Постанова

від 04.04.2024 по справі 587/52/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2024 року м.Суми

Справа №587/52/23

Номер провадження 22-ц/816/578/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Миколаївська сільська рада Сумського району Сумської області,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області на рішення Сумського районного суду Сумської області від 30 жовтня 2023 року в складі судді Степаненка О.А., ухваленого в м. Суми, -

в с т а н о в и в :

31 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області (далі - Миколаївська сільрада) про визнання права на земельну частку (пай) у Колективному сільськогосподарському підприємстві «Зоря» (далі - КСП «Зоря»), загальною площею 4,90 умовних кадастрових гектарів згідно з Державним актом на право колективної власності на землю серії СМ-10, виданого відповідно до рішення виконкому Яструбинської сільської ради народних депутатів від 17 березня 1995 року №16 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю № 4 від 16 травня 1995 року, за рахунок нерозподілених (невитребуваних) паїв КСП «Зоря» або земель запасу сільськогосподарського призначення Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що заявниця з 04 травня 1954 року розпочала свою трудову діяльність та була членом колгоспу «Україна», який було реорганізовано в КСП «Зоря», де і працювала на різних посадах. За інформацією Держгеокадастру від 14 вересня 2022 року дізналась про те, що її не було включено до списків осіб, які мали право на земельну частку (пай) та у зв`язку із цим на її ім`я не виготовлявся відповідний сертифікат. Невнесення заявниці до списку є порушенням її прав як члена КСП «Зоря» на час передачі у колективну власність землі. Вважає, що набула право на земельну частку (пай), а тому просила захистити її порушене право.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 30 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) у КСІІ «Зоря» загальною площею 4,90 умовних кадастрових гектарів, згідно державного акту на право колективної власності на землю серії СМ-10, виданого відповідно до рішення виконкому Яструбинської сільської ради народних депутатів Сумського району Сумської області від 17 березня 1995 року №16 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю №4 від 16 травня 1995 року, за рахунок нерозподілених (невитребуваних) паїв КСП «Зоря» або земель запасу сільськогосподарського призначення Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області.

Стягнуто з Миколаївської сільради на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1897,38 грн.

В апеляційній скарзі Миколаївська сільрада посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачка пропустила трирічний строк позовної давності, оскільки про порушення своїх прав довідалась у 1995 році, тобто у рік отримання КСІІ «Зоря» державного акта на право колективної власності на землю. Вважає, що позивачка не була членом КСІІ «Зоря» і саме по цій причині їй відмовили у видачі сертифікату на пай.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Максименко Е.П. просить у задоволенні скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін. Зазначає, що про порушення своїх прав позивачка дізналась у 2022 році. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не була членом КСІІ «Зоря» спростовуються письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи та якими підтверджується робота позивачки в колгоспі з 1954 по 1991 роки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Сумської обласної Ради народних депутатів від 26 березня 1992 року колгосп «Україна», який був розташований на території села Яструбине, Сумського району, Сумської області, було реорганізовано у колективне сільськогосподарське підприємство «Зоря» (т. 1 а.с. 72).

21 квітня 1992 року проведені відповідні збори уповноважених колгоспників колгоспу «Україна» щодо його реорганізації у КСП «Зоря» (т. 1 а.с. 76-77).

05 листопада 1996 року КСП «Зоря» було реорганізоване у сільськогосподарське акціонерно-пайове товариство закритого типу «Зоря» (протокол № 3 зборів уповноважених членів КСП від 10 серпня 1996 року); 26 лютого 2000 року сільськогосподарське акціонерно-пайове товариство закритого типу «Зоря» реорганізоване в колективне сільськогосподарське підприємство «Зоря» (протокол №1 загальних зборів акціонерів від 26 лютого 2000 року); 14 березня 2000 року КСП «Зоря» реорганізоване в ТОВ АФ «Яструбинське» (протокол № 2 зборів уповноважених членів КСП «Зоря»), яке не є правонаступником КСП «Зоря» (т. 1 а.с. 72).

Відповідно до архівних довідок № 235 від 31 березня 2021 року, № 125 від 23 лютого 2023 року в документах архівного фонду колгоспу «Україна» в книзі загального стажу і заробітку колгоспника містяться дані про роботу ОСОБА_1 , яка з 1954 року по 1991 рік працювала в колгоспі на різних роботах (різноробочою, помічником бригадира, обліковцем тощо) і за вказаний період відпрацювала більше ніж було встановлено мінімумом трудоднів та людиноднів (т. 1 а.с. 11-12, 73-74).

Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 14 вересня 2022 року №29-18-0.332-1749/2-22 Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Зоря», серія СМ-10 був виданий відповідно до рішення виконкому Яструбинської сільської ради Ради народних депутатів від 17 березня 1995 року № 16 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю № 4 від 16 травня 1995 року. Розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах по КСП «Зоря» становить 4,90 умовних кадастрових гектарів (т. 1 а.с. 9).

З трудової книжки колгоспника вбачається, що ОСОБА_1 вступила у члени колгоспу «Україна» Яструбинської сільської ради Білопільського району в 1954 році, тобто з моменту початку трудової діяльності. Запис від 06 липня 1991 року про звільнення позивачки з роботи у зв`язку з виходом на пенсію завірений печаткою КСП «Зоря».Трудова книжка колгоспника не містить відомостей про вихід або виключення позивачки з членів колгоспу «Україна», а також з членів всіх інших утворених після реорганізації колгоспу «Україна» сільськогосподарських підприємств (т. 1 а.с. 10-13, 14 -15).

Згідно з довідкою про склад сім`ї ОСОБА_1 , виданої виконкомом Яструбинської сільської ради Сумського району в 1992 році, вбачається, що господарство позивачки відносилося до типу колгоспного двору, присадибна ділянка складала 0,50 га (т. 1 а.с. 126, 199).

З копії пенсійної справи ОСОБА_1 вбачається, що пенсія їй була призначена саме як члену колгоспу. У пенсійній справі також міститься довідка голови колгоспу «Україна» про отримані позивачкою доходи. Зазначена довідка видана на підставі книги обліку та заробітку колгоспника за 1985-1989 роки (т. 1 а.с. 126, зворот а.с. 200).

Зі списку громадян-членів КСП «Зоря» вбачається, що ОСОБА_1 не була включена до списків громадян-членів підприємства, які мають право на отримання земельної частки (паю) (т. 1 а.с. 34-65).

Яструбинська сільська рада Сумського району Сумської області відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 723-р входить до складу Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що з моменту прийняття у члени колгоспу «Україна» ОСОБА_1 працювала в колгоспі, а після його неодноразової реорганізації безперервно продовжувала працювати на різних посадах і роботах. При цьому позивачка добровільно не виходила та не була виключена з членів колгоспу на момент передачі землі у колективну власність та видачі державного акту, а відтак заявниця набула право на земельну частку (пай) з дня видачі державного акта. Відповідачем не спростовано того, що позивачка на момент розпаювання земель КСП «Зоря» не була його членом.

Щодо застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску позивачкою трирічного строку позовної давності, суд першої інстанції вказав, що право позивачки на земельну ділянку (пай) виникло з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта на право колективної власності на землю відповідно до рішення виконкому Яструбинської сільської ради народних депутатів від 17 березня 1995 року № 16 і з цього часу вказане право позивачки не оспорювалося та не було припинене. Позивачка має право на земельну частку (пай) у КСП «Зоря», це право є непорушним і строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а тому порушене право підлягає захисту без обмеження строком позовної давності. Також суд взяв до уваги доводи позивачки про те, що про порушення свого права на земельну частку (пай) вона дізналася з інформації ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 14 вересня 2022 року, де зазначено про не включення до списків осіб, які мають право на земельну частку(пай).

Таким чином, суд вважав позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Право на земельну частку (пай) згідно з пунктом другим Порядку паювання земель мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Частиною 9 ст. 5 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 22 та ч. 2 ст. 23 ЗК України 1990 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Отже право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку ( пай ) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту сьомого Порядку паювання земель має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатка до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку. У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

У даній цивільній справі судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що КСП «Зоря» був виданий державний акт на право колективної власності на землю, а позивачка на час передачі державного акта була членом цього підприємства і не була виключена в установленому законом порядку з членів КСП, тому, відповідно, вона мала право на внесення до списку осіб на розпаювання землі, однак не була включена до такого списку.

Водночас, суд не врахував, що ОСОБА_1 пропустила визначений законом строк звернення до суду з цим позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З огляду на зазначені вимоги в цій справі слід застосовувати положення актів цивільного законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР.

Згідно зі ст. 71 ЦК Української РСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлений у три роки. Відповідно до положень ст. 76 ЦК Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

За змістом п. 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК Української РСР 1963 року.

Відповідно до ст.ст. 71, 75 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлений у три роки. Позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін.

Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У спірних правовідносинах право на позов у ОСОБА_1 виникло з 17 березня 1995 року, тобто з моменту видачі КСП «Зоря» Державного акта на право колективної власності на землю. Тому, звернувшись до суду 31 грудня 2022 року, позивачка пропустила встановлений законодавством строк звернення до суду з цим позовом, оскільки про порушення своїх прав вона дізналась або повинна була дізнатися, коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників. Однак у передбачений законом строк позивачка не звернулась до суду, що є беззаперечною підставою для відмови у задоволенні її позову.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 637/53/18 (провадження № 61-1048св19), від 17 червня 2020 року у справі № 600/528/16 (провадження № 61-36780св18).

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 не навела обґрунтованих підстав для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду із позовом. Доводи позивачки про те, що про порушення своїх прав вона дізналася лише у 2022 році з листа Держгеокадастру від 14 вересня 2022 року, у якому йдеться про те, що ОСОБА_1 відсутня в списку членів КСП «Зоря», які мають право на земельну частку (пай), колегія суддів апеляційного суду до уваги не бере, оскільки виходить з того, що розпаювання земель колишніх колгоспників є загальновідомим фактом. До того ж, вказана інформація була отримана представником позивачки на адвокатський запит, а причину звернення з цим запитом лише у 2022 році, а не раніше, у позові не вказано.

Таким чином, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення та відмови у позові з підстав пропуску позивачкою трирічного строку звернення до суду.

На підставі ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Миколаївської сільради підлягає стягненню 2846,08 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 367-369, 374, 376, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області задовольнити.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 30 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання права на земельну частку (пай) у Колективному сільськогосподарському підприємстві «Зоря», загальною площею 4,90 умовних кадастрових гектарів згідно з Державним актом на право колективної власності на землю серії СМ-10, виданого відповідно до рішення виконкому Яструбинської сільської ради народних депутатів від 17 березня 1995 року №16, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю № 4 від 16 травня 1995 року, за рахунок нерозподілених (невитребуваних) паїв Колективного сільськогосподарського підприємства «Зоря» або земель запасу сільськогосподарського призначення Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївської сільської ради Сумського району Сумської області 2846 грн 08 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: Ю. О. Філонова

В. Ю. Рунов