Вирок

від 09.04.2024 по справі 187/374/24

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

гСправа № 187/374/24 Провадження №1-кп/0187/59/24

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙСУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року смт. Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , учасників кримінального провадження прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петриківка в залі суду кримінальне провадження№12023041520000012від 12.01.2023відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Надлак Новоархангельського району Кіровоградської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12.02.2024 за ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263, 75, 76 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, іспитовий строк 1 рік

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 Кримінального кодексу України,-

Встановив:

11 січня 2024 року, близько 18 години ОСОБА_5 , перебуваючи на території садового товариства «Домостроітель», розташованого за адресою: смт Курилівка Дніпровського району Дніпропетровської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків з раніше знайомою потерпілою ОСОБА_4 , реалізуючи умисел, спрямований на заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, умисно наніс ОСОБА_4 , не менше одного удару тупим предметом, а саме: металевим прутом в область голови, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді забійної рани правої скронево-тім`яної ділянки голови, що за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень, як таких, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 діб, але не більше, як три тижні (21 день). Після того, як потерпіла від отриманих ударів впала на землю, ОСОБА_5 умисно наніс правою ногою взутою у взуття не менше одного удару в область лівого плеча ОСОБА_4 , заподіявши їй тілесні ушкодження у вигляді тупої травми лівої верхньої кінцівки з уламковим переломом лівої плечової кістки, які за своїм характером відносяться до середнього ступеня тяжкості, що зумовлює тривалий розлад здоров`я, строком понад 3 тижні (більше, як 21 день).

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_5 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, фактичні обставини справи не оспорював. Пояснив, що він дійсно при вказаних вище обставинах, у вказаний час та місці завдав потерпілій ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, що зазначені в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаюється.

Потерпіла ОСОБА_4 суду повідомила, що їй відшкодовано збитки завдані злочином з боку обвинуваченого в розмірі 120000 грн., претензій матеріального характеру до нього не має.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, а також сторонам роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweerv. Belgium) держава та її судові органи зобов`язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури та не привертаючи уваги громадськості та засобів масової інформації, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, заручившись підтримкою прокурора щодо отримання менш суворого покарання або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.

Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку. Крім того, це повністю узгоджується з вимогами п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Суд пересвідчився, що позиція підсудного ОСОБА_5 , щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, є добровільною і не пов`язана з вищевказаними чинниками.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 доведена та знайшла своє підтвердження в судовому засіданні поза розумним сумнівом, в зв`язку з чим його дії вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 цього кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Вирішуючи питання про призначення покарання суд керуючись загальними засадами призначення покарання закріпленими в ст. 65 КК України через які реалізовано принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на досягнення мети покарання пов`язаної з виправленням засудженого, а також запобігання вчиненню ним та іншими особами нових злочинів (ст. 50 КК України).

ОСОБА_5 одружений, пенсіонер, за місцем мешкання характеризується задовільно, не перебуває на обліку у лікаря психіатра інарколога, раніше притягався до кримінальної відповідальності.

Як обставини, що згідно ст. 66 КК України пом`якшують покарання суд враховує щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданих збитків.

Обставиною, яка в силу статті 67 КК України обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Суд враховує суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_5 правопорушення та ступінь його тяжкості, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів.

Згідно досудової доповіді, складеної Центральним районним відділом філії Державної установи "Центр пробації" в Дніпропетровській області Дніпровським районним сектором №1, з урахуванням інформації, що характеризує особу обвинуваченого ОСОБА_5 , його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення та середню ймовірність небезпеки для суспільства, уповноважений орган з питань пробації вважає, що виправлення ОСОБА_5 без позбавлення волі є можливим, однак враховуючи виявлені фактори ризику вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає за доцільне в разі звільнення його від відбування покарання покласти на засудженого обов`язок виконати заходи, передбачені апробаційною програмою.

З огляду на викладене, враховуючи обставини, характер, тяжкість та суспільну небезпеку, спосіб вчинення злочину, дані, які характеризують особу обвинуваченого та його ставлення до скоєного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, покарання, суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_5 покаранняу виді позбавлення волі на мінімальний строк.

Під час судового розгляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 засуджений вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12.02.2024 за ч. 1 ст. 263-1, ч. 1 ст. 263 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців, на підставіст.75 КК Українизвільнений з іспитовим строком на 1 рік та на нього покладено обов`язки, передбачені ст..76 ч. 1 пп. 1, 2, ч. 3 п. 2 ст.76 КК України.

Відповідно до вимог ч.4ст.70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, покарання призначається за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті.

Згідно висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі №199/1496/17, кримінально-правові норми, передбачені статтями70,75 КК України, не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком. Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч.4ст.70 КК України, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбаченихст.75 КК України.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 остаточне покарання з урахуванням положень ч.4ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання за ч.1ст.122 КК Українибільш суворим за вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12.02.2024.

Однак, встановивши в судовому засіданні такі обставини, як щире каяття обвинуваченого у вчиненому, добровільне відшкодування завданих збитків, його критичне ставлення до скоєного, що вказує на усвідомлення ним протиправності своїх дій та бажання стати на шлях виправлення, позицію потерпілої ОСОБА_4 , яка не наполягала на покаранні у вигляді реального позбавлення волі, висновок органу пробації, суд визнає ці обставини пом`якшуючими і такими, що істотно знижують ступінь тяжкості скоєного злочину. Встановлені обставини свідчать про те, що мета каривиправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, що уособлює основний принцип кримінального праване тяжкість покарання, а його невідворотність, буде досягнута у разі призначення обвинуваченому покарання не пов`язаного з позбавленням волі із застосуванням ст.ст.75,76 КК України, що буде відповідати принципу розумності та справедливості і буде необхідним і достатнім видом покарання для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

При цьому з урахуванням висновку органу пробації, враховуючи виявлені фактори ризику вчинення повторного правопорушення, суд вважає за доцільне окрім обов`язків передбачених ст..76 ч. 1 пп. 1, 2, ч. 3 п. 2 ст.76 КК України, покласти на засудженого обов`язок виконати заходи, передбачені апробаційною програмою.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_5 не застосовувався.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлений.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 368-370 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.122 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.4ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком, більш суворим за вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12.02.2024, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки і 6 місяців.

На підставіст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

Згідностатті 76 частини 1 пунктів 1, 2, частини 3 пункту 2, пункту 4 Кримінального кодексу Українипокласти на ОСОБА_5 обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

4) виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк іспитового строку рахувати з часу проголошення вироку.

Речові докази по кримінальному провадженню зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Петриківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя: ОСОБА_1