Постанова

від 01.04.2024 по справі 916/4548/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/4548/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Колоколова С.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

Секретар судового засідання (за дорученням головуючого судді): Соловйова Д.В.;

За участю представників сторін:

Від Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - Фінєєв Д.С.;

Від Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області - не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023

по справі №916/4548/23

за позовом Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області

до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання протиправним та скасування рішення,

(суддя першої інстанції: Литвинова В.В., дата та місце ухвалення рішення: 27.12.2023 року, Господарський суд Одеської області),

Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання протиправним та скасування рішення Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.08.2023 №65/30-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції".

Позивач посилався на те, що він звертався до Державного уповноваженого Антимонопольного комітету України Артеменко А.І. з листом від 09.01.2019 № 14, в якому просив надати роз`яснення, чи є встановлення пільг земельного податку на території Чорноморської міської ради Одеської області державною допомогою. До того ж, готуючи проект рішення від 26.06.2019 № 444-VII позивач також звертався до АКУ листами від 22.10.2018 № 344 та від 29.10.2018 № 545. У свою чергу АКУ повідомив листом від 11.01.2019 № 500-29/01-335, що відповідно до п. 12.3.7, п. 12 ст. 12 ПКУ не дозволяється міським радам встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб , ФОП і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків. Також АКУ підсумував, що встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку у меншому розмірі за максимальний, що визначений Кодексом на території Чорноморської міської ради не надає переваг суб`єктам господарювання та не містить вибіркового характеру, а отже не буде вважатись державною допомогою.

З огляду на викладене, позивач вважає, що своїм рішенням він не надавав пільг окремим юридичним особам, у зв`язку з чим рішення Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.08.2023 №65/30-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" підлягає скасуванню.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 по справі №916/4548/23 в задоволенні позову відмовлено.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що факт порушення Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50, абзацом сьомим частини другої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, шляхом надання окремим суб`єктам господарювання пільг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до спотворення конкуренції, є повністю доведеним, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.08.2023 №65/30-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції".

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 по даній справі скасувати та прийняти нове рішення - про задоволення позовних вимог.

Апелянт вважає, що висновки викладені у даному рішенні не відповідають обставинам справи та наданим документам.

На переконання заявника апеляційної скарги рішення Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.08.2023 №65/30-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" є незаконним та підлягає скасуванню.

Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області вказує, що при прийнятті рішення від 26.09.2019 №444-VII «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Чорноморської міської ради Одеської області на 2020 рік» виконавець проекту врахував позицію, викладену в листі Антимонопольного комітету України від 11.01.2019 №500-29/01-335. Встановлюючи пільги зі сплати земельного податку на території Чорноморської міської Одеської області міська рада не зазначала назви конкретних комунальних підприємств. Встановлення пільг тільки КП - фірма «Райдуга», КП «БТІ» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області було б порушенням чинного законодавства, оскільки це була б пільга окремим юридичним особам.

Заявник апеляційної скарги вказує, що ні Конституцією України, ні Податковим кодексом України, ні Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» не передбачені обмеження/виключення щодо прийняття органами самоврядування рішення про встановлення пільг зі сплати місцевих податків та зборів, виходячи з критеріїв, визначених Південним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України у поєднанні з попередніми висновками від 26.07.2023 №65-03/100п у справі №37-01/2023.

Крім того, позивач звертає увагу, що Рішенням Чорноморської ради Одеського району Одеської області від 12.07.2022 №232 - VIII пільги щодо сплати земельного податку не встановлювались, даним рішенням викладено у новій редакції додаток №1 до Рішення міської ради від 26.06.2019 №444-VII, яким встановлено виключно ставки земельного податку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 по справі №916/4548/23 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/4548/23.

24.01.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/4548/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 по справі №916/4548/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 призначено розгляд апеляційної скарги Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 по справі №916/4548/23 на: 01.04.2024 року о 12-00 год.

01.03.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Відповідач зазначає, що апелянтом не спростовано встановлені судом першої інстанції обставини та його висновки, а наведені доводи в апеляційній скарзі вже досліджувались в місцевому господарському суді.

В судовому засіданні 01.04.2024 представник позивача підтримав доводи та вимоги, викладені ним у відзиві на апеляційну скаргу. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причини неявки, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з`явились до суду апеляційної інстанції на розгляд справи, колегія суддів вважає за можливе переглянути оскаржуване рішення за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Розпорядженням адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 18.05.2023 № 65/41-рп/к розпочато розгляд справи № 37-01/50-п у зв`язку з наявністю у діях Чорноморської міської ради ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 3 статті 50, абзацом сьомим частини другої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які полягають у наданні окремим суб`єктам господарювання пільг, щодо сплати податку на земельні ділянки, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до спотворення конкуренції.

Підставою для початку розгляду справи став результат проведеного дослідження Рішення від 26.06.2019 № 444- VII «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Чорноморської міської ради Одеської області на 2020 рік», змін та доповнень до нього в частині надання пільг комунальним підприємствам, заснованим Чорноморською міською радою.

Пунктом 3 Рішення Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 26.06.2019 № 444-VII «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Чорноморської міської ради Одеської області на 2020 рік» (далі - Рішення № 444-VII) установлені пільги для фізичних та юридичних осіб, наданих відповідно до пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України за переліком згідно з додатком 2. Цим додатком, поряд із іншим, надані пільги комунальним підприємствам, заснованим Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області щодо земельного податку у розмірі 100 відсотків. Рішення № 444-VII набрало чинності з 01.01.2020.

Рішенням Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 19.06.2020 № 582-VII, яке набрало чинності з 01.01.2021, внесені зміни до Рішення № 444-VII, згідно із якими: назву рішення викладено в наступній редакції: «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на території Чорноморської міської ради Одеської області»; текст рішення та додатків до нього читати без зазначення терміну дії. Рішенням Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 12.07.2022 № 232-VIII внесені зміни до Рішення № 444-VII (зі змінами та доповненнями), згідно із якими додаток 1 до рішення викладено у новій редакції. При цьому, рішення про внесення змін набирає чинності через шість місяців після припинення чи скасування воєнного стану.

Рішенням Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 26.06.2019 № 444-VII «Про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на території Чорноморської міської ради Одеської області» установлені пільги для фізичних та юридичних осіб, наданих відповідно до пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України за переліком згідно з додатком 2, на 2020 рік з 01.01.2020, а рішенням цієї ради від 19.06.2020 № 582-VII строк таких пільг продовжено без зазначення терміну дії. Набрання чинності рішенням від 12.07.2022 № 232-VIII не вплине на зазначене питання.

Отже, комунальні підприємства, засновані Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області, відповідно до рішень Чорноморської міської ради від 19.06.2020 № 582-VII та від 12.07.2022 № 232-VIII користуються пільгами щодо земельного податку у розмірі 100 відсотків з 01.01.2020 без зазначення терміну дії.

Відповідач вважає, що Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області при підготовці та прийнятті Рішень № 444-VII та № 232-VIII вищезазначені вимоги законодавства дотримані не були, а саме були надані пільги суб`єктам господарювання за груповою ознакою - комунальним підприємствам, заснованим Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області, із ігноруванням питання щодо впливу такого рішення на стан конкуренції.

Так, відповідачем під час розгляду справи № 37-01/50-п встановлено, що серед діючих комунальних підприємств, заснованих Чономорською міською радою Одеського району Одеської області, яким надано пільгу за груповою ознакою, комунальне підприємство - фірма «Райдуга» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (далі - КП - фірма «Райдуга») та комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (далі - КП «БТІ»), не відносяться до категорії осіб, що звільняються від сплати цього податку відповідно до закону та зазнають конкуренції за видами своєї діяльності із іншими суб`єктами господарювання, які на території Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області є платниками земельного податку, але не мають таких пільг.

Антимонопольний комітет України зазначає, що своїми рішеннями № 444-VII та № 232-VIII Чорноморська міська рада, визначивши за груповою ознакою пільги всім комунальним підприємствам, заснованим Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області, надала й пільги окремим суб`єктам господарювання, які входили до цієї групи, а саме КП - фірмі «Райдуга» та КП «БТІ», що поставило їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, які є платниками земельного податку і не мають такої пільги, та, як наслідок, може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

На підставі вищевикладеного, адміністративна колегія Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішенням від 17.08.2023 № 65/30-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» у справі № 37-01/2023 (далі - Рішення № 65/30-р/к) постановила:

1. Визнати дії Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, які полягають у встановленні в рішенні від 26.06.2019 № 444-VII «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Чорноморської міської ради Одеської області на 2020 рік» зі змінами внесеними рішенням від 12.07.2022 № 232 - VIII «Про внесення змін до рішення Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 26.06.2019 №444 -VII «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області (зі змінами та доповненнями)» пільги комунальним підприємствам, заснованим Чорноморською міською радою щодо сплати податку за земельні ділянки у розмірі 100 відсотків, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50, абзацом сьомим частини другої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, шляхом надання окремим суб`єктам господарювання пільг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до спотворення конкуренції.

2. Зобов`язати Чорноморську міську раду Одеського району Одеської області впродовж двох місяців з дня отримання рішення припинити порушення, визначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення.

На даний час Рішення № 65/30-р/к не виконане.

Разом з тим, Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області не погодилась з рішенням адміністративної колегії Антимонопольного комітету України, що і стало підставою для звернення до Господарського суду Одеської області з відповідними позовними вимогами про скасування рішення.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України Про місцеве самоврядування в Україні.

Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (ч. 1 ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (ч. 2 ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (ч. 1 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України (п.п. 24, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України (ч. 1 ст. 69 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Відповідно до чинного законодавства, зокрема положень пункту 28 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 12 та 284 Податкового кодексу України, до компетенції Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області входить прийняття рішення про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Поряд із цим, чинне законодавство зобов`язує органи місцевого самоврядування здійснювати заходи щодо створення та розвитку конкурентного середовища на товарних ринках.

Разом з тим, Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області при підготовці та прийнятті Рішень № 444-VII та № 232-VIII зазначені вимоги законодавства дотримані не були, а саме були надані пільги суб`єктам господарювання за груповою ознакою - комунальним підприємствам, заснованим Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області, із ігноруванням питання щодо впливу такого рішення на стан конкуренції.

Так, своїми рішеннями № 444-VII та № 232-VIII Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області:

1. Надала пільги групі суб`єктів - всім комунальним підприємствам, заснованим Чорноморською міською радою, що підтверджується цими рішеннями.

2. КП - фірма «Райдуга» та КП «БТІ» входять до вищезазначеної групи підприємств, що підтверджується переліком комунальних підприємств, заснованих Чорноморською міською радою, що здійснювали/здійснюють протягом 2021-2022 роки та січня-лютого 2023 року свою діяльність на території Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області та перелік послуг, що ними надавались/надаються по кожному року окремо (додаток 2 до службового листа Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області від 14.03.2023 №ВИХ-ВХ-850-23-1369-2023 додається).

3. КП - фірма «Райдуга», КП «БТІ» отримали пільги щодо земельного податку у розмірі 100 відсотків, при цьому, ці суб`єкти господарювання не входять до категорії осіб, що звільняються від сплати цього податку згідно із положеннями законодавства, зокрема пунктом 282.1 статті 282 ПК України;

4. На території Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області діють інші суб`єкти господарювання на тих самих ринках за сферами економічної діяльності, що і зазначені комунальні підприємства, тобто є конкурентами, що підтверджується результатом проведеного Відділенням аналізу конфіденційної інформації, наданої ГУ Державної податкової служби в Одеській області.

5. КП - фірма «Райдуга», КП «БТІ» мають привілейоване становище у порівнянні із конкурентами, адже звільнені від сплати податку за землю, коли їх конкуренти сплачують такий податок, що також підтверджується результатом проведеного Відділенням аналізу конфіденційної інформації, наданої ГУ Державної податкової служби в Одеській області.

6. Наявність привілейованого становища окремих суб`єктів господарювання (КП - фірма «Райдуга», КП «БТІ») та конкурентного ринку може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

7. Існує причинно-наслідковий зв`язок між прийнятими Рішеннями № 444-VII і № 232- VIII та отриманого привілейованого становища окремими суб`єктами господарювання стосовно конкурентів, що може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Таким чином, окремі суб`єкти господарювання: КП - фірма «Райдуга», КП «БТІ» отримали пільгу, встановлення якої не є обов`язковою відповідно до закону, що у порівнянні з іншими суб`єктами, які діють на цій території на відповідних ринках за сферами економічної діяльності не мають такої пільги, ставить перших у привілейоване становище, що може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про захист економічної конкуренції», цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією. Суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію (ч. 2 ст. 4 Закону України Про захист економічної конкуренції).

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що факт порушення Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50, абзацом сьомим частини другої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, шляхом надання окремим суб`єктам господарювання пільг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до спотворення конкуренції, є доведеним.

Стосовно доводів апелянта в частині відсутності порушень в діях міської ради, оскільки чинне законодавство не передбачає обмеження/виключення щодо прийняття органами місцевого врядування рішення про встановлення пільг із сплати місцевих податків та зборів, судова колегія зазначає наступне.

Так, Чорноморська міська рада Одеського району Одеської області наділена дискреційними повноваженнями встановлення пільг зі сплати місцевих податків і зборів на своїй території.

Поряд із цим, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у Постанові від 26.05.2020 у справі № 920/768/19, право міської ради на вільне прийняття рішень з питань, віднесених до її компетенції, відповідає обов`язок міської ради у прийнятті цих рішень дотримуватись й прав інших осіб.

За правилами пункту 3.1 статті 3 Податкового кодексу України рішення органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом, є частиною податкового законодавства.

Відтак, такі рішення мають ґрунтуватися на засадах податкового законодавства, визначених у статті 4 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на принципах, зокрема:

4.1.2. рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

4.1.8. нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків.

Частиною першою статті 2 Закону «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією.

Антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будьяких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції (частина перша статті 15 Закону «Про захист економічної конкуренції»).

Отже, при встановленні місцевих податків і зборів орган місцевого самоврядування зобов`язаний дотримуватись принципів, визначених статтею 4 ПК України та не допускати порушень вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції». У адміністративній справі №640/9593/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (Постанова від 17 січня 2022 року) робить висновок про те, що:

При установленні податків та зборів слід дотримуватись як принципів податкового законодавства, зокрема шляхом встановлення таких податків і зборів та їх розмірів, які б не мали впливу на конкурентоздатність платників податків, так і вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції», яким чітко встановлено поширення його норм і на відносини між органами місцевого самоврядування та суб`єктами господарювання.

При цьому, відсутність виділеної земельної ділянки у комунального підприємства, яке отримало пільгу зі сплати земельного податку, на момент прийняття такого рішення не позбавляє його можливості скористатись таким правом у подальшому, адже, як вище зазначено Верховним Судом, лише можливість настання негативних наслідків для конкуренції є достатньою умовою визнання дій, передбачених частинами першою та другою статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає основні завдання діяльності Верховного Суду як найвищого органу у системі судоустрою України, а саме: забезпечення сталості та єдності судової практики. Таке нововведення консолідує судову практику та надає змогу забезпечувати певний рівень єдності правових позицій суддів різних інстанцій. Отже, роль судової практики полягає в тому, що вона виступає критерієм правильного й однакового (однозначного) застосування норм чинного законодавства, сприяє виявленню прогалин у законодавстві, неоднозначності змісту окремих його норм, а також створює основу для вдосконалення норм і розвитку законодавства. Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Таким чином, висновок Верховного Суду, викладений у Постанові від 17 січня 2022 року у справі № 640/9593/20 щодо поширення приписів статті 4 ПК України та Закону України «Про захист економічної конкуренції» на прийняття органами місцевого самоврядування рішень про встановлення місцевих податків і зборів є обов`язковим для органу місцевого самоврядування.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що роз`яснення Антимонопольного комітету України, що містилось у службовому листі від 11.01.2019 № 500-29/01-335, на які посилається представник позивача, не спростовує вчинення Чорноморською міською радою Одеського району Одеської області порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 3 статті 50, абзацом сьомим частини другої статті 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, шляхом надання окремим суб`єктам господарювання пільг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до спотворення конкуренції.

У зазначеному службовому листі заявнику роз`яснено лише те, що встановлення пільг земельного податку на території Чорноморської міської ради Одеської області не є державною допомогою, а тому й не регулюється Законом України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання», що, в свою чергу, не потребує його дотримання при встановленні зазначених пільг, в тому числі відсутня необхідність подання повідомлення про нову державну допомогу.

Поряд із цим, вказане не звільняє орган місцевого самоврядування від обов`язку дотримуватись вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції», який встановлює види, склад порушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до відповідальності, а отже є спеціальним законом у сфері захисту економічної конкуренції та підлягає застосуванню у даному випадку.

Рішенням № 65/30-р/к встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції», а не Закону України «Про державну допомогу суб`єктам господарювання», який, як і зазначено в роз`ясненнях Антимонопольного комітету України, регулює правовідносини, що виникають з інших підстав.

Таким чином, при підготовці та розгляді проектів Рішень № 582-VII та № 232-VIII необхідно було врахувати не тільки положення службового листа Антимонопольного комітету України від 11.01.2019 № 500-29/01-335, який роз`яснив лише те, що встановлення пільг земельного податку на території Чорноморської міської ради Одеської області не є державною допомогою, а й вимоги Закону України «Про захист економічної конкуренції».

За таких обставин, доводи апелянта в цій частині колегією суддів не приймаються до уваги.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні матеріали справи та надані сторонами докази, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 по справі №916/4548/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.12.2023 по справі №916/4548/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 05.04.2024 року.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

С.І. Колоколов