Рішення

від 25.03.2024 по справі 910/19124/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.2024Справа № 910/19124/23Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Запарі А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВТОРТРЕЙД"

про стягнення 7 584 188,10 грн,

Представники сторін:

Від позивача: Муходінов М.Л. (в режимі відеоконференції),

Від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВТОРТРЕЙД" про стягнення 7 584 188,10 грн попередньої оплати, який обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору № 4/21-Д від 11.01.2021 щодо поставки металобрухту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/19124/23, підготовче засідання призначено на 22.01.2023.

21.12.2023 через систему «Електронний Суд» від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 22.01.2024, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2024 вказану вище заяву представника позивача задоволено.

З метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у даній справі та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом надіслано копію ухвали суду від 19.12.2023 рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02160, м .Київ, вул. Регенераторна, 4. Проте конверт із копією ухвали суду повернувся на адресу суду без вручення відповідачу.

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.

Враховуючи викладене вище, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.12.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

В підготовче засідання 22.01.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, письмового відзиву на позов та будь-яких заяв/клопотань не подавав.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, у зв`язку з неявкою представника відповідача ухвалив відкласти підготовче засідання на 19.02.2024.

22.01.2024 через систему «Електронний Суд» від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні, призначеному на 19.02.2024 та у всіх наступних судових засіданнях у справі № 910/19124/23, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 вказану вище заяву представника позивача задоволено.

В підготовче засідання 19.02.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, будь-яких заяв/клопотань не подавав.

Враховуючи те, що у підготовчому провадженні судом вчинено усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.03.2024.

В судове засідання 25.03.2024 з`явився представник позивача, Представник відповідача в судове засідання не з`явився та будь-яких заяв/клопотань не подавав, поштової кореспонденції, надісланої на належну адресу його місцезнаходження, не отримував.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд уважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності вказаного учасника справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 25.03.2024 відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва установив таке.

11.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРВТОРТРЕЙД" (постачальник) було укладено договір поставки № 4/21-Д (надалі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов`язався поставити позивачу метали чорні вторинні (згідно ДСТУ 4121-2002 «Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови та умов цього Договору) і організувати його доставку в адресу вантажоодержувачу, а позивач зобов`язується прийняти металобрухт і оплатити його вартість.

Ціна, номенклатура і кількість поставленого металобрухту визначаються сторонами в специфікаціях до даного договору, які оформляються по кожному металобрухту. Специфікації, оформлені належним чином і підписані уповноваженими представниками сторін є невід`ємною частиною даного договору (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору позивач здійснює поставку металобрухту залізничним (автомобільним) транспортом з відповідними супровідними документами на умовах DDP - цех або склад позивача, вказаного у відповідній специфікації до договору.

Пунктом 3.2. Договору встановлено, що вантажоодержувачами металобрухту за цим Договором є (найменування конкретного вантажоодержувача зазначається у відповідній специфікації до цього договору): ПРАТ «МК«АЗОВСТАЛЬ», ПАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ», ПРАТ «ММК ІМ. ІЛЛІЧА», ТОВ «МЕТІНВЕСТ-МРМЗ», ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТКОМБІНАТ», ТОВ «МЕТІНВЕСТ-КРМЗ».

У специфікаціях може бути визначений інший вантажоодержувач відмінний від зазначених вище.

Пунктом 3.5. Договору сторони обумовили, що строк поставки металобрухту визначається у відповідних специфікаціях до цього договору. Поставки металобрухту на умовах цього договору та відповідної специфікації здійснюються постачальником в період, на який укладена така специфікація. У випадках, коли позивачем здійснено передоплату за металобрухт, металобрухт повинен бути поставлений відповідачем не пізніше останнього числа місяця наступного за місяцем здійснення платежу.

Відповідно до п. 3.6. Договору, якщо інше не обумовлено сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору, ціни на металобрухт, зазначені у відповідних специфікаціях, діють на дату відвантаження металобрухту. Ціни на металобрухт розуміються на умовах поставки, відповідно до яких здійснюється поставка металобрухту.

Датою відвантаження металобрухту є:

(а) при поставці металобрухту залізничним транспортом - дата штемпеля станції відправлення, зазначена в графі 56 залізничної накладної при оформленні перевізного документа на паперовому носії (при оформленні перевізного документа в електронному вигляді - дата, зазначена в графі 56 електронної залізничної накладної);

(б) при поставці металобрухту автомобільним транспортом - дата виписки вантажоодержувачем приймально-здавального акту форми № 19.

Датою поставки металобрухту вважати дату виписки Вантажоодержувачем приймально-здавальних актів ф. № 69 або ф. № 19.

Право власності, ризики і вигоди на Металобрухт переходять до Покупця в момент прийняття його в пункті призначення Вантажоодержувачем, що підтверджується актами встановленої форми (ф. № 69 або ф. № 19).

Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2021 (п. 10.1. Договору).

Сторонами були укладені додаткові угоди до Договору, якими строк дії цього договору продовжувався та востаннє продовжений до 01.08.2023.

Протягом 2021-2022 років сторонами були погоджені та підписані Специфікації, загальна сума вартості металобрухту по яким становить 629 005 627,24 грн.

На виконання умов Договору відповідач протягом 2021-2022 років здійснив поставку металобрухту на загальну суму 627 893 747,45 грн, що підтверджується наявними в матеріалами справи копіями видаткових накладних.

В свою чергу, позивач здійснив оплату товару у сумі 635 477 935,55 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що поставку оплаченого позивачем товару відповідач здійснив частково на суму 627 893 747,45 грн., решту товару не поставив, кошти до цього часу не повернув. У зв`язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 7 584 118,10 грн здійсненої позивачем попередньої оплати, на яку відповідачем не поставлено металобрухту за Договором.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до норм ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач здійснив попередню оплату товару на суму 635 477 935,55 грн, що підтверджується довідкою Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» № КНО-52.5.2.1/343 від 03.10.2023.

Як встановлено судом, відповідачем поставка товару здійснена частково на суму 627 893 747,45 грн, в той час як поставка відповідачем товару на залишок сплаченої позивачем попередньої оплати у розмірі 7 584 188,10 грн не здійснено, чого відповідачем не спростовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Вказану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження поставки відповідачем позивачу товару на спірну суму або повернення грошових коштів в сумі 7 584 188,10 грн.

За наведених вище обставин судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання за Договором, не здійснив поставку товару та не здійснив повернення суми попередньої оплати в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 7 584 188,10 грн, факт існування якої позивачем належним чином доведений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому позивачем обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВТОРТРЕЙД" (вул. Регенераторна, буд. 4, м. Київ, 02160, ідентифікаційний код 43881244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС" (Південне шосе, буд. 80, каб. 11, м. Запоріжжя, 69008, ідентифікаційний код 24819472) борг у розмірі 7 584 188 грн. 10 коп., судовий збір у розмірі 113 762 грн. 82 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 08.04.2024.

Суддя Т.Ю. Трофименко