Рішення
від 28.02.2024 по справі 915/1556/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року Справа № 915/1556/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Артьомові І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛ ВОРК", вул. Соборності, 32, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50065 (код ЄДРПОУ 35006184)

електронна пошта: info@steel-work.net

представник позивача: Золотарьова Марія Карлівна

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР "МЕТАЛУРГ", вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286 (код ЄДРПОУ 32654880)

електронна пошта: 32654880@mail.gov.ua

представник відповідача: Тубальцева Л. О.

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2

про стягнення коштів в сумі 1 851 770, 93 грн.

за участю представників сторін:

представник позивача: Золотарьова М. К. (поза межами суду)

представник відповідача: Тубальцева Л.О. (поза межами суду)

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІЛ ВОРК" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР "МЕТАЛУРГ" 1 851 770, 93 грн. заборгованості за договором № 8310Р4344 від 08.12.2021, з яких: 1 272 808, 80 грн. - основного боргу; 218 086, 76 грн. - пені; 60 939, 43 грн. - 3 % річних; 299 935, 94 грн. - інфляційної суми.

Позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір в сумі 27 776, 56 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.10.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 23.10.2023) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 15.11.2023.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 08.11.2023 задоволено клопотання позивача (вх. № 14083/23 від 24.10.2023) про участь представника позивача Золотарьової М.К. в підготовчому засіданні 15.11.2023 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2023 відкладено підготовче засідання на 15.12.2023 в режимі відеоконференції за участю представника позивача.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.11.2023 задоволено клопотання відповідача (вх. № 15652/23 від 27.11.2023) про участь представника відповідача адвоката Тубальцевої Л.О. в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання по справі на 16.01.2024.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.01.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 01.02.2024.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.02.2024 оголошено перерву в судовому засіданні до 28.02.2024.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

В судовому засіданні 28.02.2024 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки товару № 8310Р4344 від 08.12.2021, а саме зобов`язань щодо оплати поставленого товару у порядку та строки, встановлені умовами договору, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі.

За порушення виконання грошового зобов`зання позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу інфляційні втрати та 3 % річних, а також пеню відповідно до умов договору.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610-612 ЦК України, ст. 173, 193, 222 ГК України та умовами договору.

У відповіді на відзив (вх. № 15319/23 від 20.11.2023) позивач зазначив наступне:

- щодо посилань відповідача на неможливість здійснення оплати за договором, у зв`язку з блокуванням належного відповідачу рахунку, то позивач зазначає, що функції ліквідації АТ «Міжнародний резервний банк» покладено на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів, за умови подання відповідної заяви, здійснив виплати та розрахувався з юридичними особами сьомої черги задоволення в процентному відношенні 100 % та почав здійснювати виплати восьмої черги задоволення. Отже, станом на 01.11.2023 відповідач вже повинен був отримати виплати від Фонду. У разі неподання відповідачем заяви, його дії свідчать про небажання та відсутність наміру відповідача виконати дії з погашення існуючої заборгованості за договором та ігнорування відповідачем законних вимог позивача в частині розрахунків за договором;

- стосовно наданих витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань, то позивач зазначає, що останні свідчать про пошкодження майна ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», інформації щодо пошкодження майна відповідача у витягах не міститься. У зв`язку з чим дані витяги не є доказами того, що відповідач не мав можливості виконати свої зобов`язання внаслідок форс-мажору;

- щодо форс-мажорних обставин, то позивач зазначає, що відповідач втратив своє право посилатися на обставини форс-мажору (обставини непереборної сили) як на підставу для звільнення від відповідальності, у зв`язку з несвоєчасним повідомленням про такі обставини (п. 7.2 договору). Відповідачем не надано доказів надсилання повідомлення про настання форс-мажорних обставин позивачу, а звернення до РТПП в Миколаївській області мало місце лише 20.10.2023, тобто після спливу 20 місяців від дня настання обставин непереборної сили та після отримання відповідачем копії позовної заяви з додатками та відкриття провадження по справі;

- щодо блокування рахунків в АТ "Райффайзен Банк Аваль", то позивач зазначає, що підставою для блокування рахунків та зупинення здійснення видаткових операцій відповідача стало те, що кінцевими бенефіціарними власниками відповідача на той час були резиденти російської федерації. На даний час, як вбачається з ЄДРЮОФОПГФ, відповідачем здійснено реєстраційні зміни та внесено зміни щодо учасників юридичної особи та відповідно й кінцевих бенефіціарних власників товариства. Таким чином, у Банку відсутні підстави для блокування рахунків відповідача;

- щодо розстрочення виконання судового рішення, то позивач зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність конкретних обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення щодо погашення існуючої заборгованості за договором, яку визначє відповідач. Крім того, станом на сьогодні у державному реєстрі виконавчих проваджень наявні 22 відкритих виконавчі провадження, а отже, можливе виконання судового рішення поставить позивача у завідомо нерівне становище.

- суду не подано доказів, що відповідач зупинив роботу, у зв`язку з воєнним станом, не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти.

Правова позиція відповідача обґрунтована приписами ст. 617, 625 ЦК України, ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та практикою ЄСПЛ.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідачем подано суду відзив на позовну заяву (вх. № 15050/23 від 13.11.2023), в якому відповідач зазначає про часткове визнання позовних вимог про стягнення заборгованості за поставку товару за договором №8310Р4344 від 08.12.2021 в сумі основного боргу 1 272 808, 80 грн., в задоволенні решти позовних вимог просить суд відмовити. В обґрунтування своєї правової позиції відповідачем зазначено наступне.

Товар за Специфікацією № 1 був поставлений різними частинами в різній кількості, з порушенням строку поставки, щодо кожної партії згідно п. 2 Специфікації № 1, а саме:

- перша партія товару була поставлена двома частинами: перша частина на суму 43 939, 20 грн. поставлена достроково (видаткова накладна №15 від 17.01.2022) та оплачена покупцем; друга частина на суму 414 134, 40 грн. поставлена постачальником - 28.01.2022 року (видаткова накладна №17 від 27.01.2022) з порушенням строку щодо партії за п. 2.1 Специфікації № 1 на 8 днів.

- друга партія Товару на суму 292 888, 80 грн. поставлена постачальником 04.02.2022 року (видаткова накладна №21 від 01.02.2022), з порушенням строку щодо партії за п. 2.2 Специфікації № 1, на 4 дні;

- третя партія Товару на суму 565 785, 60 грн. поставлена постачальником 18.02.2022 року не в повній кількості.

Посилаючись на умови п. 6.2 договору відповідач зазначає, що у нього виникло право на затримання строку оплати товару. Отже, позивач неправильно визначає строки настання зобов`язань покупця щодо оплати за поставлений товар.

Відповідач має намір виконати свої зобов`язання щодо оплати вартості поставленого товару у повному обсязі та наразі не має можливості виконувати свої договірні грошові зобов`язання у зв`язку з введенням воєнного стану в країні.

Відповідач зазначає, що позивач безпідставно нарахував відповідачу штрафні санкції в розмірі 218 086,76 грн. (пеня), не врахувавши наявність форс-мажорних обставин, як підстави для звільнення від відповідальності, а саме:

- місцезнаходження ТОВ «СЦ Металург» - промисловий майданчик підприємства ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», яке з початку війни опинилось під багаторазовими обстрілами та зазнало значних ушкоджень та досі належить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії;

- 25.02.2022 рішенням правління Національного Банку України (рішення № 91-рш/БТ від 25.02.2022) було відкликано банківську ліцензію та ліквідовано АТ «Міжнародний резервний банк», заблоковано грошові кошти на рахунку відповідача, у зв`язку з чим відповідач не міг сплатити грошові кошти за партії поставленого товару;

- 04.03.2022 на виконання п. 15 Постанови № 18 зупинено здійснення видаткових операцій за всіма рахунками ТОВ «СП «Металург» (постанова № 36 від 04.03.2022 про внесення змін до Постанови № 18 від 04.03.2022);

- відповідач листом № СЦМ-01-01-160-22 від 25.03.2022 повідомив всіх своїх контрагентів за укладеними договорами про настання для нього форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань

- Регіональна Торгово-промислова палата Миколаївської області засвідчила настання для відповідача форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договором поставки № 8310Р4344 від 08.12.2021 (сертифікат №4800-23-4390 вих. № 601/07 від 06.11.2023).

Відповідач просить суд не брати до уваги те, що повідомлення про форс-мажорні обставини були направлені не в межах строку, встановленого умовами Договору, та врахувати те, що введення воєнного стану є загальновідомим та нормативно врегульованим, та ці обставини є форс-мажорними згідно з листом ТПП України від 28.02.2022.

Станом на сьогоднішній день усі банківські рахунки ТОВ «СЦ «Металург» і досі заблоковано, у зв`язку з чим проведення розрахунків є неможливим.

Позивач безпідставно нарахував штрафні санкції в розмірі 218 086,76 грн. - пені за договором, не врахувавши обставини непереборної сили (форс-мажор) для відповідача.

Позивач хибно розрахував 3 % річних в розмірі 60 939, 43 грн., за час прострочення грошового зобов`язання за кожною видатковою накладною відповідно до умов п. 3.6 та п.6.2 Договору.

Відповідач просить відстрочити виконання рішення суду щодо погашення заборгованості за договором строком на 6 місяців, оскільки наразі постанова Правління Національного банку України від 24.02.2022 року № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" є забороняючим або обмежуючим нормативним актом, що перешкоджає виконанню рішення суду, що виникли без вини відповідача і які ТОВ «СЦ «Металург» не могло ні передбачити, ні запобігти. Наразі на рахунку ТОВ «СЦ «Металург» недостатньо коштів для здійснення виплати ТОВ «СТІЛ ВОРК» заборгованості за договором поставки № 8310Р4344 від 08.12.2021 у сумі 1 272 808, 80 грн., про що свідчать виписки АТ «Райффайзен Банк» та ПАТ «БАНК ВОСТОК» по рахунку ТОВ «СЦ «Металург» станом на 27.10.2023 року.

На підставі неможливості виконання ТОВ «СЦ «Металург» видаткових операцій, у підприємства виник податковий борг з податку на додану вартість в сумі 43 688 034, 52 грн., та відповідно до ст. 59 Податкового Кодексу України (ПКУ) підприємству сформовано податкову вимогу від 27.03.2023 року № 0000001-1300- 3400, на підставі чого відповідно до ст. 89 р. II ПКУ, державною податковою службою України винесене рішення № 1367/6/34-00-13 від 27.03.2023 про опис майна ТОВ «СЦ «Металург» у податкову заставу.

На банківській рахунок ТОВ «СЦ «Металург» в АТ «Райффайзен Банк» накладений арешт грошових коштів на суму 5 456 923,73 грн.

Рішенням Вищого антикорупційного суду України від 16.02.2023 року у справі № 991/265/23, яке набрало законної сили 16.06.2023, стягнуто в дохід держави 100 % статутного капіталу ТОВ «СЦ «Металург». Після визначення Кабінетом Міністрів України суб`єкта, порядку та способу його виконання, рахунки ТОВ «СЦ «Металург» не будуть підпадати під вимоги п. 15 Постанови НБУ № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», на підставі чого ТОВ «СЦ «Металург» зможе виконати свої грошові зобов`язання.

Заперечення обґрунтовані приписами ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України, ст. 238, 331 ГПК України, ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», п. 15 Постанови Правління Національного Банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» № 18 від 24.02.2022 та умовами договору.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив наступне:

- щодо задоволення вимог кредиторів АТ "МР "Банк", то ТОВ «СЦ «Металург» наразі отримано лише 10 % від заявлених кредиторських вимог до АТ «МР БАНКУ». На звернення ТОВ «СЦ «Металург» № СЦМ-01-01-114-23 від 26.04.2023, № СЦМ-01- 01-151-23 від 21.06.2023 до ФГВФО та АТ «МР Банк» щодо надання інформації про причини задоволення його вимог як кредитора 7-ї черги в розмірі лише 10% наразі відповіді не отримано;

- щодо блокування рахунків, то станом на сьогоднішній день усі банківські рахунки ТОВ «СЦ «Металург» заблоковано, у зв`язку з чим проведення розрахунків є неможливим. Підтвердженням цього є повідомлення обслуговуючого банку листи АТ «Райффайзен Банк» № 97-5-4/1541 від 17.10.2022, В6/19-2255 від 15.02.2023,

- Регіональна Торгово-промислова палата Миколаївської області засвідчила настання для ТОВ «Сервісний центр «Металург» форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договором поставки № 8310Р4344 від 08.12.2021р.;

- лист Відповідача № СЦМ-01-01-160-22 від 25.03.2022 про настання для нього форс-мажорних обставин надсилався представнику позивача на електронну адресу, відповідальними працівниками ТОВ «СЦ «Металург» - виконавцями за договором на початку настання для відповідача форс-мажорних обставин та повторно листом № СЦМ-01-01-123-23 від 15.03.2023;

- основний вид господарської діяльності ТОВ «СЦ «Металург» це ремонт і технічне (сервісне) обслуговування машин і устаткування промислового призначення на об`єктах основного Замовника робіт/послуг ТОВ «МГЗ». Наразі ТОВ «СЦ «Металург» не може здійснювати свою господарську діяльність в повному обсязі, та отримувати дохід, для погашення заборгованості за договором. Виконання робіт за основним договором підряду на 2023 рік № 8310T1106/НГЗ-Д-23-002 від 03.01.2023р між ТОВ «СЦ «Металург» та ТОВ «МГЗ» призупинено на підставі додаткової угоди № 2 від 01.04.2023 до зазначеного договору.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

08.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТІЛ ВОРК» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервісний центр «МЕТАЛУРГ» (покупець) укладено договір поставки № 8310Р4344 від 08.12.2021.

Відповідно до п. 9.1 договору даний договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Відповідно до п. 9.2 договору термін дії цього договору закінчується 31.12.2023 р.

Додатком до договору є додаток № 1 до договору № 8310Р4344 від 08.12.2021 «Специфікація № 1».

Договір та додаток підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах визначених цим договором та специфікаціями до нього, Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити обладнання та запасні частини, комплектуючі та матеріали, іменовані в подальшому товар.

Відповідно до п. 1.2 договору номенклатура товару, одиниця виміру, кількість, ціна одиниці товару, загальна вартість товару, а також технічні умови, які встановлюють вимоги до якості товару, вказуються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна ціна договору складається з суми всіх специфікацій до нього.

Відповідно до п. 2.2 договору оплата товару з ПДВ в розмірі 100 % його вартості здійснюється Покупцем протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати поставки товару, якщо на дату оплати податкова накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. При відсутності зареєстрованої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних вартість товару оплачується без ПДВ.

Відповідно до п. 2.4 договору інший порядок, терміни і умови оплати можуть бути обумовлені сторонами у специфікації.

Відповідно до п. 3.2 договору виконання постачальником зобов`язання з постачання вважається дата поставки товару на склад перевізника в м. Миколаїв.

Відповідно до п. 3.2 договору постачальник зобов`язується поставити товар в строк, зазначений в специфікації.

Відповідно до п. 3.6 договору датою поставки вважається дата підписання представником Покупця видаткової накладної.

Відповідно до п. 3.7 договору поставка товару в межах специфікації може здійснюватися декількома партіями, про що зазначається у специфікації. Заявка Покупця надсилається електронною поштою за підписом/ел. узгодження комерційного директора (начальника ВЗО) і є невід`ємною частиною специфікації.

Відповідно до п. 6.1 договору у разі порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 6.2 договору у разі порушення строку зобов`язання щодо поставки, допоставки, заміни товару з вини Постачальника, останній сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від вартості не поставленого в строк Товару за кожен день прострочення, але не більше вартості товару не поставленого в строк, або ж, на розсуд Покупця, Покупець має право затримати оплату товару на кількість днів затримки строку поставки, допоставки, заміни товару з вини Постачальника.

Відповідно до п. 6.3 договору у разі порушення строку оплати товару з вини Покупця, останній сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше неоплаченої суми.

Відповідно до п. 7.1 договору сторони звільняються від відповідальності передбаченої цим договором за повне чи часткове порушення договору, якщо доведуть, що таке порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили, за умови, що їх настання і тривалість було підтверджено Регіональною Торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до п. 7.1.1 договору під обставинами непереборної скли розуміються надзвичайні події зовнішнього характеру, які виникають без вини сторін, не з волі і бажанням сторін, які сторона не могла ні передбачити, ні запобігти, включаючи стихійні явища природного характеру (землетруси, урагани тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, епідемії тощо), обставини суспільного характеру (військові дії, блокади, антитерористичні операції, громадські заворушення тощо), а також видання забороняючих або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборони зазначених органів, які перешкоджають виконанню сторонами цього договору.

Відповідно до п. 7.2 договору сторона, що зазнала впливу обставин непереборної сили, зобов`язана не пізніше 5 днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу сторону. Повідомлення має містити дані про настання і характер обставин непереборної сили та можливі їх наслідки. В разі не повідомлення або несвоєчасного повідомлення сторона втрачає право посилатися на такі обставини як підстави, які звільняють її від відповідальності за договором.

Відповідно до п. 7.3 договору виконання сторонами зобов`язань за договором, що підпадають під дію обставин непереборної сили, буде призупинено на період дії зазначених обставин, за умови, що стороною були вжиті всі розумні заходи щодо належного виконання договору.

Відповідно до п. 7.4 договору якщо обставини непереборної сили тривають 30 днів поспіль, сторони зобов`язані в 10-ти денний термін обговорити і узгодити заходи, які необхідно прийняти щодо виконання ними своїх зобов`язань або припинити дію договору.

Відповідно до п. 7.5 договору в цьому випадку сторона, що зазнала впливу обставин непереборної сили, в підтвердження їх настання і терміну зобов`язана надати відповідний документ Торгово-промислової палати України, а також документи, що підтверджують свій намір своєчасно здійснити виконання договірних зобов`язань та інші документи, які можуть мати доказове значення.

Відповідно до п. 9.3 договору закінчення строку договору не звільняє сторони від обов`язку виконання своїх зобов`язань за цим договором, а також від відповідальності за його порушення.

Додатком № 1 до договору «Специфікація № 1» сторони договору узгодили постачання товару за договором п`ятьма партіями з зазначенням найменування, кількості та ціни товару по кожній партії.

Відповідно до п. 1 Додатку вартість товару за даною специфікацією складає 2 149 573, 20 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 2 Додатку постачання товару здійснюється партіями в наступному порядку:

2.1 перша партія товару постачається до 20.01.2022 включно;

2.2 друга партія товару постачається до 01.02.2022 включно;

2.3 третя партія товару постачається до 21.02.2022 включно;

2.4 четверта партія товару постачається до 01.03.2022 включно;

2.5 п`ята партія товару постачається до 21.03.2022 включно.

Відповідно до п. 3 Додатку оплата кожної партії товару з ПДВ у розмірі 100% від його вартості здійснюється Покупцем протягом 20 календарних днів з дати поставки товару, якщо на дату оплати податкова накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. За відсутності зареєстрованої податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних вартість товару сплачується без ПДВ.

Відповідно до п. 4 Додатку у разі виникнення суперечності між положеннями цієї специфікації і договору підлягає застосуванню дана специфікація.

Відповідно до п. 5 Додатку у всьому, що не передбачено справжньою Специфікацією, керуватися вимогами Договору.

Судом встановлено, що в період січень - лютий 2022 на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 316 748, 00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна № 15 від 18.01.2022 на суму 43 939, 20 грн., товар отримано представником покупця 19.01.2022; частково товар по вказаній накладній згідно першої партії поставлено в строк, встановлений специфікацією;

- видаткова накладна № 17 від 27.01.2022 на суму 414 134, 40 грн., товар отримано представником покупця 28.01.2022; товар по вказаній накладній згідно першої партії поставлено з порушенням строку, встановленого специфікацією;

- видаткова накладна № 21 від 01.02.2022 на суму 292 888, 80 грн., товар отримано представником покупця 04.02.2022; товар по вказаній накладній згідно другої партії поставлено з порушенням строку, встановленого специфікацією; товар по вказаній накладній згідно третьої партії поставлено в строк, встановлений специфікацією;

- видаткова накладна № 28 від 17.02.2022 на суму 565 785, 60 грн., товар отримано представником покупця 18.02.2022; товар по вказаній накладній згідно другої партії поставлено з порушенням строку, встановленого специфікацією.

Всі видаткові накладні підписано сторонами без зауважень та скріплено печатками сторін.

Підставою поставки товару у вищезазначених видаткових накладних зазначено договір № 83104344 від 08.12.2021, специфікація від 08.12.2021.

Судом встановлено, що товар в повному обсязі згідно першої партії по видатковим накладним № 15 та № 17 поставлено 28.01.2022, тобто з порушенням строку, встановленого специфікацією (прострочка поставки першої партії товару становить 7 днів).

Товар в повному обсязі згідно другої партії по видатковим накладним № 21 та № 28 поставлено 18.02.2022, тобто з порушенням строку, встановленого специфікацією (прострочка поставки другої партії товару становить 16 днів).

Доказів поставки товару згідно четвертої та п`ятої партії суду не подано.

На виконання умов договору позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкові накладні на суму 1 272 808, 80 грн., а саме:

- податкова накладна № 14 від 27.01.2022 на суму 414 134, 40 грн., згідно квитанції документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 10.02.2022;

- податкова накладна № 20 від 01.02.2022 на суму 292 888, 80 грн., згідно квитанції документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 17.02.2022;

- податкова накладна № 30 від 17.02.2022 на суму 565 785, 60 грн., згідно квитанції документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 18.02.2022.

Умовами п. 3.7 договору сторони погодили можливість поставки товару в межах специфікації декількома партіями, про що зазначається у специфікації. Додатком № 1 до договору «Специфікація № 1» сторони погодили поставку товару декількома партіями (5 партій товару) із зазначенням строків поставки товару по кожній партії, а також погодили в п. 4 Додатку, що у разі виникнення суперечності між положеннями цієї специфікації і договору підлягає застосуванню дана специфікація.

Як зазначено вище, товар по першій та другій партії поставлено з порушенням строків, передбачених специфікацією, у зв`язку з чим у покупця (відповідача) виникло альтернативне право: або право на нарахування пені за прострочення поставки товару, або право на затримку оплати товару. Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача із вимогою про сплату пені за прострочення поставки товару, суд дійшов висновку про наявність у відповідача права відповідно до умов п. 6.2 договору на затримку оплати товару на кількість днів затримки строку поставки товару.

Враховуючи, що умовами п. 3 Додатку «Специфікація № 1» сторони погодили оплату кожної партії товару з ПДВ у розмірі 100 % від його вартості протягом 20 календарних днів з дати поставки товару, то суд дійшов висновку, що оплата за товар в розмірі 100 % при умові реєстрації податкової накладної в ЄРПН на дату настання строку оплати по кожній партії товару, з якої допущено прострочення, повинна здійснюватись з урахуванням права покупця на затримку оплати.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що строк оплати за поставлений товар по вищевказаним господарським операціям настав в наступні дати, а саме:

- по видатковій накладній № 15 від 18.01.2022 на суму 43 939, 20 грн. граничним строком оплати товару в сумі 36 616, 00 грн. (без ПДВ), у зв`язку з відсутністю доказів реєстрації податкової накладної в ЄРПН) є 24.02.2022 (з 29.01.2022 + 7 днів + 20 днів), а з 25.02.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання;

- по видатковій накладній № 17 від 27.01.2022 на суму 414 134, 40 грн., граничним строком оплати товару в сумі 414 134, 40 грн. (з ПДВ) є 24.02.2022 (з 29.01.2022 + 7 днів + 20 днів), а з 25.02.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання;

- по видатковій накладній № 21 від 01.02.2022 на суму 292 888, 80 грн. та видатковій накладній № 28 від 17.02.2022 на суму 565 785, 60 грн., граничним строком оплати товару в сумі 292 888, 80 грн. (з ПДВ) та в сумі 565 785, 60 грн. є 26.03.2022 (з 19.02.2022 + 16 днів + 20 днів), а з 27.03.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Сторони зазначили, що оплата по видатковій накладній № 15 від 18.01.2022 на суму 43 939, 20 грн. проведена відповідачем в повному обсязі (зазначено у позовній заяві та у відзиві на позовну заяву).

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 272 808, 80 грн. Розмір заборгованості та настання строку оплати відповідачем визнається, про що зазначено у відзиві на позовну заяву.

15.03.2023 та 24.08.2023 позивачем направлялись на адресу відповідача претензії № 183 від 15.03.2023 та № 747 від 24.08.2023 про сплату грошових коштів згідно договору № 8310Р4344 від 08.12.2021 у сумі 1 272 808, 80 грн., а також штрафних санкцій.

Факт надіслання претензій підтверджується описами вкладення у цінний лист, поштовими накладними та поштовими квитанціями від 17.03.2023, від 29.08.2023.

У відповідь на претензію № 183 відповідач надіслав позивачу лист від 15.05.2023 № СЦМ-01-01-123-23, яким повідомив про зупинення господарської діяльності відповідача на невизначений термін, пошкодження майна внаслідок збройної агресії РФ, зупинення здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій відповідно до Постанови НБУ № 18, які (обставини) є обставинами непереборної сили, у зв`язку з чим повідомив про відсутність можливості належним чином виконувати взяті на себе договірні зобов`язання та просив узгодити відстрочення оплати за поставку товару.

Факт направлення листа підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, поштовою накладною та фіскальним чеком.

25.05.2023 позивачем направлено на адресу відповідача лист № 470 від 25.05.2023 з повідомленням про пропуск строку повідомлення про обставини непереборної сили та пропозицією реструктуризації боргу, у відповідь на який відповідач надіслав лист від 22.06.2023 № СЦМ-01-01-153-23 з пропозицією відстрочити оплату.

Станом на дату розгляду справи суду не подано доказів ані доказів погодження сторонами відстрочки з оплати товару, ані доказів реструктуризації боргу, ані доказів погашення вищевказаної заборгованості.

На підтвердження обставин форс-мажору (обставин непереборної сили), а також підстав для відстрочки виконання рішення суду відповідачем подано наступні докази:

- накази ТОВ "СЦ "Металург" "Про організацію роботи підприємства у зв`язку з воєнним станом в Україні" від 18.03.2022, "Про тимчасове вилучення основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів ТОВ "СЦ "Металург" з виробничого процесу та їх збереження" від 27.04.2022, "Про призупинення дії трудових договорів" від 15.07.2022

- рішення Правління Національного банку України № 91-рш/БТ від 25.02.2022 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» (правонаступник АТ "Сбербанк"), в якому (банку) на сьогоднішній день, як зазначає відповідач, заблоковано на рахунку ТОВ «СЦ «Металург» грошові кошти на суму 4 323 728,02 грн., а також запити ТОВ "СЦ "Металург" до Банку про надання інформації щодо визнання вимог кредиторів від 21.06.2023, від 26.04.2023;

- лист ТОВ «Сервісний Центр "Металург" від 25.03.2022 № СЦМ-01-01-160-22, адресований всім контрагентам ТОВ "СЦ "Металург", з повідомленням про настання форс-мажорних обставин (військова агресія РФ проти України), до якого додано лист Торгово-промислової палати України про настання форс-мажорних обставин № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Факт направлення листа відповідач підтверджує копією повідомлення про направлення електронною поштою позивачу на адресу info@steel-work.net;

- листи АТ «Райффайзен Банк» від 17.10.2022 та від 15.02.2023 з повідомленням про зупинення здійснення видаткових операцій за рахунками ТОВ «СЦ "Металург" на виконання приписів п. 15 постанови НБУ № 18 від 24.02.2022;

- сертифікат Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області № 4800-23-4390 від 06.11.2023 (вих. № 601/07 від 06.11.2023), виданий за зверненням ТОВ "СЦ "Металург" 12.10.2023, яким засвідчено форс-мажорні обставини внаслідок збройної агресії РФ в період з 24.02.2022 по дату видачі сертифіката та неможливість для ТОВ "СЦ "Металург" виконати зобов`язання за договором поставки №8310Р4344 від 08.12.2021;

- витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.04.2022 щодо вчинення кримінального правопорушення, а саме здійснення невстановленими військовослужбовцями РФ із невстановленої зброї обстрілу с. Галицинове, Миколаївської області, внаслідок чого за адресою вул. Набережна, 64 пошкоджено та зруйновано майно, що належить ТОВ "Миколаївський глиноземний завод";

- податкову вимогу від 27.03.2023 про сплату податкового боргу в розмірі 43 688 034, 52 грн., рішення про опис майна у податкову заставу від 27.03.2023, а також витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна публічного обтяження від 04.05.2023;

- витяг з рішення Вищого антикорупційного суду України від 16.02.2023 року у справі № 991/265/23, яке набрало законної сили 16.06.2023, яким стягнуто в дохід держави активи, зокрема, 100 % статутного капіталу ТОВ «СЦ «Металург».

Вищевикладені обставини і стали підставою для звернення до суду із даним позовом.

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

4.1. Правове регулювання договірних правовідносин з поставки товару.

В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (господарського зобов`язання), яке (зобов`язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об`єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

4.2. Правове регулювання оперативно-господарських санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГПК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 235 ГК України за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку.

До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання.

Відповідно до ст. 236 ГК України у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій:

1) одностороння відмова від виконання свого зобов`язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов`язання другою стороною;

відмова від оплати за зобов`язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

2) відмова управненої сторони зобов`язання від прийняття подальшого виконання зобов`язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов`язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов`язань стороною, яка порушила зобов`язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов`язання.

Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 237 ГК України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання.

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

4.3. Правове регулювання нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

4.4. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

4.5. Правове регулювання обставин непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України:

відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації;

засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб;

засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників);

веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності (п. 5.48 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Подібна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.

Сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 75-77 постанови Об`єднаної палати КГС ВС від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17; п. 5.19-5.21 постанови КГС ВС від 21.09.2022 у справі № 911/589/21; п. 47 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі № 904/6463/14; п. 44 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов`язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (п. 52 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини.

Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (п. 33, 46, 50, 52 постанови КГС ВС від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

4.6. Правове регулювання відстрочки виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012р. та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012р. вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.

Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" ( Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).

У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) ЄСПЛ наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, якби внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї зі сторін.

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, Бурдов проти Росії , заява N 59498/00; Ясіуньєне проти Латвії, заява N 41510/98, 6 березня 2003 року).

У рішеннях у справі Антонюк проти України, no. 17022/02, від 11.12.2008р. та у справі Мкртчян проти України, no. 21939/05, від 20.05.2010р. Європейский суд з прав людини вказує, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні та обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

За змістом наведених норм відстрочення та розстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.

Тобто, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, питання про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Відстрочення / розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.

Так, згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, при вирішенні питання про відстрочку/розстрочку виконання рішення суд враховує не тільки можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але й такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки/розстрочки виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання відстрочки або розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв`язку з тим, що відстрочка або розстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача, при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої відстрочки.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

На виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № 8310Р4344 від 08.12.2021 позивачем ТОВ "СТІЛ ВОРК" (постачальник) поставлено відповідачу ТОВ ТОВ «Сервісний центр "МЕТАЛУРГ" (покупець) в період січень - лютий 2022 товар на загальну суму 1 316 748, 00 грн., який оплачено відповідачем частково в сумі 43 939, 20 грн.

Факт поставки товару підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, які підписано та скріплено печатками сторін. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 272 808, 80 грн. Факт отримання товару та наявність заборгованості у вищевказаній сумі визнано відповідачем.

Водночас між сторонами виникло спірне питання щодо строку оплати за товар.

Судом встановлено, що умовами п. 2.4 договору сторони погодили, що інший порядок, терміни і умови оплати можуть бути обумовлені сторонами у специфікації. Додатком № 1 до договору "Специфікація № 1" сторони договору узгодили постачання товару за договором п`ятьма партіями з зазначенням найменування, кількості та ціни товару по кожній партії, а також строків оплати по кожній поставленій партії товару, обумовивши в п. 4 Додатку, що у разі виникнення суперечності між положеннями цієї специфікації і договору підлягає застосуванню дана специфікація.

П. 2 Додатку (специфікація) сторони погодили строки поставки кожної партії товару, а умовами п. 3 Додатку передбачили, що оплата кожної партії товару з ПДВ у розмірі 100% від його вартості здійснюється Покупцем протягом 20 календарних днів з дати поставки товару, якщо на дату оплати податкова накладна, зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. За відсутності зареєстрованої податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних вартість товару сплачується без ПДВ. Вказані умови кореспондується з умовами п. 2.2, п. 3.7 договору.

Крім того, відповідно до п. 6.2 договору у разі порушення строку зобов`язання щодо поставки, допоставки, заміни товару з вини Постачальника, останній сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від вартості не поставленого в строк Товару за кожен день прострочення, але не більше вартості товару не поставленого в строк, або ж, на розсуд Покупця, Покупець має право затримати оплату товару на кількість днів затримки строку поставки, допоставки, заміни товару з вини Постачальника.

Суд дійшов висновку, що умовами п. 6.2 договору передбачено право покупця у випадку прострочки поставки товару альтернативно застосувати: або штрафну санкцію (пеню), або оперативно-господарську санкцію у виді затримання оплати товару, що узгоджується з положеннями ст. 235-237 ГК України.

Враховуючи, що позивачем (постачальником) допущено прострочку поставки першої партії товару на 7 днів та прострочку поставки другої партії товару на 16 днів, у відповідача в силу п. 6.2 договору виникло право або на нарахування та стягнення пені, або право затримати оплату товару на кількість днів затримки строку поставки (допоставки) товару, тобто на 7 та 16 днів відповідно. Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача із вимогою про стягнення пені, відтак суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно відповідно до вимог законодавства (ст. 235-237 ГК України) та умов договору реалізовано право на затримку оплати товару. Проте, позивачем під час розрахунку граничної дати оплати за товар не враховано вищевказаної умови договору, у зв`язку з чим судом визначено граничні строки оплати за товар по видатковим накладним № 17, № 21 та № 28 (враховуючи наявність доказів реєстрації в ЄРПН податкових накладних), виходячи з умов п. 3 Додатку (специфікація), п. 2.2, п. 6.2 договору, тобто з урахуванням застосування оперативно-господарської санкції у виді затримання оплати за товар (7 та 16 днів) та з урахуванням відстрочки платежу (20 днів). Детально граничні строки оплати за товар визначено судом в розділі ІІІ даного рішення.

Отже, виходячи з приписів ст. 530, 629 ЦК України, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, оскільки договір є обов`язковим до виконання. Строки оплати за товар по кожній поставленій партії товару є такими, що настали, матеріали справи не містять жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги в цій частині. Крім того, відповідачем визнано суму заборгованості за поставлений товар (основний боргу) в розмірі 1 272 808, 80 грн. Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивачем нараховано відповідачу пеню, 3 % річних та інфляційних втрат. Водночас, відповідач заперечив проти нарахування вищевказаних сум, зазначивши, що відповідачем неправильно визначено періоди нарахувань.

Так, позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 218 086, 76 грн., виходячи з сум заборгованості по кожній видатковій накладній окремо. Детальний розрахунок пені, виконаний позивачем, наявний в матеріалах справи. Враховуючи, що позивачем не враховано умови п. 6.2 договору, тобто неправильно визначено початок періоду нарахування пені, судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою Бази законодавство "Ліга.Закон", виходячи з подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення та в межах шестимісячного строку нарахування, передбаченого ч. 6 ст. 232 ГК України. Нарахування пені виконано судом по кожній окремій видатковій накладній, враховуючи настання строків оплат по кожній видатковій накладній окремо.

Судом встановлено, що пеня за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання становить 207 351, 75 грн.:

пеня, нарахована на суму 414 134, 40 грн. за період з 25.02.2022 по 17.08.2022 становить 65 353, 81 грн.;

пеня, нарахована на суму 292 888, 80 грн. за період з 27.03.2022 по 22.08.2022 становить 43 411, 74 грн.

пеня, нарахована на суму 565 785, 60 грн. за період з 27.03.2022 по 10.09.2022 становить 98 586, 20 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги в частині стягнення пені в сумі 207 351, 75 грн. В решті пені судом відмовлено, у зв`язку з безпідставністю.

Позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 3 % річних в сумі 60 939, 43 грн. Детальний розрахунок 3 % річних, виконаний позивачем, наявний в матеріалах справи. Аналогічно розрахунку пені, судом за допомогою Бази законодавство "Ліга.Закон" виконано перерахунок 3 % річних, виходячи з дат прострочення виконання грошового зобов`язання по кожній видатковій накладній.

Судом встановлено, що 3 % річних становлять 59 082, 16 грн.:

3 % річних, нарахованих на суму 414 134, 40 грн. за період з 25.02.2022 по 02.10.2023 становлять 19 912, 49 грн.;

3 % річних, нарахованих на суму 858 674, 40 грн. (292 888, 80 грн. + 565 785, 60 грн.) за період з 27.03.2022 по 02.10.2023 становлять 39 169, 67 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення 3 % річних в сумі 59 082, 16 грн. В решті 3 % річних судом відмовлено, у зв`язку з безпідставністю.

Судом встановлено, що позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу інфляційні втрати в сумі 299 935, 94 грн. за загальний період з 17.02.2022 по 31.08.2023. Детальний розрахунок інфляційних втрат, виконаний позивачем, наявний в матеріалах справи.

Судом перевірено за допомогою Бази законодавство "Ліга.Закон" нарахування інфляційних втрат та встановлено, що інфляційні втрати становлять 285 361, 47 грн., а саме:

інфляційні втрати, нараховані на суму 414 134, 40 грн. за період з березня 2022 по серпень 2023 становлять 108 017, 24 грн.;

інфляційні втрати, нараховані на суму 858 674, 40 грн. (292 888, 80 грн. + 565 785, 60 грн.) за період з квітня 2022 по серпень 2023 становлять 177 344, 23 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 285 361, 47 грн. В решті інфляційних втрат судом відмовлено, у зв`язку з безпідставністю.

Щодо посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин як на підставу для звільнення від відповідальності, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор) (постанова КГС ВС від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

Матеріалами справи підтверджено надіслання відповідачем позивачу електронною поштою листа з повідомленням про виникнення форс-мажору (обставин непереборної сили) 25.03.2022, тобто з порушенням встановленого умовами п. 7.2 договору строку, що зумовило втрату стороною права посилатись на такі обставини як на підставу для звільнення від відповідальності. Договір в силу ст. 629 ЦК України є обов`язковим до виконання обома сторонами, тобто кожна сторона має право розраховувати на дотримання умов договору контрагентом, а також на настання негативних наслідків для сторони у випадку порушення умов договору. Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності у виді нарахування та стягнення пені.

Щодо клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення строком на шість місяців, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що подані відповідачем докази не дозволяють суду встановити та оцінити ані фінансовий стан відповідача, ані наявність та вартість майна, на яке можна звернути стягнення в порядку Закону України "Про виконавче провадження". Зважаючи на період прострочення та баланс інтересів сторін, зокрема, права відповідача на отримання належного йому майна (грошових коштів), суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про відстрочку виконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в сумі 27 369, 06 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСНИЙ ЦЕНТР "МЕТАЛУРГ", вул. Набережна, 64, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286 (код ЄДРПОУ 32654880) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛ ВОРК", вул. Соборності, 32, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50065 (код ЄДРПОУ 35006184):

- 1 272 808, 80 грн. (один мільйон двісті сімдесят дві тисячі вісімсот вісім грн. 80 коп.) - основного боргу;

- 207 351, 75 грн. (двісті сім тисяч триста п`ятдесят одна грн. 75 коп.) - пені;

- 59 082, 16 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч вісімдесят дві грн. 16 коп.) - 3 % річних;

- 285 361, 47 грн. (двісті вісімдесят п`ять тисяч триста шістдесят одна грн. 47 коп.) - інфляційної суми;

- 27 369, 06 грн. (двадцять сім тисяч триста шістдесят дев`ять грн. 06 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.04.2024

Суддя Е.М. Олейняш


Дата ухвалення рішення	28.02.2024
Оприлюднено	10.04.2024
Номер документу	118197122
Судочинство	Господарське
Суть	стягнення коштів в сумі 1 851 770, 93 грн

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 28.02.2024 по справі 915/1556/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —915/1556/23

Рішення від 28.02.2024

Рішення
від 28.02.2024 по справі 915/1556/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ