Рішення

від 05.04.2024 по справі 337/1343/24

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

05 квітня 2024 року

Справа № 337/1343/24

Номер провадження 2/337/944/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.04.2024 року Хортицкий районний суд м. Запоріжжя

в складі: головуючого судді Салтан Л.Г.

за участю секретаря Трегуб Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»</a>, третя особа: Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання виконавчого надпису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

06.03.2024року ОСОБА_1 ,в особіпредставника адвоката ЯрошенкаО.О.,звернувся досудуз позовомдоТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»</a> про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 26.06.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Остапенком Євгеном Михайловичем, який зареєстрований в реєстрі за №239830 - про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»</a> грошових коштів в сумі 25018,14 гривень. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 взагалі не отримував кредит у вищевказаній фінансовій установі, внаслідок чого заявлені вимоги неможна вважати безспірними. Для стягнення боргу на підставі виконавчого напису кредитний договір має бути нотаріально засвідченим, а такого бути не може, оскільки він ніяких договорів не підписував. Також зазначив про недотримання процедури направлення вимоги, яка має передувати вчиненню виконавчого напису.

Ухвалою суду від07.03.2024 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 07.03.2024 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 26.06.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Остапенком Євгеном Михайловичем (зареєстрований в реєстрі за №239830) - у виконавчому провадженні №66478628, яке перебуває на виконанні Хортицькому відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Від відповідача через «Електронний суд» надійшла заява про визнання позову в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, в якій відповідачем зазначено про стягнення 50% судового збору, клопотання про врегулювання спору за участі судді, в якому пропонувалося погашення боргу сумі 19193,04грн., а також клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу з 4000 до 3000грн.

Від представника позивача, через «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача, в якій додатково зазначено про неможливість врегулювання спору за участі судді у зв`язку з тим, що позивач стверджує, що він кредит не отримував взагалі. В заяві також зазначені заперечення проти зменшення розміру витрат на правову допомогу.

Згідно зст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимогст. 5 ЦПК Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно дост.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно дост. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно дост.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до положеньстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогамист. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини:

26.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Остапенком Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис, зареєстрованим в реєстрі за №239830, про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»</a>, код ЄДРПОУ 35017877, грошових коштів в сумі 25018,14 гривень.

З тексту виконавчого напису вбачається, що грошові кошти стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»</a>, якому Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Код ЄДРПОУ 39861924), на підставі Договору факторингу №2106 від 21.06.2021 року, відступлено право вимоги за кредитним договором №1469531 від 22.02.2021 року, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

На підставі вищевказаного виконавчого напису Хортицьким відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрите виконавче провадження № 66478628, яке на момент ухвалення рішення не завершене.

Матеріали справи не містять копії кредитного договору №1469531 від 22.02.2021 року, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .

Наказом Міністерства юстиції України від 30.12.2021 № 4722/5, відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 17.12.2021 № 4, на підставі підпунктів «е», «з» та «і» пункту 2 частини першої статті 12 Закону, у зв`язку з неодноразовим порушенням нотаріусом законодавства, а також грубим порушенням закону, яке завдало шкоди фізичним та юридичним особам, при вчиненні нотаріальних дій, які встановлені рішеннями судів, набранням законної сили рішеннями судів про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальних дій та неодноразовим порушенням нотаріусом правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 30.11.2009 за № 7921 на ім`я ОСОБА_3 , анульовано.

За інформацією, наданою Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ), відповідно до пункту 2 частини першої статті 30, статті 301 Закону України «Про нотаріат», на підставі вищезазначеного наказу Міністерства юстиції України наказом міжрегіонального управління від 31.12.2021 № 1920/6 діяльність приватного нотаріуса Остапенка Є.М. припинена з 31.12.2021р. В Реєстрі нотаріусів України відомості про нотаріуса Остапенко Є.М. відсутні.

Згідно зі ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на документах, що встановлюють заборгованість.

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік таких документів встановлений Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29.06.1999 року, згідно з яким для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин, подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Виконавчий напис не містить навіть вказівки на те, що кредитний договір, на підставі якого вчиняється напис, є нотаріально засвідченим. Також виконавчий напис не містить відомостей про строк погашення зобов`язання за кредитним договором, що виключає можливість висновку про те, що строк виконання зобов`язання настав.

Відповідно до положень ст.88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:

- перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника.

- другий етап вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Виконавчий напис та інші матеріали справи не містять доказів дотримання нотаріусом вищевказаної процедури, яка є обов`язковою.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, про що прямо зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 № 645/1979/15-ц.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідчені права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

У постанові від 06 травня 2020 року по справі № 320/7932/16-ц Верховний суд зазначив, що вчинення виконавчого напису полягає у посвідченні права стягувана на стягнення коштів або витребування майна. Таке право, як і безспірна заборгованість повинні існувати на момент звернення до нотаріуса. Сам по собі факт подання стягувачем необхідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору щодо боргу.

Боржник у судовому порядку може оспорювати виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (щодо розміру боргу або спливу строків давності за вимогами).

Доводи позивача щодо не направлення йому вимог про усунення порушень кредитного договору мають бути спростовані особою, яка таку вимогу направила.

Від відповідача надійшла заява про визнання позову.

Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи,щовизнання відповідачем позову не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні, у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При поданніпозову ОСОБА_1 судовий збір несплачувавна підставі ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», помилково сплатив збір за подання заяви про забезпечення позову, яку подав одночасно з позовом. Враховуючи вищевказані обставини, помилково сплачений судовий збір за заяву про забезпечення позову у розмірі 605,60 грн. може бути повернутий на підставі ухвали суду, що постановлена за заявою позивача та на користь держави має бути стягнуто 50% судового збору, який підлягав сплаті за пред`явлення позову, що становить 605,60грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд враховує позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену по справі № 757/36628/16-ц, яка полягає в тому, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач просив зменшити розмір витрат на правову допомогу з 4000грн. до 3000грн.

Враховуючи те,що правовадопомога посправі складаласязі зборудоказів,підготовки позовута заявипро забезпеченняпозову,та належить до судових витрат, застосувавши принцип пропорційності, співмірності, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з того, що позовні вимоги були визнані відповідачем, суд приходить до висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат у розмірі 3000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2,4,5,11,13,76-2,141,142,259,263-265, ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»</a>, третя особа: Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання виконавчого надпису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 26.06.2021 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за № 239830, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» грошових коштів в сумі 25018,14 грн.

Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (ЄДРПОУ 35017877, м.Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 9-А, оф.203) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати, що є витратами на правничу допомогу у розмірі 3000 грн., в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» (ЄДРПОУ 35017877, м.Ірпінь, вул. Стельмаха, буд. 9-А, оф.203) на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги з часу виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 08.04.2024.

Суддя: Л.Г. Салтан