Рішення

від 27.03.2024 по справі 131/96/24

ЛИПОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/96/24

провадження № 2/136/42/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"27" березня 2024 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді Іванця О.Д., за участю секретаря судового засідання Рипюк Т.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у загальному позовному провадженні, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства "Україна" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Фермерського господарства "Україна" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивача ОСОБА_2 . За життя остання склала заповіт від 12.01.2009, на підставі якого 10.09.2012 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом позивачу ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_3 ). До складу спадщини увійшла земельна ділянка, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею, 2,7118 га, в тому числі сільськогосподарські угіддя (рілля) 2,7118 га на території Іллінецької міської ради (колишньої Павлівської сільської ради) Вінницького району Вінницької області, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 21.03.2005 на бланку серії ЯА №234908, виданого Іллінецькою районною державною адміністрацією на підставі розпорядження №313 від 11.10.2004, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010503900621, кадастровий номер 0521285500:01:000:0294. В подальшому, 10.10.2012 між ОСОБА_4 та ФГ «Україна» в особі голови господарства ОСОБА_5 було укладено договір оренди землі за № 31 строком на 10 (десять) років. Утім примірника даного договору позивачу не було надано. Працівники ФГ «Україна» повідомили їй, що один примірник вона отримає після підпису директора ОСОБА_5 та його реєстрації. Неодноразово позивач в усній формі зверталася надати примірник договору, але їй відмовляли з різних підстав (незареєстрований договір, відсутність юриста, відпустка, забули передати і т.д.). 10.10.2014 вона, ОСОБА_6 , зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище з " ОСОБА_3 " на " ОСОБА_8 ". Копію даного свідоцтва вона надала ФГ «Україна» та знову нагадала, про те, що свого примірника договору вона так і не отримала. Обгрунтованої відповіді вона не почула. Лише те, що «не хвилюйтеся договір підписаний і зареєстрований». Позивач стверджує, що була впевнена, що даний договір дійсний до 10.10.2022 (так як укладено договір на термін 10 років). Взимку 2021 року позивач знову звернулася до ФГ «Україна» для отримання свого примірника договору. Так як за її підрахунками на наступний рік, а саме 10.10.2022 закінчувався строк дії даного договору, на який його було укладено. Проте Оригіналу даного договору позивачу не було надано Орендарем, вона змогла отримати лише його копію та копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 16.05.2014 за №21721219. Ознайомившись із даним договором нею було встановлено, що цей договір не є тотожним із тим, що вона підписувала і його умови не відповідають договірним. Копія договору є зовсім іншою ніж була в оригіналі. Документ із таким змістом вона не підписувала, і як видно із копії документа на ній стоїть не її підпис, тобто підпис є підробним. Крім того, у позовній заяві позивач зазначила, що даний договір зареєстрований державним реєстратором Реєстраційної служби Іллінецького районного управління юстиції Вінницької області Кокотом O.A. лише 16.05.2014, строк дії: 15 (п`ятнадцять) років, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого права.

Ознайомившись з копією даного договору та копією витягу позивач відразу особисто звернулася до голови ФГ «Україна» ОСОБА_5 і повідомила його про вищезазначене. Проте у відповідь почула, що «яка різниця хто його підписував і про те, що оренду плату вона отримувала».

24.03.2022 ОСОБА_1 написала досудову вимогу про дострокове розірвання договору оренди землі № 31 від 10.10.2012.

14.04.2022 за вих. № 280 ОСОБА_1 отримала лист-відповідь на її досудову вимогу, в якому вказано, що договір оренди землі від 10.10.2012 за № 31 зареєстровано Реєстраційною службою Іллінецького районного управління юстиції Вінницької області від 16.05.2014. Номер запису про інше речове право № 5673893, індексний номер 21721219. Таким чином ФГ «Україна» має цілковите законне право на використання земельної ділянки. Також вказували, що за період з 2012 року і до 2021 рік вона не мала жодних зауважень та скарг.

У позові ОСОБА_1 зазначила, що вона не могла раніше звернутися до ФГ «Україна» з зауваженнями чи скаргами через те, що їй не було надано договору. Після того як вона отримала його лише копію вона відразу звернулася до директора ОСОБА_5 з запереченнями, вказувала, що даного договору вона не укладала, що на ньому стоїть не її підпис, проте вони не були враховані.

Після усіх зауважень, спілкування з директором ФГ «Україна» - ОСОБА_5 , відмовою у прийнятті заперечень, досудової вимоги, які не дали жодних позитивних результатів ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав до Немирівської окружної прокуратури із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч..1 ст. 358 КК України.

На підставі її заяви від 11.08.2023 Немирівською окружною прокуратурою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України. Відповідно до вимог ч.7 ст. 214 КПК України, матеріали кримінального провадження передано до сектору дізнання ВП №3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області для подальшого здійснення досудового розслідування у формі дізнання.

В рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження було призначено та 07.12.2023 проведено судову почеркознавчу експертизу за результатами якої встановлено, що: "1. Підпис у розділі «Підписи сторін» графі «Орендодавець», що міститься у договорі оренди землі № 31 від 10.10.2012 (ст. 2), який разом із іншими прошитими документами поміщений до паперового конверта НПУ ГСУ, - виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою".

Враховуючи вищевикладене позивач вважає, що договір є неукладеним, тому користування відповідачем цією земельною ділянкою є безпідставним.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 21.03.2024 прийнято до свого провадження, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у загальному позовному провадженні з викликом сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав.

У судове засідання позивач не з`явилась, утім подала заяву до суду, в якій просила суд закрити підготовче судове засідання та призначити справу до судового розгляду.

Сторонами не врегульовано спір до судового розгляду.

Ухвалою суду від 06.03.2024 закрито підготовче провадження в справі та призначено її до судового розгляду по суті.

13.03.2024 позивачем ОСОБА_1 до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу користуватися (обробляти, засівати) земельною ділянкою, призначеною для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею, 2,7118 га, в тому числі сільськогосподарських угідь (рілля) 2,7118 га на території Іллінецької міської ради (колишньої Павлівської сільської ради) Вінницького району Вінницької області,

Ухвалою суду від 15.03.2024 задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за її позовом до ФГ "Україна" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та заборонено відповідачуФермерському господарству "Україна", ЄДРПОУ 20092010 користуватися (обробляти, засівати) земельною ділянкою, призначеною для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею, 2,7118 га, в тому числі сільськогосподарських угідь (рілля) 2,7118 га на території Іллінецької міської ради (колишньої Павлівської сільської ради) Вінницького району Вінницької області.

У судове засідання, призначене на 27.03.2024 позивач не з`явилась, однак до початку розгляду справи подала до суду заяву, в якій просила суд про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, не заперечувала щодо винесення заочного рішення по справі.

Відповідач до суду не з`явився, хоча про дату розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, що підтверджується відмітками про отримання у рекомендованих повідомленнях про вручення судової повістки.

Тому суд, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2012 державним нотаріусом Іллінецької державної нотаріальної контори Вінницької області Воронюк В.К. за реєстровим №866 позивачу ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_3 ) було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с. 10), складеним 12.01.2009 бабою позивача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина, на яку видано вищевказане свідоцтво складається із земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею, 2,7118 га, в тому числі сільськогосподарські угіддя (рілля) 2,7118 га на території Іллінецької міської ради (колишньої Павлівської сільської ради) Вінницького району Вінницької області.

Вказана земельна ділянка належала спадкодавцю ОСОБА_2 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 21.03.2005 на бланку серії ЯА №234908 Іллінецькою районною державною адміністрацією на підставі розпорядження №313 від 11.10.2004, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010503900621, кадастровий номер 0521285500:01:000:0294 (а.с. 11).

У позовній заяві позивач зазначила, що 10.10.2012 між нею, ОСОБА_4 та ФГ «Україна» в особі голови господарства ОСОБА_5 було укладено договір оренди землі за № 31, строком на 10 (десять) років. Утім примірника даного договору позивачу не було надано. Позивач стверджує, що була впевнена, що даний договір дійсний до 10.10.2022 (так як укладено договір на термін 10 років). Взимку 2021 року позивач знову звернулася до ФГ «Україна» для отримання свого примірника договору. Однак оригіналу даного договору позивачу не було надано Орендарем, вона змогла отримати лише його копію (а.с. 14) та копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 16.05.2014 за №21721219 (а.с. 16) з якого слідує, що вказаний вище договір був зареєстрований державним реєстратором Реєстраційної служби Іллінецького районного управління юстиції Вінницької області Кокотом O.A. лише 16.05.2014, строк дії: 15 (п`ятнадцять) років.

Позивач, ознайомившись із даним договором, встановвила, що цей договір не є тотожним із тим, що вона підписувала і його умови не відповідають договірним. Копія договору є зовсім іншою ніж була в оригіналі. Документ із таким змістом вона не підписувала, і як видно із копії документа на ній стоїть не її підпис, тобто підпис є підробним.

24.03.2022 ОСОБА_1 написала досудову вимогу про дострокове розірвання договору оренди землі № 31 від 10.10.2012 (а.с. 16).

Відповідно до листа-відповіді на досудову вимогу ОСОБА_1 вказано, що договір оренди землі від 10.10.2012 за № 31 зареєстровано Реєстраційною службою Іллінецького районного управління юстиції Вінницької області від 16.05.2014. Номер запису про інше речове право № 5673893, індексний номер 21721219. Таким чином ФГ «Україна» має цілковите законне право на використання земельної ділянки. Також вказували, що за період з 2012 року і до 2021 рік вона не мала жодних зауважень та скарг (а.с. 17).

У позові ОСОБА_1 зазначила, що вона не могла раніше звернутися до ФГ «Україна» з зауваженнями чи скаргами через те, що їй не було надано договору.

В подальшому, позивач, після усіх зауважень, спілкування з директором ФГ «Україна» - ОСОБА_5 , відмовою у прийнятті заперечень, досудової вимоги, які не дали жодних позитивних результатів, звернулась за захистом своїх прав до Немирівської окружної прокуратури із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України (а.с. 18).

На підставі її заяви від 11.08.2023 Немирівською окружною прокуратурою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України (а.с. 19). Відповідно до вимог ч.7 ст. 214 КПК України, матеріали кримінального провадження передано до сектору дізнання ВП №3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області для подальшого здійснення досудового розслідування у формі дізнання.

В рамках досудового розслідування зазначеного кримінального провадження було призначено та 07.12.2023 проведено судову почеркознавчу експертизу.

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи від 07.12.2023 за №704/23-21 встановлено, що підпис у розділі «Підписи сторін» графі «Орендодавець», що міститься у договорі оренди землі № 31 від 10.10.2012 (ст. 2), який разом із іншими прошитими документами поміщений до паперового конверта НПУ ГСУ, - виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою" (а.с. 28)

З огляду на вказане договір є неукладеним, тому користування відповідачем цією земельною ділянкою є безпідставним.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим, визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. У статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті). Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Суд дійшов до висновку, що при укладенні договору оренди земельної ділянки від 10 жовтня 2012 року від імені ОСОБА_9 зі ФГ «Україна» було відсутнє волевиявлення орендодавця ОСОБА_9 , а відтак такий договір є неукладеним, тому користування відповідачем цією земельною ділянкою є безпідставним.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Так, згідно п. 7.27 постанови Великої Палати Верховного суду від 16.06.2020 прийнятої в межах розгляду цивільної справи № 145/2047/16-ц, враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97)).

Позивач просила усунути перешкоди у користуванні належного їй майном, а саме зобов`язавши відповідача повернути земельну ділянку.

Суд зауважує, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення земельної ділянки площею 2,7118 га, кадастровий номер 0521285500:01:000:0294.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога позивача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом повернення їй відповідачем даної земельної ділянки, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Суд, вирішуючи питання судових витрат керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, з огляду на те, що позов задоволено, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Фермерського господарства "Україна" (місцезнаходження: вул. Промислова, буд. 29, с. Стара Прилука, Вінницький р-н, Вінницька обл., ЄДРПОУ - 20092010) про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні земельною ділянкою, площею 2,7118 га., кадастровий номер 0521285500:01:000:0294, яка знаходиться: Вінницька область, Вінницький район, Іллінецька міська рада (колишня Павлівська сільська рада) шляхом повернення вказаної земельної ділянки від Фермерського господарства «Україна», право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Стягнути з Фермерського господарства "Україна" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Д. Іванець