Рішення

від 02.04.2024 по справі 727/11539/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 727/11539/22

Провадження № 2/761/1927/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путря Д.В.

за участю позивача та представника позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника відповідачів 1,2: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Видавничий дім «ЛБ», ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м.Чернівці з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання недостовірною інформації та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою судді вказаного суду ОСОБА_5 від 16.12.2022 року дану цивільну справу було передано для розгляду за підсудністю до Шевченківського районного суду м.Києва.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Києва Осаулова А.А. від 03.02.2023 року позивачу було надано строк для усунення недоліків позовної заяви та після їх усунення ухвалою суду від 17.03.2023 року було відкрито спрощене позовне провадження із викликом сторін у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Київський інститут проблем управління імені Горшеніна», ОСОБА_4 (далі по тексту - відповідач 2) про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди.

Протокольною ухвалою суду від 22.05.2023 року було замінено відповідача ТОВ «Київський інститут проблем управління імені Горшеніна» на ТОВ «Видавничий дім ЛБ» (далі по тексту - відповідач 1), відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні і задоволено клопотання про виклик свідка, залучено відзив на позов.

Протокольною ухвалою суду від 29.11.2023 року було задоволено клопотання про огляд за участю спеціаліста інтернет-ресурсів із вмістом спірної інформації станом на даний час.

Протокольною ухвалою суду від 02.04.2024 року було залучено довідку з відомостями про власника веб-сайту в телеграм-каналі (ІНФОРМАЦІЯ_10) від 29.12.2023 року.

Позовні вимоги з урахуванням заяви про усунення недоліків і заміни відповідача на ТОВ «Видавничий дім ЛБ» обґрунтовані тим, що 25.11.2022 року інтернет виданням «Лівий беріг» в особі шеф-редактора ОСОБА_4 (надалі по тексту відповідач - 2 або ОСОБА_6 ) опубліковано статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_11» (електронне посилання на статтю:

ІНФОРМАЦІЯ_1), а саме інформацію наступного змісту: «…ІНФОРМАЦІЯ_2».

Позивач вважає, що вказані висловлювання, тобто ті, що стосуються позивача по тексту: «ІНФОРМАЦІЯ_3» (надалі по тексту - спірна інформація) є фактичним твердженням, оскілки не носить характеру оціночного судження, так як може бути перевірена на предмет її наявності, у конкретному місці та в проміжок часу, без доказів її правдивості. Між тим, це твердження відповідачів не відповідає дійсності та вказує про вчинення позивачем діянь, що містить ознаки злочину за ч.1 ст.153 КК України за відсутності відповідного вироку суду чи заяви потерпілого.

Вказані негативна щодо позивачів інформація була доведена до великого кола осіб, оскільки була оприлюднена в мережі Інтернет та в телеграм-каналі, поширення вказаної інформації впливає на зниження цінності особи позивача в очах оточуючих, в очах суспільства. Відповідачі були зобов`язані переконатись у достовірності спірної інформації із врахуванням вимог п.2 ч.3 ст.26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації» та п.2 ч.1 ст.302 ЦК України у разі поширення інформації, отриманої з офіційних джерел, особа не зобов`язана її перевіряти, але зобов`язана робити посилання на таке джерело. В той же час, пресцентром СБУ на своєму сайті опубліковано статтю про проведення обшуків на території Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ та виявлено документи про російське громадянствоу керівників, методички, інша література. Розпочато досудове розслідування за ч.2 ст.111 КК України. Відтак, відсутні відомості про нібито існування будь-яких статевих стосунків позивача та неповнолітнього хлопця, а тому відповідачі не перевірили спірну інформацію на предмет достовірності, порушивши її розповсюдженням права позивача. Позивач вважає, що ця інформація не відповідає дійсності та завдає шкоди його честі і гідності і діловій репутації і моральної шкоди у зв`язку з тим, що позивач є секретарем Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ, архімандритом ОСОБА_18 та за 2 дні до публікації був призначений очільником Івано-Франківської кафедри, а спірна інформація дискредитує як УПЦ, так і позивача в очах суспільства, негативно впливає на його діяльність, знижує довіру до нього як священослужителя. Відтак, просить стягнути солідарно з відповідачів 100 тис.грн. моральної шкоди, визнати спірну інформацію недостовірною та її спростувати шляхом здійснення публікації про її недостовірність.

У спільному відзиві відповідачів зазначено, що оскільки відповідачі не є власниками інтернет-ресурсів і вказаного телеграм-каналу, то надані докази роздруківки із змістом спірної інформації не є доказами її розповсюдження.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі. При цьому, позивач суду пояснив, що його церковне ім`я архімандрит ОСОБА_9 та на даний час він служить в Іванофранківській єпархії з листопада 2022 року. Під час проведення СБУ слідчих дій 25.11.22 зранку в 07 год. вони прийшли з обшуками і вибивали двері і він вийшов в коридор 3-го поверху разом з ОСОБА_11 в коридор. І там зробили їх фото у коридорі, а не в кімнаті, їх роздягнути і наказали стати до стіни і не рухатись, а коли він зайшов в кімнату-келію, то його сфотографували.

Представник відповідачів в судовому засіданні визнала поширення і розповсюдження спірної інформації на належному їм інтернет-ресурсі з сайту « ОСОБА_12 », а щодо телеграм-каналу « ОСОБА_6 » заперечувала, оскільки відповідач 2 не є його власником і відношення до нього немає. Розміщували інформацію на сайт ОСОБА_13 із інших джерел, яке розкрити не можуть. Доказів причетності ОСОБА_14 до вказаного у позові телеграм-каналу не надано і викладеної інформації не надано.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що дійсно у листопаді 2022 року працівники СБУ проводили обшук в приміщенні єпархії, де в одній із кімнат на 3-му поверсі він ночував, його вигнали на коридор і поставили біля стіни, де він стояв протягом 3-х годин. Потім над ним знущались друзі і він виїхав за кордон. Його батьки релігійні люди, а з позивачем знайомий біля 3х років. Його брат та він жили у цьому приміщенні у келії з літа 2022 року як втупив до університету і досі він там проживає на 3 поверсі. В коридорі як вигнали працівники його, то він побачив єпископа, з яким проживають в різних кімнатах, у його келії не ночував. Фото зроблені в коридорі.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників учасників, свідка та дослідивши за участю спеціаліста ОСОБА_15 інтернет-сайт «Лівий беріг» і телеграм-канал «ІНФОРМАЦІЯ_4)» за наведеними у позові посиланнями, розглянувши подані документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, вважає, що даний позов слід задовольнити частково з огляду на таке.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Розглядаючи справу в межах позовних вимог судом встановлено, що дійсно у мережі Інтернет на сайті «LB» (інтернет-видання «Лівий беріг») розміщено і поширено відповідачем - ТОВ «Видавничий дім «ЛБ» ІНФОРМАЦІЯ_5 року публікацію під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_11» (електронне посилання на статтю:

ІНФОРМАЦІЯ_1), а саме інформацію наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_6 » (ІНФОРМАЦІЯ_4 ); « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (ІНФОРМАЦІЯ_4 );

«ІНФОРМАЦІЯ_7» (ІНФОРМАЦІЯ_8) (надалі по тексту спірна інформація 2).

Саме вказану інформацію просять спростувати позивач як таку, що не відповідає дійсності, порочить його честь і гідність.

У відповідності з ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

В свою чергу ст.34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно положень ст. 5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

За змістом ч. 1 ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до ч.1 ст.201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 5 Постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009р. за № 1, фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

При цьому, суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.

Згідно з роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України у п. 6 постанови від 27.02.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи», позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.

Відповідно до п.15 постанови пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Щодо факту поширення інформації, то під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Як на передумову для звернення до суду з даним позовом позивач зазначив, що спірна інформація про вчинення ним кримінального злочину та інші неправдиві висловлювання впливає на зниження цінності особи позивача в очах оточуючих, в очах суспільства як священослужителя, завдає шкоди його правам як людини та громадянина, тощо. Така інформація викладена в негативному форматі, де його було звинувачено у інтимних зв`язках з неповнолітнім, що не відповідає дійсності

Судом встановлено, що дійсно мало місце розповсюдження саме вказаної - спірної інформації у мережі Інтернет на сайті «LB» (інтернет-видання «Лівий беріг») відповідачем - ТОВ «Видавничий дім «ЛБ» ІНФОРМАЦІЯ_5 року, якорму належить вказане інтернет видання за публікацією під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_11» (електронне посилання на статтю:

ІНФОРМАЦІЯ_1), а саме інформацію наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_9» (надалі по тексту - спірна інформація 1). Розміщення, поширення вказаної інформації представник відповідача підтвердила у відзиві та в судовому засіданні, а тому відповідно до вимог ч.1 ст.82 ЦПК України вказана обставина доказуванню не підлягає, оскільки визнається відповідачем. При цьому, при дослідженні змісту вказаної інформації за допомогою спеціаліста в судовому засіданні за вищевказаним посиланням змін по тексту встановлено не було.

Також, до позову додані роздруківки дописів з телеграм-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (електронне посилання:ІНФОРМАЦІЯ_10), а саме інформацію наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_10); « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (ІНФОРМАЦІЯ_4 );

«ІНФОРМАЦІЯ_7» (ІНФОРМАЦІЯ_8) (надалі по тексту спірна інформація 2). Розміщення, поширення вказаної інформації представник відповідача 2 заперечувала, зазначивши про відсутність доказів належності вказаного телеграм-каналу ОСОБА_4 , а надані роздруківки не є належними доказами.

Між тим, вказана позиція представника відповідача 2 спростовуються дослідженими в суді доказами. Зокрема, як вбачається з відкритих джерел сайту «Опендатабот», то одним із засновників відповідача 1 - ТОВ «Видавничий дім «ЛБ» є ОСОБА_4 , тобто відповідач 2. Згідно ж наданої виписки зі змістом спірної інформації - 2 (а.с.29), то в телеграм-каналі при описуванні такої спірної інформації 2 наявне посилання на джерело її отримання як Інтернет-сайт «LB» з публікації під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (електронне посилання на статтю:

ІНФОРМАЦІЯ_1), тобто посилання йде на спірну інформацію -1, що викладена вище по тексту. При цьому, як було з`ясовано, то представник відповідача 1 визнала її розміщення та поширення, але висловлювань, що містяться у цій спірній інформації-2, по тексту спірна інформація -1 не містить, що вказує на її формулювання на власний розсуд автором та адміністратором вказаного телеграм-каналу та пов`язаність між собою відповідачів.

При цьому, зі змісту довідки з відомостями про власника веб-сайту від 29.12.2023 року, а саме телеграм-каналу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (електронне посилання:ІНФОРМАЦІЯ_10), де вказано, що на веб-сайті Telegram створено телеграм-канал користувача з іменем « ОСОБА_16 (official)», власником якого є ОСОБА_6 (спражнє ім`я: ОСОБА_6 ), що також вбачається із інших інтернет джерел - ІНФОРМАЦІЯ_11 та мережі Фейсбук.

Відтак, позивачем доведено і судом достовірно встановлено, що саме відповідач 2 є власником і адміністратором вказаного телеграм-каналу, а отже поширювачем спірної інформації 2 відносно позивача.

При цьому, при дослідженні змісту вказаної інформації за допомогою спеціаліста в судовому засіданні за вищевказаним посиланням встановлено наявність змін по тексту, а саме спірна інформація-2 з тексту «ІНФОРМАЦІЯ_10) була змінена на ІНФОРМАЦІЯ_12 » (ІНФОРМАЦІЯ_4), а з тексту «ІНФОРМАЦІЯ_7» вилучено словосполучення - «ІНФОРМАЦІЯ_13». Вказані обставини вказають на можливість визнання недостовірною інформації 2, що міститься у доданих до позову роздруківках з телеграм-каналу.

Відтак, судом встановлено, що вказана спірна інформація 1, 2 доведена до відома великому колу осіб - користувачів мережі Інтернет та телеграм-каналу, що є доведеним факт її поширення та така спірна інформація, з огляду на її зміст, безсумнівно порушує особисті немайнові права і завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам позивача.

Як передбачено ч. 1 та ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Більше того, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens v. Austria). Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria).

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Як встановлено судом, то спірна інформація 1,2 по тексту є фактичним твердженням, оскільки вона може бути перевірена на предмет її дійсності щодо істинності фактів і вона є недостовірною з огляду на те, що фактичних доказів на підтвердження достовірності таких висловлювань відповідачами суду надано не було. Зокрема, відповідачами не доведено, що позивач мав фізичну близкість із неповнолітнім хлопцем, мучив його чи взагалі є «ІНФОРМАЦІЯ_13». Жодних вироків суду, що набули законної сили, з цього приводу чи навіть заяв про злочини від будь-яких потерпілих осіб суду не надано. Більше того, вказані обставини заперечував і допитаний в якості свідка ОСОБА_11 , зазначивши, що він перебував в іншій ніж позивач кімнаті під час обшуків.

При цьому, розповсюджена спірна інформація є негативною, стосується безпосередньо позивача, не носить оціночний характер, так як викладена у формі тверджень.

У даному випадку, поширена недостовірна інформація принижує статус позивача як громадянина, священослужителя в очах суспільства, в колі знайомих, тощо, оскільки необґрунтовано ставить під сумнів дотримання позивачем у його поведінці загальноприйнятих норм моралі і дотримання законодавства.

Відтак, слід визнати недостовірною інформацію, розміщену та поширену інтернет-виданням «Лівий берег» в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_7 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_11» (електронне посилання на статтю:

ІНФОРМАЦІЯ_1), а саме інформацію наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_14» та поширену ОСОБА_4 в дописах, розміщених в телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (електронне посилання: ІНФОРМАЦІЯ_8 ), а саме інформацію наступного змісту: ІНФОРМАЦІЯ_12 » (ІНФОРМАЦІЯ_4 ); « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (ІНФОРМАЦІЯ_4 );

« ІНФОРМАЦІЯ_9 ).

Виходячи з вищевикладеного, встановлених обставин справи та положень законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини сторін, суд вважає доведеними обставини, на які посилався позивач щодо недостовірності поширеної відповідачами інформації стосовно позивача, й законними підстави вважати її такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача. В даному випадку в діях відповідачів 1,2 наявні усі обов`язкові ознаки юридичного складу правопорушення.

За умовами абз. 1 п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.

Відтак, суд приходить до висновку про можливість спростування такої поширеної інформації про позивача у спосіб найбільш наближений до її поширення шляхом зобов`язання ТОВ «Видавничий Дім ЛБ» спростувати інформацію, розміщену та поширену інтернет-виданням «Лівий берег» в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_7 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (електронне посилання на статтю:

ІНФОРМАЦІЯ_1), а саме інформацію наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_14» та зобов`язання ОСОБА_4 спростувати поширену нею інформацію в дописах, розміщених в телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (електронне посилання: ІНФОРМАЦІЯ_8 ), а саме інформацію наступного змісту: ІНФОРМАЦІЯ_12 » (ІНФОРМАЦІЯ_4 ); « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (ІНФОРМАЦІЯ_4 ); « ІНФОРМАЦІЯ_9 ) шляхом здійснення публікації з інформацією про те, що вказана інформація не відповідає дійсності, не пізніше 15-ти днів з дня набрання рішенням суду законної сили із доказами направлення відповідних відомостей адресату, що відповідає способу захисту порушених прав, передбачених законом.

Стосовно позовних вимог про стягнення коштів моральної шкоди з відповідачів слід зазначити наступне.

Стаття 23 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Закон пов?язує виникнення права на компенсацію моральної шкоди з випадками порушення прав особи.

Стаття 23 ЦК України встановлює, яку форму може набувати моральна шкода, та в яких випадках вона може бути заподіяна особі. Перелік не має вичерпного характеру.

Оскільки моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди, ЦК не встановлює ні мінімального, ні максимального розміру відшкодування моральної шкоди. Безумовно, моральну шкоду неможливо компенсувати в повному обсязі, оскільки немає і не може бути точних критеріїв майнового вираження щиросердечного болю, честі, гідності особи, тому будь-який її розмір буде мати суто умовне вираження. Критерії оцінки, якими можна керуватися при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, різноманітні. Головне - щоб за їх допомоги можна було вимірити глибину і тривалість страждань (для людей).

Оскільки відшкодування моральної шкоди є компенсацією за втрати немайнового характеру, вона відшкодовується одноразово.

Крім того, за умовами ч. 1 ст. 31 Закону України «Про інформацію», у разі якщо порушенням права на свободу інформації особі завдано матеріальної чи моральної шкоди, вона має право на її відшкодування за рішенням суду.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Згідно практики Європейського суду з прав людини завжди призначається компенсація за порушення прав людини. Розмір компенсації зазвичай становить 2000 - 5000 євро. Так рішенням від 27.07.2004 р. по справі "Ромашов проти України" Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, який не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства.

Отже, так як судом встановлено порушення прав позивача приниженням честі та гідності внаслідок поширення недостовірної інформації, враховуючи, що позивач тривалий час намагався відновити своє порушене право шляхом звернення до суду з позовом про визнання недостовірної інформації та зобов`язання її спростувати; дотримуючись принципів розумності і справедливості, суд приходить до висновку, що позивач зазнав моральних страждань та до вішкодування підлягає моральна шкода в розмірі - 10 000,00 грн. з відповідача 1 та в розмірі - 20 000,00 грн. з відповідача 2 з огляду на кількість та форму (недопустимі висловлювання щодо вчинення кримінальних правопорушень) визнаних недостовірними висловлювань.

Крім того, на підставі статті 141 ЦПК України, враховуючи, що права позивача були порушені відповідачами, суд вважає за можливе стягнути з ТОВ «Видавничий дім ЛБ» на користь позивача судовий збір в сумі - 2232,90 грн. та з ОСОБА_4 в сумі - 2481 грн. пропорціно розміру задоволених позовних вимог.

На основі з'ясованих обставин, на які посилалась сторона позивача, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв"язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви про визнання спірної інформації недостовірною та зобов`язання відповідачів шляхом здійснення публікації з інформацією про те, що вказана інформація не відповідає дійсності, а також стягненя на користь позивача моральної шкоди у вказаних розмірах.

Керуючись ст. ст. 3-5, 13, 81, 133, 137, 141, 211, 258-259, 264-268, 272-283, 352-355 ЦПК України; ст. ст. 32, 34, 68 Конституції України; ст.ст. 94, 201, 277 ЦК України, Законом України "Про інформацію", Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009р. за № 1, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Видавничий дім «ЛБ», ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Визнати недостовірною інформацію, розміщену та поширену інтернет-виданням «Лівий берег» в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_7 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (електронне посилання на статтю:

ІНФОРМАЦІЯ_1), а саме інформацію наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_14».

Визнати недостовірною інформацію, розміщену та поширену ОСОБА_4 в дописах, розміщених в телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (електронне посилання: ІНФОРМАЦІЯ_8 ), а саме інформацію наступного змісту: ІНФОРМАЦІЯ_12 » (ІНФОРМАЦІЯ_4 ); « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (ІНФОРМАЦІЯ_4 );

« ІНФОРМАЦІЯ_9 ).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім ЛБ» спростувати інформацію, розміщену та поширену інтернет-виданням «Лівий берег» в публікації від ІНФОРМАЦІЯ_7 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (електронне посилання на статтю:

ІНФОРМАЦІЯ_1), а саме інформацію наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_14» шляхом здійснення публікації з інформацією про те, що вказана інформація не відповідає дійсності, не пізніше 15-ти днів з дня набрання рішенням суду законної сили із доказами направлення відповідних відомостей адресату.

Зобов`язати ОСОБА_4 спростувати поширену нею інформацію в дописах, розміщених в телеграм-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (електронне посилання: ІНФОРМАЦІЯ_8 ), а саме інформацію наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_10); « ІНФОРМАЦІЯ_5 » (ІНФОРМАЦІЯ_4 ); « ІНФОРМАЦІЯ_9 ) шляхом здійснення публікації з інформацією про те, що вказана інформація не відповідає дійсності, не пізніше 15-ти днів з дня набрання рішенням суду законної сили із доказами направлення відповідних відомостей адресату.

Стягнути з ТОВ «Видавничий дім «ЛБ» на користь ОСОБА_1 кошти моральної шкоди в сумі - 10 000 грн. та судовий збір у розмірі - 2232 грн. 90 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 кошти моральної шкоди в сумі - 20 000 грн. та судовий збір у розмірі - 2481 грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення коштів моральної шкоди, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код невідомий, адреса АДРЕСА_1 .

Відповідачі: ТОВ «Видавничий дім «ЛБ», код ЄДРПОУ 36592561, адреса: м.Київ, вул.Мала Житомирська, 18-Б.

ОСОБА_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_2 .

Суддя: Андрій Осаулов

повний текст рішення виготовлено 05.04.2024 року