Рішення

від 03.04.2024 по справі 299/8484/23

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.04.2024 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі - головуючий суддя Кашуба А.В., секретар судового засідання Чернянчук К.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виноградівської міської ради Закарпатської області про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд суду передано цивільну справу за вказаним позовом.

Позивачка просить суд визнати за нею право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 .

Позов мотивовано тим, що 01 серпня 2008 року Позивач отримала в дар, згідно договору дарування посвідченого державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори, реєстраційний №2031, приміщення пожежного депо по вул. Шевченка, б/н, в с. Велика Копаня загальною площею 74,2 м.кв. без надвірних споруд, з метою реконструкції під житло. Право власності зареєстровано Виноградівським БТІ 02.08.2008 року. Власником земельної ділянки, на якій розташоване пожежне депо, є Виноградівська міська рада, що підтверджується Витягами з реєстру речових прав та земельного кадастру. До липня 2023 року позивач сплачувала орендну плату за земельну ділянку, на якій розташоване пожежне депо. 11.07.2023 року позивач уклав з Відділом комунального майна територіальної громади Виноградівської міської ради Договір №19 на оплату авансового внеску в рахунок оплати вартості викупу земельної ділянки площею 352 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

28.09.2023 року Виноградівська міська рада, 26 сесія 8 скликання, прийняла рішення №1715 «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом її продажу гр. ОСОБА_1 ». Ціна земельної ділянки площею 0,0352 га, кадастровий номер 2121281501:00:004:0035, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ) становить 48 149,92 грн.

Позивач сплатив за земельну ділянку: -18.07.2023 р. 2055,70 грн.; 4000,00 грн. та 4000.00 грн.;- 07.11.2023 р. 19095,00 грн. та 19000,00 грн. Всього: 48 149,92 грн., тобто сплатив повну вартість землі згідно рішення продавця.

Позивач подала документи до приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу для оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Приватний нотаріус своїм листом роз`яснила, що оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0352 га, кадастровий номер 2121281501:00:004:0035, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ), - не є можливим, оскільки функціональне призначення будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (пожежне депо згідно договору дарування від 01.08.2008 року), яка розташована на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 ), не співпадає з цільовим призначенням цієї земельної ділянки. Таким чином, позивач не може завершити приватизацію земельної ділянки шляхом викупу, тому що не може оформити відповідний договір купівлі-продажу. Позивачка вважає, що отримала право подати позов до суду про визнання за нею права власності на земельну ділянку.

Відповідач відзиву не подав.

У судове засідання учасники справи не з`явилися.

Позивачка подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Від відповідача до суду надійшла письмова заява, у якій відповідач просить розглядати справу без участі його представника.

Вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши подані письмові докази, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вирішив наступне.

Суд встановив, що 01 серпня 2008 року Позивачка отримала в дар, згідно договору дарування посвідченого державним нотаріусом Виноградівської державної нотаріальної контори, реєстраційний №2031, приміщення пожежного депо по вул. Шевченка, б/н, в с. Велика Копаня загальною площею 74,2 м.кв. без надвірних споруд, з метою реконструкції під житло. (а.с.6-7)

Право власності зареєстровано Виноградівським БТІ 02.08.2008 року (а.с.8).

Власником земельної ділянки, на якій розташоване пожежне депо, є Виноградівська міська рада, що підтверджується Витягами з реєстру речових прав та земельного кадастру (а.с.9,10).

11.07.2023 року позивач уклав з Відділом комунального майна територіальної громади Виноградівської міської ради Договір №19 на оплату авансового внеску в рахунок оплати вартості викупу земельної ділянки площею 352 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) (а.с.11).

28.09.2023 року Виноградівська міська рада, 26 сесія 8 скликання, прийняла рішення №1715 «Про приватизацію земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом її продажу гр. ОСОБА_1 ». Ціна земельної ділянки площею 0,0352 га, кадастровий номер 2121281501:00:004:0035, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ) становить 48 149,92 грн.(а.с.12)

Позивач сплатив за земельну ділянку: -18.07.2023 р. 2055,70 грн.; 4000,00 грн. та 4000.00 грн.;- 07.11.2023 р. 19095,00 грн. та 19000,00 грн. Всього: 48 149,92 грн., тобто сплатив повну вартість землі згідно рішення продавця (13-17).

Позивач звернулася до приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Лапчак Г.І. з метою оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Приватний нотаріус письмово роз`яснила, що оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0352 га, кадастровий номер 2121281501:00:004:0035, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 ), - не є можливим, оскільки функціональне призначення будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (пожежне депо згідно договору дарування від 01.08.2008 року), яка розташована на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 ), не співпадає з цільовим призначенням цієї земельної ділянки.

Суд констатує, що позивач не може завершити приватизацію земельної ділянки шляхом викупу, тому що не може нотаріально посвідчити відповідний договір купівлі-продажу.

Завданнями цивільного судочинства визначено, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно із частиною другою статті 2 ЦПК, якої суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У статті 11 ЦПК вказано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

У загальних положеннях про зобов`язання передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також наголошено про необхідність виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

У частині першій статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (стаття 181 ЦК України) і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Також у статті 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі "Федоренко проти України" (N 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства", заява N 44277/98).

В іншій справі "Н.К.М. проти Угорщини" (NKM v. Hungary, скарга N 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що "правомірні очікування" підлягають захисту як власне майно і майнові права.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

В ст. 328 ЦК закріплюється презумпція правомірності набуття права власності на певне майно. Право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку, або незаконність права власності не випливатиме із закону.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі N 911/3594/17).

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі N 680/214/16 та від 07 квітня 2020 року у справі N 916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі N 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі N 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі N 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі N 48/340, від 19 травня 2020 року у справі N 916/1608/18.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

Таким чином, вказаний вище попередній договір укладено його сторонами з певною економічною метою, якої вони мали досягти внаслідок його виконання, дотримуючись принципу добросовісності, розумності і справедливості, визначеного у статтях 3, 509 ЦК України. І такою метою було отримання Позивачем у власність об`єкта нерухомості (пункти 1.1, 1.2 договору, а сторони договору повинні були діяти у відповідності до цієї мети.

Позивач виплатив Відповідачу повну суму вартості предмета купівлі-продажу, але з незалежних від нього причин не може оформити право власності на нього.

Тобто за вказаним Договором Позивач має право вимагати визнання за ним абсолютного права (власності), за який він сплатив повну вартість та отримав від свого право попередника володіння купленим як власник. Тобто в даний час він володіє земельною ділянкою як своєю та має обґрунтовані та законні сподівання на визнання власності на неї з сторони держави та будь якої третьої особи.

За таких встановлених у судовому засіданні обставин, та відповідних їм норм цивільного законодавства суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем вимог та на підставі наданих доказів, які оцінені судом як належні, допустимі, достовірність яких не викликала у суду сумнівів, та сукупність яких є достатньою, - вирішив, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, слід покласти на позивача у зв"язку із вирішенням спору у її інтересах. Позивач при поданні позовної заяви сплатила судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Про очікування та/або понесення інших судових витрат не заявила.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0352 га, кадастровий номер 2121281501:00:004:0035, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати у розмірі 1073,60 грн, понесені позивачкою, покласти на позивачку ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГоловуючийА. В. Кашуба