Рішення

від 08.04.2024 по справі 712/850/24

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Рішення

Іменем України

Справа № 712/850/24

Номер провадження № 2/712/1226/24

02 квітня 2024 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого/судді - Марцішевської О.М.

секретаря судового засідання Шевченко О.П.

за участю

представників відповідача ОСОБА_1 , адвоката Лісовенка Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Інститут розвитку міста та цифрової трансформації» Черкаської міської ради про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення компенсації втрати частини заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2024 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки, стягнення компенсації втрати частини заробітної плати.

В обґрунтуванняпозовних вимогпосилалася нате,що ОСОБА_2 починаючи з 05.05.2015 р. по 12.12.2016 р. знаходилася у трудових відносинах з КП «Інститут розвитку міста» Черкаської міської ради, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача та наказом про її звільнення № 4-К від 12.12.2016 р. Під час знаходження позивача у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього за період з 01.01.2016 р. по 12.12.2016 р. була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 41341 грн. 37 коп., що підтверджується довідкою №25 від 12.12.2016 р.

Наказом Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.03.2020р. у справі №712/2731/20 стягнуто з КП «Інститут розвитку міста» Черкаської міської ради на користь ОСОБА_2 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 41341 грн. 37 коп.

Фактичний розрахуноквідповідачем передпозивачем понарахованій,але невиплаченій заробітнійплаті урозмірі 41341грн.37коп.відбувся лише27грудня 2023р.після здійсненняДругим відділомДВС ум.Черкаси Центральногоміжрегіонального управління Міністерстваюстиції (м.Київ)заходів спрямованихна примусовевиконання наказу Соснівського районного суду м. Черкаси у справі №712/2731/20 у виконавчому провадженні №71390899.

Таким чином, відповідач в порушення строків встановлених ст. 116 КЗпП України, більше ніж 6 років з моменту звільнення позивачки не здійснював їй виплату заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі.

Вищевказане є підставою для відповідальності передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за весь час затримки проведення розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, а також стягнення компенсації по заборгованій заробітній платі у зв`язку з затримкою її виплати виходячи з наступного.

Згідно п.1наказу №4-Квід 12.12.2016р.«Про звільнення ОСОБА_2 »останнім робочимднем позивачкиє 12.12.2016р.Тобто,саме вдень звільненняпозивача 12.12.2016р.відповідач маввиплатити всіналежні їйсуми навиконання вимогч.1ст.116 КЗпПУкраїни. Однак, в порушення вказаних строків фактичний розрахунок відповідачем перед позивачем по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 41341 грн. 37 коп. відбувся лише 27 грудня 2023 р. після здійснення Другим відділом ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заходів спрямованих на примусове виконання наказу Соснівського районного суду м. Черкаси у справі № 712/2731/20 у виконавчому провадженні № 71390899.

Таким чином, відповідач в порушення строків встановлених ст. 116 КЗпП України, більше ніж 6 років з моменту звільнення позивачки не здійснював їй виплату заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі.

Порушення строків виплати відповідачем заробітної плати вже встановлено наказом Соснівського районного суду м. Черкаси, від 25.03.2020р. у справі №712/2731/20, яким суд стягнув з КП «Інститут розвитку міста» Черкаської міської ради на користь ОСОБА_2 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 41341 грн. 37 коп.

Згідно довідки відповідача №25 від 12.12.2016 р. середньомісячна заробітна плата за два останні календарні місяці роботи склала 4000 грн. За таких обставин, середньоденна заробітна плата позивача складає 190 грн. 48 коп. У зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивачки, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту фактичного розрахунку пройшло 1775 робочих дні, з відповідача підлягає до стягнення середній заробіток за час затримки в розрахунку з 12.12.2016р. по 26 грудня 2023р., що складає 339244 грн. 88 коп. За порушення термінів виплати заробітної плати позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати за період з 12.12.2016р. по 26.12.2023р. в сумі 44072 грн. 44 коп.

Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки в розрахунку за період з 12.12.2016р. по 26.12.2023р. в сумі 339244 грн. 88 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати за період з 12.12.2016р. по 26.12.2023р. в сумі 44072 грн. 44 коп., судові витрати.

13 лютого 2024 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень на позовну заяву відповідач посилається на те, що правовою підставою для обґрунтування своєї вимоги по стягненню з відповідача грошової суми у розмірі 339244,88 грн. позивач зазначає ч.1 ст.117 КЗпП України. Так, відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. В обґрунтування нібито дотримання строку звернення до суду позивач посилається на статтю 233 КЗпП України та її офіційне тлумачення в Рішення Конституційного Суду №8-рп/2013 від 15.10.2013 року та висновки Великої Палати Верховного суду у справі №905/857/19. На день подання позову (22.01.2024 року) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнення компенсації втрати частини заробітної плати та на день подання відзиву на позов стаття 233 КЗпП України існує в наступній редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Таким чином, для задоволення позову необхідно дотримання трьох вимог: Наявність вини відповідача за несвоєчасний розрахунок при звільненні; Дотримання позивачем 3-місячного строку звернення до суду з моменту отримання ним письмового повідомлення про суми, нараховані йому при звільненні; Стягнення при відсутності спору про розмір суми проводиться не більше ніж за 6 місяців. Жодній вимозі позовна заява не відповідає, що, на переконання відповідача, свідчить про навмисне зловживання своїми правами позивачем.

КП «Інститут розвитку міста та цифрової трансформації» Черкаської міської ради існує як комунальне підприємство Черкаської міської ради з 1995 року. Протягом років діяльності Черкаська міська рада неодноразово змінювала назву та види діяльності підприємства, а також департаменти, які займалися управлінням підприємства.

На момент роботи ОСОБА_2 головним бухгалтером комунальне підприємство діяло під назвою КП «Інститут розвитку міста» Черкаської міської ради, на підставі Статуту, затвердженого Рішенням Черкаської міської ради №3-548 від 02.02.2012 року, із змінами, внесеними Рішеннями Черкаської міської ради від 15.03.2012 року №3-698, від 05.04.2012 року №3-743, від 03.05.2012 року №3-842, від 02.08.2012 року №3-1044, від 17.10.2013 року №4-114, від 26.02.2015 року №2-1034.

Відповідно до п.п.1.4 1.6. Статуту комунальне підприємство «Інститут розвитку міста» ЧМР є унітарним, комерційним, здійснює свою діяльність на принципах господарського розрахунку, власного комерційного ризику, бюджетного фінансування цільових програм, прийнятих Черкаською міською радою, з правом найму працівників. Згідно п.5.1. Статуту поточне управління підприємством здійснює директор, який відповідно до п.5.4. Статуту несе повну відповідальність за стан і діяльність підприємства, розпоряджається коштами і майном з урахуванням обмежень, укладає договори, видає накази, несе особисту відповідальність за формування та виконання виробничих, фінансових, управлінських планів підприємства, виконання планів розвитку, досягнення планових результатів господарської діяльності, виконання узгоджених показників ефективності підприємства тощо. Рішенням Черкаської міської ради від 15.03.2016 року №2-291 Черкаська міська рада вирішила: - Припинити комунальне підприємство «Інститут розвитку міста» Черкаської міської ради шляхом ліквідації; - Утворити комісію з припинення комунального підприємства «Інститут розвитку міста» у складі згідно з додатком; Строк заявлення кредиторами своїх вимог становить два місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення КП «Інститут розвитку міста» ЧМР; - Комісії, визначеній в додатку до цього рішення, провести заходи щодо припинення підприємства шляхом ліквідації згідно з вимогами чинного законодавства впродовж шести місяців з дати прийняття цього рішення. Як вбачається з доповідної записки департаменту економіки на міського голову від 18.12.2015 року підставою для ліквідації КП послугувало хронічне невиконання комунальним підприємством рішень виконавчого комітету, відсутність звітів до органу управління за підсумками року та збиткова діяльність. Згідно з додатком до Рішення №2-291 від 15.03.2016 року директор КП «Інститут розвитку міста» ОСОБА_3 та головний бухгалтер ОСОБА_2 увійшли до складу комісії з припинення комунального підприємства. Рішенням Черкаської міської ради від 28.07.2016 року №2-809 були внесені зміни до складу комісії з припинення, а саме головою даної комісії був призначений заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ОСОБА_4 . Рішенням Черкаської міської ради від 24.01.2019 року №2-3919 були внесені зміни до складу комісії з припинення комунального підприємства, а саме головою комісії з припинення був призначений заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ОСОБА_5 . При цьому ОСОБА_3 та ОСОБА_2 весь час процедури ліквідації підприємства залишались членами ліквідаційної комісії та мали вплив на її рішення. В 2020 році ОСОБА_2 через адвоката Макєєва В.Ф. подав до Соснівського районного суду міста Черкаси заяву про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з КП «Інститут розвитку міста» ЧМР. Відповідний Наказ був винесений Соснівським районним судом 25.03.2020 року. Від голови ліквідаційної комісії Волошина І.В. заява про скасування не надійшла, і наказ набрав законної сили. 04.03.2021 року ОСОБА_2 отримав судовий наказ. Рішенням Черкаської міської ради від 23.12.2021 року №16-29 було скасоване Рішення ЧМР від 15.03.2016 року №2-291 «Про припинення комунального підприємства «Інститут розвитку міста» шляхом ліквідації», змінено найменування підприємства на «Комунальне підприємство «Інститут розвитку міста та цифрової трансформації» Черкаської міської ради» та затверджений Статут підприємства в новій редакції. Рішенням передбачений лише обов`язок міського голови визначити особу, яке зареєструє відповідні зміни до ЄДРПОУ і не передбачені жодні обов`язки комісії з припинення чи голови з комісії з припинення передавати такі особі документацію по підприємству, і будь-яка документація та /або активи підприємства новопризначеному керівнику КП «Інститут розвитку міста та цифрової трансформації» ЧМР не передавались. 10.02.2022 року директором КП «Інститут розвитку міста та цифрової трансформації» ЧМР була призначена ОСОБА_6 , яка на початку повномасштабного вторгнення 24.02.2022 року виїхала за межі України разом зі своїми неповнолітніми дітьми і повернулась до міста Черкаси влітку 2022 року лише для того, щоб написати заяву про звільнення. 23.08.2022 року до виконання обов`язків директора КП приступила Івашкова Надія Євгенівна, і комунальне підприємство розпочало свою діяльність. Про наявність заборгованості за минулі періоди перед минулими директором та головним бухгалтером підприємства, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 КП «Інститут розвитку міста та цифрової трансформації» ЧМР в особі діючого директора комунального підприємства дізналось лише 27.03.2023 року внаслідок арешту рахунку підприємства в АТ «Приватбанк» і подальшого звернення в ДВС для ознайомлення з виконавчим провадженням. Підприємство, яке на даний час майже повністю завантажене виконанням завдань по бюджетній цільовій програмі цифровізації Черкаської територіальної громади невікладно звернулося до розпорядника коштів, департаменту економіки та розвитку ЧМР з метою отримати цільову допомогу по погашенню боргів по яким не минув строк давності та/або строк пред`явлення виконавчого документу до виконання, але в силу складності та довготривалості бюджетних процесів отримало таку допомогу лише в грудні 2023 року, коли більша частина такої заборгованості вже була виплачена за рахунок власних коштів підприємства, отриманих від ведення господарської діяльності поза межами виконання програми цифровізації. Підприємство має лише один комерційний рахунок в АКБ «Приватбанк», всі кошти, що отримувались на даний рахунок протягом 2023 року, були спрямовані на погашення такої заборгованості минулих років. 22.01.2024 року ОСОБА_2 подала позовну заяву про стягнення з комунального підприємства середнього заробітку за час з грудня 2016 року по кінець грудня 2023 року. Позивач в своєму позові, жодним чином не акцентує увагу на вині відповідача, не обґрунтовує та не доводить її. В свою чергу, позивач у своєму позові зазначає, що в судовій практиці існує справа №712/2734/20. Зазначена справа, за заявою ОСОБА_2 була розглянута 25.03.2020 в порядку наказного провадження, за підсумками якого 04.03.2021 був виданий судовий наказ Соснівського районного суду м. Черкаси, тобто спір відсутній. Натомість вина самого позивача в невиплаті йому заробітної плати доволі очевидна. Як вже зазначалося вище, згідно Статуту КП «Інститут розвитку міста» в період роботи позивача директором підприємство було унітарним комерційним підприємством, яке самостійно здійснювало свою підприємницьку діяльність в межах, передбачених законодавством і саме на директора ОСОБА_3 був покладений обов`язок забезпечувати виконання фінансових планів, забезпечення виплати заробітної плати працівникам. В період директорства ОСОБА_3 підприємство не було задіяно в виконанні спеціалізованих бюджетних програм та забезпечувало виплату заробітної плати за рахунок власної господарської діяльності, тобто обов`язок по своєчасній виплаті заробітної плати працівникам підприємства, в тому числі самому директору та головному бухгалтеру, був покладений саме на директора, ОСОБА_3 . Керування ОСОБА_3 комунальним підприємством було вкрай неефективним, призвело до збитків підприємства та прийняття засновником рішення про ліквідацію підприємства. Рішення про ліквідацію було прийнято 15.03.2016 року цим же рішенням Черкаська міська рада включила ОСОБА_2 до складу ліквідаційної комісії. Рішення про припинення підприємства було внесено до ЄДРПОУ 29.08.2016 року.

10.02.2022 року директором КП «Інститут розвитку міста та цифрової трансформації» ЧМР була призначена ОСОБА_6 , яка на початку повномасштабного вторгнення 24.02.2022 року виїхала за межі України разом зі своїми неповнолітніми дітьми і повернулась до міста Черкаси влітку 2022 року лише для того, щоб написати заяву про звільнення. 23.08.2022 року до виконання обов`язків директора КП приступила Івашкова Надія Євгенівна, і комунальне підприємство розпочало свою діяльність. Про наявність заборгованості за минулі періоди перед минулими директором та головним бухгалтером підприємства, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 КП «Інститут розвитку міста та цифрової трансформації» ЧМР в особі діючого директора комунального підприємства дізналось лише 27.03.2023 року внаслідок арешту рахунку підприємства в АТ «Приватбанк» і подальшого звернення в ДВС для ознайомлення з виконавчим провадженням. Підприємство, яке на даний час майже повністю завантажене виконанням завдань по бюджетній цільовій програмі цифровізації Черкаської територіальної громади невікладно звернулося до розпорядника коштів, департаменту економіки та розвитку ЧМР з метою отримати цільову допомогу по погашенню боргів по яким не минув строк давності та/або строк пред`явлення виконавчого документу до виконання, але в силу складності та довготривалості бюджетних процесів отримало таку допомогу лише в грудні 2023 року, коли більша частина такої заборгованості вже була виплачена за рахунок власних коштів підприємства, отриманих від ведення господарської діяльності поза межами виконання програми цифровізації. Підприємство має лише один комерційний рахунок в АКБ «Приватбанк», всі кошти, що отримувались на даний рахунок протягом 2023 року, були спрямовані на погашення такої заборгованості минулих років. 22.01.2024 року ОСОБА_2 подала позовну заяву про стягнення з комунального підприємства середнього заробітку за час з грудня 2016 року по кінець грудня 2023 року.

У зв`язку з тим, що позивач була призначена членом ліквідаційної комісії відповідача, їй було відомо про початок ліквідаційної процедури з моменту прийняття рішенням ЧМР від 15.03.2016 №2-291. За таких обставин викликає сумнів, чи дійсно ОСОБА_2 була звільнена з займаної посади лише 12.12.2016 року і які функції виконувала на підприємстві в період ліквідації головного бухгалтера (оплачувана робота) чи члена ліквідаційної комісії (не оплачувана діяльність). Також, викликає сумнів в праці ОСОБА_2 на підприємстві протягом 2016 року на професійній основі відсутність в електронному кабінеті платника податків КП «Інститут розвитку міста» декларацій по ЄСВ за січень-квітень 2016 року та грудень 2016 року. Відповідач просить суд звернути увагу, що дана довідка №25 від 12.12.2016 року про нарахування та виплату заробітної плати підписана самою позивачкою та колишнім директором ОСОБА_3 , який також позивається до відповідача, в рамках справи №712/851/24 що викликає необхідність додаткової перевірки поданих позивачем відомостей. Представник відповідача звернувся до Черкаської міської ради з відповідним запитом, але на дату подання відзиву на позов відповіді ще не отримав.

Максимально допустимий законом термін за який стягується середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 6 місяців (з 13.12.2016 по 13.06.2017 року), натомість позивач намагається стягнути середній заробіток за 1781 день, та її вимоги не підлягають задоволенню. Додатково зауважимо, що в період з 13.12.2016 року по 23.12.2021 року позивачка залишалась членом ліквідаційної комісії відповідача, але не зробила нічого для забезпечення виплати заробітної плати звільненим працівникам, в тому числі самій собі.

Позивачем грубо порушені строки звернення до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України і просимо застосувати до вимог позивача позовну давність.

«Письмове повідомлення» в даному випадку це довідка про нарахування та виплату заробітної плати №25 від 12.12.2016 року, яку підписала сама позивач, а отже дата одержання нею цього документа співпадає з датою його видачі.

Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Правовою підставою для обґрунтування своєї вимоги по стягненню з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати у розмірі 44072,44 грн., позивач зазначає ст.ст. 1,2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Вимога позивача щодо стягнення з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати у розмірі 44072,44 грн. є похідною, та залежить від встановлення факту наявності або відсутності вини (у разі наявності, кому вона належить) затримки повного розрахунку з позивачем по заробітній платі у день його звільнення. Відповідач вкотре наполягає, що порушення встановлених строків виплати заробітної плати позивачу якщо таке і було, відбулось не по вині відповідача, тому останній заперечує стягнення з нього будь-яких компенсацій на користь позивача.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимоги та стягнути з позивача судові витрати.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідачем сформульовані питання до позивача в порядкуст.93 ЦПК України:

1)чи є відомості, викладені в довідці № 25 від 26.12.2016р. про нарахування та виплату заробітної плати достовірними?

2)які обов`язки були покладені на позивачку як головного бухгалтера КП «Інститут розвитку міста» ЧМР?

3)чи була позивачка повідомлена про звільнення в зв`язку з припиненням підприємства не менше як за ва місяці? Якщо так, то коли і хто готував відповідний наказ?

4) хто готував проекти наказів про звільнення ОСОБА_2 № 4-к від 12.12.2026р. та № 5-к від 12.12.2026р. про звільнення ОСОБА_3 та проекти довідок № 24 та № 25 від 12.12.2026р. про розмір нарахованої заробітної плати?;

5) як позивачка може пояснити відсутність в електронному кабінеті платника податків КП «Інститут розвитку міста» ЧМР звітів про ЄСВ за січень, лютий, березень, квітень, грудень 2016 року?

6) чому в трудовій книжці ОСОБА_3 про здійсненні запису про звільнення позивачка назвала себе не головним бухгалтером, а інспектором відділу кадрів?

7) які заходи були вжиті позивачкою як членом ліквідаційної комісії КП для погашення заборгованості по заробітній платі перед працівниками підприємства? Надати накази;

8)чи оскаржувались позивачем бездіяльність ліквідаційної комісії до судових або правоохоронних органів? Якщо так, надати накази;

9)чим може пояснити, що повідомлення про прийняття на роботу директора КП «Інститут розвитку міста» ЧМР Матяшенко В.В. від 03.02.2022р. було подане до податкових органів за електронними підписами позивачки та ОСОБА_4 .?

28.02.2024р. представником позивача адвокатом Макеєвим В.Ф. скеровано до суду відмову позивачки від надання відповідей на запитання в порядку ст.93 ЦПК України з посиланням на ст.71 ЦПК України та право особи відмовитись від показань щодо себе особисто.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, представник позивача скерував до суду заяву про розгляд справи без участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Відповідно до п.3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», районні, міжрайонні, районні у містах, міські, міськрайонні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Суд вислухавши в судовому засіданні представників відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

ХІД справи

25 січня 2024 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси відкрито провадження у справі та розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Визначено строки подачі відзиву, відповіді на відзив, заперечення.

02 лютого 2024 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси відмовлено у клопотаннях представника відповідача з процесуальних питань

27 лютого 2024 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси розгляд справи розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Зобов`язати позивача надати відповіді на запитання, поставлені відповідачем в порядку ст.93 ЦПК України у відзиві на позов або повідомити про відмову від надання відповідей з належним обґрунтуванням.

2.Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом

Відповідно до даних трудової книжки позивачка ОСОБА_2 працювала головним бухгалтером комунального підприємства «Інститут розвитку міста» Черкаської міської ради з 05.05.2015р.

15 березня 2016 року рішенням Черкаської міської ради № 2-291 припинено комунальне підприємство «Інститут розвитку міста» Черкаської міської ради шляхом ліквідації. В склад комісії, а саме членом комісії була ОСОБА_2 .

Відповідно до наказу № 4-К від 12 грудня 2016 року ОСОБА_2 звільнено з посади головного бухгалтера з 12 грудня 2016 року у зв`язку з ліквідацією підприємства. Головному бухгалтеру, провести нарахування та виплату компенсації за невикористану частину основної та додаткової відпустки за період з 05.05.2015 року по 12.12.2016 року та вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Відповідно до довідки від 12 грудня 2016 року № 25 про нарахування та виплату заробітної плати за період з 01 січня 2016 року по 12 грудня 2016 року заробітна плата до виплати склала 41341,37 грн. Дана довідка підписана директором КП «ІРМ» ЧМР Чернявським П.О. та головним бухгалтером ОСОБА_2

25 березня 2020 року судовим наказом Соснівського районного суду м. Черкаси стягнуто з Комунального підприємства "Інститут розвитку міста" Черкаської міської ради на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в сумі 41341,37 грн.

Згідно ч. 4ст. 82 ЦПК України- обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

23 грудня 2021 року рішенням Черкаської міської ради № 16-29 скасовано рішення Черкаської міської ради від 15.03.2016 року № 2-291 «Про припинення комунального підприємства «Інститут розвитку міста» Черкаської міської ради шляхом ліквідації», змінено найменування підприємства на комунальне підприємство «Інститут розвитку міста та цифрової трансформації» Черкаської міської ради та затверджено статут.

27 березня 2023 року постановою заступника начальника Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження за виконавчим листом 712/2731/20.

Відповідно до виписки з АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 було виплачено 25.05.2023 року 8806,71 грн., 06.10.2023 року 6038,03 грн., 07.11.2023 року 3068,59 грн., 27.12.2023 року 23378,04 грн.

19 січня 2024 року заступником начальника Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Відповідно до відповіді № 419273 від 24.01.2024 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань найменування юридичної особи Комунальне підприємство «Інститут розвитку міста та цифрової трансформації» Черкаської міської ради код ЄДРПОУ 24424214.

16 лютого 2024 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси заяву комунального підприємства «Інститут розвитку міста» Черкаської міської ради про скасування судового наказу Соснівського районного суду м. Черкаси від 25.03.2020 року по справі № 712/2731/20 виданий 04.03.2021 року, залишено без розгляду.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд

Спірні правовідносини регулюються нормами цивільного та трудового законодавства.

Відповідно дост. 3 ЦПК Українитаст. 15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно дост. 13 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до положень ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Статтею 43Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, а саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Стаття 55Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Частиною 1ст. 47 КЗпП Українипередбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені вст. 116 цього Кодексу.

Відповідно дост. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

За затримку розрахунку при звільненні передбачена відповідальність відповідно дост. 117 КЗпП України, якою визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, у п. 20постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст. 117 КЗпП Українистягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

З викладеного вбачається, що передбачений ч. 1ст. 117 КЗпП Україниобов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені вст. 116 КЗпП України.

Судом встановлено, що в період роботи позивачки на посаді головного бухгалтера КП «Інститут розвитку міста» ЧМР з березня 2016 року до 12 грудня 2016 року не виплачувалась у строки, передбачені ст.116 КЗпП заробітна плата та в день звільнення не було проведено повний розрахунок по виплаті належних їй сум заробітної плати, що підтверджено довідкою вих. № 25 від 12.12.2016 р. про нарахування та виплату заробітної плати та належну до виплати суму в розмірі 41 341,37 грн.

Вказана сума була виплачена позивачці частинами 25.05.2023 р., 06.10.2023 р., 07.11.2023 р., 27.12.2023 р. в порядку примусового виконання судового наказу Соснівського районного суду м.Черкаси від 25 березня 2020 року у справі № 712/2731/20.

З 15.03.2016 року підприємство перебувало у стані припинення на підставі рішення Черкаської міської ради від 15.03.2016 р. № 2-291. Вказаним рішенням утворено комісію з припинення підприємства, до складу якої в якості члена комісії увійшла позивачка, також було встановлено строк заявлення кредиторами своїх вимог тривалістю 2 місяці з дня опублікування повідомлення про припинення підприємства.

На підставі рішення Черкаської міської ради від 23.12.2021 р. № 16-29 скасоване рішення Черкаської міської ради від 15.03.2016 р. № 2-291 про припинення КП «Інститут розвитку міста» Черкаської міської ради та змінено назву на комунальне підприємство «Інститут розвитку міста та цифрової трансформації» Черкаської міської ради та затверджено статут.

За таких обставин, враховуючи те, що роботодавцем не було проведено остаточного розрахунку з позивачкою в період з 13.12.2016 р. по 27.12.2023 р. суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З 19 липня 2022 року частина 1статті 117 ЦПК України, діє в новій редакціїЗакону України № 2352-IX від 01.07.2022 року, згідно з якою у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Таким чином, законодавець, встановивши обмеження щодо виплати роботодавцем працівнику сум середнього заробітку за час затримки терміном у шість місяців, закріпив на законодавчому рівні застосування принципів розумності, справедливості та пропорційності під час вирішення вказаної категорії трудових спорів, про необхідність застосування яких Велика палата Верховного суду зазначила в постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц.

УРішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 (абзаци четвертий, п`ятий пункту 5 мотивувальної частини) зазначено, що за змістом частини 1статті 58 Основного Закону Україниновий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування.

Таким чином, Закон спрямований на регулювання тих правовідносин, які виникнуть після набрання ним чинності, а трудові правовідносини, що виникли раніше, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.

Суд доходить висновку, що позивачка має право на середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати позивача за шість місяців, тобто з 13.12.2016 р. по 12.06.2016 р. (122 робочі дні), що становить: 190,48 грн. х 122 = 23238,56 грн.

Доводи представників відповідача про роботу позивачки на посаді головного бухгалтера та її участь у роботі ліквідаційної комісії суд вважає такими, що спростовують вину роботодавця у затримці розрахунку при звільненні позивачці.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбаченастаттею 117 КЗпП Українивідповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Відшкодування, передбаченестаттею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1статті 9ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченомустаттею 117 КЗпП України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають до часткового задоволення.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати, суд доходить таких висновків.

Довідкою вих. № 25 від 12.12.2016 р. про нарахування та виплату заробітної плати підтверджено, що в період роботи з березня 2016 року до 12 грудня 2016 року порушувались строки виплати позивачці заробітної плати більш, ніж на один місяць, а тому роботодавцем при звільненні позивачки підлягала виплаті компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Відповідно до ст. 233 КЗпП у редакції, що діяла на момент звільнення позивачки 12.12.2012 р. у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Разом з тим, з 19 липня 2022 року частина 2статті 233 ЦПК України, діє в новій редакціїЗакону України № 2352-IX від 01.07.2022 року, згідно з якою із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Позивачці у день звільнення 12.12.2012 р. видана довідка про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, тому відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП у редакції, що діє з 19.07.2022 р., строк для звернення позивачки з позовом про стягнення заробітної плати тривав з 19.07.2022 р. по 19.10.2022 р.

Оскільки позивачка звернулась до суду з позовом з приводу порушення права на оплату праці в період роботи з березня 2016 року до 12 грудня 2016 року у січні 2024 року після спливу строку, встановленого ч. 2 ст.233 КЗпП у редакції, що діє з 19.07.2022р., не підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення належної їй при звільненні компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Стосовно вимог позивачки про нарахування в період після звільнення окрім відшкодування відповідно до ст.117 КзПП, також і компенсації втрати частини доходів, суд доходить висновку, що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені на момент звільнення, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то спеціально передбаченим у законі для трудових відносин способом компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у тому числі й після прийняття судового рішення є саме відшкодування, передбаченестаттею 117 КЗпП України. Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі №810/451/17 (провадження №11-1210апп19).

Законом «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено обов`язок роботодавця в період трудових відносин виплачувати працівнику компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на один і більше календарних місяців. Проте після звільнення трудові відносини роботодавця і працівника припиняються і у випадку затримки розрахунку при звільненні законом з вини роботодавця законом передбачено обов`язок останнього за ст.117 КЗпП виплати середнього заробітку за період затримки розрахунку. Разом з тим, одночасне нарахування і компенсації, і середнього заробітку після звільнення не буде законним і пропорційним для цілей врахування розумного балансу інтересів між порушеним правом і його наслідками.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати.

Також до стягнення з відповідача в силу вимог ст.141 ЦПК України підлягають судові витрати по оплаті судового збору в сумі 232,39 грн. (23238,56/383317,32*3833,17), пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, оскільки означені судові витрати понесені позивачем, що підтверджено документально.

На підставі поданого до закінчення розгляду справи клопотання представника відповідача про надання доказів судових витрат відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України питання про судові витрати позивача на правничу допомогу буде вирішено в порядку ст.246 ЦПК України.

Керуючись п.3розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-УІІІ «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст.4,7,10,81,141,263-266,352-354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Інститут розвитку міста та цифрової трансформації» Черкаської міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 23 238 грн. 56 коп., судові витрати по оплаті судового збору в сумі 232 грн. 39 коп., всього стягнути 23 470,95 грн.

В іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законноїсили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Повний текст рішення виготовлено 08 квітня 2024 року.

Веб-адресарішення вЄдиному державномуреєстрісудових рішень http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: комунальне підприємство «Інститут розвитку міста та цифрової трансформації» Черкаської міської ради (м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36, код ЄДРПОУ 24414114)