Рішення

від 27.03.2024 по справі 922/116/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2024м. ХарківСправа № 922/116/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Стеріоні В.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагроенерго" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1; код ЄДРПОУ: 39418536) до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, 14, буд. 1) про відшкодування завданої шкоди у зв`язку зі збройною агресією РФ за участю представників:

позивача Коновалова К.Б., директор (особисто);

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

10.01.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагроенерго" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції РФ, в якій просить суд:

- стягнути з держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагроенерго" суму реальних збитків у розмірі 3 777 004,78 грн.;

- стягнути з держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагроенерго" суму упущеної вигоди у розмірі 8 528 265,73 грн.;

- стягнути з держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагроенерго" суму понесених витрат на проведення дослідження щодо встановлення розміру реальних збитків у розмірі 12 000,00 грн.;

- стягнути з держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагроенерго" суму понесених витрат на проведення експертного дослідження технічного стану нерухомого майна у розмірі 12 000,00 грн.;

- стягнути з держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь Державного бюджету України суму судового збору.

Позов обґрунтовано пошкодженням російськими військами під час військової агресії належного позивачу майна.

Визначаючи, чи поширюється на Російську Федерацію судовий імунітет у даному випадку, судом враховано наступне.

Предметом позову є відшкодування майнової шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України, та, як наслідок, упущеної вигоди. Місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна. Передбачається, що шкода завдана агентами РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України.

Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.

Національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом генерального делікту).

Отже, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

З огляду на зазначене, ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.01.2024 позовну заяву (вх.№116/24 від 10.01.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагроенерго" залишено без руху. Надано позивачу строк, який становить 5 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.

16.01.2024 на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 11.01.2024 представник позивача надав заяву (вх.№1303 від 16.01.2023) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.01.2024, з урахуванням ухвали про виправлення технічної описки від 22.01.2024, прийнято позовну заяву (вх.№116/24 від 10.01.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагроенерго" до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування завданої шкоди у зв`язку зі збройною агресією РФ до розгляду та відкрито провадження у справі №922/116/24. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на14.02.2024. Відповідачу, згідно статті 165 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В той же день Господарським судом Харкiвської областi на офіційному веб-порталі судової влади України розміщено оголошення, яким здійснено повідомлення держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації у справі №922/116/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагроенерго" до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування завданої шкоди у зв`язку зі збройною агресією РФ, яквідповідача, про те, що підготовче засідання усправі призначенена14.02.2024. Також, повідомлено про наслідки неявки в судове засідання.

В підготовчому засіданні 14.02.2024 без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.02.2024.

В той же день Господарським судом Харкiвської областi на офіційному веб-порталі судової влади України розміщено оголошення, яким здійснено повідомлення держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації у справі №922/116/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагроенерго" до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування завданої шкоди у зв`язку зі збройною агресією РФ, яквідповідача, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по сутіна 28.02.2024. Також, повідомлено про наслідки неявки в судове засідання.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.02.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 20.03.2024.

В той же день Господарським судом Харкiвської областi на офіційному веб-порталі судової влади України розміщено відповідне оголошення, яким здійснено повідомлення держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації у справі №922/116/24 про перерву у судовому засіданні до 20.03.2024 та про наслідки неявки в судове засідання.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.03.2024 оголошено перерву у судовому засіданні до 27.03.2024.

В той же день Господарським судом Харкiвської областi на офіційному веб-порталі судової влади України розміщено відповідне оголошення, яким здійснено повідомлення держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації у справі №922/116/24 про перерву у судовому засіданні до 27.03.2024 та про наслідки неявки в судове засідання.

21.03.2024 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№7766 від 21.03.2024).

Вказані документи в судовому засіданні 27.03.2024 судом було прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Присутній в судовому засіданні 27.03.2024 представник позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника в судове засідання 27.03.2024 не забезпечив, про причини неявки не повідомив, своїм правом, наданим відповідно до ст.165 ГПК України не скористався - відзив на позов не надав.

Відповідно до частин другої - четвертої статті 120 ГПК кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Виходячи з системного аналізу змісту вищенаведених положень ГПК України належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи є обов`язком суду, а відсутність на час проведення судового засідання в матеріалах справи доказів про належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи - є підставою для відкладення розгляду справи.

При цьому, розгляд справи є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання. Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (схожий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №918/1478/14).

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

Водночас, у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року, Україна розірвала дипломатичні відносини з Російською Федерацією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України.

До висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 (провадження №61-18782св21), від 25.01.2019 №796/165/18, від 18.05.2022 №760/17232/20-ц, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі №635/6172/17, провадження №14-167 цс 20, (пункт 58).

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Окрім цього, АТ «Укрпошта», починаючи з 25.02.2022, фактично припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією, а відтак, станом на сьогодні суд позбавлений можливості повідомляти відповідача про розгляд справи засобами поштового зв`язку.

У зв`язку із зазначеним, задля належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом було розміщено відповідні оголошення на сайті Судової влади України.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

З огляду на зазначене суд, виходячи з презумпції обізнаності відповідача, дійшов висновку про належне повідомлення останнього про розгляд даної справи.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на зазначене, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 27.03.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши промови присутнього представника позивача у судових дебатах, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагроенерго" (код ЄДРПОУ 39418536, місцезнаходження: 61070, місто Харків, вулиця Академіка Проскури, будинок 1) зареєстровано з 30.09.2014 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Основним видом діяльності товариства є купівля та продаж власного нерухомого майна, а також надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промагроенерго" є власником нежитлових приміщень №1,7,8 загальною площею 791,5 кв.м., що знаходяться в нежитловій будівлі літ. «3Б-10», за адресою: Україна, місто Харків, вулиця Академіка Проскури, будинок 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2170969663101.

Право власності на зазначені приміщення зареєстровано в реєстрі речових прав, та підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав індексний номер 243438712 від 08.02.2021.

Зазначені приміщення були введені до експлуатації після спорудження будівлі в 2020 році, 08.02.2021 позивач придбав зазначені нежитлові приміщення у Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДВАНТАЖ» за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченим приватним нотаріусом Хомою О.В., зареєстровано в реєстрі за №211.

Оскільки протягом 2021 року продовжувалась дія карантину у зв`язку з епідемією СОVID-19, тільки наприкінці 2021 року приміщення були передані в оренду, строком на 1094 дні, згідно договору оренди №1/21 від 29.12.2021 (надалі - Договір оренди), укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОЕКОСИСТЕМА» (далі - орендар).

Згідно п.1.1. Договору оренди орендодавець зобов`язується в узгоджений термін передати, а орендар прийняти у тимчасове користування (оренду) нежитлові приміщення (далі об`єкт оренди), що розташовані у будівлі за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, літ. «3Б-10» (Бізнес-центр ЮМ-Інвест) для розміщення офісу, а саме:

- 6-й поверх, нежитлові приміщення № 1 (зала) площею 478,40 кв. метрів,

-6-й поверх, нежитлові приміщення № 7 (зала) площею 276,60 кв. метрів,

-6-й поверх, нежитлові приміщення № 8 (зала) площею 34,90 кв. метрів,

-6-й поверх, нежитлові приміщення (балкон 2,7*0,3) площею 0,80 кв. метрів,

-6-й поверх, нежитлові приміщення (балкон 2,7*0,3) площею 0,80 кв. метрів,

Загальною площею 791,50 кв. метрів.

Об`єкт оренди детально позначений на Плані поверхів (Додаток № 1 до цього Договору).

Пунктом 4.1. Договору оренди сторони визначили, що орендар зобов`язаний, зокрема, за власний кошт зробити необхідний ремонт в об`єкті оренди, включаючи внутрішнє оздоблення. Після закінчення ремонту сторони зроблять відповідній «Акт фіксації стану приміщень.

Відповідно до п.5.1. Договору оренди, розмір орендної плати за користування приміщеннями не є фіксованим, та встановлюється, за погодженням сторін на момент підписання Договору, у розмірі 11,5 доларів США за 1 кв. метр приміщень за місяць (у т.ч. ПДВ). Розрахунок сторонами орендної плати за місяць здійснюється в гривнях, за курсом НБУ на дату першого дня місяця.

Орендна плата сплачується орендарем з 01.05.2022 і до моменту повернення об`єкту оренди орендодавцю. Сторони підписують акт про надання послуг з оренди об`єкту оренди не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з п.10.1. договору оренди, цей Договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін акта прийому-передачі об`єкту оренди в оренду. Договір укладено строком на 1094 календарних дня і діє до 27 грудня 2024 року включно. Термін Договору обчислюється з моменту підписання акта прийому-передачі об`єкту оренди в оренду. Термін оренди не повинен перевищувати строку дії цього договору і припиняється разом з ним.

Розділом 7 Договору оренди було передбачено право орендаря достроково розірвати договір, але не раніше 01.07.2024, письмово повідомивши про це орендодавця за 1 місяць до бажаної дати розірвання договору.

Акт прийому-передачі об`єкту оренди в оренду підписано сторонами 04.01.2022.

Після початку повномасштабної агресії Російської Федерації, в березні та квітні 2022 року прибудинкова територія офісної будівлі літ.«3Б-10», що розташована за адресою: Україна, місто Харків, вулиця Академіка Проскури, будинок 1, була обстріляна військами Російської Федерації 8 разів, а саме: 16.03.2022, 28.03.2022, 30.03.2022, 01.04.2022, 06.04.2022, 13.04.2022, 18.04.2022 та 21.04.2022.

Внаслідок вибухових хвиль, а також уламків ракет та снарядів, будівля зазнала значних ушкоджень а саме: уламками було пробито покрівлю в деяких місцях, майже всі вікна було вибито внаслідок ураження уламками та вибуховими хвилями, значна частина фасадної системи будівлі уражена уламками.

22.04.2022 орендар, скориставшись пунктом договору про форс-мажорні обставини, розірвав договір.

20.07.2023 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагроенерго" було подано заяву до Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області по факту спричинення значної шкоди нежитловим приміщенням в будівлі літ. «3Б-10», що розташована за адресою Україна, місто Харків, вулиця Академіка Проскури, будинок 1, з правовою кваліфікацією злочину по частині 1 статті 438 Кримінального кодексу України. Номер кримінального провадження 12023221130001668, наданий час триває досудове розслідування.

25.07.2023 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагроенерго" було подано лист-запит до Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради з метою внесення до реєстру пошкоджених об`єктів та проведення комісійного обстеження з огляду технічного стану об`єкту - приміщень будівлі літ. «3Б-10», що розташована за адресою Україна, місто Харків, вулиця Академіка Проскури, будинок 1, який був пошкоджений внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України.

За результатами запиту, об`єкт було внесено до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російською Федерацією (РПЗМ), за номером ОНМ- 07.08.2023-176401, згідно акту комісійного обстеження Ки-4122/1 від 03.08.2023, який був внесений до РПЗМ за номером АКТ-КО-30.08.2023-77786, в приміщеннях позивача були виявлені наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, які потребують виконання робіт з поточного ремонту.

Зметою встановлення технічного стану та експлуатаційної придатності нежитлових приміщень в будівлі літ. «3Б-10», що розташована за адресою Україна, місто Харків, вулиця Академіка Проскури, будинок 1, позивач звернувся до ТОВ «АЗОВ-ГАРРЕТ», вартість послуг якого склала 12 000,00 гривень.

За результатами проведення обстеження, приміщення позивача визнані непридатними до нормальної експлуатації (категорія «З») та такими, що потребують відновлення, що підтверджується звітом №5/8-23-1 від 13.08.2023, реєстраційний номер звіту в РПЗМ ЗВІТ-ОБ-17.10.2023-67, реєстраційний номер звіту у ЄДЕССБ ТО01:8686-4910-3130-7841.

З метою встановлення суми розміру реальних збитків нерухомого майна, що зазнало руйнівно впливу внаслідок збройної агресії Російської Федерації нанесеної позивачу, позивач звернувся до Харківської торгово-промислової палати для проведення відповідних досліджень, вартість яких склала 12 000,00 гривень.

За результатами проведення дослідження, ринкова вартість реальних збитків пошкодженого нерухомого майна складає 3 777 004,78 гривень, що підтверджується відповідним висновком експерта №17-ОИ/23 від 30.10.2023 Харківської торгово-промислової палати.

Звіт було проведено згідно із Методикою визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, яка затверджена спільним Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України 18.10.2022 №3904/1223 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022 р. за №1522/38858, положення якої є обов`язковими для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов`язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності.

20.11.2023 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагроенерго" було подано лист-запит до Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради з метою доповнення реєстру пошкодженого та знищеного майна інформацією зі Звіту про оцінку вартості реальних збитків нерухомого майна, що зазнало руйнівного впливу внаслідок збройної агресії російської федерації №17-ОИ/23 від 30 жовтня 2023 року, і надання оновленого витягу з реєстру пошкодженого та знищеного майна.

За результатами запиту, 28.11.2023 директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагроенерго" було отримано лист від Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради за №6369/0/90-23, згідно якого реєстр пошкодженого та знищеного майна було доповнено інформацією про оцінку вартості реальних збитків нерухомого майна, реєстраційний номер звіту в РПЗМ: ЗВІТ-О-20.11.2023- 44 та 22.11.2023 було сформовано остаточний витяг з РПЗМ, який містить всю інформацію про причини, сутність пошкоджень та суму заподіяних реальних збитків.

За твердженнями позивача, у зв`язку з пошкодженням нежитлових приміщень №1,7,8 загальною площею 791,5 кв.м., що знаходяться в нежитловій будівлі літ. «3Б-10», за адресою: Україна, місто Харків, вулиця Академіка Проскури, будинок 1, внаслідок дій відповідача, позивач не отримав орендну плату від здавання в оренду приміщень згідно Договору оренди №1/21 від 29.12.2021, за період з 01.05.2022 по 30.06.2024 на загальну суму 8 528 265,73 гривень, а саме: за 2022 рік - 2 463 138,93 гривень, за 2023 рік - 3 989 704,60 гривень та за 2024 рік - 2 075 422,20 гривень.

Розрахунок суми упущеної вигоди, наданий позивачем, здійснений відповідно до розміру орендної плати зазначеної у договорі оренди та строку дії безумовної сплати орендної плати орендарем.

Також, позивач надав регуляторні документи Національного Банку України відносно офіційного курсу гривні щодо іноземних валют, інформація щодо курсу гривні до долара США на відповідні дати, необхідні для обчислення суми орендної плати (упущеної вигоди) за договором оренди №1/21 від 29.12.2021.

Як стверджує позивач, зазначені вище обставини свідчать що саме внаслідок протиправної діяльності військ держави агресора - Російською Федерацією на території України, позивач був позбавлений можливості здійснювати реалізацію свого, гарантованого ст.41 Конституції України, права власності на майно, не мав доступу до свого майна протягом тривалого періоду, не мав можливості його зберегти у цілісному і непошкодженому стані, та в результаті втратив частину належного майна. Крім того, сам факт збройної агресії Російської Федерації проти України є причиною виникнення ситуації за якої позивач поніс істотні збитки та змушений звертатися до суду з метою відстоювання свого порушеного права, а отже безпосереднім суб`єктом, внаслідок дій якого позивачу завдано шкоди, є Російська Федерація. Порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.6 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

За приписами ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.1, ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст.1166 Цивільного кодексу України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16.03.2022 у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24.03.2022, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додатковим протоколом 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки, у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до ч.3 ст.85 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні ч.3 ст.85 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Як вбачається з матеріалів справи, саме внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, позивачу було завдано збитків.

Факт нанесення майнової шкоди позивачу підтверджуються інформацією з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, актом комісійного обстеження Департаменту житлово-комунального господарства Харківської міської ради, звітом про обстеження ліцензованого будівельного експерта, фотознімками, висновком про вартість розміру реальних збитків нерухомого майна, що зазнало руйнівно впливу внаслідок збройної агресії Російської Федерації нанесеної позивачу, зробленого ліцензованим суб`єктом оцінювальної діяльності Харківської торгово-промислової палати.

Розмір реальних збитків пошкодженого нерухомого майна позивача згідно з висновком експерта №17-ОИ/23 від 30.10.2023 Харківської торгово-промислової палати складає 3 777 004,78 гривень.

Як уже було зазначено вище, збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду (lucrum cessans), яка відрізняється від реальних збитків (damnum emergens) тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 22 ЦК України, частини 2 статті 224 ГК України, частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків у вигляді упущеної вигоди входять: 1) неотриманні стороною доходи, які вона могла б реально отримати за звичайних обставин якби її право не було порушено; 2) доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; 3) неодержаний прибуток, на який сторона, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Отже згідно наведених норм упущеною вигодою є неодержаний (не отриманий) дохід, який кредитор міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум, якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Крім того, позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 127/16524/16-ц (провадження № 61-22106св18)).

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин (мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер).

Окрім того, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Ураховуючи наведене, пред`явлення позову про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, визначених статтею 22 ЦК України, статтями 224, 225 ГК України, покладає на кредитора (позивача), обов`язок довести: 1) протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків (боржника), 2) наявність збитків, їх розмір, в числі рахунку реальну можливість отримання ним таких збитків, 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, а також 4) вжитті ним заходи для отримання заявлених збитків, тоді як відповідач - має довести відсутність своєї вини у заподіянні заявлених до стягнення з нього збитків.

Водночас аналіз змісту положень ЦК України та ГК України свідчить про відсутність в них закріплених норм, що детально регламентують методику розрахунку - критерії визначення (обчислення) збитків у вигляді упущеної вигоди.

Відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди має свою специфіку, обумовлену низкою факторів, що зумовлено, зокрема, особливістю правової природи категорії збитків у вигляді упущеної вигоди, оскільки момент вчинення правопорушення упущена вигода є лише можливою (майбутньою), а не наявною майновою втратою, а її розмір допустимо встановити лише приблизно, із деякими припущеннями, адже досить складним є визначення розміру тих втрат, які ще не сталися (не наступили фізично), позаяк невідомо, які чинники могли б мати вплив на прибуток.

Тож у з`ясуванні критеріїв, яким слід керуватися при визначені (обрахунку) розміру збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зважає на сутність правової природи категорії упущена вигода, принципи на яких ґрунтується виконання зобов`язання з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, а також функції, які повинно виконувати відшкодування збитків.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення від 06.12.2007 у справі "Воловік проти України").

Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (рішення ЄСПЛ від 28.09.1999 у справі "Озтюрк проти Туреччини" (Ozturk v. Turkey)).

Тлумачення змісту частини другої статті 22 ЦК України, частини другої статті 224, статті 225 ГК України свідчить, що упущена вигода будучи складовою поняття збитки на відміну від реальних збитків, фактичну вартість яких можна виявити на основі оцінки прямих майнових втрат, завданих особі, пов`язана з тим реальним приростом, збільшенням її майнової сфери, якого можна було б очікувати за звичайних обставин, якби ці обставини не були порушені неправомірною поведінкою боржника.

Отже відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди пов`язує можливість отримання доходу (майнових вигод) особою, право якої порушено, саме із звичайними обставинами, тобто звичайними умовами цивільного/господарського обороту.

Тому при визначенні (обчисленні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має врахування критерію звичайних обставин (умов цивільного/господарського обороту) за яких кредитор мав достатні очікування на отримання відповідного доходу в разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

Чинний ЦК України та ГК України не містять норм, які б розкривали зміст поняття звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту), тоді як за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, слово "звичайний" означає "який нічим не виділяється серед інших, не має яких-небудь специфічних, визначних особливостей, якостей; який не має в собі нічого нового; звичний; який вважається нормальним; характерний, типовий для кого -, чого-небудь" (Словник української мови: в 11 томах. - Том 3, 1972. - Стор. 476).

Отже звичайними обставинами (умовами цивільного/господарського обороту) фактично є типові (нормальні) обставини (умови) комерційного обігу (функціонування ринку), а не теоретично, потенційно можливі, особливо сприятливі ситуації, що мали місце під час неналежного виконання боржником своїх обов`язків.

Іншим критерієм, який необхідно враховувати при визначенні (розрахунку) розміру упущеної вигоди, є критерій розумності витрат. Сутнісний зміст цього критерію та необхідність урахування при розрахунку упущеної вигоди обумовлений принципами зобов`язального права та загальними засадами цивільного законодавства - керівними ідеями, з яких мають виходити усі без виключення учасники цивільних відносин.

Згідно із частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків віднесено завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Грошовий вираз майнової шкоди є збитками.

Відповідно до частини першої статті 144 ГК України майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі.

За наведеного розумними витратами із урахуванням таких принципів цивільного права як справедливість, розумність, є витрати кредитора на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків, до складу яких входить упущена вигода, яка за своє суттю є майновими втратами, що могли, з урахуванням розумних витрат на їх отримання, бути реально отримані кредитором за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.

Тож визначаючи розмір збитків у вигляді упущеної вигоди необхідно також враховувати функцію, яку повинно виконувати відповідне відшкодування. Такою функцією передусім є компенсаційна функція, яка виходить з неприпустимості збагачення потерпілої сторони зобов`язання (кредитора) та визначає своїм завданням компенсацію кредитору дійсних негативних наслідків порушення його прав. Іншими словами відновлення майнового стану кредитора за рахунок боржника має здійснюватися із розрахунку еквівалентності, співмірності між собою відшкодування та збитків.

Отже при визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди слід керуватися такими критеріями її розрахунку (обчислення) як:

1) звичайні обставини (умови цивільного/господарського обороту);

2) розумні витрати;

3) компенсаційність відшкодування збитків.

Разом з тим на практиці досить часто складно точно визначити та як наслідок і довести дійсний розмір заподіяних кредитору збитків у вигляді упущеної вигоди.

У такому разі виникає питання яким чином має діяти суд, у випадку коли заподіяні позивачу (кредитору) збитки у вигляді упущеної вигоди важко з`ясувати в кількісному вираженні та складно встановити їх розмір з достатнім ступенем визначеності, тоді як протиправна поведінка заподіювача збитків та причинний зв`язок між збитками та протиправною поведінкою є доведеними позивачем (кредитором) та підтверджуються матеріалами справи.

Вочевидь, що за цих умов відмова у стягненні упущеної вигоди з огляду не доведення позивачем чіткого розміру заподіяних йому збитків не узгоджується із наведеним вище принципами та засадами цивільного законодавства, які є керівними ідеями, з яких мають виходити у своїй діяльності усі без винятку учасники цивільних (господарських) відносин та призводить до втрати захисної і відновлювальної функції відшкодування збитків.

Суд звертає увагу, що відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується з метою захисту порушених (невизнаних) цивільних прав й інтересів, та полягає у відшкодуванні правопорушником вартості майнових вигод, які потерпіла особа могла б мати, якби її суб`єктивне право не було порушеним (невизнаним).

Тобто така міра відповідальності як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди перше за все є спрямованою на захист (відновлення) порушеного права потерпілого, що цілком узгоджується із приписами частини другої статті 216 ГК України, якою з-поміж іншого визначено, що застосування господарських санкцій, якими у розумінні частини другої статті 217 ГК України є відшкодування збитків, повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення.

Тому справедливе відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди за наявності доведеності протиправної поведінки заподіювача збитків та причинного зв`язку між збитками та протиправною поведінкою є одним із ефективних засобів захисту порушених прав кредитора, адже сама лише констатація у судовому рішення порушення прав кредитора (позивача) не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним.

Як уже було встановлено судом, наприкінці 2021 року позивач передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОЕКОСИСТЕМА» прийняло у тимчасове користування (оренду) нежитлові приміщення (6-й поверх, нежитлові приміщення № 1 (зала) площею 478,40 кв. метрів, 6-й поверх, нежитлові приміщення № 7 (зала) площею 276,60 кв. метрів, 6-й поверх, нежитлові приміщення № 8 (зала) площею 34,90 кв. метрів, 6-й поверх, нежитлові приміщення (балкон 2,7*0,3) площею 0,80 кв. метрів, 6-й поверх, нежитлові приміщення (балкон 2,7*0,3) площею 0,80 кв. метрів), що розташовані у будівлі за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, літ. « 3Б-10» (Бізнес-центр ЮМ-Інвест) для розміщення офісу, загальною площею 791,50 кв. метрів.

Приміщення були передані в оренду, строком на 1094 дні, згідно договору оренди №1/21 від 29.12.2021, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОЕКОСИСТЕМА».

Акт прийому-передачі об`єкту оренди в оренду підписано сторонами 04.01.2022.

Після початку повномасштабної агресії Російської Федерації, в березні та квітні 2022 року прибудинкова територія офісної будівлі літ.« 3Б-10», що розташована за адресою: Україна, місто Харків, вулиця Академіка Проскури, будинок 1, була обстріляна військами Російської Федерації 8 разів, а саме: 16.03.2022, 28.03.2022, 30.03.2022, 01.04.2022, 06.04.2022, 13.04.2022, 18.04.2022 та 21.04.2022.

Внаслідок вибухових хвиль, а також уламків ракет та снарядів, будівля зазнала значних ушкоджень а саме: уламками було пробито покрівлю в деяких місцях, майже всі вікна було вибито внаслідок ураження уламками та вибуховими хвилями, значна частина фасадної системи будівлі уражена уламками.

22.04.2022 орендар, скориставшись пунктом договору про форс-мажорні обставини, розірвав договір.

Згідно із Постановою Кабінета Міністрів України №326 від 20.03.2022 року «Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації», а саме п.28 розділу «Методичні засади визначення розміру збитків, спричинених збройною агресією», зазначено, що під час розроблення методик оцінки шкоди та збитків, в оціночних процедурах враховується така основна методична настанова щодо визначення розміру упущеної вигоди - оцінка упущеної вигоди, що пов`язана із майном, майновими правами, проводиться щодо суб`єктів господарювання, які зазнали реальних збитків внаслідок збройної агресії російської федерації.

Відповідно до п.5.1. Договору оренди, розмір орендної плати за користування приміщеннями не є фіксованим, та встановлюється, за погодженням сторін на момент підписання Договору, у розмірі 11,5 доларів США за 1 кв. метр приміщень за місяць (у т.ч. ПДВ). Розрахунок сторонами орендної плати за місяць здійснюється в гривнях, за курсом НБУ на дату першого дня місяця.

Орендна плата сплачується орендарем з 01.05.2022 і до моменту повернення об`єкту оренди орендодавцю. Сторони підписують акт про надання послуг з оренди об`єкту оренди не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з п.10.1. договору оренди, цей Договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін акта прийому-передачі об`єкту оренди в оренду. Договір укладено строком на 1094 календарних дня і діє до 27 грудня 2024 року включно.

Розділом 7 Договору оренди було передбачено право орендаря достроково розірвати договір, але не раніше 01.07.2024, письмово повідомивши про це орендодавця за 1 місяць до бажаної дати розірвання договору.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний принцип закріплений у частині першій статті 11 ГПК України.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону. Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків.

Справедливість як один із фундаментальних принципів права, який закладено безпосередньо в змісті права, в тих правовідносинах формою яких є право, передбачає готовність враховувати інтереси інших сторін, не зловживати своїми правами на шкоду їм, дотримуватися рівності в положенні учасників правовідносин.

Отже за своєю юридичною силою принцип справедливості є фактично імперативною нормою права (нормою відхилення від якої недопустиме), яка поряд з нормами цивільного права належить до механізму регулювання цивільних правовідносин.

Хоча така категорія, як справедливість, є оціночним поняттям та має властивість змінювати своє змістовне наповнення залежно від різних, як об`єктивних, так і суб`єктивних обставин, очевидним є те, що застосування такого принципу у визначенні розміру збитків у вигляді упущеної вигоди відповідає меті та цілям такої міри відповідальності як відшкодування збитків, а також унеможливлює отримання заподіювачем збитків переваг від свої недобросовісної (протиправної) поведінки.

Застосування принципу справедливості передбачено і нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, частиною першою статті 6 якої гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд (статті 2, 7 цього Закону).

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення від 23.10.1985 у справі "Бентем проти Нідерландів").

Правосуддя, за своєю суттю, визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 9 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Ураховуючи наведене, при визначенні конкретного розміру упущеної вигоди, суду належить враховувати принципи, засади цивільного законодавства та у разі неможливості точно встановити розмір збитків у вигляді упущеної вигоди, який заявлено до стягнення з боржника (не факт наявності, а саме розмір) керуючись принципом справедливості визначити розмір таких збитків з урахуванням усіх обставин конкретної справи.

Близький за своєю суттю підхід щодо визначення справедливого розміру збитків застосований у рішеннях ЄСПЛ від 11.06.2020 у справі "UGRINOVA AND SAKAZOVA v. BULGARIA", від 15.04.2021 у справі "PORAZIK v. HUNGARY", в яких суд зважаючи на неможливість (ускладненість) точного розрахунку розміру заявлених матеріальних збитків визначив з урахуванням обставин справи справедливий розмір таких збитків керуючись критерієм справедливості.

Перевіривши розрахунок суми упущеної вигоди наданий позивачем, судом встановлено, що зазначений розрахунок здійснений у відповідності до розміру орендної плати, визначеної умовами Договору оренди, з урахуванням курсу НБУ на дату першого дня кожного місяця, та строку дії безумовної сплати орендної плати орендарем, визначені Договором оренди.

Відтак, у зв`язку з пошкодженням нежитлових приміщень №1,7,8 загальною площею 791,5 кв.м., що знаходяться в нежитловій будівлі літ. «3Б-10», за адресою: Україна, місто Харків, вулиця Академіка Проскури, будинок 1, внаслідок дій відповідача, позивач не отримав орендну плату від здавання в оренду приміщень згідно Договору оренди №1/21 від 29.12.2021, за період з 01.05.2022 по 30.06.2024 на загальну суму 8 528 265,73 гривень, а саме: за 2022 рік - 2 463 138,93 гривень, за 2023 рік - 3 989 704,60 гривень та за 2024 рік - 2 075 422,20 гривень.

Щодо вини як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України на позивача не покладається обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах.

Зазначений висновок підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.04.2021 у справі №648/2035/17, постанові від 14.02.2018 у справі №686/10520/15-ц.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п.145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми завданих збитків є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відновлення його порушених прав.

Щодо вимог позивача про відшкодування витрат понесених позивачем на проведення дослідження щодо встановлення розміру реальних збитків у розмірі 12 000,00 грн. та на проведення експертного дослідження технічного стану нерухомого майна у розмірі 12 000,00 грн. суд вважає, що такі вимоги підлягають задоволенню, оскільки вказані висновки беруться судом до уваги як обґрунтовані та на їх підставі судом ухвалюється рішення про стягнення із відповідача в користь позивача збитків, а тому є обґрунтованими вимоги позивача про стягнення із відповідача на його користь понесених витрат на проведення відповідних експертних досліджень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору у розмірі 184 393,06 грн., відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача та підлягають стягненню до Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагроенерго" до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування завданої шкоди у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації задовольнити.

Стягнути з держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, 14, буд. 1)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагроенерго" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1; код ЄДРПОУ: 39418536) суму реальних збитків у розмірі 3 777 004 (три мільйони сімсот сімдесят сім тисяч чотири) грн. 78 коп.

Стягнути з держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, 14, буд. 1)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагроенерго" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1; код ЄДРПОУ: 39418536) суму упущеної вигоди у розмірі 8 528265 (вісім мільйонів п`ятсот двісті вісім тисяч двісті шістдесят п`ять) грн. 73 коп.

Стягнути з держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, 14, буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагроенерго" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1; код ЄДРПОУ: 39418536) суму понесених витрат на проведення дослідження щодо встановлення розміру реальних збитків у розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, 14, буд. 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промагроенерго" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1; код ЄДРПОУ: 39418536) суму понесених витрат на проведення експертного дослідження технічного стану нерухомого майна у розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, 14, буд. 1) на користь Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 184393 (сто вісімдесят чотири тисячі триста дев`яносто три) грн 06 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "08" квітня 2024 р.

СуддяТ.О. Пономаренко