Рішення

від 05.04.2024 по справі 910/862/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.04.2024Справа №910/862/24

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шостпродторг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Круїз Продукт"

про стягнення заборгованості у розмірі 320 899,06 грн,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Шостпродторг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Круїз Продукт" про стягнення заборгованості у розмірі 320 899,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Шостпродторг" вказує, що ним на виконання своїх зобов`язань за Договором поставки №384 від 07.05.2018 та згідно видаткової накладної №РН-0000008 від 12.01.2022 було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Круїз Продукт" борошно в кількості 22 000 кг вартістю 288 288,00 грн з ПДВ, в той час як відповідачем частково оплачено даний товар - у сумі 108 288,00 грн, у зв`язку з чим в останнього виник борг у розмірі 180 000,00 грн.

Крім того, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором поставки №384 від 07.05.2018, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Круїз Продукт" інфляційних втрат у розмірі 86 662,19 грн, 3% річних у розмірі 16 546,18 грн та пені у розмірі 37 690,69 грн, нарахованих за період з 12.01.2022 по 22.01.2024.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Шостпродторг" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести судові витрати на оплату судового збору у розмірі 3 850,80 грн та на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн, докази понесення яких будуть подані в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2024 відкрито провадження у справі №910/862/24; визнано справу малозначною та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу..

Відповідно частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Вказана ухвала суду від 26.01.2024 була надіслана відповідачу 30.01.2024 на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 150), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, та у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення №0600246484101 була вручена Товариству з обмеженою відповідальністю "Круїз Продукт" 02.02.2024.

Згідно пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Таким чином, керуючись приписами п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 26.01.2024 є 02.02.2024 (день проставлення у поштовому повідомленні №0600246484101 відмітки про вручення судового рішення).

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 26.01.2024 у справі №910/862/24 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Круїз Продукт" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом двадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Круїз Продукт" вправі було подати відзив на позов у строк до 22.02.2024 включно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, відтак справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

07.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Круїз Продукт" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шостпродторг" (постачальник) укладено Договір поставки №384 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується продати (поставити), а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, зазначених у цьому договорі.

Найменування, кількість, ціна і загальна вартість товару визначаються в відповідності з видатковими накладними, які є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.2 Договору).

Пунктом 2.3 Договору визначено, що постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару на умовах навантаження в автотранспорт покупця зі складу постачальника за адресою: Сумська обл., м. Кролевець, вул. Андріївська, 10.

Датою поставки вважається дата виписки товарної накладної (п. 2.4 Договору).

За умовами п.п. 2.5, 2.6, 2.7 Договору приймання за кількістю та якістю здійснюється покупцем у місці поставки товару. При прийманні товару покупець перевіряє відповідність товару відомостям, вказаним в супровідних документах, після чого підписує видаткову накладну. При наявності невідповідності поставленого товару супровідним документам складається акт про невідповідність. Сторони дійшли до згоди, що претензії по кількості, якості та пакуванню товару після підписання видаткової накладної на товар постачальником не приймаються.

У пункті 3.1 Договору вказано, що термін оплати: попередня оплата товару.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що за прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення.

У пункті 4.4 Договору сторони домовились, що термін позовної давності за цим договором встановлюється у три роки згідно із ст. 259 ЦК України.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання та вважається таким, що укладений на невизначений термін, якщо одна із сторін не виявить бажання розірвати договір попередивши про це іншу сторону за п`ять днів (п. 6.1 Договору).

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що відповідачем частково було оплачено товар, поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Шостпродторг" за Договором, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Круїз Продукт" боргу у розмірі 180 000,00 грн, а також інфляційних втрат у розмірі 86 662,19 грн, 3% річних у розмірі 16 546,18 грн та пені у розмірі 37 690,69 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 165, 173, 174, 175, 193, 265, 267 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 655, 662, 663, 668, 689, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Із наявної в матеріалах справи видаткової накладної №РН-0000008 від 12.01.2022 вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Шостпродторг" було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Круїз Продукт" борошно у кількості 22 000 кг вартістю 288 288,00 грн з ПДВ.

Вказана видаткова накладна підписана уповноваженими представниками та скріплена печатками сторін. Зокрема від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Круїз Продукт" товар за спірною видатковою накладною був прийнятий Єгіазаряном Мгєром Серьожаївичем, який діяв на підставі довіреності №1 від 12.01.2022.

Також поставка спірного товару підтверджується підписаною представниками та скріпленою печатками сторін товарно-транспортною накладною №6 від 12.01.2022.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що термін оплати: попередня оплата товару.

За приписами статті 251 Цивільного кодексу України вказано, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

З наведеного вбачається, що сторонами у Договору не було погоджено терміну/строку оплати товару.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд відзначає, що нормою ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

З огляду на те, що сторонами не надано доказів погодження строків оплати товару, поставленого за спірною видатковою накладною, суд прийшов до висновку щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень норми ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, відповідач повинен був оплатити поставлений позивачем за видатковою накладною №РН-0000008 від 12.01.2022 товар до 13.01.2024 включно.

Із наданої позивачем фільтрованої виписки по банківському рахунку за період з 16.05.2023 по 24.11.2023 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Круїз Продукт" частково та з простроченням сплачувало за поставлений згідно видаткової накладної №РН-0000008 від 12.01.2022 товар, а саме:

- 16.05.2023 сплачено кошти у розмірі 15 000,00 грн;

- 24.05.2023 сплачено кошти у розмірі 5 000,00 грн;

- 06.06.2023 сплачено кошти у розмірі 8 288,00 грн;

- 14.06.2023 сплачено кошти у розмірі 10 000,00 грн;

- 04.07.2023 сплачено кошти у розмірі 10 000,00 грн;

- 12.07.2023 сплачено кошти у розмірі 10 000,00 грн;

- 21.08.2023 сплачено кошти у розмірі 10 000,00 грн.

Крім того, платіжною інструкцією №28 від 19.01.2024 підтверджується перерахування відповідачем позивачу коштів у розмірі 50 000,00 грн в рахунок оплати поставленого згідно видаткової накладної №РН-0000008 від 12.01.2022 товару.

Таким чином, загалом Товариством з обмеженою відповідальністю "Круїз Продукт" було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Шостпродторг" кошти в оплату поставленого за видатковою накладною №РН-0000008 від 12.01.2022 товару у розмірі 118 288,00 грн.

Доказів оплати товару в іншій частині - у розмірі 170 000,00 грн (288 288,00 грн вартості товару - 118 288,00 грн оплат) матеріали справи не містять, а відповідачем суду не надано.

Натомість позивач вказує, що відповідачем було сплачено в рахунок оплати товару лише кошти у розмірі 108 288,00 грн. Невірний обрахунок позивачем суми сплачених відповідачем коштів полягає у тому, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Шостпродторг" виходило з того, що 16.05.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Круїз Продукт" було перераховано кошти у розмірі 5 000,00 грн, однак із банківської виписки вбачається, що відповідачем було перераховано суму коштів у розмірі 15 000,00 грн.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на приписи ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України наявність та розмір боргу (170 000,00 грн) Товариства з обмеженою відповідальністю "Круїз Продукт" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідачем було прострочено виконання своїх грошових зобов`язань з оплати поставленого позивачем за Договором товару, у зв`язку з чим позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Шостпродторг" підлягає частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Круїз Продукт" підлягає стягненню борг у розмірі 170 000,00 грн.

Крім того, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Круїз Продукт" інфляційних втрат у розмірі 86 662,19 грн, 3% річних у розмірі 16 546,18 грн та пені у розмірі 37 690,69 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений законодавством строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Круїз Продукт" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із викладеного у позовній заяві розрахунку пені, Товариством з обмеженою відповідальністю "Шостпродторг" нараховується Товариству з обмеженою відповідальністю "Круїз Продукт" пеня на суму боргу у розмірі 288 288,00 грн за період з 12.01.2022 по 16.05.2023.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що за прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення.

З аналізу умов пункту 4.1 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (подвійна облікова ставка Національного банку України), порядок нарахування пені (від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення), однак не визначено строк нарахування пені.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України унормовано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом, враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими обмежено нарахування пені піврічним строком, однак відповідно до п. 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, постановою Кабінетом Міністрів України №211 від 11.03.2020 по всій території України було введено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та строки дії карантину були продовженими до 30.06.2023 (згідно постанови Кабінету Міністрів України №383 від 25.04.2023).

Таким чином, строки нарахування пені, які встановлені у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, були продовженими до закінчення дії карантину - до 30.06.2023.

Окрім того, статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, є неправомірним нарахування пені за 12 та 13 січня 2022 року, оскільки в цей період відповідач не був таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з оплати товару.

Також день фактичного виконання (часткової сплати) зобов`язання не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, оскільки пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №927/1091/17 та від 08.05.2019 у справі №910/9078/18.

Відтак, з огляду на заявлений позивачем період нарахування пені, правомірним є нарахування пені на суму боргу у розмірі 288 288,00 грн за період з 14.01.2022 по 15.05.2023 та на суму боргу у розмірі 273 288,00 грн за 16.05.2023.

Здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" та керуючись імперативними приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що, незважаючи на невірне визначення позивачем суми боргу та періодів нарахування пені, вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Круїз Продукт" пені у розмірі 37 690,69 грн є правомірною.

Також із викладеного у змісті позовної заяви розрахунку вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Шостпродторг" нараховуються Товариству з обмеженою відповідальністю "Круїз Продукт" 3% річних та інфляційні втрати за період з 12.01.2022 по 22.01.2024.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з врахуванням визначеної судом дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання, та з врахуванням дат та сум здійснених відповідачем часткових оплат, а також зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог в частині вимоги про стягнення інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Круїз Продукт" інфляційних втрат у розмірі 86 662,19 грн та 3% річних у розмірі 16 286,93 грн.

Відмінність між заявленою позивачем до стягнення сумою 3% річних та сумою 3% річних, стягнення якої є правомірним, полягає у тому, що із розрахунку вбачається, що позивачем нараховувались 3% річних на два дні, які передували даті, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань, а також відповідач нараховував 3% річних на дати, в якій відповідач здійснював часткові оплати, без врахування зменшення суми боргу на суму часткової оплати у відповідні дні.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шостпродторг" підлягають частковому задоволенню, а з Товариства з обмеженою відповідальністю "Круїз Продукт" підлягає стягненню сума боргу у розмірі 170 000,00 грн, пеня у розмірі 37 690,69 грн, 3% річних у розмірі 16 286,93 грн та інфляційні втрати у розмірі 86 662,19 грн.

Щодо розподілу між сторонами судового збору.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "Шостпродторг" заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача коштів у загальному розмірі 320 899,06 грн.

Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Шостпродторг" повинне було сплатити судовий збір у розмірі 3 850,79 грн (320 899,06 грн х 0,015 х 0,8).

В той же час, Товариством з обмеженою відповідальністю "Шостпродторг" в особі Адвокатського об`єднання "Статус-К" "Ковальов і Партнери" за звернення до Господарського суду міста Києва із майновою вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Круїз Продукт" коштів у загальному розмірі 320 899,06 грн сплачено судовий збір у розмірі 3 850,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №126 від 22.01.2024.

Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 0,01 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, судовий збір у сумі 0,01 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі №910/862/24, а може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила - Адвокатського об`єднання "Статус-К" "Ковальов і Партнери".

Щодо судового збору, який підлягав сплаті позивачем за звернення до суду із даним позивом, - 3 850,79 грн, то суд відзначає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шостпродторг" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Круїз Продукт" (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 150; ідентифікаційний код 32245968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шостпродторг" (41100, Сумська обл., м. Шостка, вул. Садовий Бульвар, буд. 5; ідентифікаційний код 36079756) борг у розмірі 170 000 (сто сімдесят тисяч) грн 00 коп., пеню у розмірі 37 690 (тридцять сім тисяч шістсот дев`яносто) грн 69 коп., 3% річних у розмірі 16 286 (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят шість ) грн 93 коп., інфляційні втрати 86 662 (вісімдесят шість тисяч шістсот шістдесят дві) грн 19 коп. та судовий збір у розмірі 3 727 (три тисячі сімсот двадцять сім) грн 68 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.04.2024.

Суддя Р.В. Бойко