Рішення

від 03.04.2024 по справі 381/5182/23

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/86/24

381/5182/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретарів Дрьомова Ю.О., Гапонюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2024 року позивач ТзОВ «Українська боргова компанія» звернулися до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 25.07.2007 року між ТзОВ КБ «АРМА», правонаступником якого за всіма правами та обов`язками є ТОВ «Українська боргова компанія» та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № 17/02-NN36, відповідно до умов якого позичальник отримала кредит в розмірі 300000,00 грн. Для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № б/н, предметом якого є житлова трикімнатна квартира АДРЕСА_1 . Заборгованість за Договором про іпотечний кредит складає 409676,05 грн. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.06.2011 року задоволено позов ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на частину предмета іпотеки. На виконання вказаного рішення, 16.01.2015 року в єдиному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право власності на частину іпотечної квартири було зареєстровано за ОСОБА_2 11.06.2015 року рішенням Апеляційного суду Київської області було задоволено апеляційну скаргу Товариства та скасовано рішення Фастівського міськрайонного суду від 01.06.2011 року. Таким чином, ОСОБА_2 втратив право власності на частину предмету іпотеки, однак в Реєстрі інформація змінена не була. 15.11.2016 року рішенням апеляційного суду Київської області визнано за Товариством права власності на частину іпотечної квартири. На підставі вказаного рішення Товариство звернулося до Державного реєстратора та зареєструвало право власності на частину предмета іпотеки за товариством. 11.10.2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 та скасовано рішення апеляційного суду Київської області про звернення стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, власником предмета іпотеки знову є іпотекодавець ОСОБА_1 , однак остання не здійснює жодних дій щодо реєстрації в реєстрі права власності на квартиру за собою відповідно до вимог іпотеки. Відсутність у реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності іпотекодавця на предмет іпотеки унеможливлює можливість іпотекодержателя скористатись своїм право на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, тому Товариство змушено звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 07.12.2023 року відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11.01.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

В судове засідання відповідач не з`явилася, повідомлялася вчасно та належним чином про час і місце розгляду справи, зокрема ішляхом розміщенняоголошення провиклик досуду наофіційному сайтіФастівського міськрайонногосуду Київськоїобласті,причининеявки судуневідомі, заяв чи клопотань про розгляд справи в її відсутність до суду не надходило.

У встановлений строк відзиву на позовну заяву до суду не надійшло, а тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

При розгляді справи судом встановлено, що 25.07.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк «АРМА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про іпотечний кредит № 17/02-N/336. Відповідно п. 1.1 до умов цього договору Кредитор зобов`язується надати позичальнику на умовах цього Договору грошові кошти в сумі 300000,00 грн, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит в сумі 300000,00 грн, а також сплатити відсотки за користування Кредитом в розмірі 12 % річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором.

За умовами п. 1.2 Договору, кредит надається строком погашення не пізніше 24.07.2027 року на придбання квартири за договором купівлі-продажу № б/н від 25.07.2007 року, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Виконання позичальником зобов`язань за цим Договором забезпечується іпотекою нерухомого майна житлового призначення, визначено в п. 1.2 цього Договору та іпотечному договорі (п. 3.1 Договору).

25.07.2007 року між ТзОВ «АРМА» та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір, посвідчений Чернишовою О.А., приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 2826, відповідно до п. 1.1 якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов`язань, що випливає з Договору про іпотечний кредит, передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим Договором, нерухоме майно житлового призначення, а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 64,8 кв.м., житловою площею 39,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

25.07.2007 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений, Чернишовою О.А., приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 2825. За умовами Договору, продавець продала, а покупець купила трикімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . За погодженням сторін продаж квартири здійснено за 300000,00 грн.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.06.2011 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 25.07.2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 2825. Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .

На виконання вказаного рішення, 16.01.2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, право власності на частину іпотечної квартири було зареєстровано за ОСОБА_2 .

08.08.2013 року між ТзОВ КБ «АРМА», в особі ліквідатора Павлини А.Ю. та ТзОВ «Українська боргова компанія» був укладений договір купівлі-продажу № 3-167, за яким ТзОВ КБ «АРМА» передало у власність ТзОВ «Українська боргова компанія» майнові права за кредитними договорами, в тому числі і за Договором про іпотечний кредит № 17/02-N/336.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 11.06.2015 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 01.06.2011 року скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.06.2016 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 до ТОВ «Українська боргова компанія» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки залишено без розгляду. Позовну заяву ОСОБА_2 до ТОВ «Українська боргова компанія», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним залишено без розгляду.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 15.11.2016 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ТОВ «Українська боргова компанія» скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову, а саме у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Українська боргова компанія» за договором про іпотечний кредит від 25.07.2007 року № 17/02-N/336 у розмірі 409676,05 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, який на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , а саме частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом визнання за ТОВ «Українська боргова компанія» права власності.

На підставі вказаного рішення ТОВ «Українська боргова компанія» звернулося до Державного реєстратора та зареєструвало право власності на частину предмета іпотеки за товариством.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.10.2017 року, рішення апеляційного суду Київської області від 15.11.2016 року скасовано, заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09.06.2016 року залишено в силі.

З ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.10.2017 року вбачається, що при прийнятті заочного рішення Фастівський міськрайонний суд Київської області застосував строк позовної давності у спірних правовідносинах. Вказане рішення залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України.

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.

Способи захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судові (ст. 16 ЦК України та позасудові (ст. ст. 17-19 ЦК України).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції, як зазначив у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Таким чином, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» - іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, за змістом ст. 33 та ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов`язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання відповідно до ч.2 ст.35 ЗУ «Про іпотеку».

Як вбачається з рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 09 червня 2016 року, яке було залишено в силі, Ухвалою вищого спеціалізованого суду України від 11.10.2017 року, судом було встановлено, що ТОВ КБ «Арма» 15.12.2010 року вже зверталось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів та звернення стягнення на предмет іпотеки та було направлено вимогу про усунення порушень основного зобов`язання за договором про іпотечний кредит 17/02-N/336 22.10.2010 року, маючи намір врегулювати спір в досудовому порядку, який станом на 22.10.2010 року вже мав місце.

24.03.2015 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 подала до суду заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, мотивуючи тим, що згідно вимоги №2933 від 22.10.2010 року ТОВ КБ «Арма» в особі ліквідатора Славкіної М.А. кредитор застосував право передбачене п.п.5.2.4 та п.5.3.3 Договору про іпотечний кредит №17/02-N/336 від 25.07.2007 року і у позичальника ОСОБА_1 виникло зобов`язання повернути отримані нею кредитні кошти на протязі тридцяти днів.

Вимога була отримана ОСОБА_1 28.10.2010 року, а тому строк виконання сплив 28.11.2010 року, остання просила застосувати строк позовної давності до вказаних правовідносин.

Фастівський міськрайонний суд дійшов висновку про те, що оскільки ТОВ «Українська боргова компанія» звернулась до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки керуючись також Іпотечним договором від 25.07.2007 року та договором про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 06.09.2013 року, то строк позовної давності також сплив і до цієї похідної вимоги.

Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цих Кодексом випадках.

За таких обставин, суд, оцінюючи зібрані у справі сукупні докази, вважає, що позов безпідставний, не грунтується на чинному законодавстві і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 4,11,12,13,76-81,89,141,263,265,268,280-282 ЦПК України, на підставі ст. 526, 610,611,625,634,1054 ЦК України, Заону україни «Про іпотеку», суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська боргова компанія», код ЄДРПОУ 37535394, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мельникова, 12 до ОСОБА_1 , ідент.номер: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишити без задоволення.

Рішення можебути оскарженев апеляційномупорядку шляхомподачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя Г.В. Соловей