Про споживче кредитування").

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем. Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов`язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі.

Статтею 20 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено вичерпний перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), за які Банк має право отримувати (стягувати) комісію що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а саме:

1) договір оцінки майна споживача з метою визначення його кредитоспроможності;

2) договір оцінки майна споживача, що використовується для забезпечення виконання ним зобов`язань за договором про споживчий кредит;

3) договір страхування та інші договори, що укладаються для забезпечення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит;

4) договір відкриття банківського рахунку, необхідного для отримання чи обслуговування наданого кредиту;

5) договори про надання нотаріальних та інших додаткових чи супутніх послуг у разі, якщо вони необхідні для укладення договору про споживчий кредит.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування", у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.

Згідно змісту додатку №1 до Заяви про надання кредиту №60.15.001086 від 16 липня 2019 року, яким є Розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки за обраним видом кредиту, встановлено, зокрема, комісію за надання кредиту в сумі 2 005,00 грн (т.1 а.с. 18).

Частиною 6 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" встановлено, що споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

За змістом частин 1, 2 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Частиною 3 вказаної вище статті визначено перелік несправедливих умов договору. А відповідно до частини 4 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Пунктом 17 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів", в редакції, що діяла на час укладення вищевказаного кредитного договору, дано визначення терміну послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, відповідно, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як плата за обслуговування кредиту, не є самостійною послугою, що підлягає сплаті позичальником. Так як надання кредиту, у зв`язку із укладенням кредитного договору, відповідає економічним потребам самої кредитної установи (банку), то такі дії не є послугами, що надаються клієнту - позичальнику.

Виходячи з викладеного, встановивши, що кредитним договором, зокрема, позичальнику було встановлено комісію за надання кредиту, приймаючи до уваги, що надання інших послуг за вказану комісію умовами кредитного договору не погоджено, - колегія дійшла висновку, що пункти правочину щодо встановлення комісії за обслуговування кредиту та комісія за розрахунково-касове обслуговування є нікчемними в силу закону з моменту його укладення, а отже таким, що не створює юридичних наслідків для сторін, тому не потребує визнання його недійсним.

За таких обставин, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача плати за супроводження простроченої/несанкціонованої плати за супроводження простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 14971 грн. 06 коп., плати за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 3750 грн.

Колегія також звертає увагу, що комісія у вигляді плати за супроводження простроченої/несанкціонованої заборгованості та разрахунково-касове обслуговування умовами самого договору не погоджена.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 50000 грн., та правильно відмовив за недоведеністю позолвних вимог в частині стягнення10509 грн. 17 коп. - прострочена заборгованість по відсотках, 14971 грн. 06 коп. - плата за супроводження простроченої заборгованості по кредиту/несанкціонованої заборгованості, 3750 грн. - розрахунково-касове обслуговування.

Зазначений висновок суду відповідає обставинам справи, узгоджується з нормами матеріального права, які правильно застосовані судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав задоволення позовних вимог банку у повному обсязі є є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди із рішенням суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" - залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 08 квітня 2024 року.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді Т.П.Красвітна

О.В.Свистунова