Рішення

від 04.04.2024 по справі 471/1268/23

БРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 471/1268/23

Провадження №2/471/40/24

Номер рядка звіту 71

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2024 р.

Братський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді - Гукової І.Б.,

за участю секретаря - Холоденко І.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду с-ща Братське цивільну справу № 471/268/23 за позовною заявою органу опіки та піклування Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог про відібрання дитини в судовому порядку без позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Орган опіки та піклування Братської селищної ради Миколаївської області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей Братської селищної ради про позбавлення батьківських прав.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідачі є батьками малолітньої дитини- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка з 03.04.2023 року перебуває на обліку служби у справах дітей Братської селищної ради, як така, що проживає в сім`ї, де батьки ухиляються від виконання батьківських обов`язків. 31.03.2023 року та 07.09.2023 року на засіданні комісії з питань захисту дітей виконавчого комітету Братської селищної ради розглядалося питання щодо виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Рішенням Виконавчого комітету Братської селищної ради від 05.10.2023 року було затверджено висновок про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав по відношенню до малолітньої дитини, у зв`язку з тим, що батьки не належним чином виконують свої батьківські обов`язки.

Під час судового засідання представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Відповідачі проти задоволення позову заперечували, зазначили суду, що намагаються виправити своє ставлення до виховання та утримання дитини, створюють їй належні умови для проживання та розвитку. Відповідач ОСОБА_1 пройшла курс лікування від алкогольної залежності. Відповідач ОСОБА_2 неофіційно працевлаштувався, утримує сім`ю.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Наказом начальника служби у справах дітей Братської селищної ради від 03.04.2023 року № 17-0 ОСОБА_3 поставлено на облік служби у справах дітей як таку, що опинилася у складних життєвих обставинах.

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 29.06.2023 року встановлено, що родина проживає у будинку з пічним опаленням, без зручностей. Мати дитини не працює, знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. На момент обстеження між батьками була сварка з приводу зловживання ОСОБА_1 алкогольними напоями.

Рішенням Виконавчого комітету Братської селищної ради від 05.10.2023 року, затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що батьки не належним чином виконують свої батьківські обов`язки.

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 15.01.2024 року , встановлено, що родина проживає у будинку, який складається з двох житлових кімнат, кухні, в якій розміщено плиту для опалення будинку дровами, коридору та веранди. Зручності у будинку відсутні. На момент обстеження батько мав намір прати постільну білизну. Запас продуктів харчування обмежений.

Згідно показів свідка ОСОБА_4 сім`я була поставлена на облік до служби у зв`язку зі зловживанням матір`ю спиртними напоями. З батьками проводилися профілактичні заходи, рекомендовано матері пройти курс лікування у лікаря нарколога.

Відповідно до вимог ст.ст. 150, 155, 180 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, що є найважливішими обов`язками матері і батька, а також повинні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблеї ООН № 44/25 від 20 листопада 1989 року та ратифікованої постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 9 Конвенції проголошує, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За положеннями статті 27 Конвенції, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з принципом 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, окрім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю. На суспільстві і на органах публічної влади повинен лежати обов`язок здійснювати особливе піклування про дітей, які не мають сім`ї, і про дітей, які не мають достатніх засобів для існування. Бажано, щоб багатодітним сім`ям надавалася державна або інша допомога на утримання дітей.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Кожна особа має право на проживання в сім`ї. Особа може бути примусово ізольована від сім`ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом, згідно ч. 3 ст. 4 СК України.

Статтею 164 СК України, передбачено, що батьки можуть бути позбавлені батьківських прав у судовому порядку, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дітей, або зловживають своїми батьківськими правами, завдають шкідливого впливу дітям своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські обов`язки, та є способом захисту прав та інтересів дитини, а тому питання про застосування такого заходу впливу до батьків нерозривно пов`язане з питанням захисту прав та інтересів дитини.

Пункт 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" зазначає, що позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Європейський суд з прав людини (Справа "Савіни проти України" (Заява № 39948/06) у своєму рішенні від 18.12.2008 року наголошував, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи те, що під час судового розгляду судом було встановлено, що батьки бажають виховувати дитину, хоча і не в повній мірі, але мають для цього матеріально-побутові умови, мати дитини пройшла курс лікування у лікаря-нарколога, батько дитини хоча неофіційно, але працевлаштований, для збереження прав дитини на виховання батьками, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 259, 263- 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У позові органу опіки та піклування Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог про відібрання дитини в судовому порядку без позбавлення батьківських прав - відмовити.

Позивач: Орган опіки та піклування Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, місцезнаходження: вул. Миру, 131, смт. смт. Братське Вознесенського району Миколаївської області.

Відповідачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, місцезнаходження вул. Миру,131, смт. смт. Братське Вознесенського району Миколаївської області.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Миколаївського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлено 08.04.2024 року.

СуддяІ.Б. Гукова