Рішення

від 25.03.2024 по справі 910/19558/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2024Справа № 910/19558/23Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Запарі А.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»

до: 1. Приватного підприємства «Центр комплектації будівельних об`єктів №1»

2. ОСОБА_1

про стягнення 401 680,50 грн,

Представники сторін: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до Приватного підприємства «Центр комплектації будівельних об`єктів №1» та ОСОБА_1 про стягнення 401 680,50 грн, з яких: 244 243,94 грн - заборгованість за кредитом, 157 436,56 грн - заборгованість за процентами.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем-1 як боржником та відповідачем-2 як його поручителем зобов`язань зі своєчасного погашення заборгованості за Кредитним договором № 011/16826/00829986 від 26.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/19558/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.01.2024.

При відкритті провадження судом враховано, що місцезнаходження відповідача-2 - ОСОБА_1 є м. Чистякове (Торез), Донецької області, тобто тимчасово окупована територія України, куди неможливо направити поштову кореспонденцію, у зв`язку з чим вирішено повідомляти вказаного учасника справи про прийняті судові рішення та про дати судових засідань у справі шляхом оприлюднення відповідних оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України.

22.01.2024 о 12:08 год. у місті Києві оголошено повітряну тривогу, що унеможливило знаходження представників учасників судового процесу та працівників суду в приміщенні Господарського суду міста Києва, у зв`язку з чим призначене підготовче засідання не відбулось.

За таких обставин суд ухвалою від 22.01.2024 підготовче засідання в даній справі призначив на 26.02.2024.

В підготовче засідання 26.02.2024 позивач та відповідачі своїх представників не направили, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлялися належним чином.

В той же час, 23.02.2024 від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи у всіх судових засіданнях без участі його представника.

Враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд, дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.03.2024.

В судове засідання 25.03.2024 позивач та відповідачі своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд уважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за їх відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання не здійснювалось.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Отже, в судовому засіданні 25.03.2024 судом прийнято рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.02.2020 між Приватним підприємством «Центр комплектації будівельних об`єктів №1» (надалі - позичальник, боржник, відповідач-1) та Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (надалі - кредитор, Банк) укладено Кредитний договір № 011/16826/00829986 (надалі - Кредитний договір).

Згідно з п. 1.1. Кредитного договору Банк зобов`язався надати кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 250 000,00 грн., а позичальник зобов`язався використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до графіку погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів та комісії, а також виконати інші обов`язки, визначені договором.

За умовою п. 1.3 Кредитного договору (урахуванням додаткової угоди № 2 від 24.12.2020 до Кредитного договору) кінцевий термін погашення кредиту - 26.11.2023 або інша дата визначена відповідно до п. 5.4 або статті 8 Договору.

Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, протягом строку фактичного користування Кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного п. 1.3. договору включно, позичальник зобов`язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 22% річних.

Згідно з умовами п. 5.7 Кредитного договору кредитор зобов`язаний вести облік платежів в рахунок погашення заборгованості і на вимогу позичальника, проводити звірку розрахунків та надавати інформацію про поточний стан заборгованості позичальника за договором. Сторони погоджуються, що остаточною підставою для визначення будь-яких грошових зобов`язань позичальника перед кредитором за договором є дані аналітичного обліку та розрахунки, що ведуться установою кредитора.

Відповідно до п. 5.8 Кредитного договору вимоги кредитора щодо погашення заборгованості позичальника за договором підлягають задоволенню у такій черговості: сплата пені, штрафу за Договором; сплата прострочених нарахованих процентів; погашення простроченої заборгованості за кредитом; сплата нарахованих процентів; погашення поточної заборгованості за кредитом; сплата інших платежів, передбачених договором та/або договорами забезпечення.

Водночас кредитор на власний розсуд має право направити грошові кошти, отримані від позичальника для погашення заборгованості, на погашення простроченої заборгованості за договором, у разі її наявності.

Пунктом 11.5 Кредитного договору встановлено, що до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням договору, додаткових угоди до нього застосовується загальний строк позовної давності тривалість в три роки. До всіх інших правовідносин в т.ч. пов`язаних з виконанням договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у п`ять років.

Кредитний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань за договором (п. 12.1. Кредитного договору).

Пунктом 3.4. додаткової угоди № 2 від 24.12.2020 до Кредитного договору погоджено, що позичальник зобов`язується здійснити погашення заборгованості у майбутньому у складі щомісячних платежів відповідно до Графіка погашення заборгованості за кредитом та сплати процентів, що є додатком №1 до цієї додаткової угоди.

Відповідно до анкети-заяви на отримання кредиту відповідача-1, Банком було надано Приватному підприємству «Центр комплектації будівельних об`єктів №1» кредиті кошти у загальному розмірі 250 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку АТ «Райффайзен Банк» за здійсненими операціями з 26.02.2020 по 25.02.2021.

26.02.2020 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки № 011/16826/00829986/П (надалі - Договір поруки), відповідно до п. 1.1. якого (з урахуванням додаткового договору № 1 від 24.12.2020) поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть в майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов`язаний: повернути кредит в розмірі 250 000,00 грн в порядку, передбаченому Кредитним договором, не пізніше 26.11.2023, або іншої дати, визначеної відповідно до умов Кредитного договору; сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 22% річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов Кредитного договору, у т.ч. на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим договором; сплатити комісії в розмірах, передбачених Кредитним договором; сплатити пеню, штрафи, передбачені Кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки кредитора, пов`язані з неналежним виконанням позичальником умов Кредитного договору.

30.11.2021 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (новий кредитор) було укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-47, відповідно до якого Банк відступив на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (портфель заборгованості).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 15.12.2021 до договору відступлення права вимоги № 114/2-47, Банком відступлено право вимоги за Кредитним договором № 011/16826/00829986, що укладений з Приватним підприємством «Центр комплектації будівельних об`єктів №1».

Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до Приватного підприємства «Центр комплектації будівельних об`єктів №1», а АТ «Райффайзен Банк Аваль» втратило такі права.

16.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір № 16-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у т.ч. за Кредитним договором № 011/16826/00829986 від 26.02.2020, що укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та Приватним підприємством «Центр комплектації будівельних об`єктів №1».

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло право грошової вимоги до Приватного підприємства «Центр комплектації будівельних об`єктів №1», а ТОВ «Вердикт Капітал» втратило такі права.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що Банк належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором перед відповідачем-1, натомість останній умови вказаного договору не виконав, а саме, не здійснив своєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у загальному розмірі 401 680,50 грн, яка підлягає сплаті на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР». Водночас, враховуючи, що зобов`язання відповідача-1 перед Банком за Кредитним договором було забезпечено шляхом укладення Договору поруки, за яким відповідач-2 взяла на себе обов`язок відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, позивач просить стягнути наявну заборгованість з відповідачів солідарно.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між Банком та відповідачем-1 Кредитний договір є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

За умовами ст. 10561 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Банком було надано відповідачу-1 кредит у розмірі 250 000,00 грн.

Однак, відповідачем-1 було порушено умови Кредитного договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів у визначені цим договором строки, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованості за Кредитним договором.

Враховуючи умови Кредитного договору та обумовлені ним строки погашення позичальником кредиту, суд приходить до висновку, що строк для виконання відповідачем-1 свого грошового зобов`язання є таким, що настав. Доказів того, що відповідачем-1 виконано своє зобов`язання матеріали справи не містять.

Згідно із наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості по Кредитному договору, заборгованість позичальника за кредитом станом на 13.12.2021 становить 244 243,94 грн - заборгованість за кредитом, 56 005,07 грн. - заборгованість за процентами.

При цьому, за розрахунком станом на 19.10.2023 заборгованість відповідача-1 за кредитом складає 244 243,94 грн, а заборгованість за процентами - 157 436,56 грн, нарахованих за період з 30.11.2021 по 19.10.2023.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості по тілу кредиту та процентам, суд дійшов висновку про його обґрунтованість та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.

Відповідач-1 викладених у позові обставин та розміру заборгованості за Кредитним договором не спростував, як і не надав доказів, які б підтверджували погашення заборгованості по кредиту та процентах.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання Банком кредитних коштів та факт порушення відповідачем-1 своїх зобов`язань в частині повного їх повернення у встановленому договором порядку і строки підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

При цьому, позивач заявив позовні вимоги про стягнення суми заборгованості з відповідачів солідарно, з огляду на те, що 26.02.2020 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 011/16826/00829986/П, відповідно до п. 1.1. якого (з урахуванням додаткового договору № 1 від 24.12.2020) поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть в майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені Кредитним договором, у тому числі, при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань (п. 1.2. Договору поруки).

Пунктом 2.1. Договору поруки встановлено, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань, поручитель та позичальник відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов`язань в порядку та строки, встановлені Кредитним договором, кредитор набуває права вимоги до поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними забезпеченими зобов`язаннями.

Згідно з п. 2.2. Договору поруки поручитель зобов`язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов`язань протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі.

Пунктом 7.2. Договору поруки встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печаткою кредитора. Строк поруки, що встановлена Договором, за кожним забезпеченим зобов`язанням становить 5 років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання. Порука для відповідного забезпеченого зобов`язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо Кредитор у межах цього строку пред`явив вимогу до Поручителя.

За умовами ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини 3 цієї статті Кодексу особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як передбачено ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Так, суд встановив, що позивачем надано в матеріали справи повідомлення-вимогу б/н б/д, адресовану ОСОБА_1 , втім доказів направлення цієї вимоги відповідачу-2 у матеріалах справи відсутні, а список згрупованих відправлень від 08.11.2023 не є належним доказом такого відправлення, оскільки містить відомості лише про надсилання поштового відправлення із повідомленням-вимогою на адресу відповідача-1.

Враховуючи викладене, підстави для солідарного обов`язку відповідача-2, як поручителя виконання відповідачем-1 зобов`язань зі сплати заборгованості по кредиту та процентам за Кредитним договором відсутні, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню лише в частині вимог до Приватного підприємства «Центр комплектації будівельних об`єктів №1». В іншій частині вимог позов задоволенню не підлягає як необґрунтований.

Відтак, оскільки судом встановлено, що відповідач-1 порушив договірні зобов`язання, зокрема, не повернув кредитні кошти у передбачений договором строк та не здійснив в повному обсязі сплату процентів, позовні вимоги про стягнення з нього заборгованості по кредиту у розмірі 244 243,94 грн та 157 436,56 грн заборгованості за процентами підлягають задоволенню.

Водночас, вказана заборгованість підлягає стягненню на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», як особи, яка набула право грошової вимоги до Приватного підприємства «Центр комплектації будівельних об`єктів №1».

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає стягненню з відповідача-1 в сумі 6025,21 грн.

Також позивач просить суд покласти на відповідача-1 витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Згідно частин 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем було подано: договір про надання правової допомоги №02-01/2023 від 02 січня 2023 року; платіжну інструкцію №0394730009 від 01 листопада 2023 року, заявку про надання правової допомоги №11 від 30 жовтня 2023 року, витяг з акту №11 про надання юридичної допомоги від 02 листопада 2023 року.

Згідно з умовами договору про надання правової допомоги №02-01/2023 від 02 січня 2023 року, клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до договору (пункт 4.1. договору).

Клієнт зобов`язується оплатити надані послуги у строк до 60 банківських днів з моменту підписання акту про надання юридичної допомоги (пункт 4.2 договору).

Відповідно до витягу з акту №19 про надання юридичної допомоги від 02 листопада 2023 року, вартість наданих послуг становить 20 000,00 грн.

Як вбачається із платіжної інструкції №0394730009 від 01 листопада 2023 року позивач сплатив адвокатському об`єднанню 20 00,00 грн. за юридичні послуги.

Таким чином суд констатує, що позивачем доведено наявність витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Разом із тим згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги обґрунтованість позовних вимог в частині відповідача-1, а також відсутність заперечень останнього щодо заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу та клопотань про зменшення такого розміру, суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача-1 витрат на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Центр комплектації будівельних об`єктів №1» (вул. Амурська, буд. 4, м. Київ, 03022, ідентифікаційний код 39514250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова 3, офіс 306, ідентифікаційний код 44276926) 244 243 грн. 94 коп. заборгованості за кредитом, 157 436 грн. 56 коп. заборгованості за процентами, 6025 грн 21 коп. судового збору та 20 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 08.04.2024.

Суддя Т.Ю. Трофименко