Ухвала

від 25.03.2024 по справі 702/254/24

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 702/254/24

Провадження № 2/702/187/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2024 року м. Монастирище

Суддя Монастирищенськогорайонного судуЧеркаської областіНейло І.М.,розглянувши матеріалицивільної справиза позовом ОСОБА_1 доСільського фермерськогогосподарства "Перспектива",Фермерського господарства"Юрія2018",третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору ОСОБА_2 провизнання договорукупівлі-продажунедійсним,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель майнового комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 21.06.2023 між Селянським (фермерським) господарством «Перспектива», та Фермерським господарством «Юрія 2018» та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності.

Позовні вимогиобґрунтовані тим,що 10.04.2020між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (третяособа)був укладенийдоговір позики,згідно якого ОСОБА_2 отримав від позивача грошові коштиу сумі 2321500грн.з умовоюповернення позичених коштіву строкдо 01.06.2020. 10.04.2020з метоюзабезпечення виконаннягрошового зобов`язанняміж позивачемта СФГ«Перспектива» булоукладено договірпоруки,згідно якоговказане фермерськегосподарство зобов`язалосянести солідарнувідповідальність з ОСОБА_2 засвоєчасне виконаннягрошового зобов`язання.У зазначенийстрок ОСОБА_2 взятих насебе зобов`язаньза договоромпозики не виконав,у зв`язкуз чим ОСОБА_1 звернувся досуду. Зарезультатом розглядуцивільної справистягнуто солідарноз ОСОБА_2 та СФГ«Перспектива» накористь ОСОБА_1 боргв сумі 1147682,57грн. 21.06.2023 СФГ«Перспектива» уклалоз ФГ«Юрія 2018»договір купівлі продажунежитлових будівельмайнового комплексу,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вважає,що спірнийдоговір між СФГ«Перспектива» та ФГ«Юрія 2018»був укладенийз метоюзменшення платоспроможностіСФГ «Перспектива» та унеможливлення виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості.

У відповідності до ст. 186 ЦПК України, до відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 186 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених ЦПК України.

Спір між сторонами по справі виник у зв`язку з тим, що позивач вважає спірний договір, укладений між юридичними особами таким, що не відповідає дійсній меті правочину.

Дослідивши зміст заяви та доданих до неї документів, доходжу висновку, що у відкритті провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20Господарського процесуальногокодексу України (далі - ГПК України). Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З аналізу вказаної норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до положень частини другої статті 4ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України.

Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Зазначений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) та від 14 квітня 2020 року у справі № 295/5047/18.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18) зазначено, що "з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративногосудочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи".

Як встановлено судом, спір у цій справі виник з приводу визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 21.06.2023 між юридичними особами: СФГ «Перспектива» та ФГ «Юрія 2018», тобто щодо правочину вчиненого при здійсненні господарської діяльності товариств, тому цей спір підлягає розгляду за правилами ГПК України в порядку господарського судочинства.

Зазначений висновок вказано у постанові Верховного Суду від 24.03.2021 у справі № 159/2106/19-ц (провадження № 61-19140св20).

З огляду на викладене, у відкритті провадження слід відмовити, оскільки зазначена позовна заява підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст.186, 353 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільського фермерського господарства "Перспектива", Фермерського господарства "Юрія 20218", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Роз`яснити позивачу про право на звернення з зазначеною позовною вимогою до відповідного господарського суду.

Ухвала може бути оскаржена в Черкаський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.М. Нейло