Ухвала

від 08.04.2024 по справі 760/5207/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/5207/24 4-с/760/59/24

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Жовноватюк В.С., за участю секретаря Лопатюк А.В.,

боржника ОСОБА_1 ,

представника боржника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу боржника ОСОБА_1 на дії державного виконавця Солом`янського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ),-

ВСТАНОВИВ:

Боржник ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва зі скаргою, в якій просив скасувати постанову №65852574 від 20 листопада 2023 року державного виконавця Стужук К.В. про відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування поданої скарги зазначає, що 20 листопада 2023 року державним виконавцем Солом`янського ВДВС у м. Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови Солом`янського ВДВС у м. Києві про стягнення виконавчого збору у розмірі 22642,97 грн. Боржник протягом багатьох років подавав до керівника ВДВС скарги та звернення щодо незаконних дій державних виконавців, однак жодної відповіді не надходило. У ВП, під час якого взагалі не було стягнуто фактично жодних коштів, державний виконавець у постанові вираховує 10% від суми заборгованості, незважаючи на те, що такий збір має вираховуватись від фактично повернутої суми.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 05 березня 2024 року скаргу залишено без руху.

15.03.2024 до суду надійшла заява про усунення недоліків, у якій боржник додатково зазначив, що дії або бездіяльність державних виконавців спрямовані на його повне або часткове знищення.

У судовому засіданні боржник та його представник підтримали свою скаргу, просили її задовольнити з підстав, викладених вище. Наполягали на скасуванні постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження по стягненню виконавчого збору.

Представник Солом`янського ВДВС в судове засідання не прибув.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч.2 ст.450 ЦПК України).

Вивчивши скаргу боржника, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду і вирішення справи, суд приходить до наступного висновку.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи

(ст.447 ЦПК України).

Частиною 1 ст.18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У встановлених законом випадках, примусове виконання рішень покладається, зокрема, на приватних виконавців, які під час здійснення професійної діяльності керуються принципом верховенства права та діють виключно відповідно до закону (ч.1 ст.5 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Так, боржник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.4-5).

З наданої копії оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 20 листопада 2023 року №73377107 вбачається, що ВП відкрито з виконання постанови №65852574, виданої 20 листопада 2023 року Солом`янським відділом ДВС у м. Києві про стягнення виконавчого збору у розмірі 22642,97 грн (а.с.22-23).

Відповідно до ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №382/389/17 зазначила, що імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону №1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року у справі №921/16/14-г/15 (провадження №12-93гс18) та у справі №127/9870/16-ц (провадження №14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі №2-01575/11 (провадження №14-425цс18).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, провадження за скаргою боржника підлягає закриттю, оскільки зазначена скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Керуючись ст.ст.447 - 453 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Провадження за скаргою боржника ОСОБА_1 на дії державного виконавця Солом`янського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) - закрити.

Роз`яснити, що скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В.С. Жовноватюк