Ухвала

від 08.04.2024 по справі 515/1166/23

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/1166/23

Провадження № 2/513/147/24

Саратський районний суд Одеської області

У ХВ АЛ А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року Саратський районний суд Одеської області в складі: головуючої судді Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання Русавської Н.В., представника позивача ОСОБА_1 адвоката Паюл Т.І., розглянувши в приміщенні суду в смт Сарата в режимі відеоконференції, заяву представника позивача ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог та заяву про зміну предмету позову, яка подана в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Селянське (фермерське) господарство «Надія» про визнання права власності у порядку спадкування,

у с т а н о в и в:

18 липня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Селянське (фермерське) господарство «Надія» про визнання права власності у порядку спадкування.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 липня 2023 року відкрито провадження у справі та визначено справу розглядати у порядку загального позовного провадження.

17 серпня 2023 року до Татарбунарського районного суду Одеської області подану заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить визнати недійсним свідоцтво про спадщину за заповітом №30 від 23 січня 2019 року видане ОСОБА_2 та скасувати державну реєстрацію речового права власності.

13 жовтня 2023 року до Татарбунарського районного суду Одеської області подано заяву про зміну підстав позовної заяви, відповідно до якої бабуся позивача, ОСОБА_3 , не підписувала спірний заповіт власноручно, а тому це не може говорити про нікчемність заповіту від 23 березня 2018 року.

Розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області від 23 листопада 2023 року зазначена цивільна справа передана на розгляд Саратського районного суду Одеської області. Справа надійшла до Саратського районного суду 19 грудня 2023 року.

20 грудня 2023 року Саратським районним судом Одеської області постановлено ухвалу про прийняття справи до провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні представник позивача просила заяви задовольнити та вважати заяву про збільшення позовних вимог заявою про уточнення позовних вимог, а не збільшення позовних вимог.

У підготовче засідання представник відповідача та представник третьої особи не прибули, надали заяви про проведення судового засідання за їх відсутності.

Вивчивши матеріали заяви про збільшення позовних вимог та про зміну підстав позовної заяви, суд доходить до таких висновків.

Статтею 43 ЦПК України визначено права та обов`язки учасників справи. Зокрема, учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (п.3 ч.1 ст.43 ЦПК України). Учасники справи зобов`язані, зокрема й виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (п.6 ч.2 ст.43 ЦПК України).

Сторони користуються рівними процесуальними правами (ч.1 ст.49 ЦПК України). Крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України).

Прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.

Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги.

Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову не допускається. Верховний Суд вказує, що якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог. Зокрема, такий правовий висновок надано Верховним Судом у рішенні від 13 березня 2018 року в справі №916/1764/17.

Із змісту положень частин 2, 3 статті 49 ЦПК України вбачається, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір попередньо поданих вимог майнового характеру, відповідно заявленої ціни позову.

Крім того, загальні положення ЦПК України вказують, що підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Предмет позову це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.

Підстава позову це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування.

Так, згідно із постановою Верховного Суду у справі № 922/404/19 від 09 липня 2020 року, зроблено висновок: «позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Одночасна зміна підстав і предмету позову не допускається. Верховний Суд вказує, що якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог.

З системного аналізу вищевикладених правових норм вбачається, що у разі подання позивачем клопотань (заяв), направлених на одночасну зміну предмета і підстави позову, суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні таких клопотань (заяв).

Як убачається з матеріалів цивільної справи, позивач пред`явив вимоги до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Селянське (фермерське) господарство «Надія» про визнання за ним право власності на земельну ділянку площею 7,0407 га для ведення фермерського господарства, кадастровий номер: 5125082400:01:001:0279, яка розташована на території Жовтоярської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, яка належала їй на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІУ-ОД №085039, виданого Татарбунарською районною радою від 07 листопада 2000 року, підстава - «спірний заповіт від 23 березня 2018 року є нікчемним так, як посвідчення цього заповіту було здійснене в супереч закону, а саме відсутнє рішення виконкому Жовтоярської сільської ради «Про надання дозволу секретарю Жовтоярської сільської ради вчиняти дії в 2018 році на території Жовтоярівської сільської ради».

Зважаючи на викладене, позивач у заяві про збільшення позовних вимог фактично заявляє нову вимогу, а саме: визнати недійсним свідоцтво про спадщину за заповітом №30 від 23 січня 2019 року видане ОСОБА_2 та скасувати державну реєстрацію речового права власності. Тобто, під збільшенням розміру позовних вимог фактично заявлено не кількісну вимогу, а заявлено вимогу, додатково до викладених у позовній заяві. Як вже було зазначено по тексту рішення неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Суд також відхиляє доводи представника ОСОБА_4 про те, що фактично заява про збільшення позовних вимог є заявою про уточнення позовних вимог, з огляду на висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03 серпня 2020 року у справі № 911/2139/19, де суд зазначав, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог тощо.

Також, в заяві про зміну підстав позовної заяви в межах даної справи, позивач просить змінити підстави звернення, а саме: бабуся позивача, ОСОБА_3 , не підписувала спірний заповіт власноручно, а тому це не може говорити про нікчемність заповіту від 23 березня 2018 року.

Суд звертає увагу позивача, що заява про збільшення (зменшення) позовних вимог має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, викладені у статті 175 ЦПК України.

Позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них. Згідно з п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві зазначаються обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З дотримання вказаних положень ст. 175 ЦПК України позивач має навести такі вимоги (предмет) або підстави позову в його обґрунтування, що виявлятиме зміну у конструкціях відповідних визначень без їх одночасного застосування.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та правову підставу вимог, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Згідно п. 12 ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Згідно положення ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч.1 ст.7 вказаного Закону, оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Положенням ч. 2 ст. 12 ЦПК України передбачено, що всі учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків передбачених законом.

Згідно ч. 1, 2, 8 ст. 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в день надходження документів. Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що заява про зміну підстав позову надійшла на адресу суду електронною поштою, не містить електронного цифрового підпису представника та позивача, крім того подана до суду заява також не містить рукописного підпису суб`єкта звернення.

Згідно абзацу першого ч.8 ст.43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 205/5252/19 (провадження № 61-1125св22) викладено висновок, що суд може дійти висновку щодо наявності або відсутності електронного підпису на документі на підставі протоколу створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису.

Якщо заява за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положення статті 183 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Враховуючи наведене суд доходить до висновку, що правові підстави для прийняття заяви від 17 серпня 2023 року про збільшення позовних вимог відсутні, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у прийнятті вказаної заяви, яка подана представником позивача, оскільки представником позивача фактично заявляються вимога, яка є новою, що не є за своїм змістом збільшенням розміру позовних вимог або уточнення вимог та суперечить положенням ст. 49 ЦПК України, тобто є новою позовною вимогою, що не передбачено процесуальним законом.

Крім того, суд доходить до висновку, що заява про зміну предмету позову від 13 жовтня 2023 року не скріплена кваліфікованим електронним підписом, тому суд залишає її без розгляду.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене та керуючись статями 43, 49, 175, 183, 197, 200, 260, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

п о с т а н о в и в:

Відмовити у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог від 17 серпня 2023 року подану представником позивача ОСОБА_4 .

Заяву про зміну підстав позовної заяви, подану представником позивача ОСОБА_4 , - залишити без розгляду.

Ухвала в частині відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог набирає законної сили в момент її підписання та окремому оскарженню не підлягає.

Відповідно до положень ч.2 ст.353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо, скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду (п.4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України).

Ухвала суду в частині залишення заяви про зміну підстав позовної заяви може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду у встановленому законом порядку.

Суддя К. Ю. Рязанова