Рішення

від 03.04.2024 по справі 235/1036/24

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 235/1036/24

Номер провадження 2-а/235/11/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 квітня 2024 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Хмельової С.М.,

за участю секретаряЮриної К.І.

розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В:

До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 січня 2024 року, ОСОБА_1 керуючи службовим автомобілем марки RENAULN LOGAN державний номерний знак НОМЕР_1 , належним на праві власності Дочірньому підприємству «САВСЕРВІС СТОЛИЦЯ» (код ЄДРПОУ 31903537), виконуючи покладені на нього трудові обов`язки рухався по автошляху МІ8, 03 км, Новомосковського району, Дніпропетровської області.

Близько 14 год. 05 хв., під час проїзду встановленого на автодорозі блокпосту, працівником Новомосковського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області було здійснено зупинку транспортного засобу під керуванням позивача з метою перевірки документів, в ході проведення якої, поліцейським зазначено, що транспортний засіб нібито не пройшов обов`язковий технічний контроль в порядку статті 35 Закону України «Про дорожній рух», що на його думку є порушенням п.п. 31.3 Б Правил дорожнього руху. Не погоджуючись з такими висновками Інспектора патрульної поліції позивачем були надані усні пояснення щодо відсутності у ДП «САВСЕРВІС СТОЛИЦЯ» обов`язку з проведення технічного контролю транспортного засобу з огляду на те, що даний автомобіль, є службовим транспортним засобом, який використовується саме для виконання трудових обов`язків, а не для перевезення пасажирів чи вантажу з метою отримання прибутку. Однак, не зважаючи на надані пояснення (в т.ч. щодо наявності судової практики про незаконність винесення таких постанов), працівником патрульної поліції складено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД№581791 про визнання позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Позивач вважає складену постанову про накладення адміністративного стягнення незаконною, такою, що не відображає дійсних обставин справи та підлягає скасуванню.

Відповідно до підпункту «б» пункту 31.3. Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю). Згідно частини 1 статті 35 Закону України «Про дорожній рух», транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Частина 2 зазначеної статті передбачає, що обов`язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепи до них -із строком експлуатації до двох років. 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України».

Відповідно до пункту 1 «Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року №137, не підлягають обов`язковому технічному контролю: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепи до них -із строком експлуатації до двох років.

Отже, для віднесення автомобіля до об`єкту який підлягає обов`язковому технічному огляду слід використовувати термінологію, що наведена у «Правилах надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 1997 року №176 (далі - «Правила»). Пунктом 1 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту визначено порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами. За змістом пункту 7 вказаних Правил, дія Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту не поширюється на перевезення, які здійснюються: - транспортними засобами спеціального призначення; - транспортними засобами, задіяними під час забезпечення обороноздатності, правопорядку та ліквідації наслідків стихійного лиха і надзвичайної ситуації; - службовими легковими автомобілями; - транспортними засобами, які належать фізичним особам і використовуються ними для задоволення власних потреб, що не має на меті отримання прибутку.

Таким чином, аналіз норм чинного законодавства дає змогу визначити чіткі умови за яких проведення технічного огляду транспортних засобів є обов`язковим.

Верховний Суд у постанові від 17.10.2019 по справі №678/483/17 вказав на те, що аналіз положень статті 35 Закону «Про дорожній рух» дає підстави для висновку про те, що обов`язковому технічному контролю підлягають автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку. Тобто, визначальною обставиною є мета фактичного використання автомобіля для перевезення пасажирів з метою отримання прибутку, при цьому, Верховний Суд зазначив, що автомобіль, яким керував позивач, є службовим автомобілем, а тому його не слід вважати автомобілем, що здійснює перевезення пасажирів з метою отримання прибутку. У постанові від 08.07.2020 по справі №731/186/17 Верховний Суд також зазначив, що визначальною обставиною є мета фактичного використання автомобіля для перевезення пасажирів з метою отримання прибутку, при цьому, Суд наголосив, що службовий автомобіль не слід вважати автомобілем, що здійснює перевезення пасажирів з метою отримання прибутку.

З огляду на вищевикладене, враховуючи факт того, що транспортний засіб RENAULN LOGAN державний номерний знак НОМЕР_1 є службовим автомобілем наданим позивачу саме для виконання трудових обов`язків, а не для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, позивач вважає незаконними дії працівника патрульної поліції з розгляду справи про адміністративне правопорушення і винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Виходячи з положень статті 9 КУпАП, вважає що оспорювана постанова підлягає скасуванню з підстав відсутності у діях позивача складу адміністративного правопорушення за невиконання Правил дорожнього руху та статті 35 Закону України «Про дорожній рух», а також внаслідок відсутньої події адміністративного правопорушення, що відповідно до частини 1 статті 247 КУпАП виключає провадження у справі.

Позивач просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №581791 від 17.01.2024 р

Ухвалою суду від 06.02.2024 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області у відзиві на позов зазначив, що 17.01.2024 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 121 КУпАП, поліцейський Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області старший сержант поліції Сергієнко Артем Геннадійович, виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 581791.

Згідно п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, а також регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Позивач у своєму позові, у порядку передбаченому КАС України, оскаржує постанову про накладення адміністративних стягнень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 17.01.2024 року серії БАД № 581791, яка складена поліцейським Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області старшим сержантом поліції Сергієнком Артемом Геннадійовичем.

Статтею 222 КУпАП України, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, у тому числі передбачених частиною 3 статті 121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Вважають постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 17.01.2024 року серії БАД № 581791, якою зафіксовано порушення позивача, передбачене частиною 3 статті 121 КУпАП, законною та складеною з урахуванням норм діючого законодавства, виходячи з наступного:

Згідно п. 2 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачено статтею 121 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Як вбачається з постанови про адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 17.01.2024 року серії БАД № 581791, поліцейським Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області старшим сержантом поліції ОСОБА_2 , зафіксовано, що 17.01.2024 о 14 год. 05 хв. на трасі М-18 сполученням (Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта) 303 км Новомосковського району водій ОСОБА_1 керував (транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачено частиною3 статті 121 КУпАП.

Згідно до ч. 3 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

Таким чином, представник відповідача вважає, що у діях позивача вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 121 КУпАП. При цьому, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вважає, що постанова про адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 17.01.2024 року серії БАД № 581791 відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Водночас, вважає, що постанова складена з дотриманням вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.

Представник відповідача просить суд у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області відмовити.

Від позивача та представника відповідача надійшли заяви про розгляд справи без їх участі.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності ззакономта інше.

Згідност. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно достатті 283 КУпАПрозглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

17.01.2024 року поліцейським Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області старшим сержантом поліції винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про те, що 17.01.2024 о 14 год. 05 хв. на трасі М-18 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачено частиною 3 статті 121 КУпАП.

Частиною 3 статті 121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. Згідно з пункту 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність відповідно до законодавств.

Пунктом 31.1. ПДР передбачено, що технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Пунктом 31.2 ПДР забороняється експлуатація тролейбусів і трамваїв за наявності будь-якої несправності, зазначеної в правилах технічної експлуатації цих транспортних засобів.

Підпунктом «б»пункту 31.3ПДР забороняєтьсяексплуатація транспортнихзасобів згідноіз законодавством якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю) .

Статтею 29 Закону України «Про дорожній рух»встановлено, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Відповідно достатті 33 Закону України «Про дорожній рух», технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку. Обов`язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.

Поняття обов`язковості технічного контролю транспортних засобів розкрито положеннями статті 35 Закону України «Про дорожній рух». Зокрема, обов`язковому технічному контролю підлягають транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Частина 2 цієї статті передбачає, що обов`язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначеніЗаконом України"Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".

В той же час, обов`язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначеніЗаконом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".

Аналіз положеньстатті 35 Закону України «Про дорожній рух»дає підстави для висновку про те, що обов`язковому технічному контролю підлягають автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку. Тобто, визначальною обставиною є мета фактичного використання автомобіля для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду у постановах від 17.10.2019 у справі №678/483/17 та від 08.07.2020 у справі №731/186/17.

Відповідно до підпункту 15 пункту 2 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012№137(далі - Порядок), транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку це транспортний засіб, що експлуатується юридичними, фізичними особами - підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку.

Згідно зістаттею 29 Закону України від 05.04.2001 року №2344-III «Про автомобільний транспорт», автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Для віднесення автомобіля до об`єкту обов`язкового технічного огляду слід використовувати термінологію, що наведена у Правилах надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №176 від 18.07.1997 року (далі - Правила). Пунктом 1 цих Правил визначено порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами. За змістом пункту 7 Правил дія цих Правил не поширюється на перевезення, які здійснюються: транспортними засобами спеціального призначення; транспортними засобами, задіяними під час забезпечення обороноздатності, правопорядку та ліквідації наслідків стихійного лиха і надзвичайної ситуації; службовими легковими автомобілями; транспортними засобами, які належать фізичним особам і використовуються ними для задоволення власних потреб, що не має на меті отримання прибутку.

Під господарською діяльністю вГосподарському кодексі Українирозуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (стаття 3 Господарського кодексу України).

Відповідно достатті 1 Закону України від 05.04.2001 №2344-III «Про автомобільний транспорт», транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, інвалідів, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).

Отже, нормами чинного законодавства врегульовано порядок перевезень пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.

За матеріалами справи автомобіль марки RENAULN LOGAN державний номерний знак НОМЕР_1 , належить на праві власності Дочірньому підприємству «САВСЕРВІС СТОЛИЦЯ» (код ЄДРПОУ 31903537), що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 30.10.2014 р.

ОСОБА_1 13 вересня 2021 року прийнято на роботу до філії ПрАТ» САВ 92» у м. Дніпро на посаду агента рекламного.

Суд встановив, що відповідно до наказу від 15.01.2024 року б/н, службовий автомобіль RENAULN LOGAN державний номерний знак НОМЕР_1 з 15 січня 2024 року закріплений за працівником філії ПрАТ «САВ 92» у м. Дніпро рекламним агентом ОСОБА_1 . На працівника покладена відповідальність за отримання, використання й облік пально-мастильних матеріалів, за утримання автомобіля в належному технічному стані та забезпечення його безаварійної експлуатації. У пункті 2 наказу вказано, що транспортний засіб передається працівнику виключно з метою швидкого та зручного переміщення працівника для виконання його особистих трудових обов`язків, без мети отримання прибутку. Транспортний засіб не експлуатується під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, не використовується для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.

Тобто, транспортний засіб, яким керувала позивач, є службовим автомобілем. У той же час такий автомобіль не слід вважати автомобілем, що здійснює перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку.

Відповідачем, на якого покладений обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надав суду доказів, які б свідчили про те, що позивач, як уповноважена особа ПрАТ «САВ 92» здійснював перевезення пасажирів або вантажів та отримував за це плату.

Згідно із ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п. 1 ст.247КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеномузакономпорядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленихзаконом ч. 1ст. 7 КУпАП.

Частина 1ст.9КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за якузакономпередбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із статтею 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до статті77Кодексу адміністративногосудочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути розцінена як беззаперечний доказ вчинення нею правопорушення та дотримання порядку розгляду справи, передбаченого процесуальними нормами КУпАП, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Вирішуючи питання стосовно законності постанови суд виходить з того, що відповідно до ч. 1ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Сторони в процесі повинні подати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Однак, в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення в суді посилює його відповідальність при прийнятті рішень, вчиненні інших дій чи допущенні бездіяльності.

За змістом п. 3 ч. 3 ст.286КАС України в сукупності із нормами КУпАП, на думку суду, саме порушення процесуальних норм суб`єктом владних повноважень при розгляді справ щодо притягнення до адміністративної відповідальності, тягне за собою скасування такого рішення і закриття справи про адміністративне правопорушення.

Зміст ст.286КАС України дозволяє дійти висновку, що законодавцем більш детально визначено особливості провадження у справах з приводу рішень дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, які за своєю суттю наближені до норм КУпАП. Так зокрема, норми цієї статті, як іст.293КУпАП передбачають можливість скасування судом рішення суб`єкта владних повноважень та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Аналіз досліджених у судовому засіданні доказів та наведених норм чинного законодавства дозволяє суду дійти висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення була винесена з порушенням норм процесуального права (ст. 283 КУпАП), у зв`язку із чим, суд вважає, що постанову про накладення адміністративного стягнення слід скасувати, а справу провадженням закрити.

Також з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, в розмірі 536,80 гривень.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2, 17, 18, 50, 77, 104-106, 159-163,167, 243, 250 КАС України, ст. ст.38, 126,126, 247, 258, 279, 280, 281, 283 КУпАП, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову серії БАД № 581791 від 17 січня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за ч. 3 ст. 121 КУпАП, а справу закрити за відсутності складу правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 536,80 гривень.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області. Адреса: м. Дніпро, вул. Троїцька, буд.20а. ЄДРПОУ 40108866.

Повний текстрішення виготовлено03 квітня 2024 року.

Суддя Хмельова С.М.