Рішення

від 08.04.2024 по справі 911/1944/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1944/23

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Іконос Д.В., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399676

до Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради

08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Ярославська, будинок 9, код ЄДРПОУ 32973584

про стягнення заборгованості

за участі представників сторін:

позивача: Овчарук О.О., посвідчення адвоката України №000520 від 30.11.2018, довіреність №76 від 20.12.2023;

відповідача: не з`явився,

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №1686/23 від 26.06.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю заборгованості у відповідача перед позивачем за договором постачання природного газу №1393-НГТ-17 від 30.06.2021.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.07.2023 позовну заяву (вх. №1686/23 від 26.06.2023) про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/1944/23 за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання суду призначено на 01.08.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №14252/23 від 25.07.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №14701/23 від 01.08.2023).

У судове засідання 01.08.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений через систему «Електронний суд».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.08.2023 підготовче засідання відкладено на 29.08.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшов лист (вх. №14850/23 від 03.08.2023).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №16268/23 від 28.08.2023).

У судове засідання 29.08.2023 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені через систему «Електронний суд».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.08.2023 закрито підготовче провадження у справі №911/1944/23 та призначено справу до розгляду по суті на 26.09.2023.

У судове засідання 26.09.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений через систему «Електронний суд».

У судовому засіданні 26.09.2023 розпочато розляд справи по суті, враховуючи обставини справи, з метою забезпечення дотримання принципу змагальності сторін господарського судочинства, суд дійшов висновку про оголошення перерви у судовому засіданні до 24.10.2023 о 16:20, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.10.2023 сторін повідомлено про судове засідання 24.10.2023.

У судове засідання 24.10.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений через систему «Електронний суд».

Частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд

встановив:

1. Правовідносини сторін

Між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі позивач) та Комунально-побутовим підприємством "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради (далі відповідач) 30.06.2021 укладено договір постачання природного газу №1393-НГТ-17. На виконання умов даного договору, позивач передав відповідачу природний газ всього на суму 61994704,98 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

- акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2021, обсяг переданого газу: 0,19877 тис.куб.м, вартістю: 2336,54 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.08.2021, обсяг переданого газу: 0,64110 тис.куб.м, вартістю: 9667,75 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.09.2021, обсяг переданого газу: 3,95652 тис.куб.м, вартістю: 68305,83 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2021, обсяг переданого газу: 199,02600 тис.куб.м, вартістю: 1509390,73 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2021, обсяг переданого газу: 52,01500 тис.куб.м, вартістю: 861056,06 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, обсяг переданого газу: 222,85157 тис.куб.м, вартістю: 3689083,83 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021, обсяг переданого газу: 1018,09500 тис.куб.м, вартістю: 7721117,64 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021, обсяг переданого газу: 203,49507 тис.куб.м, вартістю: 5922924,09 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021, обсяг переданого газу: 279,81400 тис.куб.м, вартістю: 4632039,62 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022, обсяг переданого газу: 11170,22100 тис.куб.м, вартістю: 8874824,06 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022, обсяг переданого газу: 75,22837 тис.куб.м, вартістю: 2873631,90 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022, обсяг переданого газу: 303,79100 тис.куб.м, вартістю: 5028954,75 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022, обсяг переданого газу: 11002,14800 тис.куб.м, вартістю: 7600177,39 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022, обсяг переданого газу: 242,78335 тис.куб.м., вартістю: 4 019 034,41 грн;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2022, обсяг переданого газу: 96,27013 тис.куб.м, вартістю: 730101,80 грн.;

- коригуючий акт приймання-передачі природного газу від 25.04.2022, обсяг переданого газу: 96,27013 тис.куб.м, вартістю: 728667,46 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2022, обсяг переданого газу: 10,95625 тис.куб.м, вартістю: 7237,85 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2022, обсяг переданого газу: 18,67458 тис.куб.м, вартістю: 534914,58 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2022, обсяг переданого газу: 3,18200 тис.куб.м, вартістю: 52674,80 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2022, обсяг переданого газу: 0,57352 тис.куб.м, вартістю: 16910,52 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2022, обсяг переданого газу: 0,61903 тис.куб.м, вартістю: 18270,80 грн.;

- акт приймання-передачі природного газу від 31.08.2022, обсяг переданого газу: 0,67010 тис.куб.м, вартістю: 19435,60 грн.

2. Аргументи позивача

Позивач відзначає, що відповідно до пункту 5.1. договору постачання природного газу №1393-НГТ-17 від 30.06.2021, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач зауважує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором постачання природного газу №1393-НГТ-17 від 30.06.2021 строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1. даного договору.

Позивач відзначає, що всього відповідачем сплачено 20300352,91 грн., на підтвердження чого надає відповідні банківські виписки. Таким чином, позивач зазначає, що сума простроченого та несплаченого боргу відповідача перед позивачем за договором постачання природного газу №1393-НГТ-17 від 30.06.2021 складає 41694352,07 грн.

3. Аргументи відповідача

Відповідач відзначає, що ним здійснена оплата за природний газ у розмірі 20300352,91 грн., що свідчить про дотримання ним умов Договору, проте, відповідач просить суд врахувати, що відповідач є комунальним підприємством та, відповідно, надходження коштів на рахунок відповідача та подальше погашення заборгованості за природний газ залежить від сплати кінцевими споживачами відповідних платежів на користь відповідача.

На підтвердження збитковості своєї господарської діяльності відповідач надає Звіт про фінансові результати за 2021 рік.

Також відповідач зазначає про те, що у зв`язку із повномасштабним вторгненням Російської Федерації та, зокрема, веденням бойових дій на території Бучанського району Київської області, було завдано шкоди житловим масивам та інфраструктурі Бучанського району, зокрема котельням, які перебувають на балансовому обліку відповідача та просить суд визнати ці причини поважними та врахувати при прийнятті рішення.

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

5.1. Щодо наявності заборгованості та її розміру.

Статтею 714 Цивільного кодексу України визначається, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачання природного газу №1393-НГТ-17 від 30.06.2021, постачальник (позивач) зобов`язується поставити споживачеві (відповідач) природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 3.8. договору постачання природного газу №1393-НГТ-17 від 30.06.2021 приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений постачальником до свого реєстру, з урахуванням положень пункту 3.3. даного договору. В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період (розміщується на офіційному веб-сайті постачальника), також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього договору).

Пунктом 3.11. договору постачання природного газу №1393-НГТ-17 від 30.06.2021 визначається, що споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов`язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 4.2. договору постачання природного газу №1393-НГТ-17 від 30.06.2021 ціна за 1000 куб.м природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту. У разі непідписання/несвоєчасного підписання сторонами відповідної додаткової угоди, сторони при оформленні актів приймання-передачі природного газу і визначенні ціни (пункти 3.9.-3.10. цього договору) користуються Прейскурантом.

Пунктом 4.4. договору постачання природного газу №1393-НГТ-17 від 30.06.2021 визначається, що загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.

Суд відзначає, що позивачем долучені до позовної заяви додаткові угоди №№ 1-17/1 до договору постачання природного газу №1393-НГТ-17 від 30.06.2021, якими сторони щомісяця визначали вартість 1000 куб.м природного газу.

Із врахуванням вищезазначених додаткових угод до договору постачання природного газу №1393-НГТ-17 від 30.06.2021, відповідач та позивач підписали та скріпили печатками такі акти приймання-передачі природного газу від 31.07.2021, 31.08.2021, 30.09.2021, 31.10.2021, 31.10.2021, 31.10.2021, 30.11.2021, 30.11,2021, 31.12.2021, 31.12.2021, 31.12.2021, 31.01.2022, 31.01.2022, 31.01.2022, 28.02.2022, 28.02.2022, 31.03.2022, 25.04.2022, 30.04.2022, 31.05.2022, 31.05.2022, 30.06.2022, 31.07.2022 та 31.08.2022, всього на суму 61994704,98 грн.

Відповідно до пункту 5.1. договору постачання природного газу №1393-НГТ-17 від 30.06.2021, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Суд зазначає, що відповідно до наявних у матеріалах справи довідки бухгалтера позивача (балансова одиниця по підприємству) та банківських виписок по рахунку позивача, відповідачем здійснено тридцять дев`ять платежів за договором постачання природного газу №1393-НГТ-17 від 30.06.2021, а саме: 505032,61 грн. 17.12.2021, 1000598,72 грн. 20.12.2021, 644949,02 грн. 21.12.2021, 730000 грн. 30.12.2021, 161000 грн. 17.01.2022, 839000 грн. 17.01.2022, 500000 грн. 18.01.2022, 793844,57 грн. 18.01.2022, 344617,29 грн. 19.01.2022, 236996,88 грн. 20.01.2022, 300000 грн. 19.01.2022, 400000 грн. 20.01.2022, 200000 грн. 21.01.2022, 432488,34 грн. 21.01.2022, 300000 грн. 24.01.2022, 390640,05 грн 24.01.2022, 132303,48 грн. 25.01.2022, 100000 грн. 26.01.2022, 141260,48 грн. 26.01.2022, 500000 грн. 26.01.2022, 80000 грн. 27.01.2022, 100000 грн. 27.01.2022, 480000 грн. 27.01.2022, 738559,57 грн. 27.01.2022, 256022,51 грн. 28.01.2022, 190287,95 грн. 31.01.2022, 500000 грн. 09.02.2022, 500000 грн.11.02.2022, 600000 грн. 14.02.2022, 500000 грн. 16.02.2022, 326000 грн. 17.02.2022, 500000 грн. 18.02.2022, 918972,45 грн. 18.02.2022, 456749,01 грн. 21.02.2022, 300000 грн. 22.02.2022, 800902,16 грн. 22.02.2022, 224439,94 грн. 23.02.2022, 96248,43 грн. 24.02.2022 та 7927,01 грн. 25.02.2022. Таким чином залишок до сплати відповідачем становить 41694352,07 грн.

Відповідачем не надані суду аргументи, доводи та докази, які б спростовували чи заперечували вищезазначені обставини наявності заборгованості та її розміру.

Відтак, суд вважає достатніми надані позивачем докази наявності заборгованості у розмірі 41694352,07 грн.

5.2. Щодо впливу на спірні правовідносини збройної агресії Російської Федерації.

Відповідачем зазначено, що неналежне виконання ним зобов`язань за договором постачання природного газу №1393-НГТ-17 від 30.06.2021 пов`язано, зокрема, зі збройною агресією Російської Федерації.

Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу Украйни учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов?язання за договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов?язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов' язання.

3азначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 30.11.2021 у справі №913/785/17.

Отже, введення воєнного стану не може бути належною правовою підставою для невиконання зобов`язань. Ситуації, що виникають внаслідок збройної агресії, мають безпосередньо впливати на можливість сторони виконати свої зобов`язання. Тому сторона, яка посилається на ці обставини, повинна довести зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та військовою агресією.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в Регламенті (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5).

Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб?єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Відповідно до статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажори обставини (обставини непереборної сили) для суб?єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до пункту 3.3 Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до пункту 6.1 Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5) підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Відповідно до пункту 6.2 Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Відповідно до пунктів 6.11.6. та 6.11.7. Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), і першим віце-президентом або віце-президентом ТПП України/президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На Сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) проставляється печатка ТПП України/регіональної ТПП на підпис першого віце-президента або віце-президента ТПП України/президента, першого віце-президента або віце-президента регіональної ТПП, який підписав такий Сертифікат.

Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, який відповідач додає до матеріалів справи не відповідає вимогам до оформления сертифікатів про засвідчения форс-мажорних обставин, оскільки його не підписано уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), і першим віце-президентом або віце-президентом ТПП України/президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП.

Таким чином, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин, у зв?язку з чим не може вважатися сертифікатом відповідно до вимог Закону та Регламенту.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 25.01.2022 усправі №904/3886/21, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Відповідачем не надано суду доказів підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання зобов`язань за договором постачання природного газу №1393-НГТ-17 від 30.06.2021 та фактом збройної агресії.

5.3. Щодо клопотання відповідача врахувати його фінансовий стан.

Наданий відповідачем Звіт про збитковість його господарської діяльності у 2021 році і залежність його доходу від платежів кінцевих споживачів не звільняє відповідача від виконання ним своїх грошових зобов`язань, з огляду на положення статті 625 Цивільного кодексу України, та не впливає на обставини наявності підстав для задоволення позову, з урахуванням відсутності серед позовних вимог штрафних санкцій, при нарахуванні яких міг би бути врахований фінансовий стан сторони.

6. Результати розгляду справи

6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

6.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку задоволення позовних вимог у повному обсязі.

7. Розподіл судових витрат

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 52, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов (вх. №1686/23 від 26.06.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради (08200, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Ярославська, будинок 9, код ЄДРПОУ 32973584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399676) основний борг у сумі 41694352,07 грн. (сорок один мільйон шістсот дев`яносто чотири тисячі триста п`ятдесят дві гривні сім копійок) та 625415,28 грн. (шістсот двадцять п`ять тисяч чотириста п`ятнадцять гривень двадцять вісім копійок) сплаченого судового збору за подання позову.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 08.04.2024.

Суддя С.О. Саванчук