Рішення

від 08.04.2024 по справі 917/178/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2024 Справа № 917/178/24

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Білій І.М., розглянувши матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТІНВЕСТ ПЛЮС», вул. Алчевських, 19, буква «Б-2», приміщення 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 43746507

до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ОБЛАДНАННЯ ТА ТЕХНОЛОГІЇ», вул. Київське Шосе, 74, квартира 15, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 37185406

про стягнення 280 255, 23 грн

Представники сторін в судове засідання не викликались, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку спрощеного провадження відповідно до cт. 247 ГПК України.

Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 280 255,23 грн, з яких: 272 684,64 грн попередня оплата за Договором поставки №18/05/2023 від 18.05.2023, 3296,49 грн інфляційні витрати за порушення зобов`язання; 4 274,10 грн 3% річних за порушення зобов`язання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.05.2023 між сторонами у справі був укладений Договір поставки №18/05/2023. На виконання договору позивачем було здійснено попередню оплату товару в розмірі 272 684,64 грн, проте, позивач посилається про неналежне виконання відповідачем, як постачальником, договірних зобов`язань в частині поставки оплаченого товару, в зв`язку з чим просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати, а також 3% річних та інфляційні втрати за неналежне виконання зобов`язання.

Також, згідно з заявою про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, позивач очікує понести судові витрати у справі на оплату судового збору в розмірі 4203,83 грн та на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 15 000,00 грн, докази витрат будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Ухвалою суду від 07.02.2024 суд відмовив позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою від 08.02.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Суд запропонував відповідачу не пізніше 15 днів з дня вручення цієї ухвали надати суду відзив на позов, позивачу - не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву подати суду відповідь на відзив.

Суд належним чином виконав обов`язок щодо повідомлення усіх учасників справи про розгляд справи, зокрема позивача, шляхом надіслання ухвали суду від 08.02.2024 в електронній формі до Електронного кабінету позивача, та оприлюднення в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.

Ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду від 08.02.2024 направлялась відповідачу за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернулась до суду із відміткою відділу поштового зв`язку «неправильно зазначена (відсутня) адреса».

12.02.2024 представником відповідача директором Мазука О.С. подана до суду заява про знайомлення з матеріалами справи № 917/178/24 та зняття фотокопій, яка задоволена судом. Згідно відмітки представник відповідача з матеріалами справи ознайомлений 12.02.2024.

За даних обставин, 12.02.2024 суд вважає днем ознайомлення представника відповідача з ухвалою суду від 08.02.2024 та початком перебігу 15-денного строку для подачі відзиву на позовну заяву.

23.02.2024 суд отримав відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись, що на момент звернення позивача до суду Договір поставки виконаний обома сторонами в повному обсязі. Відповідач зазначив, що отримав попередню оплату від позивача в розмірі 167 255,04 грн та 105 429,60 грн, і що товар на суму попередньої оплати поставлений позивачу згідно з видатковою накладною № 0000027 від 24.05.2023 на суму 167 255,04 грн, а також № 0000039 від 18.07.2023 на суму 105 429,60 грн.

Також, згідно з заявою про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, позивач очікує понести судові витрати у справі на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 20 000,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нове обладнання та технології» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ростінвест Плюс» (Покупець) 18.05.2023 року укладено договір поставки № 18/05/2023 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити за нього кошти на умовах даного Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору асортимент товару, загальна кількість та його ціна встановлюються відповідно до рахунків-фактур, які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 3.1. Договору, товар повинен бути поставлений Покупцю не пізніше 15 банківських днів після оплати рахунку-фактури.

Згідно з п. 4.1. Договору оплата має бути перерахована Постачальнику протягом 5 банківських днів після отримання рахунку-фактури.

Згідно з п. 8.1. Договору, Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до повного закінчення взаєморозрахунків.

На виконання взятих на себе за Договором зобов`язань ТОВ «РОСТІНВЕСТ ПЛЮС» на підставі рахунку-фактури № СФ-0000029 від 18.05.2023 здійснило попередню оплату в розмірі 167 255,04 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 7 від 24.05.2023; на підставі рахунку-фактури № СФ-0000042 від 18.07.2023 здійснило попередню оплату в розмірі 105429,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 32 від 18.07.2023.

Позивач стверджує, що станом на момент подання позову оплачений покупцем товар не поставлений, а грошові кошти не повернуті.

З підстав наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 272 684,64 грн основного боргу; 3 296,49 грн інфляційних втрат; 4274,10 грн 3 % річних.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 24.08.2023 про невиконання умов Договору поставки № 18/05/2023 від 18.05.2023, яка згідно з повідомлення про вручення поштового відправлення отримана відповідачем 18.09.2023.

Відповідач факт отримання претензії визнає, 23.09.2023 направив позивачу відповідь на претензію, яка повернута органом зв`язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 22.02.2024 стверджує, що ним повністю виконаний обов`язок щодо поставки товару за Договором, в підтвердження чого надав видаткову накладну №0000027 від 24.05.2023 на суму 167 255,04 грн; видаткову накладну № 0000039 від 18.07.2023 на суму 105429,60 грн, згідно з якими постачальник передав, а покупець прийняв товар. Зазначені видаткові накладні підписані з використанням електронного цифрового підпису обома сторонами. Відповідач пояснює, що направлення на підписання електронного документу пов`язане із неповерненням Покупцем відповідного екземпляру видаткової накладної, наданої на підписання в паперовій формі.

При розгляді спору по суті судом прийняти до уваги наступні обставини.

Згідно з ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. ч. 2, 5 ст. 205 ЦК України).

За загальним правилом, відповідно до ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В даному випадку, між сторонами виникло господарське зобов`язання на підставі договору поставки № 18/05/2023 від 18.05.2023.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд зазначає, що двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі на підставі п. 2.1 Договору поставки № 18/05/2023 від 18.05.2023 відповідачем було сформовано рахунок-фактуру № СФ-0000029 від 18.05.2023 року на загальну суму 167 255,04 грн (а.с. 41). В рахунку визначено асортимент товару та його кількість, а саме:

1.Апарат водогрійний газовий побутовий ВПГ - 16 - 11 шт.;

2.Апарат водогрійний газовий побутовий, моделі ВПГ - 20 М - 4 шт.;

3.Котел «Житомир-3»КС-Г-00 7СН - 2 шт.;

4.Котел «Житомир-3»КС-Г-010 СН - 5 шт.;

5.Котел «Житомир-3»КС-ГВ-025 Н - 1 шт.;

6.Котел «Житомир-3»КС-ГВ-020 Н - 1 шт.

24.05.2023 року позивач здійснив оплату цього рахунку, що підтверджується платіжною інструкцією № 7 від 24.05.2023 року, в призначенні платежу зазначено: «плата за котли згідно рахунку №29 від 18.05.2022 у т.ч. ПДВ 20% = 27875,84 грн.

Факт виконання відповідачем обов`язку щодо поставки товару на підставі рахунку-фактури № СФ-0000029 від 18.05.2023 підтверджується наданою відповідачем видатковою накладною № 0000027 від 24.05.2023 року, що сформована із відображенням всіх необхідних реквізитів та підписана з використанням електронного цифрового підпису сторонами.

Про підписання видаткової накладної без зауважень з боку позивача щодо кількості та якості поставленого товару свідчить протокол перевірки підписів сторін.

Так, згідно з протоколом перевірки кваліфікованого електронного підпису на звороті накладної № 0000027 від 24.05.2023 року (а.с. 111-зворот) з боку Постачальника накладна підписана директором ТОВ «Нове обладнання та технології» Мазукою Олександром Сергійовичем 31.07.2023, а з боку Покупця накладна підписана директором ТОВ «Ростінвест Плюс» Рачицьким Євгеном Олександровичем 01.08.2023.

Будь-які докази стосовно того, що зазначений у накладній товар був фактично переданий позивачу та прийнятий ним раніше дати підписання накладної позивачем (01.08.2023), надані відповідачем не були

Згідно видаткової накладної № 0000027 від 24.05.2023 року, Постачальник передав, а Покупець прийняв товари на загальну суму 167 255,04 грн в наступному асортименті та кількості:

1.Апарат водогрійний газовий побутовий ВПГ - 16 - 11 шт.;

2.Апарат водогрійний газовий побутовий, моделі ВПГ - 20 М - 4 шт.;

3.Котел «Житомир-3» КС-Г-00 7СН - 2 шт.;

4.Котел «Житомир-3» КС-Г-010 СН - 5 шт.;

5.Котел «Житомир-3» КС-ГВ-025 Н - 1 шт.;

6.Котел «Житомир-3» КС-ГВ-020 Н - 1 шт.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі на підставі п. 2.1 Договору поставки № 18/05/2023 від 18.05.2023 відповідачем було сформовано рахунок-фактуру № СФ-0000042 від 18.07.2023 року на загальну суму 105429,60 грн (а.с. 42). В рахунку визначено асортимент товару та його кількість, а саме:

1.Котел «Житомир-3» КС-Г-010 СН - 3 шт.;

2.Котел «Житомир-3» КС-ГВ-015 Н - 3 шт.;

3.Котел «Житомир-3» КС-ГВ-012 Н - 2 шт.;

4.Котел «Житомир-3» КС-ГВ-010 СН - 1 шт.

18.07.2023 року позивач здійснив оплату цього рахунку, що підтверджується платіжною інструкцією № 32 від 18.07.2023 року, в призначенні платежу зазначено: «плата за котли згідно рах-фактури №42 від 18.07.2023 у т.ч. ПДВ 20% - 17571,60 грн.

Факт виконання відповідачем обов`язку щодо поставки товару на підставі рахунку-фактури № СФ-0000042 від 18.07.2023 підтверджується наданою відповідачем видатковою накладною № 0000039 від 18.07.2023 року, що сформована із відображенням всіх необхідних реквізитів та підписана з використанням електронного цифрового підпису сторонами.

Про підписання видаткової накладної без зауважень з боку позивача щодо кількості та якості поставленого товару свідчить протокол перевірки підписів сторін.

Так, згідно з протоколом перевірки кваліфікованого електронного підпису на звороті накладної № 0000039 від 18.07.2023 року (а.с. 112-зворот) з боку Постачальника накладна підписана директором ТОВ «Нове обладнання та технології» Мазукою Олександром Сергійовичем 31.07.2023, а з боку Покупця накладна підписана директором ТОВ «Ростінвест Плюс» Рачицьким Євгеном Олександровичем 01.08.2023.

Будь-які докази стосовно того, що зазначений у накладній товар був фактично переданий позивачу та прийнятий ним раніше дати підписання накладної позивачем (01.08.2023), надані відповідачем не були

Згідно з видаткової накладної № 0000039 від 18.07.2023 року, Постачальник передав, а Покупець прийняв товари на загальну суму 105429,60 грн в наступному асортименті та кількості:

1.Котел «Житомир-3» КС-Г-010 СН - 3 шт.;

2.Котел «Житомир-3» КС-ГВ-015 Н - 3 шт.;

3.Котел «Житомир-3» КС-ГВ-012 Н - 2 шт.;

4.Котел «Житомир-3» КС-ГВ-010 СН - 1 шт.

Суд звертає увагу на те, що положеннями законодавства України передбачена можливість підписання документів у електронному вигляді з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

За змістом ч. 4 ст. 18 ЗУ «Про електронні довірчі послуги», саме кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Положеннями ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як передбачено ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду (постанова від 11.09.2020 у справі № 910/16505/19), тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Суд приймає до уваги, що предметом зазначеного Договору є поставка товару, за який позивач повинен здійснити оплату у визначені договором строки. Документом, який підтверджує прийняття товару, тобто виконання відповідачем своїх обов`язків, є видаткова накладна. Підписання накладних покупцем є підтвердженням отримання товару та відсутності претензій до постачальника з його боку. Судом встановлено, що накладні підписані представниками сторін договору, в них містяться посилання на договір та на рахунок-фактуру.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо підтвердження факту поставки товару на спірну суму заборгованості, судом враховано, що на підтвердження здійснення господарських операцій з постачання зазначеного у видаткових накладних товару відповідачем складено та зареєстровано податкові накладні на суму 272684,64 грн, зокрема:

-Податкова накладна № 3 від 24.05.2023 року на загальну суму 167 255,04 грн (в т.ч. ПДВ - 27 875,84 грн), прийнята та зареєстрована в ЄРПН 30.05.2023 року;

-Податкова накладна № 3 від 18.07.2023 року на загальну суму 105 429,60 грн (в т.ч. ПДВ - 17 571,60 грн), прийнята та зареєстрована в ЄРПН 15.08.2023 року.

Дані податкові зобов`язання відображені в податкових деклараціях відповідача з податку на додану вартість за травень 2023 року та липень 2023 року.

За таких обставин, складення та реєстрація відповідачем податкових накладних, суд оцінює як фактичні дії постачальника щодо відображення ним в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Судом враховується відсутність будь-яких обґрунтованих спростувань позивачем пред`явлених відповідачем доказів поставки товару, що вказує на помилковість його посилань щодо порушення відповідачем договірних зобов`язань в частині поставки товару.

За таких обставин, в задоволенні позову в частині стягнення 167255,04 грн попередньої оплати за рахунком-фактури №СФ-0000029 від 18.05.2023, а також 105429,60 грн попередньої оплати за рахунком-фактури № СФ-0000042 від 18.07.2023 суд відмовляє в зв`язку з безпідставністю.

Стосовно строків поставки та підстав для нарахування позивачем 3% річних та інфляційних витрат суд зазначає наступне.

Згідно з рахунком-фактури № СФ-0000029 від 18.05.2023 позивач здійснив попередню оплату в розмірі 167255,04 грн згідно з платіжною інструкцією №7 від 24.05.2023. За умовами п. 3.1. Договору оплачений покупцем товар повинен бути поставлений протягом 15 банківських днів з моменту оплати рахунку-фактури, тобто до 14.06.2023 року включно. Як свідчить надана відповідачем видаткова накладна №0000027 від 24.05.2023, господарська операція з поставки товару позивачу відбулась 01.08.2023 (дата підписання ЕЦП директором покупця ОСОБА_1 ), тобто з простроченням на 47 днів.

За розрахунком суду інфляційні за період з 15.06.2023 по 31.07.2023 на суму боргу 167 255, 04 грн складають 326,48 грн; 3% річних за період з 15.06.2023 по 31.07.2023 на суму боргу 167 255,04 грн складають 646,11 грн, які суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з рахунком-фактури № СФ-0000042 від 18.07.2023 позивач здійснив попередню оплату в розмірі 105429,60 грн згідно з платіжною інструкцією №32 від 18.07.2023. За умовами п. 3.1. Договору оплачений покупцем товар повинен бути поставлений протягом 15 банківських днів з моменту оплати рахунку-фактури, тобто до 08.01.2023 року включно. Як свідчить надана відповідачем видаткова накладна №0000039 від 18.07.2023, господарська операція з поставки товару позивачу відбулась 01.08.2023 (дата підписання ЕЦП директором покупця ОСОБА_1 ), тобто без прострочення.

Перевірка правильності розрахунків інфляційних витрат та 3 % річних проводилась за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга 360».

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з заявою про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, позивач очікує понести на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 15 000,00 грн, розрахунок та докази понесення яких, а також договору з адвокатом позивачем не надані. Одночасно, позивачем в заяві повідомлено, що докази витрат будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до заяви про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідач очікує понести судові витрати у справі на оплату послуг професійної правничої допомоги в розмірі 20 000,00 грн.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За ч.1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, відповідач просить суд стягнути з позивача витрати на правову допомогу адвоката у загальному розмірі 20 000,00 грн.

На підтвердження надання Адвокатським об`єднанням «Правовий компроміс» адвокатських послуг ТОВ «Нове обладнання та технології» при розгляді справи № 917/178/24, заявником надано: договір про надання правової допомоги № 13/02/2024 від 13.02.2024; акт приймання-передачі виконаних послуг від 13.03.2024; ордер адвокату Степаненко від 13.02.2024 №1198191; розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу від 13.03.2024 платіжну інструкцію №485 від 13.02.2024 на суму 20 000,00 грн.

Розмір фактичних витрат відповідача на правову допомогу адвоката підтверджений належними доказами та співмірний із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову.

За таких обставин, витрати відповідача на правову допомогу адвоката у розмірі 20000 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог слід покласти на позивача.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано будь-яких доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано жодних доказів на їх спростування.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ОБЛАДНАННЯ ТА ТЕХНОЛОГІЇ» (вул. Київське Шосе, 74, квартира 15, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 37185406) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТІНВЕСТ ПЛЮС» (вул. Алчевських, 19, буква «Б-2», приміщення 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 43746507) 326,48 інфляційних втрат, 646,11 грн 3% річних, 14,59 грн судового збору.

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТІНВЕСТ ПЛЮС» (вул. Алчевських, 19, буква «Б-2», приміщення 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 43746507) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ОБЛАДНАННЯ ТА ТЕХНОЛОГІЇ» (вул. Київське Шосе, 74, квартира 15, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 37185406) 19930, 59 грн витрат на професійну правничу допомогу.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Згідно із ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України.

Суддя І.І. Пушко