Рішення

від 28.03.2024 по справі 542/2280/23

НОВОСАНЖАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/2280/23

Провадження № 2/542/86/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2024 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Шарової-Айдаєвої О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Карась В.Р.,

прокурора Хутченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари в порядку загального позовного провадження цивільну справуза позовом Першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права приватної власності, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2023 року Перший заступник керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області звернувся до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив:

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності, проведену за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , орган, що видав 6313, дата видачі 16 вересня 2021 року), на земельну ділянку площею 0,9201 га з кадастровим номером 5323480400:00:001:0215, яка знаходиться в адміністративних межах Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2618765253234);

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності, проведену за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , орган, що видав 6313, дата видачі 16 вересня 2021 року), на земельну ділянку площею 0,9598 га з кадастровим номером 5323480401:01:001:0799, яка знаходиться в адміністративних межах Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2618759553234);

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області земельну ділянку площею 0,9201 га з кадастровим номером 5323480400:00:001:0215, вартістю 7205 грн 57 коп., яка знаходиться в адміністративних межах Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області;

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області земельну ділянку площею 0,9598 га з кадастровим номером 5323480401:01:001:0799, вартістю 28447 грн 65 коп., яка знаходиться в адміністративних межах Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області;

- стягнути з відповідача на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, р/р UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір в сумі 8052 грн.

Ухвалою від 08 січня 2024 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження (а.с. 76-77).

Своєю ухвалою від 28 лютого 2024 року Новосанжарський районний суд Полтавської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті (а.с. 95-96).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що згідно з рішенням 32 сесії четвертого скликання Великокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області від 08.11.2005 «Про надання земельних ділянок», ОСОБА_3 , який діяв в інтересах своєї неповнолітньої доньки, ОСОБА_4 , передано у приватну власність останньої земельну ділянку загальною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності на території Великокобелячківської сільської ради.

Внаслідок укладення шлюбу 17.07.2021 з Абу Шабан Салєх Ода - ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».

Державним реєстратором виконавчого комітету Пришибської сільської ради Полтавської області 22.07.2022 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_2 на земельні ділянки кадастровий номер 5323480400:00:001:0215 площею 0,9201 га та кадастровий номер 5323480401:01:001:0799 площею 0,9598 га, що розташовані в с. Великий Кобелячок на території Новосанжарської селищної ради.

Поряд з цим, відповідно до інформації Архівного відділу Полтавської районної військової адміністрації від 18.07.2023 № 07-05-Н/68 та від 12.12.2022 № 07-05-Н/115 в протоколах Великокобелячківської сільської ради за 2005 рік рішення про передачу ОСОБА_4 безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства відсутнє.

З огляду на викладене, прокурор зазначив, що право власності на земельні ділянки кадастровий номер 5323480400:00:001:0215 площею 0,9201 га та кадастровий номер 5323480401:01:001:0799 площею 0,9598 га за ОСОБА_2 зареєстроване безпідставно, згідно з рішенням, яке сесією Великокобелячківської сільської ради не приймалось, і яке відповідно до своєї правової природи не породжує наслідків та не потребує додаткового визнання його недійсним за рішенням суду.

Прокурор зазначив, що оскільки за відповідачем Абу ОСОБА_6 зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки у встановленому законом порядку, що є за своєю суттю підтвердженням державою права власності на майно за відповідною особою, усунення порушень норм чинного законодавства можливо шляхом використання ефективного способу захисту, тобто шляхом скасування державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки, що зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Прокурор обґрунтував підстави для витребування з чужого незаконного володіння відповідача спірних земельних ділянок тим, що останні незаконно, без будь-яких підстав вибули з комунальної власності та перейшли до приватної власності. Отже, відповідач незаконно володіє та користується земельними ділянками, а належний власник - Новосанжарська селищна рада - позбавлений відповідних прав. З огляду на викладене, належним способом захисту прав власника Новосанжарської селищної ради є витребування таких земельних ділянок з незаконного володіння Абу ОСОБА_6 .

Підставами для подачі даного позову та представництва інтересів Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області є тривале невжиття селищною радою жодних заходів, спрямованих на поновлення інтересів держави, та є виключними випадками, що встановлені вимогами статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Прокурором акцентовано увагу на тому, що Новосанжарська селищна рада самостійно не звернулась до суду з відповідним позовом, а лише звернулась до органів прокуратури з проханням вжиття заходів прокурорського реагування шляхом звернення до суду з відповідним позовом, що фактично свідчить про самоусунення від виконання покладених на неї функцій.

27 лютого 2024 року від Новосанжарської селищної ради надійшли пояснення по справі (а.с. 87-91), за змістом який остання просила задовольнити позовні вимоги прокурора у повному обсязі, зазначивши таке.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності наявна інформація про те, що 22.07.2022 за номерами 47511940 та 47511784 державним реєстратором Виконавчого комітету Пришибської сільської ради Костенко Р.Ю. зареєстроване право власності на земельні ділянки кадастровий номер 5323480400:00:001:0215 площею 0,9201 га та кадастровий номер 5323480401:01:001:0799 площею 0,9598 га за Абу ОСОБА_6 .

Поряд з цим, рішення, відповідного до якого у приватну власність ОСОБА_2 передавалась земельна ділянка загальною площею 2 га, та яке стало підставою для набуття права власності останньою на земельні ділянки кадастровий номер 5323480400:00:001:0215 площею 0,9201 га та кадастровий номер 5323480401:01:001:0799 площею 0,9598 га, тридцять другою сесією четвертого скликання Великокобелячківської сільської ради Новосанжарського району не приймалось.

Оскільки спірні земельні ділянки незаконно, без будь-яких обґрунтованих на те підстав вибули з комунальної власності та перейшли у приватну власність ОСОБА_2 , на думку Новосанжарської селищної ради, державна реєстрація права власності відповідача на ці земельні ділянки має бути скасована, а землі необхідно витребувати із незаконного володіння Абу ОСОБА_6 .

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, просив їх задовольнити.

Новосанжарська селищна рада, будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце судового засідання (а.с. 98), явку свого представника в судове засідання не забезпечила.

28 березня 2024 року від Новосанжарської селищної ради до суду надійшла заява про проведення розгляду справи без участі її представника, позовні вимоги Новосанжарська селищна рада просила задовольнити (а.с. 101).

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 100), про причини неявки Абу ОСОБА_6 не повідомила, клопотань про відкладення судового засідання від неї не надходило.

Ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 08 січня 2024 року, якою встановлювався відповідачці п`ятнадцятиденний строк із дня отримання її копії для надання до суду відзиву на позов, разом із судовою повісткою про проведення судового засідання, направлялись на зареєстровану адресу Абу ОСОБА_6 та отримані останньою 11 січня 2024 року (а.с. 81).

Правом подати до суду відзив на позовну заяву у встановлений в ухвалі строк Абу ОСОБА_6 не скористалась.

Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи неподання відповідачкою відзиву на позов у встановлений судом строк, зважаючи на відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, справа підлягає вирішенню на підставі наявних матеріалів.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, суд вирішив розгляд справи здійснювати за даної явки та на підставі документів, наявних в матеріалах справи.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 357521538, державним реєстратором виконавчого комітету Пришибської сільської ради Полтавської області Костенко Р.Ю. 22.07.2022 зареєстровано право приватної власності Абу ОСОБА_6 на земельну ділянку кадастровий номер 5323480400:00:001:0215 площею 0,9201 га, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 64396611 від 04.08.2022, на підставі рішення «Про надання земельних ділянок» тридцять другої сесії четвертого скликання від 08.11.2005 Великокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (а.с. 20).

Також, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 357521761, державним реєстратором виконавчого комітету Пришибської сільської ради Полтавської області Костенко Р.Ю. 22.07.2022 зареєстровано право приватної власності Абу ОСОБА_6 на земельну ділянку кадастровий номер 5323480401:01:001:0799 площею 0,9598 га, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 64396393 від 04.08.2022, на підставі рішення «Про надання земельних ділянок» тридцять другої сесії четвертого скликання від 08.11.2005 Великокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (а.с. 20).

Зі змісту дослідженого рішення тридцять другої сесії четвертого скликання від 08.11.2005 Великокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області «Про надання земельних ділянок» вбачається, що Великокобелячківська сільська рада, розглянувши заяву ОСОБА_3 , який діє в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , передала безоплатно у приватну власність останній земельну ділянку загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності на території Великокобелячківської сільської ради (а.с. 54).

Внаслідок укладення шлюбу 17.07.2021 ОСОБА_4 з ОСОБА_7 , про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 Московським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), - ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 » (а.с. 31 зі звороту).

Поряд з цим, відповідно до інформації Архівного відділу Полтавської районної військової адміністрації від 18.07.2023 № 07-05-Н/68 (а.с. 56) та від 12.12.2022 № 07-05-Н/115 (а.с. 57) встановлено, що в протоколах сесій Великокобелячківської сільської ради за 2005 рік рішення про передачу безоплатно у власність ОСОБА_4 земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства відсутнє.

Зважаючи на те, що рішення тридцять другої сесії четвертого скликання від 08.11.2005 Великокобелячківською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області «Про надання земельних ділянок» про передачу безоплатно у власність ОСОБА_4 земельної ділянки не приймалось, прокурор вважав, що право власності відповідача на спірні земельні ділянки зареєстроване безпідставно, з огляду на що державна реєстрація права власності на такі земельні ділянки має бути скасована, а земельні ділянки підлягають витребуванню з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 .

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Щодо підстав подання прокурором позовної заяви в інтересах держави

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015.

Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини 4 статті 56 Цивільного процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі за № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Зокрема, у зазначеній постанові Великої Палати Верховного Суду вказано, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Досліджуючи вказані прокурором у позові підстави для представництва, судом були встановлені наступні обставини.

Решетилівська окружна прокуратура 14 грудня 2023 року листом за № 56/3-7648вих23 скерувала на адресу Новосанжарської селищної ради повідомлення в порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якого поставила до відома Новосанжарську селищну раду як правонаступника Великокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області про незаконність вибуття із комунальної власності у приватну власність ОСОБА_2 земельних ділянок, у зв`язку з чим вони підлягають витребуванню із чужого незаконного володіння на користь Новосанжарської селищної ради, а державна реєстрації права власності на такі земельні ділянки має бути скасована (а.с. 61-65).

На вказане повідомлення Новосанжарська селищна рада надала відповідь від 20.12.2023 № 3820/04-13, за змістом якої вказала про відсутність необхідних документів для звернення до суду з позовною заявою, з огляду на що просила прокурора звернутись до суду із відповідним позовом з метою забезпечення захисту порушених прав і інтересів територіальної громади (а.с. 66).

22 грудня 2023 року Решетилівська окружна прокуратура повідомила Новосанжарську селищну раду (в порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру») про наявність підстав для здійснення представництва інтересів Новосанжарської селищної ради в порядку цивільного судочинства про скасування державної реєстрації права приватної власності Абу ОСОБА_6 на спірні земельні ділянки та їх витребування, вказавши про те, що Решетилівською окружною прокуратурою підготовлено відповідну позовну заяву до Новосанжарського районного суду (а.с. 67-71).

З огляду на викладені обставини, процитовані норми чинного законодавства та висновки Великої Палати Верховного Суду, зважаючи на те, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, після отримання повідомлення прокурора самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, тобто фактично самоусунувся від виконання покладених на нього повноважень щодо захисту інтересів держави при вилученні земельних ділянок, це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, а отже наявності підстав у Решетилівської окружної прокуратури звернутись з позовом до суду в інтересах держави в особі Новосанжарської селищної ради.

Щодо правових підстав набуття права власності на земельні ділянки

У справі, яка розглядається судом, прокурор у позовній заяві зазначає, що спірні земельні ділянки незаконно, без будь-яких обґрунтованих на те підстав вибули з комунальної власності та перейшли до приватної власності гр. Абу ОСОБА_8 , яка незаконно володіє та користується земельними ділянками кадастровий номер 5323480400:00:001:0215 площею 0,9201 га та кадастровий номер 5323480401:01:001:0799 площею 0,9598 га, а належний власник Новосанжарська селищна рада позбавлена відповідних прав.

Надаючи оцінку вказаним аргументам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Пункт «б» частини 1 статті 12 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття рішення сільської ради про надання земельних ділянок ОСОБА_4 у власність, тобто на 08.11.2005) передбачав, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 78 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 08.11.2005), право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 81 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 08.11.2005) встановлювалось, що громадяни України набувають права власності на земельні

ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до частин 1-4 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 08.11.2005), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельним ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з частинами 6, 7, 8, 10 статті 118 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 08.11.2005), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд(присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

За змістом статті 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 08.11.2005), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до досліджених документів, судом встановлено, що рішення тридцять другої сесії четвертого скликання від 08.11.2005 Великокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області «Про надання земельних ділянок», відповідно до ОСОБА_4 була передана безоплатно у приватну власність земельна ділянка загальною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності на території Великокобелячківської сільської ради, не приймалось.

Зокрема, як вбачається із відповідей архівного відділу Полтавської районної військової адміністрації від 12.12.2022 (а.с. 57) та від 18.07.2023 (а.с. 56), в протоколах сесій Великокобелячківської сільської ради за 2005 рік рішення про передачу безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 відсутнє.

З огляду на викладене, підставою для набуття ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2 га, яка в подальшому була поділена на земельні ділянки з кадастровим номером 5323480400:00:001:0215 площею 0,9201 га та кадастровим номером 5323480401:01:001:0799 площею 0,9598 га, стало рішення, яке сесією сільської ради не приймалось, з огляду на що воно є недійсним за своєю природою, а тому не потребує додаткового визнання його недійсним за рішенням суду.

Відповідна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 755/9182/17.

Щодо скасування державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки та витребування їх з чужого незаконного володіння

Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 вказала, що захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частиною 2 статті 373 ЦК України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до пункту статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зпунктом 2частини 1статті 9цього Закону,до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, частиною 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово формулювала висновки про те, що функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Подібні висновки наведені, зокрема, в постановах від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 96), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 48). Отже, фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані. Тому вимога скасувати державну реєстрацію права не відповідає належному способу захисту. Подібні висновки, але щодо скасування права власності, сформульовані в постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункт 6.44).

У справі, що розглядається, прокурор сформулював позовні вимоги в цій частині як вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_2 . Ці вимоги не відповідають належному способу захисту прав та інтересів.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76).

Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності на такі земельні ділянки.

Наведені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у пунктах 6.45-6.49 постанови від 20.09.2023 у справі №922/3204/19.

Надаючи оцінку такій позовній вимозі, як витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння на користь Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частина 1 статті 153 Земельного кодексу України передбачає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з частиною 1 статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності шляхом його витребування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ («Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрком проти України» від 07.07.2011, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 та інші) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес, чи є таких захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Законність як критерій? втручання у право власності особи означає, що таке втручання повинно здіи?снюватись в межах та на підставі закону, у відповідності з принципом верховенства права, що включає свободу від свавілля. Законності втручання вимагає не лише того, щоб оскаржуваний? захід мав певне підґрунтя в національному законодавстві, але щоб таке законодавство відповідало вимогам якості, необхідними елементами якоі? є: а) доступність; б) передбачуваність; в) достатнє чітке встановлення дискреціи?них повноважень, наданих органам влади, та спосіб і?х здіи?снення.

Поняття «суспільнии? інтерес» в обов`язковому порядку має тлумачитися широко, тим самим надаючи державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Так, ЄСПЛ у своі?х рішеннях неодноразово зазначає, що поняття «суспільнии? інтерес» обов`язково підлягає розширювальному тлумаченню. А отже, широкі межі розсуду, які надаються законодавцям для здіи?снення соціальноі? та економічноі? політики, і ґрунтуються на розумних міркуваннях, Суд вважає природним.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання принципу «Пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах «Рисовський проти України» (рішення від 20.10.2011), «Кривенький проти України» (рішення від 16.02.2017), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, встановивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Однак, висновки ЄСПЛ необхідно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

В даному випадку, суд не вбачає невідповідності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

З огляду на те, що спірні земельні ділянки, які належать гр. Абу ОСОБА_8 , вибули із комунальної власності безпідставно та за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність цих земельних ділянок відповідачу, існують правові підстави для витребування їх з незаконного володіння ОСОБА_2 відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України, оскільки повернення земельної ділянки із приватної власності становить державний та суспільний інтерес.

Суд зазначає, що витребування спірних земельних ділянок від ОСОБА_2 відповідає критерію законності, оскільки воно здійснюється на підставі норми статті 387 та 388 ЦК України, у зв`язку з порушенням вимог Земельного кодексу України щодо їх незаконного вибуття з комунальної власності, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Необхідно констатувати, що правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із комунальної власності, становлять суспільний та публічний інтерес.

Отже, вирішуючи питання про належні способи захисту прав власника земельних ділянок, суд зазначає, що вимога про витребування земельної ділянки з незаконного володіння (віндикаційний позов) у порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Висновки щодо правозастосування

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Надаючи оцінку викладеним обставинам з урахуванням зазначених норм законодавства та викладених висновків, оцінюючи зібрані у справі докази, зважаючи на їх достовірність, допустимість та достатність, суд прийшов до висновку про те, що позов має бути задоволений частково, оскільки позовні вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності на спірні земельні ділянки не є ефективним способом захисту порушених прав.

Відповідно до статті 16 ЦК України, відновлення становища, яке існувало до порушення, можливо шляхом витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння відповідача на користь Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області як правонаступника Великокобелячківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду прокуратурою був сплачений судовий збір в загальному розмірі 8052 грн, а саме: за позовні вимоги майнового характеру щодо витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння відповідача - 2684 грн, та за дві вимоги немайнового характеру щодо скасування державної реєстрації права приватної власності в сумі 5368 грн.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: щодо задоволення позовних вимог в частині витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, з відповідача на користь прокуратури слід стягнути судові витрати в розмірі 2684 грн.

На підставі викладеного, керуючись частиною 6 статті 259, статтями 263-265, 268 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права приватної власності, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області земельну ділянку площею 0,9201 га з кадастровим номером 5323480400:00:001:0215, вартістю 7205 грн 57 коп., яка знаходиться в адміністративних межах Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області земельну ділянку площею 0,9598 га з кадастровим номером 5323480401:01:001:0799, вартістю 28447 грн 65 коп., яка знаходиться в адміністративних межах Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100-річчя Полтави, 7, м. Полтава, код ЄДРПОУ 02910060) судовий збір в сумі 2684 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

прокурор: Перший заступник Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Покровська, 22, м. Решетилівка, код ЄДРПОУ 0291006027;

позивач: Новосанжарська селищна рада Полтавського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 21044987, вул. Центральна, 23, селище Нові Санжари, Полтавський район, Полтавська область, 39300;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений 08 квітня 2024 року.

Суддя О.О. Шарова-Айдаєва