Ухвала

від 01.02.2024 по справі 761/2031/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/2031/24

Провадження № 2/761/5177/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Фролова І.В. вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , тертя особа - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментах, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , тертя особа - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментах.

У позовних вимогах позивач просив суд частково звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами за виконавчим листом №2-119/07, виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/5 частини пенсії та всіх його доходів щомісячно, але не менше 1 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, починаючи стягнення з 21.10.2004 року, у сумі 62 268,59 грн. та визнати таким, що аліменти у сумі 62 268,59 грн. були сплачені.

На обґрунтування позову позивач вказує, що відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, сформованого державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Назаром Марченко заборгованість ОСОБА_1 по аліментах за період з січня 2014 року по липень 2023 року складає 73 668,31 грн. ВП № НОМЕР_1. Зазначає, що добровільно сплачував аліменти на свою доньку ОСОБА_3 , що підтверджується наданими квитанціями до державної виконавчої служби та наданими квитанціями до даної позовної заяви, але вони не можуть бути враховані та внесені до автоматизованої системи виконавчих проваджень, як самостійно сплачені аліменти, бо у призначенні відсутні «аліменти», «сплата аліментів». Тому змушений звернутися до суду для вирішення питання про зарахування вказаних коштів в рахунок заборгованості по аліментах.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 13 січня 2021 року у справі № 2-751/2007 вказано, що право на обрання порядку звернення до суду належить заінтересованій особі. В свою чергу, суд має захистити інтереси особи, незалежно від обраного нею способу, як в порядку позовного провадження, так і в порядку контролю за виконанням судового рішення.

Ознайомившись із матеріалами позовної заяви, суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.

З точки зору цивільного процесуального законодавства предмет позову - це частина позову, яка складає матеріально-правову вимогу позивача до відповідача. Предмет позову характеризує те, на що спрямований позов і випливає з матеріально-правових відносин.

Підстава позову - це юридичні факти, на основі яких позивач обґрунтовує свої вимоги відповідно до норм матеріального права.

Зі змісту позову вбачається, що вона встановленим законом елементам у цій частині не відповідає, оскільки матеріально-правовий спір та матеріально-правова вимога позивача до відповідача відсутні.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 71 Закону визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця.

Згідно ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. 1 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), виконавець розпочинає примусове виконання рішення про стягнення аліментів на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Стягнення аліментів здійснюється відповідно до вимог статті 70 Закону та пунктів 3-10 розділу Х цієї Інструкції.

Стягнуті аліментні суми перераховуються виконавцем на зазначений стягувачем в письмовій заяві рахунок у банку або іншій фінансовій установі чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом, що здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження.

У разі якщо боржник отримує заробіток (доходи) у різних місцях, відрахування аліментів із кожного виду виплат здійснюється за окремими постановами про звернення стягнення на доходи боржника згідно з розміром утримання, визначеним виконавчим документом.

У разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів

Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України

Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

З наведених норм інструкції слідує, що під час виконання судового рішення у межах виконавчого провадження контроль за сплатою аліментів здійснює державний виконавець, який також обчислює розмір заборгованості зі сплати аліментів.

Пункт 4 розділу XVI Інструкції містить обов`язок виконавця обчислювати розмір заборгованості зі сплати саме аліментів на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що аліменти сплачуються позивачем у порядку примусового виконання рішення суду у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, відкритого на підставі рішення суду №2-119/07, з чого слідує, що вимога позивача у позовній заяві виникла у зв`язку з виконанням судового рішення, зокрема щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню з позивача контроль та обрахунок якого має здійснюватися державним виконавцем у межах виконавчого провадження у відповідності до рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Як вбачається із змісту позовної заяви позивач фактично не погоджується із діями державного виконавця щодо нарахування певного розміру аліментів за указаний ним період, тобто оскаржує дії державного виконавця під час виконання судового рішення.

Тому даний спір підлягає розгляду у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» шляхом подання стороною виконавчого провадження скарги на дії або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби - до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ст. 447, ч. 1 ст. 448 ЦПК України).

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивачем заявлено вимоги, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства (позовного провадження), у відкритті провадження по даній цивільній справі необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої п. 1 ч. 1 цієї статті, суд роз`яснює позивачу, що він не позбавлений права з цими вимогами звернутися до місцевого загального суду в порядку в порядку Розділу VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень».

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 186 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суддя,

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , тертя особа - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментах - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: