Рішення

від 08.04.2024 по справі 910/590/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.04.2024Справа № 910/590/24

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім

"АВТОСТРАДА"

вул. Праведників світу, 4-А, каб.208, м. Вінниця, Вінницька обл., 21036

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший трубний завод"

вул. Резервна, 8А, м. Київ, 04074

про стягнення 90 491,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АВТОСТРАДА" (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший трубний завод" (далі-відповідач) про стягнення 90 491,54 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.01.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/590/24 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Повідомленням про доставлення процесуального документу до електронного кабінету особи підтверджується отримання відповідачем 23.01.2024 ухвали суду від 22.01.2024.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/590/24 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

27.11.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АВТОСТРАДА» (код ЄДРІІОУ: 43420368) (далі також - Позивач або Товариство або Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРШИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРІІОУ: 34427263) (далі також - Відповідач або Постачальник) укладено договір поставки № 054 щодо поставки труб поліетиленових ПЕ 100 SDR 11 D 800 (далі також - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник на умовах цього Договору зобов`язується передавати у власність (здійснювати поставку) у зумовлені строки Покупцеві Трубу поліетиленову ПЕ 100 SDR 11 D 800 (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується приймати і оплачувати вартість вказаного Товару.

Асортимент Товару, ціна, інші його характеристики, кількість Товару, місце поставки можуть погоджуватися Сторонами в Специфікаціях або, якщо відсутня чинна Специфікація, безпосередньо у видаткових чи товарно-транспортних накладних в залежності від способу оформлення документів на конкретну партію Товару (п. 1.2. Договору).

27.11.2023 року сторони на виконання умов Договору підписали Додаток (Специфікацію) № 1, якою передбачили поставку Труби ПЕ 100 SDR 11 1) 800 (далі також - Товар) у кількості 530 метрів загальною вартістю 8 589 816,00 грн

П. 1 Специфікації передбачено наступні умови оплати: 50% попередня оплата, кінцевий розрахунок - протягом трьох днів з моменту відвантаження.

На виконання умов Договору та відповідно до виставленого рахунку на оплату Товариство виконало умови Специфікації в повному обсязі щодо оплати товару, більше того - здійснило попередню оплату за Товар у розмірі 100%, що підтверджується платіжною інструкцією № 4553 від 28.11.2023 року.

Звертаючись до суду із позовом, Позивач вказує, що він як Покупець повністю виконав свої зобов`язання щодо оплати Товару до моменту його отримання.

Строк поставки Сторони у Специфікації передбачили наступний: партія 117м - 04.12.2023; партія 117м - 07.12.2023; партія 117м - 11.12.2023; партія 117м - 14.12.2023; партія 62м - 18.12.2023.

З пояснень Позивача вбачається, що в строк, зазначений у Специфікації, Відповідач товар не поставив та порушив строки поставки, а саме: партія 117м - 04.12.2023 - не поставлена; партія 117м - 07.12.2023 - не поставлена; партія 117м - 11.12.2023 - не поставлена; партія 117м - 14.12.2023 - не поставлена; партія 62м- 18.12.2023 - поставлена.

Водночас, як вказує Позивач, поставка товару Відповідачем здійснювалась наступним чином: 18.12.2023 року - здійснено поставку у кількості 104 м; 18.12.2023 року - здійснено поставку у кількості 117 м; 21.12.2023 року - здійснено поставку у кількості 117 м; 25.12.2023 року - здійснено поставку у кількості 117 м, 08.01.2024 року - здійснено поставку у кількості 37,5 м.

Отже, за твердженням Позивача, котре належними та допустимими доказами не спростовано Відповідачем, станом па дату написання даного позову кількість не поставленого товару складає 37,5 м.

Позивач зазначає, що Відповідачу неодноразово направлялись претензії про порушення строків поставки та з вимогою сплати штрафних санкцій, в тому числі претензія від 11.12.2023 року № 1717/23, претензія б/н від 06.12.2023 року. Дані претензії Відповідачем були проігноровані, відповіді не надходили.

За твердженням Позивача, котре жодними належним та допустимими доказами не спростовано Відповідачем, відповідно до умов Договору Позивач свої зобов`язання виконав своєчасно та у повному обсязі. Проте, Відповідач не здійснив поставку Товару у строки, передбачені умовами Договору, а також в обумовлений строк Відповідач не здійснив сплату суми штрафних санкцій згідно з умовами Договору.

Таким чином, звертаючись до суду із позовом Позивач просить стягнути із Відповідача 90 491,54 грн. - пені за прострочення терміну поставки.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 612 ЦК України зазначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

У відповідності до пункту 7.2 Договору, в разі порушення Постачальником строків поставки партії Товару, погодженої Сторонами. Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ віл вартості партії Товару, поставка якої була прострочена з вини Постачальника, за кожен день затримки, але не більше ніж вартість відповідної партії Товару чи її частини. Постачальник, зокрема, не буде визнаватися винним у прострочені поставки Товару у випадку затримки подання транспорту Покупця чи його перевізника для завантаження Товару згідно з умовами договору.

Також пунктом 7.4 Договору Сторони погодили, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки за цим Договором встановлюється терміном у два роки. Обмеження, визначені ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не застосовуються.

З матеріалів справи судом встановлено, що Відповідач, порушуючи взяті на себе договірні зобов`язання, поставив Товар з порушенням строків, визначених Договором поставки від 27.11.2023.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, що фактично поставка Товару відбулася з простроченням відповідно до видаткових накладних, що міститься у справі: 18.12.2023 року - здійснено поставку у кількості 104 м; 18.12.2023 року - здійснено поставку у кількості 117 м; 21.12.2023 року - здійснено поставку у кількості 117 м; 25.12.2023 року - здійснено поставку у кількості 117 м, 08.01.2024 року - здійснено поставку у кількості 37,5 м.

Таким чином, обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказує, що він має право нарахувати Відповідачу пеню за прострочення виконання останнім зобов`язання.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та встановив, що заявлена до стягнення сума пені є арифметично правильною та відповідно обґрунтованою. З огляду на що, суд задовольняє вимогу про стягнення із відповідача 90 491,54 грн. - пені.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший трубний завод" (вул. Резервна, 8А, м. Київ, 04074; код ЄДРПОУ 34427263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "АВТОСТРАДА" (вул. Праведників світу, 4-А, каб.208, м. Вінниця, Вінницька обл., 21036; код ЄДРПОУ 43420368) 90 491,54 грн. - пені та 3028,00 грн судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов