Рішення

від 12.03.2024 по справі 334/1006/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 12.03.2024

Справа № 334/1006/24

Провадження № 2/334/1111/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря Александрової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Дерев`янко І.О. звернувся до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовом до до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії.

Обгрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що у 1982-1983 році ії у користування надана квартира АДРЕСА_1 . З того часу вона є основним квартиронаймачем зазначеної квартири.

Окрім позивача у квартирі були зареєстровані її діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

15.06.2023 року рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були визнані такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 . Рішення суду набрало законної сили.

Наразі позивачка виявила бажання приватизувати вказану квартиру але виявилося, що вона втратила ордер.

З метою отримання дублікату ордеру, позивачка звернулася до Департаменту управління житлово-комунальним господарством ЗМР, проте їй було повідомлено, що у Департаменті зберігаються ордери з 1984 року, тому отримати дублікат не виявляється можливим.

З цих підстав, позивачка звернулася до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району але отримала відмову від проведення приватизації без належних документів, зокрема ордеру.

За захистом своїх порушених прав вона змушена була звернутися до суду.

Ухвалою суду від 06.02.2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін. Відповідачу разом з копією позовної заяви та додатків до позову, встановлено строк для надання відзиву на позовну заяву.

Відповідач, скориставшись своїм правом, подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що заявлена позивачем вимога про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії є безпідставною та необґрунтовано. Просив суд відмовити позивачу у позові.

У судове засідання сторони не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Від представника позивача надійшла заява про задоволення позовних вимог та проводити судовий розгляд за відсутністю позивача та його представника.

Згідно вимогстатті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятоїстатті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов наступного.

Згідно зіст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи або витребуваних судом доказів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 у 1982-1983 році отримала ордер на користування квартирою АДРЕСА_1 . З того часу вона є основним квартиронаймачем зазначеної квартири.

Окрім позивача у квартирі були зареєстровані її діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

15.06.2023 року рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були визнані такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 . Рішення суду набрало законної сили.

Наразі позивачка виявила бажання приватизувати вказану квартиру але виявилося, що вона втратила ордер.

З метою отримання дублікату ордеру, позивачка звернулася до Департаменту управління житлово-комунальним господарством ЗМР, проте їй було повідомлено, що у Департаменті зберігаються ордери з 1984 року, тому отримати дублікат не виявляється можливим.

З цих підстав, позивачка звернулася до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району але отримала відмову від проведення приватизації без належних документів, зокрема ордеру.

Згідно з статей 30, 41 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Відповідно до вимог ст. 345 ЦK України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, визначені у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до п. 20 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового Фонду» є довідка з попередніх місць проживання (після 1992 року) щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території).

Відповідно до п. 10 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» об`єктом приватизації є квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму. Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій,- природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до ст. 3 зазначеного закону, приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Відповідно до п.5 ст.5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» кожен громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Відповідно до п. 4 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках).

Згідно зі змістом ч. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Відповідно до п. 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Таким чином, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» не передбачено такої підстави для відмови у приватизації, як відсутність реєстрації місця проживання в певний період.

З позовної заяви встановлено, що ОСОБА_1 певний період свого життя не була ніде зареєстрована та раніше ніколи не приватизував іншого житла, однак позбавлена можливості підтвердити це відповідними документами ордером на квартиру.

У відповідності до ч.3 статті 9 ЖК України передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 15 ЖК України, до компетенції виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах рад народних депутатів належить видача ордерів на жилі приміщення.

Згідно з ст. 58 ЖК України, ордер є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до п. п. 69, 70, 72 Постанови ради Міністрів Української РСР від 11 грудня 1984 року № 470 «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР»(розділ IV), ордер на жиле приміщення видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів та є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, дійсний протягом 30 днів.

Ордер вручається громадянинові, на ім`я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред`являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім`ї, включених до ордера.

При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації. Одночасно подаються паспорти усіх членів сім`ї, включених до ордера, з відміткою про виписку з попереднього місця проживання.

З аналізу вказаних правових норм випливає, що ордер це документ, що має тимчасову дію та є законною підставою вселення особи до житлового приміщення.

Доведено, що ОСОБА_1 вселена до квартири на законних підставах, законність її проживання ніхто не оспорює, крім того, відсутні перешкоди, передбачені Законом щодо приватизації, але відсутність ордеру позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на приватизацію квартири.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим, заснованим на законі, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141,258-259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (іпн62158012366) право на приватизацію квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 за відсутності ордеру на вказану квартиру та зобов`язати Районну адміністрацію Запорізької міської ради по Дніпровському району провести приватизацію квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Запоріжжя.

Повний текст рішення виготовлено 12 березня 2024 року.

Суддя Н.Ю.Козлова