Рішення

від 22.03.2024 по справі 906/1190/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1190/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Тромса Є.В. - адвокат, ордер серії АІ №1449972 від 29.08.2023 (приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів),

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєкєта"

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе"

про стягнення 3 864 515,18 грн.

В судовому засіданні 12.03.2024 оголошувалась перерва до 22.03.2024 об 11:30 год.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3 864 515,18 грн. заборгованості, з яких: 2 527 112,13 грн. основного боргу, 519 408,08 грн. пені, 113616,19 грн. 3% річних, 704378,78 грн. інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не поставлено згідно договору поставки № РС-22026 від 08.02.2022 товар в обумовленій кількості.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

09.10.2023 до суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечував вірність обрахування пені та посилався на введення воєнного стану, за час дії якого позивач нарахував пеню.

В послідуючому ухвалою суду від 24.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

18.03.2024 до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка за своєю правовою природою є заявою про зменшення позовних вимог.

Проте, суд враховуючи положення п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України та ч. 2 ст. 207 ГПК України повертає таку заяву без розгляду, як таку, що подана за межами підготовчого провадження.

20.03.2024 до суду від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, оскільки представник відповідача - адвокат Могильницький В.Ю. зайнятий у іншому судовому процесі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Розглянувши вищезгадане клопотання про відкладення розгляду справи, господарський суд зазначає наступне.

Статтею 202 ГПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Подаючи до суду заяву про відкладення розгляду справи, відповідач жодним чином не обґрунтовує необхідність такого відкладення, з метою вчинення будь-яких процесуальних дій, що потребують явки його представника особисто в судове засідання.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Оскільки зазначені відповідачем у клопотанні підстави для відкладення судового засідання не узгоджується з наведеними вище підставами для відкладення, тому заявлене клопотання задоволенню не підлягає, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вєкєта" (Покупець/Позивач) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Жовтневе" (Постачальник/Відповідач) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № РС-22026 від 08.02.2022.

Пунктом 6 договору сторони погодили, що умови та строки поставки узгоджується Специфікацією, яка є невід`ємною частиною даного Договору. У разі якщо якісні показники поставленого Товару не відповідають вимогам п. 4 цього Договору, Покупець залишає за собою право відмовитися від прийняття Товару. В цьому випадку Постачальник протягом 2-х календарних днів, з дня відмови Покупцем прийняття Товару зобов`язаний замінити неякісну партію Товару. Товар по даному Договору вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту підписання Стороною видаткової накладної.

08.02.2022 сторони підписали Специфікацію №1, відповідно до якої Постачальник зобов`язується поставити Покупцю Товар: кукурудза українського походження врожаю 2021 року у кількості 500,00 тон у строк до 22.02.2022 включно. Вартість Товару, який має бути поставлений, визначена Сторонами у загальному розмірі 4 199 999,40 грн. з ПДВ.

На виконання умов Договору щодо порядку оплати Товару, Покупець, відповідно до платіжних доручень № 106 від 08.02.2022, № 113 від 90.02.2022 та № 2690 від 10.02.2022 здійснив попередню оплату вартості Товару в загальній сумі 4 000 000 грн.

В свою чергу, Постачальник, відповідно до Видаткових накладних № 17 від 10.02.2022, № 23 від 18.02.2022 та №25 від 21.01.2022 поставив Покупцю Товар на загальну суму 972 887, 87 грн.

В послідуючому відповідач повернув позивачу грошові кошти в сумі 500 000,00 грн., що підтвердили представники сторін в судовому засіданні.

Отже, заборгованість Постачальника не поставлений попередньо оплачений Товар станом на день звернення до суду становить 2 527 113,13 грн.

Після звернення позивачем до суду з даним позовом, відповідач повернув позивачу 50 000,00 грн.

Отже станом на день розгляду справи основний борг за непоставлений товар складає 2 477 112,13 грн.

Як передбачено п. 10 Договору, у разі прострочення строків поставки Товару передбачених п. 6 цього Договору, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми не поставленого Товару, за кожен день прострочення, за весь період прострочення.

Позивач направляв Відповідачу претензії за вих.№30/08 від 30.08.2022 року.

Відповідач, в свою чергу, гарантував, що заборгованість сплатить поступово до 01.11.2022.

Проте, заборгованість, в зазначений строк, Відповідач в повному обсязі не сплатив.

За наведених обставин, Позивач з метою захисту своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. (частини 1, 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За приписами частини 2 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що сторонами укладено договір поставки № 14/02-2023 від 14.02.2023.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

З огляду на фактичні обставини справи та правову кваліфікацію правовідносин сторін, судом визначено правову природу сплачених позивачем коштів у загальному розмірі 4000000,00 грн. саме як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх договірних зобов`язань.

Як зазначалося раніше, на суму 972 887,87 грн. відповідач поставив товар, 500 000,00 грн. повернув до подачі позову до суду, а 50 000,00 грн. повернув після звернення позивача до суду з даним позовом. Отже, залишок заборгованості за непоставлений товар складає 2477112,13 грн.

Питання щодо повернення попередньої оплати у випадку непоставки товару врегульовано статтею 693 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Водночас статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, сторони узгодили строк поставки товару до 22.02.2022.

Проте, товар відповідачем в обумовлений строк поставлено не було.

Проаналізувавши подані докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати є підлягають частковому задоволенню в сумі 2477112,13 грн. В частині вимог щодо стягнення 50 000,00 грн. основного боргу суд закриває провадження у справі за відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Крім основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 519 408,08 грн. пені, 113616,19 грн. 3% річних, 704378,78 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Перевіривши розрахунок пені, суд приймає до уваги, що останню слід нараховувати виходячи з суми заборгованості, яка мала місце у певному періоді.

Також слід відзначити, що ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, п. 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України визначає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, суд перерахувавши розмір пені, вважає вірним її нарахування за період з 01.03.2022 по 01.07.2023 (по день завершення карантину у зв`язку з пандемією COVID-19) згідно вимог п. 7 Розділу IX Прикінцевих положень ГК України в сумі 1 662 330,86 грн., зокрема:

- за період з 01.03.2022 до 17.10.2022 на суму боргу 3 027 112,00 грн.

- за період з 18.10.2022 до 30.10.2022 на суму боргу 2 927 112,00 грн.

- за період з 01.11.2022 до 27.11.2022 на суму боргу 2 827 112,00 грн.

- за період з 28.11.2022 по 01.07.2023 на суму боргу 2 627 112,00 грн.

Проте, з урахуванням положень ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені в сумі 519 408,08 грн. в межах пред`явлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд, перевіривши нарахування 3% річних, зазначає, що вірним є нарахування в сумі 120 425,02 грн. за період з 01.03.2022 до 31.07.2023 на суми заборгованості, що періодично змінювались.

Але з урахуванням положень ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд задовольняє вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 113 616,19 грн.

Також здійснивши обрахування річних, суд вважає вірним їх нарахування в сумі 787 714,81 грн., проте враховуючи вимоги ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд задовольняє такі вимоги в сумі 704 378,78 грн.

Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно п. 2 розпорядження ТТП України від 25.02.2022 №3 "Про процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України" що розміщений в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/62989f8bb62c2687708951.pdf установлено, що тимчасово, на період воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати, мають право за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб, засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених п. 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промислового палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 за №44 (5) (із змінами та доповненнями).

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 за №44 (5) (із змінами і доповненнями).

Згідно частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44 (5), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

За результатами розгляду заяви і наданих документів та прийняття рішення уповноваженою особою щодо можливості засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за наявністю підстав, видає Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.10 регламенту).

Суд звертає увагу, що надання Сертифікату Торгово-промисловою палатою України, отриманого у встановленому законодавством порядку, є обов`язковою умовою, оскільки сам лише факт існування форс-мажорних обставин, або лист ТПП України, не звільняє від виконання зобов`язання автоматично. При видачі сертифікату Торгово-промислова палата України засвідчує не тільки форс-мажорні обставини, але і їх безпосередній вплив на конкретне зобов`язання (договір), у якому заявник є стороною (причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань).

Таким чином, господарський суд встановив, що у законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом.

За наведених обставин доводи відповідача щодо необхідності звільнення від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, суд оцінює критично.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду достатніх доказів на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 2 477 112,13 грн. - основного боргу, 519 408,08 грн. - пені, 113 616,19 грн. - 3% річних, 704 378,78 грн. - інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В частині стягнення 50 000,00 грн. основного боргу суд закриває провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору, оскільки даний борг був сплачений відповідачем після звернення позивача до суду.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе" (13523, Житомирська область, Попільнянський район, с. Квітневе, ід. код 00858102)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вєкєта" (65062, м. Одеса, вул. Генуезька, 24Б офіс 520, ід. код 38294827) 2 477 112,13 грн. - основного боргу, 519 408,08 грн. - пені, 113 616,19 грн. - 3% річних, 704 378,78 грн. - інфляційних, а також 57 217,73 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 50000,00 грн. основного боргу за відсутністю предмета спору згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 08.04.24

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1 - позивачу (ід. код 38294827) (рек.)

+ на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1

та ел. пошту адвоката Тромси Є.В.: ІНФОРМАЦІЯ_2

2 - відповідачу (ід. код 00858102) (рек.)

+ на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_3

та ел. пошту адвоката Могильницького В.Ю.: ІНФОРМАЦІЯ_4