Рішення

від 08.04.2024 по справі 189/607/24

ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 189/607/24

2/189/287/24

РІШЕННЯ

іменем України

08.04.2024 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Степанової О.С.

при секретарі Комеристій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товарна біржа «Українська» про визнання угоди дійсною,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі продажу нерухомого майна дійсним. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що його батько, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уклав договір купівлі-продажу нерухомості, а саме: жилого будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за технічним паспортом та договором: А-1 - жилий будинок: загальною площею 87.3 м.кв., житловою площею 58,7 м.кв., Б-1 - сарай, В-1 - гараж, П-1 - погріб. Договір зареєстрований відповідно до ст. 15 Закону України «Про Товарну Біржу» на товарній біржі «Українська», реєстраційний №11526 від 13.04.1998 року. Після укладення угоди 14.04.1998 року право власності було зареєстровано в Синельниківському МБТІ. В подальшому право власності на вказаний будинок було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Продавцем нерухомості за вказаним договором був відповідач, ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача, ОСОБА_3 , помер. У відповідності до законодавства України позивачем була подана заява про прийняття спадщини після смерті батька до приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко М.Г. 23.02.2024 року приватним нотаріусом Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко М.Г. ОСОБА_1 було відмовлено в отриманні спадщини, оскільки договір купівлі - продажу зареєстрований на Товарній біржі «Українська», не посвідчений нотаріально, що не відповідає встановленій формі посвідчення договорів. На даний момент у позивача виникла необхідність оформити спадкові права на вищевказаний будинок, а так як Договір купівлі-продажу нерухомості від 13 квітня 1998 року, не посвідчений нотаріально, його дійсність необхідно підтвердити в судовому порядку. Вини його померлого батька при укладенні вищевказаного договору купівлі-продажу немає, порушень умов даного договору також немає. Відповідач ніяких претензій до позивача та його покійного батька у питанні виконання договору не має. Договір сторонами був виконаний повністю. Враховуючи те, що угода купівлі - продажу нерухомого майна від 04.10.2000 року фактично відбулася, сторони всі свої зобов`язання за договором купівлі-продажу нерухомості виконали, нерухоме майно належним чином зареєстровано на час укладання угоди, але в наступному нотаріальне посвідчення угоди не відбулося, вважає за можливе визнати вищезазначену угоду дійсною. В зв`язку з чим, просить визнати договір купівлі-продажу нерухомості а саме жилого будинку що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за технічним паспортом та договором: А-1 - жилий будинок: загальною площею 87,3 м.кв., житловою площею 58.7 м.кв., Б-1 - сарай, В-1 - гараж, П-1 погріб, зареєстрований відповідно до ст, 15 Закону України «Про Товарну Біржу» на Товарній біржі «Українська», реєстраційний № 121065 від 04.10.2000 року - дійсним.

Розгляд справи здійснювався на підставі ст. ст. 274, 279 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи в його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзиву на позовну заяву не надав, тому суд вважає за можливе розглянути справу відповідно правил ст. 280,287,288 ЦПК України - заочно. Позивач не заперечує проти винесення заочного рішення.

Представник третьої особи Товарної біржі «Українська» в судове засідання не з`явився, не повідомивши суду причини неявки, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.

Так, відповідно до п.п. 1,3 частини 1 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1). чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2). чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3). які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4). яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5). чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6). як розподілити між сторонами судові витрати; 7). чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8). чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 13.04.1998 року ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_2 житловий будинок по АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці 2900 кв.м., на якій знаходяться: А-1 - жилий будинок, Б-1 - сарай, В-1 - гараж, П-1 погріб, №1-3 паркан. Об`єкт нерухомості проданий за 22137,00 грн. На підтвердження цього між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено Угоду купівлі-продажу нерухомості, посвідчений ТБ «Українська», реєстраційний №11526 (а.с.4).

14.04.1998року СинельниківськимБТІ булопосвідчено,що жилийбудинок,розташований в АДРЕСА_2 в цілому зареєстрований за ОСОБА_3 на праві особистої власності на підставі угоди купівлі-продажу нерухомості, зареєстрованої Покровською ТБ «Українська» 13.04.1998 року №11526 та записано на реєстрову книгу №17 за реєстровим №135 (а.с.5).

Згідно копії Технічного паспорту на житловий будинок, ОСОБА_3 являється власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-9), що також підтверджується Інформаційною довідкою №75992612 від 16.12.2016 року (а.с.6).

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого відділом ДРАЦС по Васильківському, Межівському, Покровському районах Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №615 (а.с.11).

З копії повторного свідоцтва про народження, виданого 12.10.2010 року відділом РАЦС Покровського РУЮ Дніпропетровської області видно, що ОСОБА_3 являється батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10).

Згідно копії довідки про реєстрацію місця проживання №7754 від 20.09.2021 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.3 зворотній бік).

Згідно копії постанови Приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Головко М.Г. про відмову у вчиненні нотаріальної дії №49/02-31 від 23.02.2024 року, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті батька, ОСОБА_3 , оскільки договір купівлі продажу зазначеного житлового будинку зареєстрований на Товарній біржі «Українська» 13.04.1998 року за реєстраційним номером 11526, але не посвідчений нотаріально, що не відповідає встановленій формі посвідчення договорів (а.с.12).

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений в його здійсненні.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа вправі звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. При цьому одним зі способів захисту цивільних прав і інтересів виступає визнання права.

Положення ст.ст. 1216, 1217, 1218, 1223 ЦК України зазначають, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Суд вважає, що оскільки спірні правовідносини виникли у 1998 році, відповідно до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, до них належить застосувати положення ЦК УРСР 1963 року, чинного на час їх виникнення.

Статтею 153 ЦК УРСР 1963 року визначено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Відповідно до ст. ст. 224, 225 ЦК УРСР 1963 року, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня (ст. 15 ЗУ «Про товарні біржі» у редакції від 16.02.1997 року).

Отже, суд приходить до висновку про те, що при укладанні договору між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було досягнуто згоди по всім істотним його умовам, які вони повністю виконали, а саме, продавець отримав грошові кошти, а покупцю передано нерухоме майно і до нього перейшло право власності на житловий будинок.

За положеннями ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Разом з тим, згідно з ст. 15 Закону України «Про товарні біржі» редакцією від 16.02.1993 року, в редакції, яка діяла на час укладання спірного договору, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважалась укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про визнання угод недійсними з підстав недодержання нотаріальної форми» від 28.04.1978 № 3, визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно з ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Враховуючи те, що угода купівлі-продажу нерухомості від 13.04.1998 року фактично відбулася, сторони всі свої зобов`язання за договором купівлі-продажу нерухомості виконали, нерухоме майно належним чином зареєстровано на час укладання договору, але в наступному нотаріальне посвідчення договору не відбулося, суд вважає за можливе визнати вищезазначений договір дійсним.

Враховуючи наведене, керуючисьст. 15 Закону України «Про товарну біржу», ст.ст. 4,13,48 Закону України «Про власність» та у відповідності до ст. ст.12, 81, 258, 259, 263-265, 273, 274, 280, 354,355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Товарна біржа «Українська» про визнання угоди дійсною - задовольнити.

Визнати Угоду купівлі-продажу нерухомості, а саме жилого будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за технічним паспортом та договором: А-1 - жилий будинок: загальною площею 87,3 м.кв., житловою площею 58.7 м.кв., Б-1 - сарай, В-1 - гараж, П-1 погріб, укладену 13.04.1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка зареєстрована відповідно до ст. 15 Закону України «Про Товарну Біржу» на Товарній Біржі «Українська», реєстраційний №11526 від 13.04.1998 року -дійсною.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.С. Степанова

08.04.2024