Вирок

від 08.04.2024 по справі 333/8623/23

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 333/8623/23

Провадження № 1-кп/333/407/24

ВИРОК

Іменем України

08 квітня 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя у порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як народилася у м. Феодосії АРК Крим, громадянки України, заміжньої, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

за обвинуваченням її у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Представниками влади і збройних сил РФ, всупереч міжнародному правопорядку, нехтуючи державним суверенітетом України, з 20.02.2014 розпочато збройне вторгнення регулярних військ РФ на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

В результаті указаних протиправних дій РФ було тимчасово окуповано АР Крим, м. Севастополь, частини Донецької і Луганської областей України, де створені окупаційні адміністрації РФ.

З огляду на викладене, з 20.02.2014 між державами РФ та Україна триває збройний конфлікт міжнародного характеру.

Окупація вказаних територій не принесла бажаних результатів, а тому представниками влади і збройних сил РФ вирішено перейти до наступного етапу збройної агресії проти України, а саме: до повномасштабного вторгнення на територію України із застосуванням збройних сил та інших військових формувань РФ.

24.02.2022 року о 05-00 годині Президент РФ оголосив своє рішення про початок спеціальної військової операції в Україні та військовослужбовці збройних сил РФ, національної гвардії РФ, співробітники силових відомств та спецслужб РФ, інших збройних формувань і об`єднань, шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти військової та цивільної інфраструктури, після чого здійснили військову окупацію частини території України, в тому числі м. Мелітополя та Мелітопольського району Запорізької області .

24.02.2022 року Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено відповідними Указами Президента України затверджених Верховною Радою України. Воєнний стан діє і на цей час.

Відповідно до положень ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022, далі за текстом Закон №1207-VII), тимчасово окупована РФ територія України (далі тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тимчасова окупація РФ територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості є незаконною і не створює для РФ жодних територіальних прав.

За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

Тимчасово окупованою територією, відповідно до п.7 ч.1 ст.1-1 Закону №1207-VII, є частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», територія Мелітопольської міської територіальної громади Запорізької області внесена до вказаного переліку та з 25.02.2022 року є тимчасово окупованою РФ територією України.

Після остаточної військової окупації значної частини території Запорізької області, представниками збройних формувань РФ фактично було узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій території громади шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності громади, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення, в тому числі шляхом незаконного позбавлення волі діючих представників органів державної влади України та місцевого самоврядування.

Приблизно на початку травня 2022 року представниками збройних формувань РФ всупереч законного порядку, установленого Конституцією України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими діючими нормативно-правовими актами, було створено окупаційну адміністрацію держави-агресора т.зв. «Военно-гражданскую администрацию Запорожской области», з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю на захопленій військовим шляхом та тимчасово окупованій території Запорізької області, а також реалізації узурпованих владних повноважень.

У той же час, законно діюча Військово-цивільна адміністрація Запорізької області разом зі всіма органами та структурними підрозділами і комунальними підприємствами, серед яких також департамент охорони здоров`я Військово-цивільної адміністрації Запорізької області (юридична адреса: м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 164, код ЄДРПОУ 02012869), розташовані на території м. Запоріжжя, де продовжують свою законну діяльність.

У невстановлену під час судового розгляду дату, наказом окупаційної адміністрації держави агресора т.зв. «Главы Военно-гражданской администрации Запорожской области» в структурі вищевказаної окупаційної адміністрації держави-агресора створено відокремлений підрозділ «Департамент здравоохранения Военно-гражданской администрации Запорожской области», посади в якому пов`язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, а структура, функції та права визначені «Положением о Департаменте здравоохранения Запорожской области», затвердженим т.зв. «Главой Военно-гражданской администрации Запорожской области», відповідно до якого:

- «Департамент здравоохранения Запорожской области» (далі Департамент) є органом виконавчої влади Запорізької області, який здійснює функції щодо формування та реалізації державної політики та нормативно-правового регулювання у сфері охорони здоров`я;

- Департамент у своїй діяльності підконтрольний та підзвітний «Военно-гражданской администрации Запорожской области»;

- Департамент є юридичною особою, має печатку із зображенням герба Запорізької області, своїм найменуванням, інші печатки, штампи, бланки встановленого зразка та рахунки, які відкриваються відповідно до чинного законодавства.

- адреса місцезнаходження Департаменту: м. Мелітополь, проспект Богдана Хмельницького, 46 ;

- до структури Департаменту входять апарат Департаменту, територіальні органи Департаменту, державні служби, підвідомчі установи, організації, підприємства та інші органи;

- структурними підрозділами апарату Департаменту є управління, до складу яких можуть входити відділи та сектори;

- Департамент здійснює такі функції: 1) розробляє проекти нормативно- правових актів з питань, що належать до встановленої сфери діяльності; 2) приймає нормативно-правові акти з питань сфери діяльності Департаменту; 3) розміщує замовлення та укладає державні контракти; 4) узагальнює практику застосування законодавства, проводить аналіз реалізації державної політики та готує пропозиції щодо вдосконалення законодавства у встановленій сфері діяльності тощо;

- Департамент очолює начальник, який має своїх заступників, которі призначаються на посаду та звільняються з посади «Главой Военно-гражданской администрации Запорожской области»;

- начальник Департаменту та його заступники: беруть участь у підготовці актів «Военно-гражданской администрации Запорожской области», забезпечують їх виконання; керують діяльністю Департаменту; надають на затвердження «Главе Военно-гражданской администрации Запорожской области» структуру та штатний розпис Департаменту в межах встановленої кількості працівників; вносять пропозиції щодо формування проекту бюджету в частині, що стосується фінансування Департаменту; подають на затвердження «Главе Военно-гражданской администрации Запорожской области» кошторис видатків на утримання Департаменту та розпоряджаються коштами в межах затвердженого кошторису; призначають на посаду та звільняють з посади працівників Департаменту, крім заступників начальника; затверджують посадові інструкції та посадові регламенти працівників Департаменту; видають накази, розпорядження, що мають нормативний характер, а з оперативних та інших поточних питань організації діяльності Департаменту накази ненормативного характеру.

У серпні 2022 року, точну дату та час під час судового розгляду встановлено не було, але не пізніше 17.08.2022 року, ОСОБА_8 , знаходячись в окупованому російськими військовослужбовцями м. Мелітополі Запорізької області, діючи умисно, з метою підтримання окупаційної влади, встановленої збройними формуваннями Російської Федерації, маючи відповідний досвід роботи, кваліфікацію, навички та професійні якості, прийняла пропозицію невстановлених під час судового розгляду осіб із числа представників збройних формувань Російської Федерації і окупаційної адміністрації окупованої території Запорізької області та добровільно зайняла посаду заступника директора Департаменту охорони здоров`я окупаційної адміністрації держави агресора, а саме: «Департаменту здравоохранения Военно-гражданской администрации Запорожской области».

ОСОБА_8 у своїй діяльності була підконтрольна та підзвітна директору вказаного Департаменту та «Военно-гражданской администрации Запорожской области», керувалась правами та обов`язками, визначеними «Положением о Департаменте здравоохранения Запорожской области».

Перебуваючи на зайнятій посаді, ОСОБА_8 виконувала організаційно-розпорядчі функції заступника керівника органу окупаційної адміністрації держави-агресора «Департамент здравоохранения Военно-гражданской администрации Запорожской области», який фактично узурпував виконання функцій аналогічного органу місцевого самоврядування департаменту охорони здоров`я Військово-цивільної адміністрації Запорізької області, та вказівки очільника департаменту і очільників окупаційної адміністрації держави-агресора, представників збройних формувань Російської Федерації, безпосередньо здійснювала загальне управління цим органом, розпоряджалась захопленим майном, надавала всіляку допомогу представникам окупаційної адміністрації у встановленні та підтриманні їх незаконної влади на тимчасово окупованій території Запорізької області, у тому числі шляхом підпису та затвердження указів, наказів та розпоряджень, спрямованих на забезпечення ефективного функціонування сфери охорони здоров`я на т.зв. «звільнених» територіях Запорізької області.

У подальшому, у невстановлені під час судового розгляду дату та час, але не пізніше ніж 19.12.2022 року, представниками окупаційної влади всупереч законному порядку, установленому Конституцією України, Законом України «Про центральні органи виконавчої влади» та іншими діючими нормативно-правовими актами, «Департамент здравоохранения Военно-гражданской администрации Запорожской области» було реорганізовано у «Министерство здравоохранения Запорожской области» з метою реалізації узурпованих владних повноважень, яке відповідно до розпорядження т.зв. «Председателя Совета министров Военно-гражданской администрации Запорожской области» № 131 від 19.12.2022 очолив громадянин Російської Федерації ОСОБА_9 (рос. ОСОБА_10 ).

Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_8 19.12.2022 року прийняла пропозицію від невстановлених під час судового розгляду осіб із числа представників окупаційної адміністрації окупованої території Запорізької області, погодилась та добровільно зайняла посаду заступника міністра у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території Запорізької області в т.зв. Міністерстві охорони здоров`я Запорізької області (мовою оригіналу «Министерство здравоохранения Запорожской области»), яка пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих функцій.

Так, наказом № 131 від 19.12.2022 року ОСОБА_8 було призначено на посаду «заместителя министра здравоохранения Военно-гражданской администрации Запорожской области», яка пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, в якому остання почала працювати та виконувала свої функціональні обов`язки.

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_8 як скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України як добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_8 (in absentia), яка показань суду не надавала та будь-яких заяв і клопотань від останньої на адресу суду також не надходило.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч.3 ст.323 КПК України), суд зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст.2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, а отже поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Відповідно до ч.5 ст.374 КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

Згідно із ч.2 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Приймаючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення судового розгляду за процедурою in absentia, слідчий суддя і суд виходили з того, що інкримінований обвинуваченій злочин та її поведінка підпадали під вимоги, зазначені у ч.2 ст.297-1 КПК України. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого. Так, відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути поінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно Наказу №164 від 31 травня 2023 року) затверджено перелік територій тимчасово окупованих РФ, до яких відноситься і м. Мелітополь, Запорізької області (з 25.02.2022 року).

За повідомленням Генерального директора Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» ОСОБА_11 вказане підприємство зупинило роботу своїх відділень на непідконтрольних Україні територіях з 01.08.2022 року. Зазначена інформація є загальновідомою і викладена на офіційному сайті зазначеного державного підприємства.

Повістки про виклик ОСОБА_8 , повідомлення їй про підозру, повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування та завершення досудового розслідування, про можливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України, а саме: шляхом публікації на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, а також у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» у розділі «Оголошення», а копії процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_8 на виконання вимог ч.2 ст.297-5 КПК України направлялись захиснику. Будь-яких клопотань і заяв від обвинуваченої на адресу суду не надходило.

Дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Донецькій та Запорізькій областях за постановою слідчого адвоката ОСОБА_7 уповноважено у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст.ст.46, 47 КПК України, забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_8 .

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя 04.09.2023 року було надано дозвіл на проведення спеціального досудового розслідування відносно підозрюваної ОСОБА_8 .

Після постановлення вказаної ухвали слідчого судді, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_8 , відповідно до вимог ч.4 ст.46, ст.42, п.8 ч.2 ст.51 та ч.2 ст.297-5 КПК України реалізацію прав підозрюваної (обвинуваченої) здійснював її захисник, який отримував необхідні процесуальні документи, у повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження.

За таких обставин, суд вважає, що орган досудового розслідування вживав всіх можливих та передбачених КПК України заходів для виклику ОСОБА_8 з метою забезпечення останній можливості безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваної на стадії досудового розслідування.

Згідно з ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07.12.2023 року відносно обвинуваченої ОСОБА_8 здійснювалось спеціальне судове провадження.

Судом також вживалися заходи про виклик обвинуваченої для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим, на кожне судове засідання остання викликалася у порядку ст.323 КПК України. Повістки про виклик були опубліковані в газеті «Урядовий кур`єр», а також на офіційному веб-сайті Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

В судових засіданнях приймав участь захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_7 , який зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченою і з`ясувати у неї правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймав участь у реалізації права на захист обвинуваченої ОСОБА_8 під час судового розгляду: приймав активну участь у допиті свідків, заявляв певні клопотання та у судових дебатах висловив свою позицію щодо винесення рішення відносно ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженню.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_8 , належним чином повідомленої про проведення відносно неї досудового розслідування та здійснення судового розгляду, від користування своїм правом предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про її наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.

В той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_8 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останньою її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачена була поінформована належним чином про дати та час розгляду кримінального провадження, а також дотримані її права на належне представництво у суді.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, надані прокурором під час судового розгляду, безпосередньо допитавши свідків, суд вважає, що вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, повністю підтверджується такими доказами:

- показаннями свідка ОСОБА_12 , яка допитана у судовому засіданні пояснила, що обвинувачену знає дуже тривалий час, відносини між ними робочі. До 24.02.2022 року ОСОБА_8 займала посаду заступника начальника відділу охорони здоров`я Мелітопольської міської ради і фактично була її керівником.

Її робоче місце знаходилося за адресою: м. Мелітополь, просп. Богдана Хмельницького, буд.46 . У вказаному приміщенні на 3 поверсі знаходився відділ, в якому працювала ОСОБА_8

24.02.2022 року вона та інші працівники знаходилися на роботі, наступного дня на роботу не вийшли, так як у м. Мелітополі періодично була стрілянина і небезпечна ситуація. У понеділок 28.02.2022 року вона вийшла на роботу, але на той час у місті на кожному майже перехресті стояли БТР та військовослужбовці російської федерації, які перевіряли документи.

Після цього, певний час усі працювали у штатному режимі, так як були думки, що російські війська покинуть місце і ситуація стабілізується. В цей час міський голова ОСОБА_13 щоденно проводив робочі наради, на яких обговорювалися шляхи вирішення виниклих проблем: нестачі ліків, отримання термінової медичної допомоги тощо. На цих нарадах була присутньою і ОСОБА_8 , яка на той час тимчасово виконувала обов`язки начальника департаменту охорони здоров`я Мелітопольської міської ради.

У березні 2022 року вона захворіла на «Covid-19», тому певний час лікувалася на стаціонарному лікуванні та не ходила на роботу.

Коли вийшла знову на роботу у квітні 2022 року, то стала помічати, що періодично до ОСОБА_8 у кабінет приходили чоловіки, яких вона раніше не бачила. По розмовах, це були представники фсб та особа, якій у подальшому було доручено організовувати роботу медичних органів на тимчасово окупованій території (пізніше стало відомо його прізвище - ОСОБА_9 ).

На той час уся службова документація здійснювалася української мовою, довідки видавалися з відтиском української печатки.

У травні 2022 року коли вона зайшла з робочим питанням до ОСОБА_8 , то побачила, що остання разом із працівниками фсб (як пізніше було нею встановлено) розробляли нову структуру органів охорони здоров`я Запорізької області. Після того, їй стало зрозуміло, що ОСОБА_8 почала співпрацювати з представниками окупаційної влади.

13.05.2022 року обвинувачена до її кабінету привела представників окупаційної влади (чоловіка з трьома озброєними охоронниками), які почали її питати з приводу наявності наркотичних чи психотропних речовин. На що вона зазначила, що у неї та її підлеглих не має у наявності цих речовин та препаратів.

У подальшому, ОСОБА_8 запропонувала їй, щоб вона агітувала своїх працівників отримати матеріальну допомогу, яку видавали росіяни - 10 000 руб., на що вона відмовилася, хоча окремі працівники отримали цю допомогу і у зв`язку з цим складалися відповідні списки.

У кінці червня вона виїхала з м. Мелітополя до Запоріжжя.

До цього з нею тричі розмовляла ОСОБА_8 у присутності представника фсб та ОСОБА_9 щодо співпраці. На першій зустрічі ОСОБА_8 умовляла її перейти на бік окупаційної влади та продовжувати працювати на своїй посаді, коли вона не погодилася, їй надали тиждень, щоб вона подумала. Вдруге, на зустрічі їй почали вже погрожувати, що у неї є сім`я, щоб вона подумала за їй безпеку, тому що у разі її відмови від співпраці, виникне небезпека. З неї спілкувалися працівник фсб та ОСОБА_9 доволі жорстко, погрожуючи, що у разі відмови ні вона, ні її сім`я не виїдуть з м. Мелітополя. В третій раз їй ОСОБА_8 та вказані чоловіки зазначили, що є два тижня для підписання контракту на співпрацю і повідомили, що вони її так просто не залишать у спокої. У цей час вона проживала у друзів та реально переживала за свою безпеку своєї сім`ї.

Вона не погодилася на зазначені пропозиції і її звільнила ОСОБА_8 15.06.2022 року - на день медичного працівника. У той день обвинувачена зібрала у себе в кабінеті керівників медичних закладів м. Мелітополя і представила ОСОБА_14 як людину, яка буде керувати органами охорони здоров`я на тимчасово окупованій території Запорізької області. У свою чергу, останній, коли виступав, вказав, що ОСОБА_8 дуже допомогла налагодити медичне життя у м. Мелітополі після 24.02.2022 року.

У подальшому, вона (вже перебуваючи на території, підконтрольній Україні) дізналася, що ОСОБА_8 зайняла посаду заступника директора т.зв. «Департаменту здравоохранения Военно-гражданской администрации Запорожской области», а пізніше, після реорганізації - посаду заступника міністра т.зв. «Министерства здравоохранения Запорожской области», яке продовжувало перебувати за адресою: м. Мелітополь, проспект Богдана Хмельницького, буд.46 .

Вказану інформації вона отримала от медичних працівників, які залишилися у м. Мелітополі, а також через чисельні повідомлення у Телеграм-каналах, на яких вона підписана або підписані її знайомі та друзі.

Вона впевнена, що на ОСОБА_8 ніхто не погрожував щодо співпраці з окупаційною владою, це її добровільна позиція. Останній дуже хотілося більше влади та більше заробітної плати, тому обвинувачена і погодилася на умови, які їй запропонували. Утворена система охорони здоров`я на території тимчасово окупованої Запорізької області - це завдяки зусиллям ОСОБА_8 , так як вона дуже довго працювала у цій системі охорони здоров`я, тобто мала суттєві досвід та знання. Без обвинуваченої звісно змогли б розробити вказану систему, але це було б набагато повільніше та складніше. Син ОСОБА_8 знаходиться у Польщі, куди виїхав ще у 2020 році по роботі (він лікар), тому вплив на неї через сім`ю, вона виключає.

Усі працівники, хто не захотів у подальшому співпрацювати з окупаційною владою, безперешкодно виїхали на підконтрольну Україні територію;

- показаннями свідка ОСОБА_15 , яка суду пояснила, що з обвинуваченою раніше перебувала у службових робочих відносинах. ОСОБА_8 вона знає, приблизно з 2015 року, яка до 24.02.2022 року займала посаду заступником начальника відділу охорони здоров`я Мелітопольської міської ради і фактично була її керівником. Вказаний відділ перебував за адресою: м. Мелітополь, просп. Богдана Хмельницького, буд.46 .

Вона працювала в іншому приміщенні, але після початку повномасштабного вторгнення періодично їздила на нараду у зазначене приміщення, які проводила ОСОБА_8 , так як на той час виконувала обов`язки начальника відділу.

15.06.2022 року, після того як вона впевнилася на банкеті з приводу дня медичного працівника, що ОСОБА_8 почала співпрацювати з окупаційною владою і при цій зустрічі знаходився чоловік, якого обвинувачена представила як керівника органів охорони здоров`я на території окупованої Запорізької області, вона написала заяву на звільнення.

ОСОБА_8 пропонувала їй співпрацювати та підписати новий контракт, але вона відмовилася. Примусу з цього приводу на неї не було з боку ОСОБА_8 , остання лише зазначила, щоб вона собі знайшла заміну.

До цього, ОСОБА_8 розробляла нову структуру органів охорони здоров`я окупованої частини Запорізької області, навіть питала у неї якої вона з цього приводу думки.

У подальшому, вона дізналася, що ОСОБА_8 зайняла посаду заступника директора т.зв. «Департаменту здравоохранения Военно-гражданской администрации Запорожской области», а пізніше, після реорганізації - посаду заступника міністра т.зв. «Министерства здравоохранения Запорожской области», яке продовжувало перебувати за адресою: м. Мелітополь, проспект Богдана Хмельницького, буд.46 .

З поведінки обвинуваченої вона не може вказати, що ОСОБА_8 діяла під примусом. Так, вона декілька разів стала свідком, коли ОСОБА_8 збиралася на зустріч з представниками окупаційної влади або очікувала та їхній приїзд. При цьому обвинувачена була у гарному настрої та з певними планами. ОСОБА_8 хотіла стати міністром охорони здоров`я і була засмучена, що її не призначили.

У березні 2022 року вона за проханням мера міста сховала нове медичне обладнання, щоб не дісталося окупаційній владі, проте ОСОБА_8 вимагала його повернути на місце та погрожувала неприємностями. Після того, як вона виїхала на територію, підконтрольну Україні, правоохоронні органи вилучили у неї документацію, у т.ч. на флеш-носіях, що стосувалася діяльності органів охорони здоров`я у м. Мелітополі;

- показаннями свідка ОСОБА_16 , яка допитана у судовому засіданні пояснила, що її робочий кабінет було розташовано на одному поверсі з відділом охорони здоров`я Мелітопольської міської ради (м. Мелітополь, вул. Богдана Хмельницького, 46).

ОСОБА_8 знає по роботі, з квітня 2022 року остання почала пересувати у супроводі озброєних осіб. Біля її кабінету знаходиться зала засідань, тому вона неодноразова бачила як ОСОБА_8 разом із представниками окупаційної влади та фсб формували нову структуру органів охорони здоров`я окупованої частини Запорізької області та створювали установчі документи.

З м. Мелітополя вона виїхала 09.07.2022 року. Перед звільненням їй не пропонували залишитися та підписати контракт з новоутвореними окупаційною владою органами.

У подальшому, їй стало відомо, що ОСОБА_8 працює у т.зв. «Министерство здравоохранения Запорожской области», яке продовжує перебувати за адресою, по якій раніше працював відділ охорони здоров`я Мелітопольської міської ради;

- даними протоколу пред`явлення для впізнання за фотознімками від 03.02.2023 року у кримінальному провадженні №22023080000000104, відомості про яке внесені до ЄРДР 17.01.2023 року, згідно яких свідок ОСОБА_12 впізнала жінку на фото №2 як ОСОБА_8 - як колишнього заступника начальника відділу охорони здоров`я Мелітопольської міської ради, яка у 2022 році почала співпрацювати з окупаційною владою та зайняла посаду заступника міністра у т.зв. «Министерстве здравоохранения Запорожской области»;

- даними протоколу пред`явлення для впізнання за фотознімками від 03.02.2023 року у кримінальному провадженні №22023080000000104, відомості про яке внесені до ЄРДР 17.01.2023 року, згідно яких свідок ОСОБА_15 , впізнала жінку на фото №2 як ОСОБА_8 - як колишнього заступника начальника відділу охорони здоров`я Мелітопольської міської ради, яка у 2022 році почала співпрацювати з окупаційною владою та зайняла посаду заступника міністра у т.зв. «Министерстве здравоохранения Запорожской области»;

- даними протоколу пред`явлення для впізнання за фотознімками від 03.02.2023 року у кримінальному провадженні №22023080000000104, відомості про яке внесені до ЄРДР 17.01.2023 року, згідно яких свідок ОСОБА_16 впізнала жінку на фото №2 як ОСОБА_8 - як колишнього заступника начальника відділу охорони здоров`я Мелітопольської міської ради, яка у 2022 році почала співпрацювати з окупаційною владою та зайняла посаду заступника міністра у т.зв. «Министерстве здравоохранения Запорожской области»;

- даними протоколу огляду інформації веб-сторінки на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_5 » в системі миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», згідно яких мається інформація, що т.зв. «Департамент здравоохранения Военно-гражданской администрации Запорожской области» реорганізовано у т.зв. «Министерство здравоохранения Запорожской области», а ОСОБА_8 наказом т.зв. «Председателя Совета министров Военно-гражданской администрации Запорожской области» № 131 від 19.12.2022 року призначено на посаду «заместителя министра здравоохранения Запорожской области»(публікація від 20.12.2022 року ). Суд звертає увагу, що логін вказаного каналу ІНФОРМАЦІЯ_6 , тобто збігається із назвою електронної пошти обвинуваченої, з якої знімалась інформація;

- даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів, а саме: інформації з диску, наданого свідком ОСОБА_15 , згідно яких обвинувачена ОСОБА_8 за допомогою додатку «Zoom» наприкінці червня 2022 року проводила нараду, на якій представниками т.зв. «Департамента здравоохранения Военно-гражданской администрации Запорожской области» обговорювалось питання щодо проведення інвентаризацій усього обладнання і власності, що належали медичним комунальним підприємствам на території тимчасово окупованої Запорізької області та їх подальше переведення на баланс т.зв. «Государственного бюджетного учреждения здравоохранения». Досліджений у судовому засіданні запис надає підстави дійти до висновку, що ОСОБА_8 діяла добровільно, із очевидним бажанням займатися своїми функціональними обов`язками, якими її наділили представники окупаційної влади;

- даними протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії про результати зняття інформації з електронних комунікаційних мереж - електронної поштової скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_4 », якою користується обвинувачена ОСОБА_8 по кримінальному провадженню №22023080000000104, відомості про яке внесені до ЄРДР 17.01.2023 року, згідно яких вбачається, що окремі листи скеровані із зазначеної електронної скриньки за підписами ОСОБА_8 як заступниці директора т. зв. «Департаменту здравоохранения Военно-гражданской администрации Запорожской области», або як виконавця документів, підписаних директором т.зв. «Департаменту здравоохранения Военно-гражданской администрации Запорожской области»ОСОБА_18 (додатки до протоколу № № 20, 26, 31, 33, 35, 36, 37) так і як заступниці міністра т. зв. «Министерства здравоохранения Запорожской области» (додатки до протоколу № № 43, 44 та 46). Вказані відомості були розсекречені 11.08.2023 року.

З додатку №33 вбачається, що директор т.зв. «Департаменту здравоохранения Военно-гражданской администрации Запорожской области»ОСОБА_18 звернувся до заступника міністра охорони здоров`я РФ ОСОБА_19 із пропозицією нагородити ОСОБА_8 державною нагородою РФ, зазначаючи, що під час проведення т.зв. сво органи охорони здоров`я Запорізької області знаходилися у стані, наближеному до дестабілізації. Завдяки відповідальному відношенні ОСОБА_8 стало можливим зберегти на належному рівні здійснення медичної допомоги місцевому населенню. З 20.06.2022 року ОСОБА_8 займає посаду заступника директора «Департаменту здравоохранения Военно-гражданской администрации Запорожской области» і на цей час приймає активну участь у переході системи охорони здоров`я на стандарти російської федерації.

З додатку № 46 вбачається, що міністр т. зв. «Министерства здравоохранения Запорожской области» ОСОБА_20 звернувся до міністра охорони здоров`я РФ ОСОБА_21 із пропозицією нагородити ОСОБА_8 державною нагородою РФ, саме: орденом мужності.

Дозвіл на проведення вказаної негласної (розшукової) дії було отримано слідчим УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_22 по кримінальному провадженню №22023080000000104, відомості про яке внесені до ЄРДР 17.01.2023 року, згідно ухвали слідчого судді Запорізького апеляційного суду ОСОБА_23 від 30.01.2023 року.

30.01.2023 року постановою 11.07.2023 року отримано слідчим УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_22 надано доручення проведення негласних слідчих (розшукових) дій уповноваженим оперативним працівникам УСБУ в Запорізькій області;

Таким чином, на думку суду, вказана негласна слідча (розшукова) дія була проведена без порушень Кримінального процесуального кодексу України та її результати орган досудового розслідування використав у даному кримінальному провадженні дотримуючись норм чинного законодавства.

Усі перераховані джерела доказів, суд оцінює за правилами документа (ст.99 КПК України), а фактичні дані, що вони містять, визнає належними та допустимими доказами. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище дані достовірними доказами.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Суд, дослідивши за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, розглянувши наявні докази, з огляду на належне повідомлення обвинуваченого про судовий розгляд, характер обвинувачення та забезпечення його права на захист захисником, вважає за можливе прийняття обвинувального вироку у справі.

Сукупність показань свідків у співставленні з наявними у справі письмовими доказами, які узгоджуються між собою, є цілком змістовними та дозволяють скласти об`єктивну картину реконструйованої ними події. Підстав для піддання сумніву достовірності показань допитаних у судовому засіданні осіб, судом не встановлено.

Будь-яких порушень процесуального закону під час здійснення досудового розслідування, які були б підставою для визнання доказів неналежними чи не допустимими, судом не виявлено.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

В даному випадку, досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності доводять вину у скоєнні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України.

Крім того, під час судового розгляду були досліджені характеризуючи обвинувачену ОСОБА_8 документи, а також:

- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №22023080000000104, відомості про яке внесені до ЄРДР 17.01.2023 року, з фабулою «У невстановлений час громадяни України із числа мешканців Запорізької області, діючи умисно, з власної ініціативи, добровільно погодилися на співпрацю з представниками держави-агресора шляхом зайняття посад, пов`язаних з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території - т.зв. «Министерство здравохранения Запорожской области», яке очолили особи із числа громадян України, у тому числі ОСОБА_18 - радник міністра, ОСОБА_8 - заступник міністра та кваліфікацією за ч.5 ст.111-1 КК України;

- постанова від 17.01.2023 року про створення групи слідчих, яким доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №22023080000000104, відомості про яке внесені до ЄРДР 17.01.2023 року, старшим групи слідчих визначено слідчого УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_22 (член групи - ОСОБА_24 );

- постанова від 17.01.2023 року заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_25 про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №22023080000000104, відомості про яке внесені до ЄРДР 17.01.2023 року, старший групи - ОСОБА_3 ;

- повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 03.08.2023 року у кримінальному провадженні №22023080000000104, відомості про яке внесені до ЄРДР 17.01.2023 року;

- повідомлення про підозру та виклики до слідчого підозрюваної ОСОБА_8 у газеті «Урядовий кур`єр» (№ 158 ) та на сайті Офісу Генерального прокурора України 08.08.2023 року та за допомогою месенджерів «WhatsApp» та «Telegram»;

- постанова слідчого УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_24 про доручення призначення адвоката для здійснення захисту за призначенням від 08.08.2023 року;

- доручення від 08.08.2023 року для надання безоплатної вторинної правової допомоги адвокатом ОСОБА_7 підозрюваній ОСОБА_8 ;

- постанова слідчого УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_24 про оголошення у розшук ОСОБА_8 від 17.08.2023 року;

- постанова прокурора ОСОБА_3 від 17.08.2023 року про виділення матеріалів досудового розслідування відносно ОСОБА_8 із кримінального провадження №22023080000000104, відомості про яке внесені до ЄРДР 17.01.2023 року, в окреме кримінальне провадження;

- витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №22023080000001352, відомості про яке внесені до ЄРДР 17.08.2023 року, з фабулою «Громадянка України ОСОБА_8 у серпні 2022 року, точну дату та час не встановлено не було, але не пізніше 17.08.2022 року, знаходячись в окупованому російськими військовослужбовцями м. Мелітополі Запорізької області, діючи умисно, з власної ініціативи погодилася на співпрацю з представниками держави-агресора та добровільно зайняла посаду заступника директора т.зв. «Департамента здравоохранения Военно-гражданской администрации Запорожской области», пов`язаній з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій. Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_8 19.12.2022 року зайняла посаду заступника міністра у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території Запорізької області в т.зв. «Министерство здравоохранения Запорожской области», яка пов`язана з виконанням організаційно-розпорядчих функцій та кваліфікацією за ч.5 ст.111-1 КК України;

- постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №22023080000001352, відомості про яке внесені до ЄРДР 17.08.2023 року, старший групи - ОСОБА_3 (члени групи_ ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 );

- клопотання слідчого УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_24 від 29.08.2023 року про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №22023080000001352, відомості про яке внесені до ЄРДР 17.08.2023 року;

- ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_26 від 04.09.2023 року про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №22023080000001352, відомості про яке внесені до ЄРДР 17.08.2023 року;

- повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування та виклики до слідчого підозрюваної ОСОБА_8 у газеті «Урядовий кур`єр» (№178), на сайті Офісу Генерального прокурора України 05.09.2023 року;

- повідомлення про завершення досудового розслідування та виклики ОСОБА_8 для виконання вимог ст.290 КПК України в газеті «Урядовий кур`єр» (№ 193 ), на сайті Офісу Генерального прокурора України 26.09.2023 року;

- обвинувальний акт, зареєстрований в канцелярії Комунарського районного суду м. Запоріжжя 03.10.2023 року.

Відомості, встановлені у зазначених документах, не є доказами винуватості обвинуваченої ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України.

Водночас, ці дані свідчать про дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та допустимість отриманих в ході його проведення доказів.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.

Судом обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_8 , не встановлені.

Захисник у судових дебатах зазначив, що орган досудового розслідування помилково в обвинувальному акті вказав як обтяжуючу покарання ОСОБА_8 обставину - вчинення злочину із використанням воєнного стану.

Суд погоджується із такою позицією сторони захисту і не враховує вказану обставину як обтяжуючу, так як вона є кваліфікуючою ознакою ч.5 ст.111-1 КК України, за якою суд і кваліфікував дії ОСОБА_8 .

Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При призначенні покарання ОСОБА_8 суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України є тяжким, суспільну небезпечність та характер скоєного злочину, особу обвинуваченої: раніше не судима, заміжня, працює, має постійне місце мешкання, відсутні відомості щодо утримання будь-яких осіб, її вік та здоров`я.

Враховуючи особистість ОСОБА_8 , конкретні обставини кримінального провадження, факт відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховування обвинуваченої можливо лише в умовах ізоляції її від суспільства - в місцях позбавлення волі. Суд вважає за необхідне ОСОБА_8 призначити максимальне покарання у виді позбавлення волі, передбачене ч.5 ст.111-1 КК України.

На переконання суду, призначення обвинуваченій такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самою обвинуваченою, так й іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_26 від 01.09.2023 року накладено арешт на нерухоме майно обвинуваченої, а саме: 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 36,3 кв.м., житловою площею 19,8 кв.м. (реєстраційний номер майна №22784396), яка належить ОСОБА_8 на праві власності, що підтверджується відповідними даними з Витягу Держаного реєстру речових прав.

Враховуючи, що суд приймає рішення про призначення відносно ОСОБА_8 додаткового покарання у виді конфіскації усього майна обвинуваченої, тому рішення щодо скасування арешту на вказане майно не приймається.

Рішень з приводу застосування, продовження, зміни запобіжних заходів відносно обвинуваченої ОСОБА_8 судом не приймалося.

Процесуальні витрати, речові докази та цивільний позов у даному кримінальному провадженню відсутні.

Керуючись ст. ст. 297-1, 323, 369-371, 374, 376, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_8 визнати винуватою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, на підставі якого призначити їй покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, місцевого самоврядування, державних підприємствах, а також в органах, що надають публічні послуги, на строк 15 (п`ятнадцять) років із конфіскацією усього майна обвинуваченої.

Строк відбуття покарання обвинуваченій ОСОБА_8 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного її затримання.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, пов`язаних з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

Конфіскувати у власність держави як майно, що належить ОСОБА_8 - 1/2 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 36,3 кв.м., житловою площею 19,8 кв.м. (реєстраційний номер майна №22784396).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя ОСОБА_1