Постанова

від 08.04.2024 по справі 501/3322/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4039/24

Справа № 501/3322/23

Головуючий у першій інстанції Тордія Е. Н.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого - Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,

учасники справи:

позивач-Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 20 листопада 2023 року у складі судді Тордія Е.Н.,

встановив:

У серпні 2023 року ТОВ «Спектрум Ессетс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 у розмірі 4936,86 дол. США, що по курсу 36,57 грн. до 1 долара США становить 180 540,97 грн. та судових витрат у розмірі 2708 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 16 листопада 2010 року у справі №1386/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором з фізичною особою № 014/9252/3/16195 від 27 травня 2008 року в сумі 54 804.00 дол. США. та третейського збору в розмірі 4 741.18 грн. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 квітня 2011 року у справі № 6-985/11 за заявою ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про видачу виконавчих документів на рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 16 листопада 2010 року, заяву задоволено, видано виконавчі листи про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості за кредитним договором з фізичною особою №014/9252/3/16195 від 27 травня 2008 року в сумі 54 804.00 дол. США. (що за офіційним курсом НБУ станом на 16 листопада 2010 року становить 434 74369 грн.), з яких сума боргу за кредитом - 43 390.05 доларів США, сума боргу за процентами - 8 554,79 доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту та процентів - 2 859.16 доларів США, а також третейський збір в розмірі 4 741.18 грн. За договором № GL3N218881 від 25 вересня 2020 року позивач у справі отримав права вимоги по зобов`язаннями перед ТОВ «Фідобанк», яке є правонаступником ПАТ «Ерсте Банк», у тому числі відповідно до реєстру, який є додатком до Договору про відступлення права, отримало права вимоги за кредитним договором укладеним з ОСОБА_1 від 27 травня 2008 року № 014/9252/3/16195 на суму 54 804.00 доларів США. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2021 року замінено сторону у виконавчому провадженні ПАТ «Ерсте Банк» правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк» на ТОВ «Спектрум Ессетс», щодо примусового виконання виконавчого листа №6-985/11, виданого Дніпровським районним судом м. Києва на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 16 листопада 2011 року у справі № 1386/10 за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. На теперішній час рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 16 листопада 2010 року по справі № 1386/10 не виконано.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 20 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись рішенням суду, ТОВ «Спектрум Ессетс» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем було розраховано 3% річних виходячи з загальної суми заборгованості за рішенням суду -54804,00 дол. США та відповідно 3% річних становить 4 936,86 дол. США, що по курсу 36,57 грн. до 1 дол. США станом на дату подачі позову становило 180 540,97 грн., які підлягають сплаті відповідачами за прострочення виконання рішення суду з урахуванням ст. 257 ЦК України (строк позовної давності) у період з 23.02.2019 по 23.02.2022. Апелянт також послався на висновок викладений ВП ВС у постанові від 04.07.2018 у справі №761/12665/14-ц про те, що у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перераховано саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахуванням стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення. Зважаючи на вказане, апелянт зазначив, що у рішенні Третейського суду при Асоціації українських банків від 16.11.2010 у справі №1386/10 зазначено суму 54 804.00 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 16.11.2010 становить 434 743 грн, тому апелянтом було зроблено розрахунок заборгованості з суми 54 804 дол. США. Зазначає, що на даний час є остаточне рішення суду щодо стягнення основної суми боргу, відповідно до якого зроблено обґрунтований розрахунок заборгованості 3% річних та додано даний розрахунок до позовної заяви, тому для розгляду справи на 3% річних в разі наявного судового рішення не потрібний розрахунок заборгованості виходячи з договору про відступлення права вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Справу розглянуто без виклику учасників справи в порядку ст. 369 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов до наступних висновків.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову виходив з недоведеності порушення права позивача щодо стягнення 3% річних за прострочення грошового зобов`язання та необхідність захисту цього права в судовому порядку.

Апеляційний суд не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 квітня 2011 року, постановленою у цивільній справі №6-985/11 за заявою ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про видачу виконавчих документів на рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 16 листопада 2010 року, заяву задоволено.

Видано виконавчі листи на виконання рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості за кредитним договором з фізичною особою № 014/9252/3/16195 від 27 травня 2008 року в сумі 54 804,00 дол. США., (що за офіційним курсом НБУ станом на 16 листопада 2010 року становить 434 743.69 грн.), з яких сума боргу за кредитом - 43 390,05 доларів США, сума боргу за процентами - 8 554,79 доларів США; пеня за прострочення сплати кредиту та процентів - 2 859.16 доларів США, а також третейський збір в розмірі 4 741,18 грн.

Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що Дніпровський районний суд м. Києва розглядаючи заяву ПАТ «Ерсте Банк», витребував з постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків матеріали справи №1386/10, відповідно до яких судом було встановлено, що 16.11.2010 постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків прийнято рішення щодо стягнення заборгованості за кредитним договором з фізичною особою №014/9252/3/16195 від 27.05.2008 з солідарних боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ерсте Банк» в сумі 54 804,00 дол. США. та третейського збору в розмірі 4741,18 грн. (а.с.7-8).

Будь-яких доказів які б свідчили про те, що вказана ухвала була скасована, відповідачами не надано, як і не надано доказів повного чи часткового погашення ними заборгованості, стягнутої за вказаним рішенням суду від 16 листопада 2010 року.

Отже, відсутність у даній справі самого рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, за наявності діючої ухвали на підставі якої було видано виконавчий лист про стягнення заборгованості за вказаним рішенням, не свідчить про суперечливість доказів щодо розміру суми заборгованості.

Крім того, наявність у справі постанови ДВС про повернення виконавчого документу №6-985/11, виданого 15.04.2011 Дніпровським районним судом м. Києва, стягувачу, в якому сума боргу зазначена у розмірі 433 164,01 грн. не свідчить про те, що визначена рішенням суду сума боргу за кредитним договором є іншою.

Вбачається, що відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 25 вересня 2020 року укладеного між ТОВ «Фідобанк», який є правонаступником ПАТ «Ерсте Банк», у тому числі відповідно до реєстру, який є додатком до договору про відступлення права, ТОВ «Спектрум Ессетс» отримало право вимоги за кредитним договором укладеним з ОСОБА_1 від 27 травня 2008 року № 014/9252/3/16195.

Згідно з додатком №1 до вказаного договору ТОВ «Спектрум Ессетс» передано право вимоги за кредитним договором № 014/9252/3/16195 від 27 травня 2008 року в загальній сумі 2 606 338 грн., у т.ч. 1 991 352,61 грн. основного боргу, 614 985,39 грн. - відсотків, договором іпотеки 27.05.2008, а також передане право вимоги до ОСОБА_2 за договором поруки №014/9252/3/16195/2 від 27.05.2008.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2021 року замінено сторону у виконавчому провадженні ПАТ «Ерсте Банк» правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк» на ТОВ «Спектрум Ессетс», щодо примусового виконання виконавчого листа №6-985/11, виданого Дніпровським районним судом м. Києва на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 16 листопада 2011 року у справі № 1386/10 за позовом ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного суду від 28.02.2024 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 лютого 2021 року про заміну стягувача відносно боржника ОСОБА_1 . У цій частині ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» про заміну стягувача відносно боржника ОСОБА_1 . Ухвалу в частині задоволення заяви про заміну стягувача відносно боржника ОСОБА_2 залишено без змін.

Разом з тим, апеляційний суд враховує, що договір про відступлення права вимоги, укладений між ПАТ «Фідобанк» на ТОВ «Спектрум Ессетс» щодо передачі прав за кредитним договором, відповідно до якого виникла у відповідачів заборгованість, у судовому порядку не оспорений та не визнаний недійсним.

Отже, відмова в задоволенні заяви про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні щодо примусового виконання рішення третейського суду не позбавляє ТОВ «Спектрум Ессетс», який у даній справі є правонаступником за кредитним договором, права на стягнення з боржників заборгованості за порушення грошового зобов`язання у вигляді 3% річних.

Частиною 1 та 2 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У статті 526 ЦК України закріплено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом (статей 610, 611 ЦК України).

В частині 5 статті 11 ЦК України закріплено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникнути з рішення суду.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року (справа №686/21962/15-ц) міститься висновок про те, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань. Грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, із невиконанням грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року (справа №916/190/18) зазначено, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання; наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Згідно з постановою Верховного Суду від 27 квітня 2018 року (справа № 908/1394/17) невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. З вказаним висновком також погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц.

Судом встановлено, що зобов`язання, яке виникло між сторонами, є грошовим.

Як зазначено вище, матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачами умов кредитного договору, а також доказів повного виконання судового рішення про стягнення з них заборгованості.

Інших підстав, які б свідчили про припинення між сторонами грошового зобов`язання, судом не встановлено.

За таких обставин позивач, який є правонаступником за кредитним договором щодо якого у відповідачів виникло грошове зобов`язання має право вимагати сплати 3% річних за період прострочення грошового зобов`язання у зв`язку з невиконанням судового рішення.

За рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 16.11.2010 розмір заборгованості за кредитним договором №014/9252/3/16195 від 27 травня 2008 року становить 54 804 дол. США.

Відповідачем ОСОБА_1 в процесі розгляду справи в суді першої інстанції було заявлено про застосування строку позовної давності.

Враховуючи, що стягнення 3% річних можливо до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову до суду, позивач звернувся до суду 14.08.2023 (згідно відомостей на конверті), тому позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають стягненню за період з 15.08.2020 по 23.02.2022.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі №3-1522гс16.

Відтак до позовних вимог про стягнення 3% річних за період з 23.02.2019 по 14.08.2020, включно, підлягають застосуванню наслідки пропуску строку позовної давності, а тому слід відмовити у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Отже, з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь позивача підлягає стягненню 3% річних за період з 15.08.2020 по 23.02.2022, що становить 2 511,77 дол. США, зокрема:

з 15.08.2020 по 31.12.2020-139 днів=54 804,00 дол. США (сума боргу)*3,000% (процентна ставка) /100%*139 (кількість днів)/366 (днів у році)=624,41 дол. США;

з 01.01.2021 по 31.12.2021-365 днів=54 804,00 дол. США (сума боргу)*3,000% (процентна ставка)/100%*365 (кількість днів)/366 (днів у році) =1 644,12 дол. США;

з 01.01.2022 по 23.02.2022-54 днів=54 804,00 дол. США (сума боргу)*3,000% (процентна ставка)/100%*54 (кількість днів)/365 (днів у році)=243,24 дол. США.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а саме солідарного стягнення 3% річних з 15.08.2020 по 23.02.2022, що становить 2 511,77 дол. США.

За вказаних обставин рішення суду першої інстанції в силу ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» задовольнити частково.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 20 листопада 2023 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення солідарно заборгованості за порушення грошового зобов`язання задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектрум Ессетс» три відсотка річних за порушення грошового зобов`язання в розмірі 2 511,77 дол. США.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:

Судді: