Рішення

від 08.04.2024 по справі 910/962/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.04.2024Справа № 910/962/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Вагон Сервіс»

про стягнення 118 107,76 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Вагон Сервіс» (далі - відповідач) про стягнення 118 107,76 грн. штрафу, нарахованого за неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами 31.07.2023 року договору поставки № ЦЗВ-03-02723-01.

Ухвалою від 30.01.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/962/24, вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановив відповідачу строк на подання відзиву - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з інформацією програми «Діловодство спеціалізованого суду», у відповідача відсутній електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, у зв`язку з чим суд надсилав копію ухвали про відкриття провадження у справі № 910/962/24 такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 30.01.2024 року про відкриття провадження у справі № 910/962/24 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04082, місто Київ, вулиця Пріорська, будинок 21. Відповідно до поштового повідомлення з трек-номером № 0600252536881, відомості про яке містяться на вебресурсі відслідковування поштових відправлень Укрпошти, відповідач означену ухвалу суду отримав 05.03.2024 року.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2024 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.07.2023 року між філією «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Вагон Сервіс» (постачальник) було укладено договір поставки № ЦЗВ-03-02723-01 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до Специфікації, що є невід`ємною частиною цього Договору, а покупець - прийняти та оплатити цей товар на умовах Договору.

Означений правочин, а також Специфікація до нього, підписані уповноваженими представниками його сторін та скріплені відбитками печаток наведених контрагентів.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Договору найменування товару (продукції): частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини до систем кондиціювання повітря пасажирський вагонів). Кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у Специфікації до цього Договору.

Згідно з пунктом 4.1 Договору постачальник здійснює поставку товару автомобільним або залізничним транспортом на умовах CPT (Перевезення сплачено до…) пункт призначення - згідно з рознарядкою покупця відповідно до «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року. У випадку наявності розбіжностей між умовами Договору та Правилами «ІНКОТЕРМС» у редакції 2020 року, умови цього Договору матимуть перевагу.

За умовами пункту 4.2 Договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії Договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання Товару. Строк поставки товару - протягом 30-ти (тридцяти) календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем. Місце поставки - згідно з рознарядкою покупця. Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.

У пункті 4.5 Договору його сторони погодили, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів:

- на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому Договорі (листом оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);

- вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис;

- шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому Договорі) сканкопії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.

Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної (пункт 4.6 Договору).

Згідно з пунктом 6.3 Договору його загальна ціна становить 6 560 277,47 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20 %: 1 312 055,49 грн., усього з ПДВ: 7 872 332,96 грн. Ціна Договору включає в себе обов`язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб, пов`язані з виконанням цього Договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов`язаних з виконанням цього Договору, не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціну цього Договору.

Відповідно до пункту 8.3.1 наведеного правочину постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим Договором.

За умовами пункту 9.3.1 Договору при порушенні строків постачання постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 (п`ятнадцять) % від вартості непоставленого у строк товару на умовах, передбачених у пункті 4.2 цього Договору, а за прострочення понад 15 (п`ятнадцять) календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) % від вартості непоставленого у строк товару за кожен день прострочення. При цьому, постачальник не звільняється від виконання своїх зобов`язань допоставити товар, якщо про інше його не попередив письмово покупець.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору 20.10.2023 року замовник направив на визначену у Договорі електронну адресу постачальника (vagoncervice@gmail.com) рознарядку від 20.10.2023 року № ЦЗВ-20/3994 на поставку запасних частин до пасажирських вагонів на загальну суму 787 385,04 грн. з ПДВ. Вантажоодержувач - відділ матеріальних ресурсів філії «ЦЗВ» АТ «Українська залізниця», Київська область, місто Фастів, вулиця Шевченка, 48.

Означена рознарядка 23.10.2023 року була додатково направлена на адресу відповідача засобами поштового зв`язку, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями фіскального чека від 23.10.2023 року, накладної № 0304911159855 та опису вкладення у відповідне відправлення № 0304911159855.

Обґрунтовуючи пред`явлені вимоги, позивач вказував, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Вагон Сервіс» взятий на себе за спірним Договором обов`язок щодо вчасної поставки передбаченого рознарядкою від 20.10.2023 року № ЦЗВ-20/3994 товару в установлений Договором строк (тобто до 19.11.2023 року включно) виконав неналежним чином, поставивши вказаний у наведеній рознарядці товар лише 05.12.2023 року та допустивши прострочення поставки цього товару на загальну суму 787 385,04 грн.

На підтвердження вищевказаної обставини позивач долучив до матеріалів справи копію відповідної видаткової накладної від 05.12.2023 року № 200 та товарно-транспортної накладної від 05.12.2023 року № 199.

З огляду на викладене, позивач нарахував до стягнення з відповідача штраф у розмірі 118 107,76 грн., що становить 15 % від вартості непоставленого в строк товару на загальну суму 787 385,04 грн.

Листом від 07.12.2023 року № ЦЗВ-20/4824 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Вагон Сервіс» із претензією про сплату нарахованого відповідачу штрафу в розмірі 118 107,76 грн. Проте, відповідач означену претензію залишив без задоволення.

Враховуючи наведені обставини, а також відсутність правових підстав для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Вагон Сервіс» від відповідальності за несвоєчасну поставку погодженого сторонами у рознарядці від 20.10.2023 року № ЦЗВ-20/3994 обсягу товару, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з постачальника штрафу в розмірі 118 107,76 грн. у примусовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням такого.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання щодо поставки позивачу вказаного у рознарядці від 20.10.2023 № ЦЗВ-20/3994 товару в строк, визначений за домовленістю сторін у пункті 4.2 Договору.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем обов`язку щодо поставки замовнику передбаченого укладеним між сторонами Договором та рознарядкою від 20.10.2023 року № ЦЗВ-20/3994 товару, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Вагон Сервіс» 118 107,76 грн. штрафу, що становить 15 % від вартості непоставленого в строк товару на загальну суму 787 385,04 грн. (поставленого з простроченням згідно із видатковою накладною від 05.12.2023 року № 200).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 2 даної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зі змісту положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що остання носить диспозитивний характер, оскільки передбачає можливість встановлення сторонами розміру штрафних санкцій безпосередньо в укладеному між ними договорі.

Як було зазначено вище, у пункті 9.3.1 Договору його сторони погодили, що за порушення строків поставки постачальник оплачує замовнику, зокрема, штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафу, суд вважає його арифметично правильним та таким, що відповідає положенням чинного законодавства та умовам Договору, у той час як відповідачем контррозрахунку заявленої до стягнення суми штрафу надано суду не було, як і не наведено обґрунтованих доводів щодо арифметичних дефектів виконаного позивачем розрахунку.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження вчасної поставки товару за Договором чи добровільного погашення заявленої до стягнення суми штрафу.

Враховуючи вищенаведені обставини, а також зважаючи на неналежне виконання відповідачем взятих на себе обов`язків за Договором, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Вагон Сервіс» (04082, місто Київ, вулиця Пріорська, будинок 21; код ЄДРПОУ 37269467) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії «Центр забезпечення виробництва» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03049, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 11/15; код ЄДРПОУ ВП 40081347) 118 107 (сто вісімнадцять тисяч сто сім) грн. 76 коп. штрафу та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 08.04.2024 року.

Суддя В.С. Ломака