Постанова

від 03.04.2024 по справі 918/1248/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03 квітня 2024 року Справа № 918/1248/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В.,

представники учасників справи:

позивача - Гуменюк І.П.;

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» на рішення госпо-дарського суду Рівненської області від 13.02.2024, повний текст якого складено 15.02.2024 у справі № 918/1248/23 (суддя Бережнюк В.В.)

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі

регіональної філії «Львівська залізниця»

до Приватного акціонерного товариства «Західний торгово-промисловий дім»

про стягнення 300 000,00 грн боргу,-

В грудні 2023 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Західний торгово-промисловий дім» 300000,00 грн донарахування тарифу по відправці згідно вимог п.3.2.1 Договору та перевізного документу №39879754.(арк.справи 1-6).

За наслідками розгляду справи №918/1248/23 Господарський суд Рівненської області в задоволенні позову відмовив.(арк.справи 150-154).

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що перевезення здійсню-валося у внутрішньому сполученні, а тому дійшов висновку, що доводи Позивача про необхідність застосування показника Vср = 82 км/добу як для розрахунку вартості перевезення за накладною №39879754, є безпідставними.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що дії АТ «Українська залізниця» щодо внесення виправлень в накладну №39879754, згідно яких на відповідача покладається додатковий обов`язок щодо оплати наданих послуг, за які останній вже здійснив розрахунок, суперечать умовам Договору перевезення та чинному законодавству України, зокрема свободи договору та недопустимості в односторонньому порядку вносити зміни в ціну договору як однієї з істотних умов договору.

Щодо застосування строку позовної давності, суд вказав, що оскільки наявні самостійні підстави за яких позов у даній справі не підлягає задоволенню, заява Відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності судом не розглядається.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.(арк.справи 159-162).

Позивач вважає рішення господарського суду першої інстанції безпідставним і необґрун-тованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник звертає увагу суду, що ним здійснено перевезення експортного вантажу Відповідача, а не внутрішнього, що підтверджено графами 7 та 20 накладної від 22.08.2022 №39879754. З огляду на вказане, за результатами аудиту, при розрахунку плати за використання вагонів було правомірно застосовано позивачем Vср = 82 км/добу за Таблицею 3 «Середня швидкість перевезення вагону перевізника за одну добу (км/добу) (Vср), яка вводиться в дію з 01.08.2022», що є додатком до договору.

Крім того, Апелянт звертає увагу, що дані правовідносини регулюються не лише накладною, а й публічним договором, у якому передбачено механізм нарахування провізної плати з урахуванням усіх складових та коефіцієнтів, які були опубліковані у відповідності до п.9.4 договору, що не позбавляє Позивача стягувати провізну плату після видачі вантажу. Оскільки зміна складових відбувалася до відправлення вантажу за накладною №39879754, то відповідно до п.12.10 договору, у випадку виникнення заборгованості однієї з сторін після припинення договору, замовник сплачує суми недобору перевізнику негайно з моменту отримання відповідної вимоги від перевізника, або, за наявності необхідної суми передоплати на особовому рахунку відкритому перевізником за наново укладеним договором, сума такого недобору списується з нового особового рахунку.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено до розгляду на 03.04.2024.(арк.справи 171).

01.02.2024 через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги АТ «Українська залізниця» відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Рівненської області від 13.02.2024 у справі №918/1248/23 залишити без змін.(арк.справи 173-175).

В судовому засіданні 03.04.2024 представник Позивача підтримав свою апеляційну скаргу, просив скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 13.02.2024 повністю та ухвалити нове про задоволення позову.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у призначене на 03.04.2024 судове засідання апеляційної інстанції, хоча про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа від 18.03.2024 (арк.справи 172), при цьому явка сторін обов`язковою не визнавалась, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представника Позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерним товариством «Українська залізниця» (надалі в тексті Залізниця, перевізник) та Приватним акціонерним товариством «Західний торгово-промисловий дім» (надалі в тексті Товариство, замовник) 12.03.2020 укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (надалі в тексті Договір), шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепт), що підтверджується заявою про прийняття в цілому пропозиції та повідомлення про укладення договору. Факт укладення договору засвідчується наступними електронними документами: Заявою про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №35-32665494/2020-002, підписаною електронним цифровим під-писом представника замовника, та Повідомленням про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №35-32665494/2020-002, в якому повідомляється про укладення Договору та присвоєні коди замовника, а саме як відправника/ одержувача: 1771, як платника: 5672913 (арк.справи 43-44).

Предметом договору згідно п.1.1. Договору, є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника пов`язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до пункту 1.5. Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, Договір є публічний договір, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна про-позиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електрон-ного підпису (надалі в тексті КЕП).(п.1.6. Договору).

Зміни (доповнення) до Договору перевізник здійснює шляхом викладення в новій редакції Договору в цілому або окремих його частин та їх оприлюднення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням КЕП (п.9.4. Договору).

Замовник зобов`язаний сплачувати провізні платежі за перевезення вантажу у власному вагоні Перевізника.(п.3.2. Договору).

Розмір плати за використання власного вагону Перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) визначається на підставі пункту 3.2.1 Договору.

Розмір плати за використання власного вагону перевізника в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) визначається в наступному порядку: При перевезенні по території України, як сума плати за використання вагону в процесі надання послуг з перевезення вантажів (у вантажному та порожньому рейсах) за такими формулами: В= Вван + Впор; Вван = Спл х Тван; Впор = Спл х Тпор, де: Вван - плата за використання власного вагону перевізника під час перевезення вантажу, грн/вагон; Впор - плата за використання власного вагону перевізника під час перевезення порожнього вагону, грн/вагон; Тван - розрахункова кількість діб у вантажному рейсі; Тпор - розрахункова кількість діб у порожньому рейсі; Спл - ставка плати за використання власних вагонів Перевізника для відповідного типу, грн/вагон за добу, зазначена в Додатку 1-2 до Договору. Плата нараховується за ставками, що діють на дату приймання вантажу до перевезення. Розрахункова кількість діб використання власного вагону перевізника у вантажному або порожньому рейсах визначається за такими формулами: Tван = Lван/Vср, Тпор = Lван х Кпп/ Vср, де: Lван - тарифна відстань перевезення вантажу, км; Vср - середня швидкість перевезення власного вагону Перевізника за одну добу (км/добу), відповідно до таблиці 3 Додатку 1-2 Договору залежно від типу рухомого складу, виду сполучення та виду відправки (за винятком розрахунку Тпор, у якому застосовується Vср, що зазначено у таблиці 3 Додатку 1-2 Договору, для вагонної/контейнерної відправки залежно від типу рухомого складу та виду сполучення). У всіх випадках за кожне перевезення (за вантажний або порожній рейси) неповна доба використання округляється до повної; Кпп - коефіцієнт порожнього пробігу, зазна-чено у Додатку 1-2 до Договору (арк.справи 8-41).

Середня швидкість перевезення власного вагону Перевізника за одну добу (км/добу) (Vср), у період з 01.08.2022 для експортного вантажу становить 82 км/год.

Відповідно до пункту 2.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказ Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084 у разі перевезення експортно-імпортних вантажів через морські порти України не в прямому міжнародному сполученні оформлюється накладна внутрішнього сполучення. У цьому разі відправник проставляє відмітки: у графі 20 «Наймену-вання вантажу» - «Експорт» чи «Імпорт», а в графі 7 «Заяви відправника» - для експорту зазна-чається «Для вивезення водним транспортом (зазначається країна призначення), а для імпорту «Увезено водним транспортом» (зазначається країна відправлення).

22.08.2022 згідно відправки №39879754 зі станції Дубно Львівської залізниці відправлено 50 вагонів до станції Чорноморська (експ для ТІС) Одеської залізниці. Відповідно до графи 36 нараховано вантажовідправнику-Відповідачу кошти в сумі 2 375 000,00 грн без ПДВ.(арк.справи 45).

Крім того, як убачається із змісту накладної, 22.08.2023 у графу 36 були внесені зміни. Також зміни були внесені до відомості вагонів (арк.справи 46-49).

За твердженням Позивача, Меморандумом від 31.05.2023 за результатами аудиту окремих бізнес процесів виробничого структурного підрозділу «Рівненська дирекція залізничних пере-везень» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» встановлено, що при стяг-ненні коштів за перевезення вантажу у вагонах відповідно до відправки №39879754 Vср - середня швидкість перевезення власного вагону Перевізника за одну добу (км/добу), застосовано показник 91 км/добу. Внаслідок чого виявлено, що згідно відправки №39879754 відправником необхідно було сплатити всього за перевезення вантажу у вагонах 2625000,00 грн без ПДВ (арк. справи 50-53).

Матеріали справи свідчать, що пропозиція протягом семи днів сплатити 300 000,00 грн плати за перевезення вагонів за накладною №39879754, яка вбачається з претензії Позивача від 16.08.2023 залишена Відповідачем без відповіді та без задоволення. Претензія містила роз-яснення про помилкове обчислення провізної плати через АРМ, де Vср 91 км/добу, що становило 2 850 000,00 грн з ПДВ, але згідно додатку 1-2 Договору про надання послуг (Таблиця 3) необхідно було застосувати Vср 82 км/добу як для вагонної відправки у експортному сполученні. У зв`язку з чим розмір плати за перевезення на думку перевізника мав бути більшим на 300 000,00 грн.(арк.справи 54-57).

Відсутність добровільної сплати Відповідачем вказаної суми Позивач вважає порушенням своїх прав, тому звернувся з даним позовом до суду.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Рівненської області від 13.02.2024 в задоволенні позову відмовлено.(арк.справи 150-154).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Позивача безпідставна і не підлягає задо-воленню, з огляду на наступне:

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України) передба-чено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст.20 Госпо-дарського кодексу України (надалі в тексті ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ч.1-2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.(ст.174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цвільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.(ст.6, 626, ч.1 ст.627, ч.1 ст.628 ЦК України).

За приписами ст.525, 526, 629 ЦК України та ст.193 ГК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 634 ЦК України визначає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Матеріалами справи стверджено що правовідносини сторін виникли на підставі договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепт), який за своєю правовою природою є договором перевезення, та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до положень ст.173, 174 ГК України та ст. 11, 202, 509 ЦК України.

Статтею 908 ЦК України унормовано, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч.1 ст.307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, вважає, що відбулось експортне перевезення вантажу, а тому при розрахунку вартості перевезення у вагонах відповідно до спірної відправки необхідно застосовувати значення Vcp 82 км/год (середня швидкість перевезенння власного вагону перевізника за одну добру).

Досліджуючи матеріали справи та надаючи оцінку доводам Скаржника, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно таблиці 3 додатку 1-2 до Договору, показник Vср визначається в залежності від типу рухомого складу, виду сполучення (експортне або внутрішнє чи імпортне) та виду відправки (вагонна/контейнерна чи маршрутний або контейнерний поїзд).

Як вбачається із накладної №39879754 від 22.08.2022, перевезення здійснювалось сполу-ченням від станції Дубно Львівської залізниці до станції Одесса-Порт (експ.) Одеської залізниці. Будь-яких інших даних про перевезення вантажу перевізником за межі України вказана накладна не містить.

Поруч з цим, апеляційним судом встановлено, що згідно графи 7 накладної №39879754, вантаж, який перевозився, підлягав подальшому експорту водним транспортом у Швейцарію. У графі 20 «найменування вантажу» вказано «експорт», тобто визначено кваліфікуючу ознаку самого вантажу, який перевозиться, а не вид сполучення, що є пріоритетним для врахування при визначенні показника Vср.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, транспортування водним транспортом здійсню-валось вже не позивачем та на замовлення не відповідача, а іншої особи, а тому транспортування на експорт договором перевезення не регулювалось та відповідно до формування вартості перевезення за накладною №39879754 жодного відношення не має.

Пунктом 2.5. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мініс-терства транспорту України від 21.11.2000 №644, встановлено, що у разі перевезення експортно-імпортних вантажів через морські порти України не в прямому міжнародному сполученні оформлюється накладна внутрішнього сполучення. У цьому разі відправник проставляє відмітки: у графі 20 «Найменування вантажу» «Експорт» чи «Імпорт», а в графі 7 «Заяви відправника» для експорту зазначається «Для вивезення водним транспортом у

---

» (зазначається країна призначення), а для імпорту «Увезено водним транспортом з

---

» (зазначається країна відправлення).

Відносини залізниці з відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо- технологічного комплексу регулюються Законом України «Про залізничний транспорт», за змістом статей 2, 8 якого умови та порядок організації перевезень за участю залізниць, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, який затверджується Кабінетом міністрів України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі Статут), накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Отже, накладна це є первинний бухгалтерський документ засвідчений сторонами договору, який підтверджує ту чи іншу операцію, а також фіксує ціну такої послуги або товару.

Аналізуючи вказані правові норми та оцінюючи зміст накладної №39879754, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах мало місце непряме міжнародне сполучення, згідно якого відбулось перевезення вантажу залізничним транспортом (в межах України) та в подальшому водним транспортом (через морський порт у Швейцарію) з оформленням в процесі транспортування транспортного документа для кожного виду транспорту окремо.

Відтак, накладна №39879754 від 22.08.2022 як перевізний документ регулює та відпо-відно підтверджує лише перевезення вантажу від станції Дубно Львівської залізниці до станції Одесса-Порт (експ.) Одеської залізниці.

З огляду на вище зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що перевезення вантажу саме перевізником ПАТ «Західний торгово-промисловий дім» здійснено лише в межах України, тобто внутрішнім сполученням, оскільки останній доставляв вантаж лише до станції Одесса-Порт (експ.) Одеської залізниці, з огляду на що доводи позивача про необхідність засто-сування показника Vср 82 км/добу для розрахунку вартості перевезення за накладною №39879754 як для експортного перевезення є безпідставними.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії позивача щодо внесення виправлень в накладну №39879754 суперечать умовам Договору перевезення та чинному законодавству України, зокрема свободи договору та недопустимості в односторон-ньому порядку вносити зміни в ціну договору, оскільки ціна договору, є однією із істотних умов договору, яка визначається сторонами за домовленістю.

Тому, з огляду на безпідставність та неправомірність внесення Позивачем в односторон-ньому порядку змін до первинних бухгалтерських документів та зважаючи на фактичне пере-везення Позивачем вантажу внутрішнім сполученням, тобто лише в межах України, з оформлен-ням накладної внутрішнього сполучення у відповідності до п.2.5 Правил оформлення перевізних документів вантажу місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про безпідстав-ність позовних вимог про стягнення 300 000,00 грн та відмовив у задоволенні позову.

Крім того, враховуючи безпідставність позовних вимог, суд першої інстанції правомірно не застосував правила позовної давності, про необхідність чого заявляв Відповідач у відзиві на позов.

Всі доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомір-ність висновків суду першої інстанції щодо відсутності порушених прав Позивача, рівно як і твердження щодо невмотивованості висновку про безпідставність заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо п.1 ст.6 Конвенції, яка зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п.29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п.26). Ці принципи застосовувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v.Ukraine), заява №22750/02, п.42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, п.25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява №5231/04, п.18, 19).

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктив-ному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визна-ються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 34, 86, 129, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуаль-ного кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» на рішення господарського суду Рівненської області від 13.02.2024 у справі №918/1248/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню до Верховного Суду за виключенням випадків, передбачених ст.287 ГПК України.

3. Матеріали справи №918/1248/23 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.