Рішення

від 08.04.2024 по справі 916/459/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/459/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

до відповідача: Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області

про стягнення 1274571,73 грн

До суду надійшла позовна заява Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" до Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області про стягнення 1274571,73 грн заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", з яких - 814975,01 грн заборгованості за спожиту електроенергію у грудні 2021 року та січні 2022 року, 7123,42 грн пені, 226213,23 грн інфляційних втрат та 226260,07 грн 15% річних. Позивач просив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 09.02.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву 15 днів з моменту отримання ухвали.

Відповідач отримав ухвалу 09.02.2024 в електронному кабінеті, що підтверджується довідкою.

Відзиву на позов відповідач не надав, через що справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Розпорядженням Кабінету міністрів України від 12.12.2018 №1023-р (із змінами) Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (Позивач) визначено постачальником «останньої надії» з 01.01.2019 до 31.12.2024; територією провадження діяльності зазначеного підприємства визначено територію України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

27.12.2018 на виконання ч.11 ст.64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Позивач як постачальник «останньої надії» на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розмістив публічну оферту: Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Комерційну пропозицію № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії»; Додаток №1 до Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 р. до Договору на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».

В листі ДТЕК Одеські електромережі (оператор системи розподілу) від 30.11.2021 № 101/19/03-7655 (а.с. 15-17) зазначено, що умовами п. 3.4.2 ПРРЕЕ визначено перелік випадків, коли постачальник останньої надії надає послуги з постачання електричної енергії споживачам, в т.ч. у разі необрання споживачем електропостачальника, зокрема, після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником. Так, щодо Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області - попередній електропостачальник ТОВ ЕРНЕРІНГ припинено з 01.12.2021.

03.05.2022 позивачем було направлено на електронну пошту відповідача примірник договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії з додатками.

Відповідно до п.1.1 Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі в тексті - Договір) цей договір є публічним договором приєднання споживача до договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (надалі в тексті - постачальник) споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим договором випадках. Цей договір укладається сторонами, керуючись ст.ст. 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до договору на умовах, визначених Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії та Комерційною пропозицією, що є додатком 1 до цього договору (а.с. 23-30).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії. Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та комерційну діяльність (п.2.2 Договору).

Згідно з п.3.1 Договору, постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у п.3.2 цієї глави.

Відповідно до п.3.2 Договору, постачальник забезпечує гарантоване та безперервне поста-чання електричної енергії споживачу протягом всього строку постачання, у разі: банкрутства, ліквідації попереднього постачальника; закінчення строку дії ліцензії, призупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; невиконання або неналежного виконання попереднім електропостачальником вимог правил ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; не обрання споживачем нового електропостачальника, зокрема, після розірвання договору з попереднім електропостачальником; припинення електропостачальника, не спроможного постачати електричну енергію, про що він повідомив постачальника «останньої надії», споживачів, регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу, відповідно до ч.7 ст.64 вказаного Закону.

Умови надання послуг «останньої надії» споживачу повинні передбачати таке: ціни на електроенергію для споживача повинні бути економічно обґрунтованими, прозорими, недискримінаційними і формуватися постачальником відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором; споживач має право змінювати постачальника без сплати будь-яких штрафних санкцій на користь такого постачальника у разі дострокового розірвання цього договору.(п.3.3 Договору).

Згідно з п.3.4 Договору, електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальника, постачання електричної енергії на об`єкт призупиняється.

Початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ. (п.3.6 Договору).

У разі фактичного споживання електричної енергії за відсутності договору про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником, умови договору з постачальником «останньої надії» вважаються прийнятими споживачем.(п.3.7 Договору).

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються за методикою, затвердженою регулятором, відповідно до комерційної пропозиції з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком 1 до договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції.(п.п. 5.1-5.3 Договору).

Ціна (тариф) на електричну енергію визначається за результатами конкурсу. Сторони домовилися про те, що ціна (тариф) на електричну енергію, визначена за результатами конкурсу, є обов`язковою для сторін з дати введення її в дію. Інформація про діючу ціну (тариф) на електричну енергію постачальника має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування. Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.(п.5.5-5.7 Договору).

Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць (п.5.8 Договору).

Оплата виставленого постачальником рахунку за договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. У разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплати пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач має сплатити за вимогою постачальника пеню у розмірі, яка зазначається в комерційній пропозиції. (п.5.10, 5.11 Договору).

За умовами п.13.1 Договору, цей договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.

Договір підписаний лише Постачальником (а.с. 30).

Матеріали справи також містять Додаток №1 до Договору «Комерційна пропозиція №5» від 08.10.2021для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» встановлено, що ціна на електричну енергію формується згідно з порядком формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1179.

Відповідно до п.4 комерційної пропозиції №5 споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських днів з моменту отримання споживачем рахунку.

У разі не отримання рахунку Споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію.

Орієнтована вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).

Відповідно до положень п. 4.2. розділу 4 «Спосіб (порядок) та строки оплати за постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 р., остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ, або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі.

Пункт 4.3 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 р. передбачає, що рахунки вважаються отриманими Споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним), із застосуванням послуг пошти на адресу Споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС або споживачем Постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до пункту 16.2. цієї Комерційної пропозиції.

Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Положеннями п. 4.4 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», яка є Додатком 1 до Договору, встановлено, що Акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОСР. У разі наявності зауважень до Акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.

На виконання зазначеного Договору, за даними оператора системи розподілу АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (ліцензія на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, відповідно до постанови НКРЕК 06.11.2018 № 1345):

- на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за грудень 2021 року (копія додається) Відповідачу Позивачем складено Акт № 017441 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2021р. від 31 грудня 2021 року та рахунок № 000004378652/13/012/24885 від 14.01.2022 р, на обсяг споживання електричної енергії - 65333 кВт. *год. на суму 433341,24 грн (з ПДВ) та направлено Відповідачу на його електронну адресу 17.01.2022 р. та юридичну адресу 21.01.2022 р. поштою;

- на підставі Звіту про фактичне споживання електричної енергії за січень 2022 року (копія додається) Відповідачу Позивачем складено Акт № 20627 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2022 р. від 31 січня 2022 року та рахунок № 000004378652/13/001128111 від 23.03.2022 р. на обсяг споживання електричної енергії - 68465 кВт.*год. на суму 381633,77 грн (з ПДВ) та направлено Відповідачу на його електронну адресу 23.03.2022 р.

Пунктом 6.1 комерційної пропозиції №5 визначено, що за внесення платежів, перед-бачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підстав рахунку постачальника та/або вимоги (претензії) постачальника.

Відповідно до п.7.4. комерційної пропозиції №5 споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ (п.15.1 Комерційної пропозиції №5).

Як вбачається з матеріалів справи, Комерційна пропозиція №5 підписана лише постачальником.

Матеріалами справи стверджено, що 13.12.2023 позивач також направив на електронну пошту відповідача вимогу від 01.11.2023 № 44/11-006237 (а.с.63-65) терміново сплатити борг за спожиту електроенергію в сумі 814975,01 грн за грудень 2021 - січень 2022 року, а також в семиденний строк оплатити 417055,95 грн 15% річних, інфляційних та пені і додано рахунок на цю суму 417055,95 грн.

Відповідач у відповідь на зазначену претензію листом від 25.12.2023 № 3117/03.1-15/01/2356 повідомив, що визнає основний борг в сумі 814975,01 грн, а щодо штрафних санкцій, то просить врахувати, що наразі триває воєнний стан, і суттєво зменшились дохідна частина місцевого бюджету.

Враховуючи, що відповідач не сплатив заборгованість, то позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 1274571,73 грн заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", з яких - 814975,01 грн заборгованості за спожиту електроенергію у грудні 2021 року та січні 2022 року, 7123,42 грн пені, 226213,23 грн інфляційних втрат та 226260,07 грн 15% річних.

Отже, предметом даного спору є заборгованість та штрафні санкції за публічним договором постачання електричної енергії.

Згідно вимог ч.ч. 1-2 ст.11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законо-давства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) госпо-дарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, перед-бачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.6 та ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором, згідно статті 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямо-вана на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України, яка кореспондується з ст.173 ГК України, в силу госпо-дарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учас-никами) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріалами справи стверджено, що підставою для нарахування заборгованості є невиконання Відповідачем умов публічного договору постачання електричної енергії.

Як зазначено вище, відповідно до п.15.1 Комерційної пропозиції №5, Договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ.

Відповідач у відповіді на претензію позивача в листі № 3117/03.1-15/01/2356 від 25.12.2023 визнав основний борг в сумі 814975,01 грн та підтвердив, що між ним та позивачем виникли договірні правовідносини за фактом споживання електроенергії на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальником останньої надії.

Статтею 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, поста-чанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 №2019-VIII (надалі в тексті - Закон №2019-VIII).

За приписами статті 4 Закону №2019-VIII, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

В силу вимог статті 56 Закону №2019-VIII, постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. У разі покладення на електропостачальника зобов`язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника «останньої надії» ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника «останньої надії» визначаються відповідно до цього Закону. Покладення зобов`язань з надання універсальних послуг та/або постачання «останньої надії» не обмежує права електропостачальника здійснювати постачання електричної енергії за вільними цінами. Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

Відповідно до ч.1 ст.64 Закону №2019-VII постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Постачальник «останньої надії» зобов`язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника «останньої надії», ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.(ч.5 ст.64 Закону №2019-VII).

Постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, виз-наченому правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті (ч.6 ст.64 Закону №2019-VII).

Відповідно до частин першої, другої статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (ч.5 ст.633 ЦК України).

За приписами частини першої статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Беручи до уваги норми, викладені у ч.1 ст.634 ЦК України, договір приєднання буде вважатися укладеним за наявності активних дій особи, що приєднується, які (дії) свідчать про її волевиявлення на це.

У свою чергу, ч.8 ст.64 Закону №2019-VII вказує на те, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електро-постачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Однак правовідносини, які регулюються вказаною нормою, настають лише після приєднання споживача до публічного договору. Термін «приєднання» тлумачить стаття 634 ЦК України, яка вказує на обов`язковість активних дій.

Вирішуючи даний спір, суд приймає до уваги, що взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ).

Пунктом 1.2.7 ПРРЕЕ встановлено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу та укладається в установленому цими Правилами порядку.

Укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку). На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.(п.1.2.15 ПРРЕЕ).

Відповідач у відповіді на претензію позивача в листі № 3117/03.1-15/01/2356 від 25.12.2023 підтвердив, що між ним та позивачем виникли договірні правовідносини за фактом споживання електроенергії на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальником останньої надії.

Отже, між сторонами у справі виникли правовідносини на підставі договору постачання електричної енергії з постачальником «останньої надії», тобто існують домовленості щодо строків, порядку розрахунків, ціни, нарахування пені та річних.

Відповідач станом на час ухвалення рішення не надав доказів сплати позивачу 814975,01 грн заборгованості за спожиту електроенергію у грудні 2021 року та січні 2022 року, як і будь-яких заперечень, тому позовні вимоги про стягнення 814975,01 грн основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з простроченням оплати відповідача, позивачем заявлено до стягнення пеня

в сумі 7123,42 грн, інфляційні втрати 226213,23 грн та 15% річних у сумі 226260,07 грн, нараховані станом на 31.12.2023.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено вище, сторони в договорі передбачили розмір річних 15%.

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 25/01/2022 до 31/12/2023 433 341,24 x 15 % x 706 : 365 : 100706125 728,32 грн.з 31/03/2022 до 31/12/2023 381 633,77 x 15 % x 641 : 365 : 100641100 531,75 грн.Перевіривши розрахунок річних за допомогою Ліги-калькулятор, суд встановив, що він виконаний вірно.

В той же час суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово та послідовно звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц та інших.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд також зауважує, що у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 викладена правова позиція, щодо права суду зменшувати розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України. Так, у вище вказаному пункті зазначене таке: з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності, передбачених статтею 625 ЦК України у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Отже, суд звертає увагу, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Суд враховує, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника, та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення відсотків річних, суд враховує, що відповідач є органом місцевого самоврядування, який діє від та в інтересах територіальної громади. Спірний період споживання припадає на початок широкомасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України.

Суд також враховує, що укладання договору із постачальником останньої надії є фактично вимушеною дією відповідача з огляду на розірвання договору попереднім постачальником, а також необхідність проведення процедури закупівлі, що є обов`язковою з огляду на статус відповідача як бюджетної установи.

З урахуванням наведеного, суд вважає справедливим покладення на відповідача відповідальності у вигляді 3% річних замість 15%.

Необхідно зауважити, що, зменшуючи розмір процентів річних, суд вважає, що стягнення вказаних процентів річних виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.

з 25/01/2022 до 31/12/2023 433 341,24 x 3 % x 706 : 365 : 10070625 145,66 грн.з 31/03/2022 до 31/12/2023 381 633,77 x 3 % x 641 : 365 : 10064120 106,35 грн.Всього розмір 3% річних становить 45 252,01 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення річних підлягають частковому задоволенню в сумі 45252,01 грн 3% річних.

Аналогічно, перевіривши нарахування втрат від інфляції, суд встановив, що він здійснений позивачем правильно, тому вимоги про стягнення 226213,23 грн інфляційних підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 7123,42 грн пені, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань»).

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1 комерційної пропозиції №5 визначено, що за внесення платежів, перед-бачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підстав рахунку постачальника та/або вимоги (претензії) постачальника.

Так, позивач до претензії від 01.11.2023 додав рахунок № 5288 від 01.11.2023, в якому нарахував 9396,94 грн пені.

Однак, в позовній заяві він просить стягнути 7123,42 грн пені від суми 433341,24 грн за 30 днів прострочення.

Відповідно до п. 1.12 постанови Пленуму ВГСУ Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи, що суд не має права виходити за межі позовних вимог, а також не має права змінювати період нарахування, тому перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 7123,42 грн пені підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, заявлений позивачем позов підлягає частковому задоволенню в сумі 1093563,67 грн заборгованості, з яких - 814975,01 грн заборгованості за спожиту електроенергію у грудні 2021 року та січні 2022 року, 7123,42 грн пені, 226213,23 грн інфляційних втрат та 45 252,01 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Відповідно до ч. 1, 9 ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог 19118,58/1274571,73*1093563,67=16403,46грн

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області (код 04378652, смт. Доброслав Одеського району Одеської області пр. Свободи 1) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (код 19480600, м. Київ вул. Кирилівська 85) 1093563,67 грн заборгованості та 16403,46грн витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 08 квітня 2024 р.

Суддя В.В. Литвинова