Ухвала

від 09.04.2024 по справі 212/972/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/972/23

6/212/155/24

У Х В А Л А

09 квітня 2024 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Борис О.Н., за участю секретаря судового засідання Годунової В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, за відсутності сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, подання державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Толстової В.С. про винесення ухвали щодо оголошення боржника у розшук

встановив:

Державний виконавець Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Толстова В.С. звернулася до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з поданням про винесення ухвали щодо оголошення боржника у розшук.

В обґрунтування подання зазначила, що на виконанні Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження №71647016 щодо виконання судового наказу № 212/972/23, 2-н/212/140/23, виданого 27.02.2023 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 1/2 частини на утримання неповнолітніх дітей, починаючи з 06.02.2023 року і до досягнення ними повноліття. 24.04.2023 року державним виконавцем у вказаному виконавчому провадженні було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Як було встановлено державним виконавцем в рамках вказаного виконавчого провадження, за боржником ОСОБА_1 розрахункові рахунки не зареєстровано. За останнім відомим місцем мешкання боржника - АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не мешкає. Останній не виконує свої аліментні зобов`язання, тому державним виконавцем була нарахована заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 01.03.2024 року склала 64796,20 грн. У зв`язку із викладеним, просила суд оголосити у розшук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Розгляд справи просила проводити за відсутності представника Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Ухвалою суду від 04 квітня 2024 року подання було прийнято до провадження судді Борис О.Н. та призначено його до судового розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 438 ЦПК України не передбачено обов`язковою участі учасників справи при вирішенні питання про оголошення у розшук, сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, таким чином суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі сторін за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні подання слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обгрунтовуючи подання про розшук ОСОБА_1 державний виконавець надала суду наступні документи.

Копію судового наказу № 212/972/23, 2-н/212/140/23 від 27.02.2023 року, згідно якого з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , було стягнуто на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,щомісячно, аліменти в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку (доходів), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, та не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання заяви 06 лютого 2023 року і до досягнення дітьми повноліття.

Постановою державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Толстової В.С. від 24.04.2023 року відкрито виконавче провадження № 71647016 з примусового виконання вказаного вище судового наказу. Копію постанови про відкриття провадження було направлено стягувачу та боржнику до відома.

Згідно з відповіддю на запит №182369343 від 23.11.2023 року до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державний кордону, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетинав державний кордон, а саме: з 24.04.2023 по 23.11.2023.

Державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Толстовою В.С. при примусовому виконанні вказаного вище судового наказу було здійснено вихід за адресою боржника: АДРЕСА_1 , за результатами якого було встановлено, що провести виконавчі дії неможливо у зв`язку із відсутністю боржника вдома, двері у квартиру ніхто не відчинив, що підтверджується копією Акту державного виконавця, складеного 06.03.2024 року за участю понятих.

Боржник ОСОБА_1 свої аліментні зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 20.03.2024 року склала 64796,20 грн.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій реалізації права на доступ до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини 1, 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 ЦПК України розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) Боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.

У відповідності до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

Положенням п. 10 Узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах, яке рекомендоване для використання в практичній роботі постановою Пленуму ВССУ від 25 вересня 2015 року № 8, роз`яснено, що суди обґрунтовано відмовляли в задоволенні подання про оголошення розшуку боржника, якщо: державний виконавець не надавав суду достатніх і достовірних доказів про відсутність відомостей щодо місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи; через відсутність даних про ухилення боржника від сплати боргу; відсутність відомостей про привід боржника; відсутність доказів, які підтверджували б вичерпність заходів, вжитих державним виконавцем щодо встановлення місця знаходження боржника; відсутність відомостей щодо відкриття виконавчого провадження; відсутність відомостей про те, що боржнику відомо про відкриття виконавчого провадження та що він викликався до відділу державної виконавчої служби; на виклик до суду боржник надав заперечення на подання державного виконавця та надав докази, що місце свого проживання не змінював, ніяких повідомлень про наявність виконавчого провадження не отримував.

Згідно частини 2 статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Отже, звернення державного виконавця до суду із поданням про розшук боржника повинно бути підтверджене відповідними документами, що обґрунтовують наявність невиконаного виконавчого провадження з вини боржника та безрезультатність виконавчих дій по виявленню місця знаходження боржника.

Суд звертає увагу, що державним виконавцем не були вжиті всі достатні заходи по встановленню фактичного місця проживання чи перебування боржника ОСОБА_1 , у тому числі здійснення запиту до відповідних органів, зокрема, Департаменту інформаційних технологій УМВС України щодо витребування інформації про те, чи перебуває боржник на обліку в органах внутрішніх справ; чи не оголошений він у розшук в рамках кримінального провадження, а також відомості з приводу перебування її в місцях позбавлення волі, відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Дніпропетровській області, до Пенсійного Фонду України, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, також не отримано будь-яку інформацію про місце перебування боржника від учасників виконавчого провадження та інших осіб, що передбачено «Інструкцією з організації примусового виконання рішень», Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, з наданих державним виконавцем документів неможливо встановити, чи вживалися нею з моменту відкриття виконавчого провадження заходів щодо виклику боржника ОСОБА_1 до державного виконавця.

Також, як зазначено у поданні, державним виконавцем були зроблені запити до Державної податкової служби України та встановлено, що розрахункові рахунки за боржником не зареєстровано. Однак документи на підтвердження вказаного до суду надано не було та матеріали справи не містять.

Суд зазначає, що розшук боржника є істотним втручанням у приватне життя особи у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод ( Рим, 04.ХІ.2950 р.), і тому має бути легітимним, виправданим та пропорційним цілям, які мали бути досягнуті.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у п.33 рішення ЄСПЛ у справі «Фельдман проти України», за яким будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Невиконання рішення суду, хоч і зачіпаються законні права стягувача, але з боку державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Толстовою В.С. належного доказового обґрунтування неможливості виконання судового рішення та необхідності оголосити боржника в розшук до суду не надано, а сам факт наявності заборгованості не дає підстав для задоволення подання про розшук боржника.

Приватним виконавцем зазначено, що нею вчинено ряд виконавчих дій спрямованих на виконання рішення суду, зокрема, 06.03.2024 року складено акт, відповідно до якого за адресою боржника двері ніхто не відчинив.

Проте із наданих суду матеріалів вбачається, що на даний час немає достатніх підстав вважати, що місце проживання, перебування боржника є невідомим та існує обґрунтована необхідність у оголошенні його в розшук, оскільки матеріали виконавчого провадження не містять належних та допустимих доказів отримання боржником постанови про відкриття виконавчого провадження, а також викликів боржника до приватного виконавця.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що державним виконавцем Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Толстовою В.С. не здійснені всі процесуальні дії для реального виконання виконавчого документу та застосування до боржника ОСОБА_1 усіх дієвих заходів для виконання судового рішення, не надано суду належних та допустимих доказів того, що боржник свідомо не виконував належні до виконання зобов`язання.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що подання приватного виконавця про розшук боржника задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 438 ЦПК України, суд

постановив:

Подання державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Толстової В.С. про винесення ухвали щодо оголошення боржника у розшук залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала складена та підписана 09 квітня 2024 року.

Суддя О. Н. Борис