Ухвала

від 08.04.2024 по справі 742/2148/24

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2-н/742/481/24

Єдиний унікальний № 742/2148/24

УХВАЛА

08 квітня 2024 року м.Прилуки

Суддя Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області Фетісова Н.В., розглянувши заяву Комунального підприємства «Послуга» Прилуцької міської ради Чернігівської області про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з вивезення побутових відходів з ОСОБА_1 , відповідно до ст.ст.526,527,530,610,625 ЦК України та ст.ст.170-172 ЦПК України,

УСТАНОВИВ:

До Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області звернулось КП «Послуга» з заявою про стягнення заборгованості за послуги з вивезення побутових відходів з ОСОБА_1 .

Ознайомившись із заявою про видачу судового наказу, з урахуванням доданих до неї документів, вважаю, що необхідно відмовити у видачі судового наказу враховуючи наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.161ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч.ч.1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню у тому випадку, коли строк позовної давності не сплив на момент встановлення карантину на території України (12 березня 2020 року).

Закон №540-ІХ передбачив, що моментом, з якого продовжується позовна давність (у тому числі передбачена статями 257, 258 ЦК України), є запровадження карантину відповідно до Постанови №211, тобто 12 березня 2020 року. А тому у разі, якщо сплив позовної давності мав би настати з 12 березня 2020 року, а позивач звернувся до суду після цього моменту, але до закінчення карантину, позовна давність не може вважатись пропущеною, а суд не має підстав для застосування статті 267 ЦК України (наслідки спливу позовної давності). Така позиція наведена в постанові Верховного Суду від 25 серпня 2021 року у справі № 914/1560/20.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року №211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року №651).

Наведене дає суду підстави до висновку, що до 30 червня 2023 року строк звернення заявника КП «Послуга» з заявою про видачу судового наказу до суду не був обмежений будь-яким строком.

Проте, з даною заявою заявник звернувся до суду 05 квітня 2024 року, крім того, із наданої заяви та розрахунку суд не має можливості визначити період стягнення заборгованості, оскільки останній такий не конкретизує.

Згідно п.5 ч.1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

За даних обставин суд, відмовляє КП «Послуга» у видачі судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з вивезення побутових відходів з ОСОБА_1 , та роз`яснює, що відповідно до ч.2 ст.166ЦПК України відмова у видачі судового наказу з вказаних підстав унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному провадженні.

Враховуючи вимоги ст.164 ЦПК України, внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.165 ЦПК України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

У видачі судового наказу за заявою Комунального підприємства «Послуга» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за послуги з вивезення побутових відходів з ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя Наталія ФЕТІСОВА